Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12923/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано судом: 22.11.2024. Зареєстровано: 23.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.

Номер судового провадження: П/380/13074/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		21 листопада 2024 рокусправа № 380/12923/24                                                                                                                      місто Львів
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Гулика А. Г.,
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення
		в с т а н о в и в:
		І. Стислий виклад позицій учасників справи
		до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.05.2024, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2024 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Краківець» з метою виїзду з території України. При здійсненні перетинання державного кордону позивач подав для паспортного контролю документи, передбачені законом, для підтвердження наявності права перетинання кордону в умовах воєнного стану. Начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старший лейтенант ОСОБА_3 прийняв рішення від 21.05.2024 про відмову у виїзді з України з причини відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану. Не погоджуючись з таким рішенням, прийнятим уповноваженою особою органу Державної прикордонної служби, позивач письмово звернувся до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 за роз`ясненнями його законності, вказавши, що згідно з рішенням суду він є усиновителем дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з чим не підлягає мобілізації та має право на перетинання кордону, що неодноразово робив протягом дії воєнного стану. Листом від 27.05.2024 позивача письмово повідомлено про те, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України прийняте в рамках чинного законодавства. Позивач вважає, що має право на перетинання державного кордону України, оскільки є усиновителем дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з чим не підлягає мобілізації та подав всі необхідні документи.
		22.08.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що Законом № 3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи. Поряд з тим, приписи вищезазначеної норми права не регулюють питання перетинання державного кордону. Відповідно до абзацу 12 пункту 2-3 Правил № 57 передбачено, що виїзд за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18- річного віку, визначених у підпунктах 2-5 пункту 6 таких Правил, в супроводі одного із законних представників здійснюється за наявності письмового погодження служби у справах дітей за місцем звернення чи служби у справах дітей обласної військової (військово-цивільної адміністрації) на виїзд із зазначенням держави остаточного перебування дітей. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач до позову не додав підтверджуючих документів, які б підтверджували факт, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 5 ч. 1. статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, при перетині державного кордону надані позивачем документи не давали підстав, для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
		02.09.2024 від позивача до суду надійшла відповідь відзив, у якому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідь обґрунтована тим, що із змісту пунктів 10, 12 Правил вбачається, що пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони. Відповідно до статті 14 Закону №1710 VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину в праві перетину кордону, в кожному випадку повинно бути обґрунтованим та мотивованим. У позовній заяві, позивач вказував та наголошував, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано конкретного переліку документів, які підлягали наданню для підтвердження підстави для виїзду за кордон і не були надані, не зазначено жодних зауважень до наданих документів. Позивач вважає, що рішення жодними доказами не підтверджене, не обґрунтоване та не мотивоване, що свідчить про безпідставність висновку відповідача про відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.
		15.11.2024 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. У зазначених запереченнях відповідач наводить аргументи тотожні тим, що викладені у відзиві.
		ІІ. Рух справи
		Ухвалою від 24.06.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
		Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
		ІІІ. Фактичні обставини справи
		21.05.2024 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Краківець» з метою виїзду з території України.
		При здійсненні перетинання державного кордону позивач подав для паспортного контролю документи, передбачені законом, для підтвердження наявності права перетинання кордону в умовах воєнного стану.
		Начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старший лейтенант ОСОБА_3 прийняв рішення від 21.05.2024 про відмову позивачу у виїзді з України з причини відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.
		Не погоджуючись з таким рішенням, прийнятим уповноваженою особою органу Державної прикордонної служби, позивач письмово звернувся до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 за роз`ясненнями його законності, вказавши, що згідно з рішенням суду він є усиновителем дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з чим не підлягає мобілізації та має право на перетин кордону, що неодноразово робив протягом дії воєнного стану.
		Листом від 27.05.2024 позивача повідомлено про те, що рішення про відмову в перетині державного кордону України прийняте в рамках чинного законодавства.
		В оскарженому рішенні вказано таку причину відмови: «відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)».
		Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у перетинанні державного кордону України від 21.05.2024, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
		IV. Позиція суду
		Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
		Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. 
		Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом. При цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI). 
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон. 
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем. 
		Частина перша статті 14 Закону № 1710-VI визначає, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. 
		Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону № 1710-VI). 
		Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу (частина третя статті 14 Закону №1710-VI). 
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII). 
		Стаття 1 Закону № 3857-XII передбачає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. 
		Частина перша статті 6 Закону № 3857-XII визначає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, що є загальними та функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України. 
		Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану. 
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої  статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023. Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб. 
		Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 
		Отже, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України, а саме: щодо того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. 
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII). 
		Стаття 1 Закону № 389-VIII визначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, згаданий Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 389-VIII). 
		Пункт 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII визначає, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному КМУ особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. 
		Частина друга статті 3 Закону № 3857-XII передбачає, що Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України. 
		Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначений Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила). 
		Пункт 2 Правил передбачає, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. 
		Відповідно до пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Згадана норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 і 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 Правил.
		У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. 
		Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем. 
		Тобто уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України під час процедури прикордонного контролю здійснюють лише перевірку документів наданих для перетину державного кордону.
		Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років. 
		Правила та інші нормативно-правові акти не визначають, які саме документи мають бути надані на підтвердження того, що позивач є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років.
		Адміністрація Державної прикордонної служби України в Листі від 17.03.2022 № 23- 6855/0/6-22-Вих «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану» проінформувала органи Держприкордонслужби, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб, які є усиновителями, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: документ, який підтверджує усиновлення, опікунство, піклування (рішення суду, довідка з органів опіки та піклування, посвідчення - до 2005 року).
