Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/3396/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2024. Зареєстровано: 25.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.

Номер судового провадження: 2/450/1555/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 464/3396/24  Провадження № 2/450/1555/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: 
		головуючого-судді Мусієвського В.Є.
		при секретарі Расяк С.М.
		з участю представника ОСОБА_1        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та припинення нарахувань, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Представник позивача звернулась в Сихівський районний суд м. Львова з позовом до відповідача, у якому просила розірвати кредитний договір № SAMDNWFC00097629155 від 17 січня 2024 року, що був укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк», і припинити нарахування позивачу за таким щомісячних платежів.
		Мотивувала позовні вимоги тим, що 17 січня 2024 року о 15 год. 25 хв. невідома особа, перебуваючи у невідомому місці, зателефонувавши позивачу на її мобільний номер НОМЕР_1 із невідомого номера мобільного телефону, представившись працівником «Мій Київстар», шляхом незаконного використання електронно-обчислювальної техніки, самостійно створивши кредитну банківську карту та збільшивши кредитний ліміт, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 у загальному розмірі 74235 грн. 39 коп., які були списані з її банківської карти № НОМЕР_2 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», трьома окремими платежами. Вказала, що рахунок № НОМЕР_3 був відкритий позивачем для нарахування виплати соціальної допомоги за інвалідність її неповнолітній дитині. Зазначила, що 18 січня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про шахрайські дії. Цього ж дня позивач звернулась до Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, де було прийнято її заяву, кваліфіковано кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 ККУ, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024141360000295, та визнано ОСОБА_2 потерпілою. Повідомила, що позивачем не вчинялось будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ КБ «ПриватБанк», ані письмово, ані в електронному виді з використанням електронної системи «Приват24» або у будь-який інший спосіб. Крім цього, ОСОБА_2 при проведенні вказаних операцій не передавала нікому пін-код картки, не оформляла заявку на кредит, а її картка знаходилась в неї, яку після вказаних подій заблоковано банком. Водночас, на звернення позивача із заявою про не нарахування відсотків по кредитній картці на період проведення досудового розслідування, 26 січня 2024 року банк надіслав лист-відмову та продовжив нарахування відсотків за користування кредитними коштами. З огляду на те, що банк вимагає повернення в повному обсязі незаконно взятий шахраями кредит та самостійно здійснює списання відсотків за користування таким, вважає, що кредитний договір № SAMDNWFC00097629155 від 17 січня 2024 року повинен бути розірваний. З огляду на вказане, а також покликаючись на позиції Верховного Суду, просила позовні вимоги задовольнити.
		Ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2024 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.
		12 червня 2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області отримано матеріали цивільної справи.
		Ухвалою від 14 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
		02 липня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про вступ у справу як представника та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		03 липня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказав, що при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору, суд має враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК України і виходити з того, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 цієї статті, при істотній зміні обставин. Зазначив, що 17 січня 2024 року відбувся вхід у «Приват24» з використанням фінансового номеру телефону НОМЕР_4 із підтвердженням реєстрації введенням пін-коду картки № НОМЕР_2 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача (логін НОМЕР_4 ) і пароль, який відомий лише позивачу. Після входу у «Приват24», створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача НОМЕР_4 . В анкеті належної перевірки клієнта - фізичної особи від 30 жовтня 2023 року та п. 14 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 17.01.2024 року ОСОБА_2 підписала з банком угоду про використання простого електронного підпису. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № SAMDNWFC00097629155 від 17 січня 2024 року виконав у повному обсязі, а позивачем не наведено жодного порушення її прав саме АТ КБ «ПриватБанк». Покликався на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №144/287/17-ц (провадження №61-31835св18) та від 10 квітня 2019 року у справі №524/3979/16-ц (провадження №61-20290св18), згідно яких наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Крім цього, просив врахувати те, що кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12024141360000295, закрито, винних осіб не встановлено і не доведено відсутність вини позивача, а тим більше наявність вини інших осіб в здійсненні 17 січня 2024 року переказів грошових коштів та укладення угод. З огляду на вказане, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою від 12 серпня 2024 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
		Протокольною ухвалою суду від 14 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		18 листопада 2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами цивільної справи в електронному вигляді.
