Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/12079/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.
Дата набрання законної сили: 18.11.2024
Номер судового провадження: 61-2030ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 953/12079/20
		провадження № 61-2030св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - держава Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2021 року у складі судді Садовського К. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
		 
		Позов мотивувала тим, що актом від 05 лютого 2016 року «Про результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності складу оптової торгівлі ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, буд. 37А, за період часу з 01 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року» було встановлено розкрадання майна ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД на загальну суму 1 188 856,76 грн.
		 
		Першим пунктом висновків вказаного акта встановлено наявність порушень ведення складського обліку громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та здійснення розкрадання матеріальних цінностей, належних ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД, на загальну суму 1 188 856,76 грн.
		 
		04 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 420162210800000116 з подальшою кваліфікацією за частинами другою, третьою статті 185 КК України, а 07 липня 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за вказаним кримінальним провадженням за частиною другою статті 185 КК України.
		 
		30 серпня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у справі № 640/11799/16-к ухвалив вирок відносно ОСОБА_1 , яким вона була повністю виправдана та у задоволенні цивільного позову на загальну суму 1 188 856,76 грн було повністю відмовлено.
		 
		04 квітня 2019 року Харківський апеляційний суд вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого - без задоволення.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційна скарга представника потерпілого була повернута особі, яка її подала.
		 
		Таким чином, виправдувальний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 пройшов три інстанції та залишився у силі.
		 
		Позивач вважає, що незаконними діями органів досудового розслідування унаслідок незаконного пред`явлення повідомлення про підозру та незаконного притягнення до кримінальної відповідальності їй було завдано моральну шкоду.
		 
		Після цього її життя значно змінилося та в подальшому вона понесла моральні страждання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
		 
		ОСОБА_1 звинуватили у крадіжці на суму 1 188 856,76 грн у ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД, де вона працювала, через що їй довелося звільнитися. Це призвело до депресії, оскільки вона жила поблизу місця роботи і боялася осуду оточення. Вона довгий час залишалася вдома і мала труднощі зі спілкуванням із родиною. Через фінансову потребу шукала нову роботу, проте під час випробувального терміну її новий роботодавець дізнався про звинувачення. Незважаючи на це, їй вдалося залишитися на посаді.
		 
		Згодом слідчий викликав її на допити, через це вона постійно відпрошувалася з роботи, хвилюючись, що її можуть заарештувати. Під час судового процесу, що тривав три роки, ситуація вдома була напруженою, що негативно вплинуло на її батька, який зрештою помер від ускладнень після серцевого нападу.
		 
		Зрештою, її невинуватість було доведено, але це завдало значної моральної шкоди. Психологічна експертиза визначила суму моральної компенсації, еквівалентну сумі звинувачення - 1 188 856,76 грн.
		 
		З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просила суд:
		- стягнути на її користь з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку ДКС України у якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності суму у розмірі 1 188 856,76 грн;
		- стягнути на її користь з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку ДКС України понесені судові витрати у розмірі 22 008,72 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Київський районний суд м. Харкова рішенням від 10 серпня 2021 року, яке Полтавський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2022 року залишив без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
		 
		Стягнув на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку ДКС України, суму в розмірі 250 000,00 грн.
		 
		Стягнув на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 4 218,62 грн за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		 
		Рішення місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що наявність виправдувального вироку про визнання ОСОБА_1 невинуватою у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення є вагомою підставою для стягнення на її користь моральної шкоди.
		 
		Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суд застосовав частину третю статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проте не обмежуючись законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, визначив вищий розмір відшкодування моральної шкоди від мінімально встановленого законом розміру.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, Харківська обласна прокуратурапосилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог змінити та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 198 000,00 грн.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Київського районного суду м. Харкова. 
		 
		06 червня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі прокурор посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/17164/16-ц та інших.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач під слідством і судом перебувала 33 місяці з 11 липня 2016 року до 04 квітня 2019 року. Таким чином, враховуючи частину третю статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір шкоди становить 198 000,00 грн (6 000,00 х 33 = 198 000,00).
		 
		Прокурор також вказує, що суд безпідставно збільшив розмір морального відшкодування.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суд встановив, що актом від 05 лютого 2016 року ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД «Про результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності складу оптової торгівлі ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, буд. 37А, за період часу з 01 січня 2015 року по 05 лютого 2016 року» було встановлено розкрадань майна ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД на загальну суму 1 188 856,76 грн.
		 
		Відповідно до пункту 1 висновків вказаного акта встановлено наявність порушень ведення складського обліку громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та здійснення розкрадання матеріальних цінностей, належних ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД, на загальну суму 1 188 856,76 грн (т. 1 а. с. 18, 19).
		 
		11 липня 2016 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру від 07 липня 2016 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201621080000116 від 04 квітня 2016 року (т. 1 а. с. 15, 16).
		 
		Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частинами другою та третьої статті 185 КК України - визнано невинуватою та виправдано (т. 1 а. с. 20-32).
		 