		Суд зазначає, що Лист втратив чинність у зв`язку з прийняттям Постанов Кабінету Міністрів України від 29.03.2022 № 383 та від 01.04.2022 № 399. Однак, внаслідок прийняття зазначених постанов Правила доповнені пунктом 2-6 в чинній на сьогодні редакції, яка передбачає право на перетин кордону для військовозобов`язаних усиновлювачів, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
		Щодо змісту оскаржуваного рішення суд висновує таке.
		Пункт 26 Правил містить відсильну норму, яка передбачає, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Така норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 214 Правил. 
		Відповідно до пункту 214 Правил пропуск через державний кордон жінки (у тому числі тієї, яка є усиновлювачем, опікуном, піклувальником, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів) та/або чоловіка, який є одиноким батьком, одиноким усиновлювачем або опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем (за умови, що він не перебуває у шлюбі та самостійно виховує та утримує дитину без участі матері), із числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають або виховують дитину/дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.
		Позивач під час здійснення прикордонного контролю пред`явив уповноваженим службовим особам відповідача: 
		(1) документ, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну, відповідно до пункту 2 Правил - паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 ; 
		(2) документи на підтвердження того, що на позивач є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років, а саме: 
		- свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 від 20.12.2010 Серія НОМЕР_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно до якого батьком дитини є позивач, а матір`ю - ОСОБА_5 ; 
		- рішення Надвірнянського районого суду Івано-Франківської області від 09.12.2010, яким суд вирішив дозволити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , українцю, громадянину України, уроженцю і мешканцю м.Івано-Франківські ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , українці, громадянці України, уродженці с.Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, мешканці м.Івано- Франківськ, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, що укладений 01.12.1999 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис № 1588 провести усиновлення малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уроженця м.Івано-Франківськ, в актовому записі про народження дитини, складеному 30 грудня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції за № 2837 прізвище та по батькові змінити в ОСОБА_6 на ОСОБА_4 , дату народження з 23.10.2008 року на 29.10.2008 року, ім`я дитини та місце народження залишити без змін, ОСОБА_1 записати батьком дитини, а ОСОБА_5 - матір`ю дитини.
		Суд висновує, що згадані документи підтверджують факт, що позивач є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років.
		Відповідач вказує у відзиві, що «позивачем до позову не додані підтверджуючі документи, які б підтверджували факт того, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		Суд зазначає, що позивач не належить до чоловіків, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років (абзац 5 частини третя статті 23 Закону № 3543- XII), а проходив прикордонний контроль з метою перетину державного кордону як військовозобов`язаний, що є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років (абзац 8 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII). 
		У зв`язку з цим, аргументи відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
		В оскарженому рішенні вказано таку причину відмови: «відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)». 
		Відповідач у відзиві зазначає, що в ході перевірки документів встановлено відсутність документа, який би посвідчував приналежність позивача до категорії осіб, які звільнені від мобілізації та підпадають під дію правил.
		Суд акцентує увагу на тому, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про оборону України», з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни. 
		Відповідно до пункту першого Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022  №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. 
		Пунктом 9 зазначеного Положення, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам. 
		Згідно з пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: 
		фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; 
		здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; 
		подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 
		Відповідно до пункту 4 Порядку, одним із завдань військового обліку є своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 
		Пунктом 20 Порядку встановлено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. 
		Військово-обліковими документами є: 
		- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; 
		- для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; 
		- для резервістів - військовий квиток. 
		Згідно з абзацом 17 пункту 79 Порядку, проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього. Отже, Урядом визначено вичерпний перелік військово-облікових документів для призовників та військовозобов`язаних, який розширювальному тлумаченню іншими виконавчими органами не підлягає.
		Суд вказує на те, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
		Форма тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, затверджена Наказом Міноборони від 21.11.2017 № 610, не передбачає внесення до нього відміток про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 
		Інші нормативно-правові акти також не містять вимоги внесення до військовооблікового документа відмітки про відстрочку. 
		Право на відстрочку виникає у особи відповідно до Закону № 3543-XII, а не ставиться в залежність від внесення відміток до військово-облікового документа.
		Відповідач не надав жодних доказів та не навів у заявах по суті справи, які саме документи, які б посвідчували приналежність позивача до категорії осіб, які звільнені від мобілізації та підпадають під дію Правил, мав подати позивач під час проходження прикордонного контролю.
		Окрім цього, відповідач зазначає, що відповідно до абзацу 12 пункту 2-3 Правил № 57 передбачено, що виїзд за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18- річного віку, визначених у підпунктах 2-5 пункту 6 Правил, в супроводі одного із законних представників здійснюється за наявності письмового погодження служби у справах дітей за місцем звернення чи служби у справах дітей обласної військової (військово-цивільної адміністрації) на виїзд із зазначенням держави остаточного перебування дітей.
		Проте оскаржуване рішення прийнято щодо ОСОБА_1 , який є усиновителем, та відповідач не вказав у рішенні та не підтвердив доказами, що позивач здійснював перетин кордону з дитиною, яку він усиновив, а тому вимоги щодо наявності у нього письмового погодження служби у справах дітей за місцем звернення чи служби у справах дітей обласної військової (військово-цивільної адміністрації) на виїзд із зазначенням держави остаточного перебування дітей не підлягали застосуванню при вирішенні питання про перетин позивачем кордону.
		Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. 
		Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії свідчить про його протиправність. 
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 21.05.2024, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
		V. Судові витрати
		Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
		Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
		в и р і ш и в:
		позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.05.2024, прийняте начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1  код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн 20коп.
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
		 
		 
		Суддя                                                                   Гулик Андрій Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...