Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/5283/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.
Дата набрання законної сили: 18.11.2024
Номер судового провадження: 61-3266ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                      
		18 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 740/5283/20
		провадження № 61-3266св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тандирем Дмитром Віталійовичем, на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, у складі судді Гагаріної Т. О., від 09 листопада 2022 року, додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І., від 14 лютого 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.
		2.           Позов обґрунтовано тим, що згідно з договоромкупівлі-продажу земельної ділянки від 06серпня 2010 року ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_2 придбали у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:03:017:0053, що розташована на АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, загальною площею 785,5 кв. м.
		3.           Зазначає, що нежитлове приміщення на підставі даних реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності їй (позивачці) та відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , до складу цілісного немайнового комплексу входить нежитлове приміщення № 3 (котельня).
		4.           07 жовтня 2020 року за адресою вказаного нежитлового приміщення позивачка виявила відсутність опалення у належній їй частині приміщення, а  також зміну невстановленими особами замків вхідних дверей котельні.
		5.           08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до управління поліції за місцем знаходження об`єкту нерухомості заяву про вчинення кримінального правопорушення, а відповідачам неодноразово надсилала листи про усунення перешкод в частині спільного користування належним майном, які залишилися без уваги.
		6.           Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
		- зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в  користуванні майном, а саме приміщенням котельні АДРЕСА_2 ; 
		- усунути перешкоди в користуванні належною їй частиною нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надати доступ їй та її уповноваженим представникам до усіх підсобних приміщень, які перебувають у спільній власності.
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		7.           Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від  09  листопада 2022 року у позові відмовлено.
		8.           Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року заяву  ОСОБА_3 , подану адвокатом Киселем В. Є., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
		9.           Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2022  року та додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року залишено без змін.
		10.        Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звернення позивачки до суду з указаним позовом свідчить про зловживання нею своїми процесуальними правами. Питання захисту її порушених, оспорюваних або невизнаних прав у цій справі без надання позивачкою належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, має, очевидно, штучний характер.
		11.         ОСОБА_1 не надала судам належних і допустимих доказів на підтвердження обставин щодо заміни замків вхідних дверей спірного приміщення котельні чи інших дій відповідачів щодо перешкоджання їй у користуванні спірним приміщенням.
		12.        Враховуючи заперечення позивачки щодо розміру витрат на правничу допомогу, заявлену представником відповідачки у розмірі 30 000 грн, стягнуті судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн є обґрунтованими.
		13.         ОСОБА_1 та її представник не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження неспівмірності стягнутих судом на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу або наявності підстав для відмови у стягненні цих витрат.
		14.        При визначенні розміру витрат на правничу допомогу судом першої інстанції враховано критерій розумності та справедливості розміру витрат на правову допомогу, враховано принцип співмірності оплати послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом, тривалістю розгляду справи.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		15.        У березні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Тандира Д. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2022 року, додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14  лютого 2023 року у справі № 740/5283/20.
		16.        Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області матеріали цивільної справи № 740/5283/20, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії  додаткового рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року.
		17.        У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		18.        Протоколом повторного розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року, у зв`язку із відставкою судді 
		ОСОБА_4 , справу передано колегії суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19.        У касаційній скарзі  ОСОБА_1 через адвоката Тандира Д. В. просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2022 року, додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		20.        Підставами касаційного оскарженнясудових рішень заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18, від 18 березня 2020 року у справі № 756/6952/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20, від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		21.        Зазначає, що між нею та відповідачами склалися неприязні стосунки щодо використання спільного сумісного майна, внаслідок яких відповідачі здійснили відключення водопостачання та теплової енергії на частину приміщень, які належать позивачці, а також обмежили їй доступ до цих приміщень.
		22.        Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
		23.        Суди попередніх інстанцій проігнорували доводи позивачки (з посиланням на відповідну судову практику) щодо відсутності у представника відповідача належним чином підтверджених повноважень на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, та як наслідок помилково дійшли висновку про належний порядок подання доказів понесених судових витрат.
		24.        Виходячи зі змісту статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 64 ЦПК України єдиними документами, які підтверджують повноваження представника в справі як адвоката, є ордер або довіреність. При цьому ордер має відповідати вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		25.        Представник позивачки звертав увагу суду на те, що матеріали справи містять ордер від 01 лютого 2020 року, виданий адвокатом Кисилем В. Є., у якому відсутні дані щодо особи, якій надається правова допомога.
		26.        Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 391, 396 ЦК України, натомість проігнорували зміст статей 317, 319 цього Кодексу.
		27.        Витрати, стягнуті додатковим рішенням суду першої інстанції, не відповідають критеріям реальності, розумності адвокатських витрат.
		28.        Суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам представника позивачки про неспівмірність кількості витраченого адвокатом часу складності справи. Також неправильно застосували положення статей 141, 246 ЦПК України.