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без змін (т. 1 а. с. 33-42).
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу представника Фадєєва О. П. в інтересах потерпілого ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД на вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 , виправданої за частинами другою, третьою статті 185 КК України, повернуто особі, яка її подала (т. 1 а. с. 43).
		 
		22 червня 2020 року Волочай С. П. , експерт психолог з вищою психологічною та вищою біологічною освітою, на підставі адвокатського запиту вих. № 18/20 від 22 травня 2020 року адвоката Осінського Р. Й., склав висновок психологічного обстеження громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого в ході дослідження встановлено, що наявні у обстежуваної ОСОБА_1 цінності та індивідуально-психологічні особливості закономірно спричинили численні негативні реакції і стани внаслідок негативного впливу обставин психотравмувальної ситуації, у зв`язку з чим експерт прийшов до наступних висновків:
		 
		1. Внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 дійсно спричинені моральні страждання.
		 
		2. Грошовий еквівалент страждань, спричинених ОСОБА_1 внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, можна визначити в розмірі 1 188 856,76 грн (т. 1 а. с. 47-51).
		 
		У зв`язку з незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності експерт психолог у висновку встановив наступні стрес-фактори: стрес внаслідок звинувачення у великій кількості епізодів крадіжок (38 епізодів за версією органу досудового розслідування); стрес внаслідок звинувачення у спричиненні величезних збитків на суму 1 188 856,76 грн; негативні переживання, що внаслідок судів не могла приділяти уваги чоловікові і дітям; негативні переживання, що внаслідок судів не могла належно приділяти увагу батькові, який потребував догляду, та який не пережив цих подій; негативні переживання через втрату поваги і професійної репутації на роботі, де всі співробітники вважали крадійкою; негативні переживання внаслідок вимушеного пошуку нової роботи, вимушені виправдання від звинувачень на попередньому місці роботи; стрес від того, що прокурор просив присудити п`ять років позбавлення волі, хоча ніяких злочинів не вчиняла; тривалі негативні переживання протягом усього терміну судового розгляду справи; знаходження в постійній напрузі, що спричиняло до емоційних зривів, нападів депресії, істерик, плачу, постійний страх тюрми; негативні переживання через зраду колишніх друзів і співробітників, неможливість довести свою невинуватість і відновити повагу до себе; негативні переживання внаслідок погіршення рівня достатку, постійних витрат на свій захист, а не на потреби членів сім`ї.
		 
		ОСОБА_1 має двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 64).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		 
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		 
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
		 
		Таким чином, цивільним законодавством України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у тому числі у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		 
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		 
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		 
		Згідно із частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17).
		 
		Законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 199/1800/22).
		 
		Разом з цим, законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір. Збільшення такого розміру має бути належним чином обґрунтовано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).
		 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		ОСОБА_1 перебувала під слідством, починаючи з 11 липня 2016 року (день вручення підозри). Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року у справі № 640/11799/16-к обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою та третьою статті 185 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		 
		Вказане рішення суд апеляційної інстанції ухвалою від 04 квітня 2019 року залишив без змін, а Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу повернув особі, яка її подавала.
		 
		З огляду на викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 було визнано невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, висунутого органом досудового розслідування, становить достатню і вагому підставу для стягнення на її користь компенсації моральної шкоди. Виправдання позивача повністю спростувало всі підозри та обвинувачення, висунуті їй раніше, і тим самим підтвердило незаконність обвинувачень, що й стало підґрунтям для відшкодування моральної шкоди.
		 
		Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції стягнув з держави більшу суму відшкодування ніж гарантований державою мінімум.  При цьому враховано не лише необхідність компенсації, але й пропорційність її розміру, виходячи із засад розумності, зваженості та справедливості. Враховуючи висновок експерта психолога та обсяг моральних страждань ОСОБА_1 , беручи до уваги тривалий період слідства й судового розгляду, суд визначив раціональний (справедливий) розмір виплати у сумі 250 000,00 грн. 
		 
		Рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення компенсації в сумі 250 000,00 грн є обґрунтованим та відповідає характеру завданої моральної шкоди.
		 
		У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що моральну шкоду необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.
		 
		Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1 11 липня 2016 року, а виправдувальний вирок набрав законної сили 04 квітня 2019 року.
		 
		Тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що позивач перебувала під слідством і судом не 37 місяців, а 33 місяці є обґрунтованими. Проте оскільки такий помилковий висновок суду першої інстанції не вплинув на правильність визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому вказані доводи не можуть бути підставою для скасування ухвалених у цій справі судових рішень. 
		 
		Перевищення визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди від мінімально встановленого законом розміру є виправданим у цій ситуації.
		 
		Прокурор інших вагомих доводів у касаційній скарзі не наводить, окрім того, Верховний Суд звертає увагу, що ДКС України, згадка про яке є у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, касаційну скаргу не подавало.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:А. І. Грушицький                                                                                                      І. В. Литвиненко                                                                                                                          Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...