Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/15605/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/308/1013/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024071030001659

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/15605/24
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 листопада 2024 року                                м. Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, кримінальне провадження №12024071030001659, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.08.2024 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, громадянина України, офіційно не одруженого, на утриманні п`ять неповнолітніх дітей /зі слів/, українця за національністю, без освіти, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
		ОСОБА_4 19 серпня 2024 року близько 07 години 30 хвилин в стані наркотичного сп`яніння перебував у салоні за кермом транспортного засобу марки «Audi», моделі «А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_3 . Там же він був помічений спільним нарядом, що складався з капітана поліції ОСОБА_6 , старшого інспектора сектору адміністративної практики Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, сержанта 3-ї категорії відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , які рухались на службовому військовому транспорті марки «Volkswagen», моделі «Т5», державний номерний знак НОМЕР_2 . 
		Здійснюючи заходи щодо забезпечення публічної безпеки та порядку, недопущення вчинення протиправних проявів, дестабілізації оперативної обстановки, упередження скоєння правопорушень на території м. Ужгород, встановлення (розшуку) осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку та без поважних причин не прибули до військкомату, чим порушили вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», керуючись ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейська у спеціальному званні капітан поліції ОСОБА_6 мала на меті підійти до водійських дверцят транспортного засобу «Audi» моделі «А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_4 , з метою перевірки документів особи. 
		В цей час, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно усвідомлюючи, що перед його автомобілем знаходиться працівник поліції, який перебуває при виконанні службових обов`язків, знаходиться у статутній формі із всіма розпізнавальними знаками, виражаючи небажання виконувати законні вимоги працівника поліції в особі капітана поліції ОСОБА_6 , які остання не встигла озвучити, різко розпочав рух автомобіля, тим самим здійснивши наїзд на працівника поліції, в результаті якого остання опинилась на капоті його транспортного засобу, утримуючись руками за двірник авто. В такому положенні працівник поліції в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_9 проїхав близько 20-ти метрів, після чого різким поворотом автомобіля в правий бік ОСОБА_4 скинув капітана поліції ОСОБА_6 на асфальтоване покриття та зник з місця злочину у невідомому напрямку. 
		В результаті насильства працівник правоохоронних органів МВС України ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді «Забій, гемартроз лівого колінного суглоба, частковий розрив передньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження латерального меніска ІІ ст за Stoller, ексудативний синовії лівого колінного суглоба» тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю більше 21-го дня і за цією ознакою, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затвердженнях Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. 
		Окрім цього, працівник правоохоронних органів МВС України ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді «Обширних інфікованих саден по передній поверхні лівого колінного суглоба. Обширного інфікованого садна лівого ліктьового суглоба. Обширного інфікованого садно по тильній поверхні правого променево - зап?ястного суглоба», які згідно висновку судово-медичного експерта №319 від 10.09.2024 року потягли за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день, і за цією ознакою згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. 
		Тілесні ушкодження у вигляді «площин здирання на шкірних покривах зовнішньої поверхні правого ліктьового суглобу з переходом на зовнішньо-тильну поверхню правого передпліччя та тильну поверхню правої кисті та тильної поверхні лівої кисті; садна на шкірних покривах передньої черевної стінки посередині під пупком» мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень «затвердженнях Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення в судовому засіданні.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, що викладені в обвинувальному акті.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд урахувати, що обвинувачений визнавав себе винуватим як на стадії досудового розслідування так і визнає свою винуватість і наразі, відшкодував потерпілій завдану ним шкоду. У зв`язку з чим просив призначити його підзахисному покарання, передбачене ч.2 ст.245 КК України,та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
		Потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_10 в судове засідання не з`явились, через канцелярію суду ОСОБА_6 подала до суду ряд заяв про розгляд кримінального провадження у її відсутності; про відмову від цивільного позову, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував завдану їй шкоду; висловила позицію щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на підставі ст.75 КК України. 
		Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345ККУкраїни у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
		Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
		Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
		Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро каявся, засудив свою протиправну поведінку, в повному обсязі відшкодував потерпілій ОСОБА_6 завдану їй шкоду. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування також визнавав свою винуватість, у зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, відшкодування шкоди. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора уважає наявність таких обставин, що пом`якшують покарання, - щире каяття та відшкодування шкоди.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно дост. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
		Мотиви призначення покарання.
		За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за ч.2 ст.345 КК України відноситься до категорій нетяжких відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність.
		Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану ним потерпілій шкоду, не працює, по медичну допомогу в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей», КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» не звертався, одружений, виховує 5 неповнолітніх дітей, бажає виправити свою протиправну поведінку.
		Урахувавши зазначені обставини, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі.
		З врахуванням положень ч.1 ст.75 КК України, враховуючи позицію державного обвинувача, потерпілої, а також сплату обвинуваченим штрафу в розмірі 17000,00 грн., призначеного в якості покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 308/2573/23 за ч. 1 ст. 309 КК України, суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, та покладає на нього обов`язки, передбачені ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		В рамках кримінального провадження №12024071030001659 від 19.08.2024 року потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. 
		Разом з тим суд враховує, що потерпіла ОСОБА_6 до початку розгляду цивільного позову по суті подала до суду відмову від такого.
		Відповідно до частини1 статті 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Прийняття рішення про закриттяпровадження в частині цивільного позову КПК не передбачено. Разом із тим частина 3 згаданої статті у певних випадках надає суду право залишити позов без розгляду.
		В рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме з19.08.2024 року, у зв`язку з чим слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_4 цим вироком покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 19.08.2024 року до 19.09.2024 року, виходячи з положеньст. 72 КК України, що 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.
		Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.
		Згідно із ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
		На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
		На підставі ч.5 ст.72ККУкраїни в строк відбуття покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_4  під вартою під час кримінального провадження в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі, у періоді з 19.08.2024 року і до 19.09.2024 року.
		Запобіжний захід у виді застави у розмірі 60560 гривень 00 копійок у відношенні  ОСОБА_4  до набрання вироком законної сили, разом із зобов`язанням з`являтись за першим викликом до суду - залишити без змін до набуття вироком законної сили.
		Після набуття вироком законної сили заставу в розмірі 60560 гривень 00 копійок, яка внесена 19.09.2024 року за ОСОБА_4 , повернути  ОСОБА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
		Арешт, накладний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області /справа №308/13780/24, провадження 1-кс/308/5118/24/ від 03.09.2024, -скасувати.
		Речові докази по справі: 
		- «DVD-диск», - залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження;
		-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та транспортний засіб марки «AUDI», моделі «А4», державний номерний знак НОМЕР_1 , повернутивласнику, його представнику за довіреністю або володільцю. 
		Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та його захиснику, прокурору, потерпілій та її представнику в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
		 
		Суддя                                            ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...