		Ухвалою від 18 листопада 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , з думкою якої погодилась позивач ОСОБА_2 , щодо відкладення розгляду справи та задоволення відповідного клопотання заперечили. Вказали, що відповідач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, крім цього, жодних поважних причин неявки в судове засідання представником ОСОБА_4 у клопотанні не наводиться. Позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві, просили такі задовольнити в повному обсязі.
		Відповідач АТ КБ «ПриватБанк», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив.
		Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, оскільки доступ для ознайомлення з матеріалами цивільної справи було надано в електронному суді, а поважних причин неможливості з`явитись в судове засідання у такому не наведено.
		Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
		Зі змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
		У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Судом встановлено, що 30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 підписала особистим підписом з АТ КБ «ПриватБанк» анкету належної перевірки клієнта-фізичної особи, у якій зазначено, що вся інформація, надана клієнтом в Анкеті, набуває статусу банківської таємниці та не підлягає розголошенню третім особам.
		У вказаній анкеті Банк та Клієнт (далі разом іменовані «Сторони») узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої Клієнт надає Банку шляхом підписання способами, що узгоджені Сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. При здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта, яким є номер НОМЕР_4 .
		З огляду на вказане, позивач та відповідач узгодили укладення договорів, зокрема кредитних, шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_4 .
		17 січня 2024 року о 16 год. 27 хв. ОСОБА_2 уклала з АТ КБ «ПриватБанк» Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і паспорт споживчого кредиту, шляхом підписання таких простим електронним підписом ввівши у відповідне поле інтерфейсу надісланий Банком на фінансовий номер телефону НОМЕР_4 ОТП-пароль, а також узгодивши істотні умови кредитного договору, зокрема суму ліміту, розмір відсотків та строк надання такого.
		В п.8 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено та погоджено, що ОСОБА_2 підписанням цієї Заяви (далі - Заява про приєднання) на підставі статті 634 ЦК України приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Система переказів PrivatMoney", "Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)", "Автоплатежі", "Сервіс "BankID"" Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка" (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати».
		Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини.
		У відповідності до виписки по картці/рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) вбачається, що 17 січня 2024 року по картці здійснено три окремі перекази на загальну суму 71725 грн. (без врахування комісії). Кошти були переведені через додаток «Приват24».
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 вказувала, що зазначені перекази грошових коштів були здійснені невідомими особами у шахрайський спосіб.
		18 січня 2024 року за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, скоєного невідомою особою, яка 17 січня 2024 року о 15 год. 25 хв., перебуваючи у невідомому місці, зателефонувавши ОСОБА_2 на її мобільний номер НОМЕР_1 із невідомого номера мобільного телефону, представившись працівником «Мій Київстар», шляхом незаконного використання електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 у загальному розмірі 74235 грн. 39 коп., які були списані з її банківської карти № НОМЕР_5 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк».
		Позивач ОСОБА_2 18 січня 2024 року повідомила про вказані обставини відповідача за телефоном гарячої лінії 3700 та звернулась до відділення Приватбанку, де заблокувала свою карту і подала звернення про припинення нарахування відсотків та повернення грошових коштів.
		26 січня 2024 року та 14 лютого 2024 року позивачу ОСОБА_2 листами АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні її звернень.
		Як встановлено судом, правовідносини, які склалися між сторонами, діють у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами, які регулюються, ЦК України, Законом України «Про платіжні послуги», Постановою Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».
		Згідно з п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
		Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.
		Підпунктом 24 пункту 4 розділу І Постанови Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» визначено, що платіжна операція - дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
		У відповідності до пункту 8 розділу I Постанови Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» надавач платіжних послуг має право здійснювати емісію, еквайринг, використання та/або обслуговування платіжних інструментів (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти) на підставі внутрішніх документів щодо надання платіжних послуг (далі - внутрішні документи), розроблених відповідно до: 1) законодавства України, уключаючи законодавство у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 2) нормативно-правових актів Національного банку; 3) схеми виконання платіжних операцій; 4) правил відповідної платіжної системи (у разі участі надавача платіжних послуг у цій системі).
