Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/6149/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 25.11.2024. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2024.

Номер судового провадження: 2/461/2638/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №461/6149/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		25 листопада 2024 року      м. Львів
		Галицький районний суд м. Львова у складі:
		головуючої судді Павлюк О. В.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,
		позивача  ОСОБА_1 , 
		представника третьої особи  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 (далі  Позивач) до Голови управління АТ «Державний ощадний банк України» Наумова С. В. (далі  Відповідач - 1), керівника філії Львівського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадбанк України» ОСОБА_3 (далі  Відповідач  2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі  Третя особа або Банк), про відшкодування шкоди та визнанні інформації недійсною, -
		В С Т А Н О В И В:
		1.Рух по справі та позиції учасників.
		Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідачів, у якому просить суд визнати Відповідачів винними у наданні інформації, що не відповідає дійсності, а також стягнути з них на його користь моральну шкоду у розмірі 130000,00 грн., матеріальну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати.
		В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що у чатботі Банку кожен раз, коли він перевіряє, чи з`явилась пенсія на карточку, Банк почав надавати Позивачу інформацію про те, що у межах лімітів НБУ йому доступно знати готівку за кордоном  12500,00 грн., та розраховуватись за кордоном  100000,00 грн. Однак, вказана інформація, на думку Позивача, не відповідає дійсності, оскільки Позивач їздив до Польщі, а його картка не працювала ні в магазинах, ні для зняття готівки. Позивач звернувся до Банку зі запитом, у якому просив детально пояснити, яка причина та чим обумовлена необхідність розміщення інформації про доступність 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючу суддю Павлюк О. В.
		Ухвалою від 29.07.2024 суд залишив вказану позовну заяву без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви.
		Ухвалою від 12.08.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		26.09.2024 до суду надійшла заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про вступ у справу як третьої особи. Заява обґрунтована тим, що, на думку Банку, інформація, яку Позивач вважає недостовірною, стосується надання АТ «Державний ощадний банк України» фінансових послуг та відносин банківського рахунку. Таким чином, позови клієнтів з приводу діяльності Банку, які пред`явлені до працівників Банку, прямо стосуються прав (майнових та немайнових) та законних інтересів самого Банку.
		Ухвалою від 08.10.2024 суд залучив до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
		16.10.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, у яких зазначено, що Банк заперечує проти заявлених вимог позивача ОСОБА_1 у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому позов не підлягає задоволенню. Вказує, що дії Банку у взаємовідносинах із ОСОБА_1 в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі щодо інформування про встановлені НБУ ліміти на період військового стану. Припущення та фантазії клієнта не можуть бути підставою для покладення на Банк та/або його посадових осіб відповідальності. Поряд з цим, вважає, що Позивач не обґрунтував підстави для стягнення немайнової (моральної) шкоди та не довів факту її заподіяння та розміру, а також витрати на поїздки Позивача жодним чином не пов`язані з відносинами банківського рахунку, а тому не можуть вважатися майновою шкодою ні у визначенні ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ні у відносинах банківського рахунку (ст. ст. 1066, 1068 ЦК України). Також у своїх поясненнях Банк заперечує проти заявленого Позивачем розміру судових витрат, які Позивач поніс та/або має намір понести, у зв`язку з пред`явленням завідомо безпідставного позову та відсутністю розрахунку цих витрат.
		16.10.2024 до суду надійшла заява Позивача про відвід судді Павлюк О. В., яка мотивована тим, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, зокрема, те, що суддя, не припинивши судовий розгляд з прийняттям ухвали про задоволення позову, продовжила судовий розгляд без прийняття ухвали про відмову у прийнятті визнання Позивачем позову. Окрім цього, на думку Позивача, у судовому засіданні замість Відповідача брав участь сторонній чоловік, який не мав на це ніякого права.
		Ухвалою від 21.10.2024 суддя Павлюк О. В. визнала необґрунтованою заяву Позивача про відвід судді та передала вказану заяву до канцелярії Галицького районного суду м. Львова для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Стрельбицького В. В.
		Ухвалою від 23.10.2024 суддя Стрельбицький В. В. відмовив у задоволенні заяви Позивача про відвід судді Павлюк О. В. від розгляду цієї справи та справу передано для продовження розгляду судді Павлюк О. В.
		28.10.2024 третя особа подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що Відповідач-1 та Відповідач-2 як фізичні особи, не наділені процесуальною дієздатністю та не можуть бути відповідачами у цій справі, оскільки є у відносинах з Позивачем посадовими особами Банку, діють від імені та в інтересах Банку, виконуючи покладені на них відповідні службові обов`язки, делеговані юридичною особою, а отже, є неналежними відповідачами у цій справі.
		Суд усудовому засіданні07.11.2024відмовив узадоволенні клопотаннятретьої особипро закриттяпровадження,не виходячидо нарадчоїкімнати,оскільки,як зауважилаВелика ПалатаВерховного Судуу своїхпостановах від17квітня 2018року усправі №523/9076/16-ц(пункт40),від 12грудня 2018року усправі №372/51/16-ц(пункт31.10),від 30січня 2019року усправі №552/6381/17(пункт39))-пред`явлення позовудо неналежноговідповідача неє підставоюдля відмовиу відкриттічи длязакриття провадженняу справі. 