		29.        У справі, що переглядається, суд першої інстанції не розглянув заяву представника позивачки про відвід головуючому судді, подану разом із запереченнями на стадії ухвалення додаткового рішення.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		30.        У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у травні 2023  року, представник ОСОБА_3 адвокат Кисіль В. Є. заперечує проти доводів сторони позивачки, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а  касаційну скаргу - без задоволення.
		31.        Відзив мотивовано недоведеністю позивачкою доводів про те, що відповідачі перешкоджають їй у здійсненні права користування та розпорядження спірним майном.
		32.        Помилковими є доводи касаційної скарги про те, що до складу цілісного немайнового комплексу, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, входить нежитлове приміщення № 3 (котельня).
		33.        Повноваження адвоката Кисіля В. Є. щодо представництва ОСОБА_3 обумовлено договором про надання правової допомоги від 01 грудня 2020 року. Також суду надано ордер, який містить необхідні реквізити.
		34.        Посилання позивачки на те, що представник ОСОБА_3 невчасно подав заяву про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, є помилковим, та спростовується матеріалами справи.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		35.        Згідно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на нежитлове приміщення у будинку на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 13-16).
		36.        З технічного паспорту на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями та схеми, вбачається наявність котельні з умовним позначенням на поверхневому плані «№ 3» (т. 1, а. с. 10-12).
		37.        Згідно з наданим стороною позивачки до суду акта обстеження приміщення на АДРЕСА_1 від 07  жовтня 2020 року, підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в ході візуального обстеження нежитлового приміщення встановлено, що вказане приміщення має 3 поверхи, побудоване з цегли. На задньому дворі споруди наявна одноповерхова прибудова з окремими вхідними дверима, в якій розміщена котельня, що забезпечує теплоенергозабезпечення приміщення. На момент огляду приміщення двері в котельню були закриті, ключі від неї ОСОБА_1 не мала, що унеможливило огляд котельні з середини (т. 1, а. с. 17).
		38.        Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 листопада 2020 року скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Д. В. на бездіяльність Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та бездіяльність Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області задоволено частково. Зобов`язано уповноважених осіб Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини скарги відмовлено (т. 1., а.  с.  19-21).
		39.        24 вересня 2020 року, 14 жовтня 2020 року представником ОСОБА_1 адвокатом Тандир Д. В. на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 направлені листи щодо надання безперешкодного доступу та використання котельні (т. 1, а. с. 28-31).
		40.        Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2014 року у справі № 740/1561/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівсьої області від 26 червня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено (т. 1, а. с. 46-52).
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		41.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		42.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		43.        Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Щодо вирішення спору по суті
		44.        Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		45.        З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		46.        Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).
		47.        Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		48.        Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
		49.        Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		50.        Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		51.        Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		52.        Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		53.        Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		54.        Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
		55.        У розумінні положень статті 391 ЦК України право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем ? лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову. Як убачається із наведеного, на підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення.
		56.        Подібні за змістом висновки щодо умов і підстав застосування положень статті 391 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 916/1711/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 911/2774/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 921/14/17-г/11, від 29 березня у справі № 918/317/17 та інших.
		57.           При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном (постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 300/690/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 332/4891/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 589/4556/16, від 28 березня 2018 у справі № 372/918/16-ц та інших).
		58.        Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
		59.        Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		60.        Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		61.        Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		62.        Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		63.        Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		64.        Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		65.        Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
		66.        Установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
		67.        Разом із тим, пред`являючи позов про усунення порушень, які перешкоджають здійсненню права розпорядження належним позивачці майном, тобто негаторний позов - позов власника про усунення порушень, позивачка не довела та не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин відсутності безперешкодного доступу до приміщення котельні з вини відповідачів.
		68.        Так, суди проаналізували доводи позивачки щодо обставин вчинення відповідачами дій щодо перешкоджання їй у користуванні спірним приміщенням, зокрема заміни відповідачами замків вхідних дверей спірного приміщення котельні.
		69.        Перевіряючи зазначені аргументи, суди встановили, що згідно з копією журналу обліку доступу до приміщення представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Д. В. отримав ключі від приміщення котельної 28 січня 2022 року, про що поставив свій підпис. Зазначені обставини стороною позивачки не спростовано. Крім того, у суді першої інстанції представник позивачки підтвердив наявність у вказаному журналі саме його підпису.
		70.        Суди надали оцінку акту візуального обстеження приміщення від 07 жовтня 2020 року та відеозапису, наданих позивачкою разом з позовною заявою, відхиливши їх як такі, що не підтверджують обставини відсутності безперешкодного доступу до приміщення, на які посилається позивачка.
		71.        За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачка не довела факт порушення її речових прав на приміщення котельні АДРЕСА_2 , що є її процесуальним обов`язком, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення її позову про усунення перешкод у користуванні майном.