		Підпунктом 1 пункту 136 розділу VІІ Постанови Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» встановлено, що користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		Як вбачається з пункту 140 розділу VII Постанови Національного Банку України № 164 від 29.07.2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		Частинами 3, 4, 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій. Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		Отже, саме користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про платіжні послуги» платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування. Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
		Як встановлено судом, позивач звернулась до банку після настання дати валютування, тобто після зарахування коштів на рахунок отримувача, а тому строки для вчинення дій з відкликання переказу пропущені позивачем як ініціатором переказу.
		У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі 182/5175/16-ц суд прийшов до наступного правового висновку: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», то останній не повинен нести відповідальність за дану операцію».
		Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц: "ОСОБА1 не виконала вимог, передбачених Положенням щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та у ході бесіди повідомила третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції, у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відповідальності ОСОБА1 за неналежне виконання умов кредитного договору».
		Стороною позивача не надано жодних доказів того, що спірні списання коштів з картки відбулось поза волевиявленням позивача та що такі банківські операції на той момент не відповідали її внутрішній волі. Натомість, обставини справи свідчать про те, що оспорювані фінансові операції відбулися із введенням у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_4 , тобто конфіденційної інформації, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за зазначені операції, про які він був повідомлений вже після їх здійснення.
		Покликання позивача на те, що ці операції здійснені невідомою особою у шахрайський спосіб, що підтверджується витягом з ЄДРДР № 12024141360000295 про вчинення кримінального правопорушення стосовно неї, не є достатніми та належними доказами.
		Слід вказати, що сама лише наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.
		Така правова позиція викладена Верховним Судом у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц (провадження № 61- 31835св18), від 10.04.2019 року, у справі №524/3979/16-ц (провадження № 61-20290св18), де стороною у справі є АТ КБ «ПриватБанк» стосовно застосування Умов та правил надання банківських послуг.
		Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
		Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Однак, доказів, які б за наслідками розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення достеменно встановлювали факти здійснення шахрайських дій з картковими рахунками ОСОБА_2 , суду не надано.
		Покликання представника відповідача про те, що кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12024141360000295, закрито та винних осіб не встановлено не знайшли свого підтвердження в матеріалах цивільної справи, оскільки належних та допустимих доказів існування вказаної обставини, суду не надано. 
		Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Водночас, фактів істотного порушення умов договору, укладеного між сторонами, а також вимог закону, судом не встановлено, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для розірвання договору, і як наслідок, така позовна вимога не підлягає до задоволення.
		Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про припинення нарахування АТ КБ «ПриватБанк» відсотків, слід вказати, що така є необґрунтованою і не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
		Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Умови кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк», відповідають ст. 1054 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальнику в розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит у встановлений договором строк і сплатити встановлені відсотки.
		Кредитний договір є двостороннім, що породжує зобов`язання банку надати кредит й зобов`язання позичальника його повернути і сплатити відсотки за користування ним.
		Зазначені зобов`язання позичальника сплатити банку відсотки за користування кредитними коштами, свідчать, що договір кредитування є в усіх випадках оплатним. Розмір відсотків, порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від групи кредитного ризику, рівня забезпечення, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
		Повернення кредиту є основним принципом кредитування. У зв`язку із тим, що механізм кредитування в Банку тісно пов`язаний з іншими банківськими програмами, неповернення наданого кредиту, відсотків та винагороди, негативно відбивається на функціонуванні банку в цілому. Норми банківського законодавства, зокрема Закону України «Про банки і банківську діяльність», забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами.
		Оскільки зобов`язання сторін за кредитним договором не припинені, договір не розірвано і він є чинним, відсутні правові підстави для припинення нарахувань відсотків за умовами цього договору.
		Покликання представника позивача на позиції Верхавного Суду України, викладену у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, Верховного Суду у постановах від 14 лютого 2018 року у справі 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц, від 05 квітня 2021 року у справі № 336/3989/19, в яких містяться висновки у аналогічних спорах, не знайшли свого застосування, оскільки у вказаних справах встановлені різні фактичні обставини.
		Відповідно до змісту ч.ч. 3, 4, 5 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу і запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
		За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		З огляду на вказане, судом не здійснюється покладення сплати судового збору на позивача.
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 628, 629, 634, 639, 651 ЦК України, ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 1, 45, 64, 87 ЗУ «Про платіжні послуги», суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та припинення нарахувань - відмовити.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                         Мусієвський В.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...