		06.11.2024 до суду надійшла відповідь Позивача на пояснення третьої особи, у якій він зазначає, що банківська тема про спірні правовідносини до предмету спору жодного відношення не має. Стверджує, що в нього і зараз, вже знаючи, що інформація не відповідає дійсності, виникає впевненість, що у нього є можливість отримання коштів до визначеного числа. Посилається на Постанову НБУ №18 від 24.02.2022 зі змінами та доповненнями «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», де у першому абзаці зазначено:«Заборонити видачу за межами України готівкових коштів з усіх рахунків клієнта банку, відкритих у національній валюті, в обсязі, що перевищує в еквіваленті 12500,00грн. на кожних і сім календарних днів». У свою чергу Банк спотворив цю інформацію на: «Доступно зняти готівку за кордоном 12500,00 UAH до 28.07.2024». Вважає, оскільки його позовна заява була прийнята судом, то твердження представника третьої особи, що Позивач не може пред`явити позов до Голови Банку та Керівника філії є такими, що не відповідають дійсності. Окрім цього, зазначає, що виплата позовних вимог є чи не єдине покарання для Відповідачів за провину і єдина компенсація для Позивача не тільки за страждання, але і за звернення до суду.
		Протокольною ухвалою від 07.11.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні 25.11.2024 Позивач заявив усне клопотання про врегулювання спору за участю судді, однак суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
		25.11.2024 суд прийняв рішення у справі.
		2.Мотивувальна частина та висновки суду.
		Заслухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до такого висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
		Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Згідно зістаттею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
		Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У пункті 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 51 ЦПК України,суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		Тлумаченнястатті 51 ЦПК Українисвідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
		Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 сформована правова позиція, відповідно до якої  визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову  обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		При цьому ВС зауважив,що пред`явленняпозову доненалежного відповідачане єпідставою длявідмови увідкритті чи длязакриття провадженняу справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
		Як вбачається з позовної заяви, Позивач, звертаючись з цим позовом, Відповідачами зазначив голову правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 та керівника філії Львівського обласного управління АТ «Державний ощадбанк України» ОСОБА_3 .
		Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. 
		Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. 
		Згідно зі ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. 
		Таким чином, посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами. Тому, позови інших осіб з приводу діяльності юридичної особи не можуть пред`являтися до посадових осіб юридичної особи, які представляють її інтереси.
		Відповідно до статуту АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2024 №139), голова правління відноситься до складу керівників Банку, діє від імені Банку та представляє його інтереси (п. 88, п. 184); керівники філій очолюють відповідні відокремлені підрозділи (філії), які також діють від імені Банку на підставі положень про них (п. 191, п. 192). 
		Статут АТ «Ощадбанк» знаходиться у вільному доступі на офіційному Інтернет-сайті Верховної Ради України у розділі «Законодавство України» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2003-%D0%BF#n13). 
		Відповідно до п.1.2. Положення про філію  Львівське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затвердженого рішенням комітету регіональної мережі АТ «Ощадбанк» від 21.05.2024 (далі  Положення), філія  Львівське обласне управління є відокремленим підрозділом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що не має статусу юридичної особи і здійснює від імені та в інтересах Банку діяльність згідно зі Законом України «Про банки і банківську діяльність» на підставі цього Положення та відповідно до Статуту Банку. 
		Відповідно до п.9.3. Положення, начальник філії забезпечує виконання покладених на Філію функцій та здійснює керівництво її діяльністю.
		Аналіз змісту позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про те, що інформація, яку Позивач вважає недостовірною стосується надання Банком фінансових послуг та відносин банківського рахунку. Обставин існування будь-яких приватно-правових відносин між Позивачем та Відповідачами поза межами діяльності Банку суд не встановив, а Позивач не навів.
		Отже, голова правління АТ «Ощадбанк» Наумов С. В. та керівник філії  Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» Романів І. М., як фізичні особи, не наділені процесуальною дієздатністю та не можуть бути відповідачами у цій справі, оскільки є у відносинах з Позивачем посадовими особами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», діють від імені та в інтересах Банку, виконуючи покладені на них відповідні службові обов`язки, делеговані юридичною особою.
		Акціонерне товариство «Ощадбанк» є юридичною особою  самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до посадових осіб Банку, тому саме останній має бути відповідачем за цим позовом.
		Наведений вище висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.09.2021 у справі №661/2744/19 (провадження № 61- 77св21), від 12.01.2022 у справі №592/6904/21 (провадження №61-16798св21).
		З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що цей позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		При ухваленні цього рішення суд також врахував усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Згідно зі статтею 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судовий збір покладається на Позивача.
		Керуючись ст. ст.263-265 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Головиуправління АТ«Державний ощаднийбанк України»Наумова С.В.,керівника філіїЛьвівського обласногоуправління акціонерноготовариства «Державнийощадбанк України» ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача:Акціонерне товариство«Державний ощаднийбанк України»,про відшкодуванняшкоди тавизнанні інформаціїнедійсною,- відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя Ольга ПАВЛЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...