		72.        В цілому, доводи касаційної скарги висновків суду щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		73.        Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча  пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну  відповідь  на  кожний  аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
		74.        У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню можливості реалізації позивачкою своїх речових прав на приміщення котельні АДРЕСА_2 в контексті правовідносин, що склалися між сторонами, та не встановлено передумов для висновку про необхідність усунення перешкод у користуванні майном. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
		Щодо відшкодування витрат на правову допомогу
		75.        Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
		76.        За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		77.        Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		78.        Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		79.        Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		80.        Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		81.        Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
		82.        У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		83.        Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		84.        За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		85.        За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		86.        Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		87.        Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		88.        У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		89.        Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		90.        Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		91.        Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		92.        Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		93.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		94.        У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.
		95.        Під час розгляду справи по суті, 07листопада 2022 року,до закінчення судових дебатів, представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Кисіль В. Є. заявив про наявність витрат на правничу допомогу.
		96.        У поданій заяві просив: визнати поважними причини неможливості подання доказів про розмір понесених судових витрат відповідачкою до закінчення судових дебатів у справі; вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалити додаткове рішення у справі щодо судових витрат (т. 2, а. с. 27).
		97.        14 листопада 2022 року представник     ОСОБА_7 - адвокат Кисіль В.Є. подавзаяву про стягнення витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у розмірі 30 000 грн (т. 2, а. с. 42-44).
		98.        Також до вказаної заяви долучено докази відправлення такої заяви із вказаними додатками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 48).
		99.        На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги від  01 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 (замовник) та АО «КПД Консалтинг» (виконавець), акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 10 листопада 2022 року, копія платіжного доручення від 10 листопада 2022 року № 2339 про оплату правової допомоги у справі № 740/5283/20 за договором від 01 грудня 2020 року.
		100.     Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2020 року виконавець зобов`язується надавати замовнику правову допомогу у цивільній справі № 740/2450/20, а також у інших справах за позовами замовника до ОСОБА_1 , та/або ОСОБА_1 до замовника, а замовник зобов`язується приймати юридичні послуги та сплачувати їх вартість виконавцеві.
		101.     Згідно з пунктом 3.1. вказаного договору вартість юридичних послуг визначається виходячи з розрахунку годин, витрачених виконавцем на надання юридичних послуг та повідомленнях у письмовій формі замовнику. Погодинна вартість надання послуг погодженого замовником адвоката - Киселя В. Є. складає 3 000 грн за годину з урахуванням ПДВ.
		102.     Відповідно до детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 01 грудня 2020 року адвокатом АО «КПД Консалтинг» Кисілем В. Є. були надані такі послуги: дослідження матеріалів справи, підготовка та участь у судових засіданнях; підготовка відзиву на позов; особисте ознайомлення адвоката з матеріалами справи; підготовка до судового розгляду, консультування клієнта та особиста участь у судовому засіданні; підготовка клопотання про подання додаткових доказів; підготовка до надання відповідачкою пояснень в судовому засіданні, перегляд матеріалів справи та формування переліку питань; підготовка клопотання про постановлення додаткового рішення у справі та участь в судових засіданнях. Загальний час надання послуг адвокатом склав 10 годин.
		103.     Представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Д. В. подав заперечення на заяву про відшкодування судових витрат з посиланням на те, що заява представника відповідачки подана з порушенням вимог статей 136, 137, 141 ЦПК України.
		104.     При цьому представник позивачки не навів власного розрахунку на спростування обґрунтованості судових витрат.
		105.     Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
		106.     З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг та фактично витраченого часу, відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, а також обсягу наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, суди вважали співмірним розмір вартості наданих послуг - 20 000 грн, зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з чим погоджується і Верховний Суд.
		107.     Доводи касаційної скарги про те, що до складу витрат на правову допомогу включені витрати, які не можуть бути покладені на іншу сторону з підстав надання адвокатом послуг, які не були необхідними для представництва інтересів клієнта в ході розгляду цього спору, а також аргументи заявника про необов`язковість деяких видів послуг, колегія суддів вважає необґрунтованими.
		108.     Аналогічні за змістом доводи позивача буди предметом розгляду судами попередніх інстанцій, їм надано відповідну правову оцінку у контексті характеру пред`явленого позову, складності розглядуваної справи та значення справи для її учасників.
		109.     Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18, від 18 березня 2020 року у справі № 756/6952/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20, від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах суду касаційної інстанції, на які посилається заявник у касаційній скарзі, як щодо застосування статті 317, 319, 391 ЦК України, так і щодо питань, пов`язаних з розподілом судових витрат у справі.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		110.     В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		111.     Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх, відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1            Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану адвокатом Тандирем Дмитром Віталійовичем, залишити без задоволення.
		2            Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від  09  листопада 2022 року, додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян  Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...