Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/20160/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2024. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2024.

Номер судового провадження: 2/761/7636/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/20160/24
		Провадження № 2/761/7636/2024
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       29 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
		 
		головуючого судді:                Волошина В.О.
		при секретарі:                        Харечко О.В.
		за участі:
		представника відповідача: Гаєвої Ю.В. ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про визнання грошової вимоги неправомірною; зобов`язання вчинити дії; стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		В травні 2024р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
		- визначити грошову вимогу відповідача у розмірі 2683,20 грн від 01 січня 2019р. станом на 29 квітня 2024р. неправомірною;
		- зобов`язати відповідача відновити енергопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- стягнути з відповідача на користь позивача моральні та матеріальні збитки у розмірі 300,00 грн за кожен день без електропостачання, починаючи з 29 квітня 2024р. до моменту відновлення електропостачання;
		- стягнути з відповідача на користь позивача судові збитки, пов`язані з позовною вимогою, а саме - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову до суду у розмірі 1211,20 грн.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 квітня 2024р. відповідачем було відключено від електропостачання квартиру АДРЕСА_2 , у якій проживав позивач. 
		Відключення квартири від електропостачання відбулось у зв`язку із наявністю заборгованості за надані послуги з електропостачання за вказаною квартирою станом на 01 січня 2019р., при цьому, про наявність вказаної заборгованості позивача повідомлено не було.
		На думку позивача, строк пред`явлення грошової вимоги від 01 січня 2019р., якщо така дійсно існувала, став неможливим після 01 січня 2022р. в силу положень ст.ст. 257, 267 ЦК України. Позивач вважає, що грошова вимога від 01 січня 2019р. є безнадійною дебіторською заборгованістю, однак, відповідач прийняв рішення відключити квартиру, у якій проживав відповідач від електропостачання. У зв`язку із викладеним, позивач вимушений був змінити своє місце проживання до повного відновлення електропостачання.
		Понесені матеріальні та моральні збитки позивачем заявлені у розмірі 300,00 грн за кожен день без електропостачання, починаючи з 29 квітня 2024р. до моменту відновлення і складаються з оренди тимчасового житла.
		Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, з метою захисту порушених прав позивач вимушена був звернутись до суду з вказаним позовом.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2024р. відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
		У серпні 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач є споживачем електричної енергії, яка надається за адресою:  АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . За результатами аналізу оплат відповідачем з`ясовано, що позивач користується послугами з постачання електричної енергії, проте, не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості. Внаслідок чого, у період до 01 січня 2019р. на показниках лічильника №014023 сформувалась заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 2683,20 грн. 12 березня 2024р. на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв`язку відповідачем скеровано попередження про припинення електропостачання за вказаною адресою, у зв`язку з наявною заборгованістю за спожиту електричну енергію станом на 01 березня 2024р., яка сформувалась до 01 січня 2019р. Відповідачем зазначено, що поштове відправлення було доставлено до поштового відділення зв`язку 14 березня 2024р., а отже, у відповідності до положень законодавства, споживач вважається таким, що отримав попередження про припинення електропостачання, та не позбавляє оператора системи розподілу в подальшому припинити електропостачання до квартири при наявності підстав, визначених п. 7.5. ПРРЕЕ. Відповідачем вказано, що відновлення електропостачання до вказаної квартири можливе лише за умови погашення вищезазначеної заборгованості та за умови здійснення оплати за повторне підключеня електроустановки. Також відповідач не погоджується із твердженням позивача, що заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 2683,20 грн є безнадійною дебіторською заборгованістю, оскільки не підпадає під жоден критерій безнадійної заборгованості. У зв`язку із тим, що права споживача електричної енергії не порушені, а належні та допустимі докази понесення позивачем моральної шкоди відсутні, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості.
		Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
		До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву з проханням здійснювати розгляд справи у відсутність позивача, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, а також останній просив суд скасувати вимоги зустрічного позову, у зв`язку із спливом строку позовної давності.
		В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
		Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
		У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, ст. 77 Закону України від 13 квітня 2017р. № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі по тексту - Закон № 2019-VIII), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018р. № 312 (далі по тексту - ПРРЕЕ).
		Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		Згідно п. 3.1.9. ПРРЕЕ, споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
		Як вбачається з матеріалів справи та не оспорються сторонами, позивач є споживачем послуг з постачання електричної енергії, за адресою: АДРЕСА_1 , яку забезпечує ПрАТ «Київські електромережі» (номер особового рахунку НОМЕР_1 ).
		Судом встановлено, що 29 квітня 2024р. оператором системи розподілу ПрАТ «Київські електромережі» було відключено від електропостачання квартиру АДРЕСА_2 .
		На звернення позивача про поновлення електропостачання відповідачем було надано письмову відповідь про наявність заборгованості за надані електричні полуги станом на 01 січня 2019р. у розмірі 2683,20 грн, після погашення якої та сплати позивачем вартості робіт з відновлення електроживлення електроустановки, відповідачем буде здійснено підключення вказаної квартири до електромережі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону № 2019-VIII та пунктом 5.5.5. ПРРЕЕ, визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
		Відповідно до п. 4.1. ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
		Згідно до аб. 2 п. 4.10 ПРРЕЕ, побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії.
		Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
		На підтвердження наявності вищевказаної заборгованості, відповідачем разом із відзивом подано витяг із особового рахунку позивача, в якому міститься таблиця спожитої і сплаченої електроенергії за адресою: АДРЕСА_3 за період з березня 2018р. по серпень 2024р., яку не спростовано стороною позивача, та з якої вбачається, що станом на 01 січня 2019р. за особовим рахунком позивача (№ НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість за спожиті електричні послуги у розмірі 2683,20 грн.
		Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999р. № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
		Особовий рахунок, відкритий на ім`я позивача в ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача, а не його обов`язком.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що списання безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю відповідача та є його правом, а не обов`язком, то заявлена вимога позивача про визнання грошової вимоги відповідача у розмірі 2683,20 грн від 01 січня 2019р. станом на 29 квітня 2024р. неправомірною - задоволенню не підлягає.
		Згідно з пп. 2 п. 7.5. ПРРЕЕ (в чинній редакції на момент виникнення спірних відносин), припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.
		Згідно пп. 2 п. 7.5. ПРРЕЕ, попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
		Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
		Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
		Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
		       Судом встановлено, що 12 березня 2024р. за вх. №14116/3/01/1 відповідачем засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом) скеровано позивачу письмове попередження про припинення електропостачання за адресою:  АДРЕСА_3 , яке було отримано поштовим відділенням зв`язку 14 березня 2024р.
		       Таким чином, з урахованням того, що судом встановлено наявність непогашеної позивачем заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію станом на 01 січня 2019р. за особовим рахунком позивача (№ НОМЕР_1 ) у розмірі 2683,20 грн. та в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази направлення споживачу в установленому законодавством порядку попередження про припинення постачання електричної енергії, яке було прийнято поштовим відділенням зв`язку 14 березня 2024р, а відключення квартири від електропостачання відбулось 29 квітня 2024р., суд дійшов висновку, що дії відповідача, які полягали у відключенні від енергопостачання помешкання позивача 29 квітня 2024р., є законними та такими, що відповідали вимогам ПРРЕЕ, а тому заявлена вимога позивача про зобов`язання відповідача відновити постачання електричної енергії є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
		Оператор системи не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані: 4) припиненням або обмеженням електропостачання, здійсненим у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованим відповідно до законодавства України (п. 5.1.9 Правил).
		ОСР/ОСП не несе відповідальності за майнову шкоду та матеріальні збитки, заподіяні споживачу внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, припинення або обмеження електропостачання споживачу, здійснених у порядку, встановленому цими Правилами (п. 7.10 Правил).
		Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст. 1167 ЦК України).
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).
		Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України).
		Аналіз наведених положень чинного законодавства України вказує на те, що відшкодування моральної чи матеріальної шкоди (збитків), в контексті розглядуваної справи, може мати місце за умови неправомірних дій відповідача, порушення ним прав позивача.
		Разом з цим, оскільки суд встановив відсутність неправомірних дій відповідача щодо відключення помешкання позивача від електроживлення, відповідне вказує на відсутність порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
		Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
		Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.
		 
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 110, 141, 142, 206, 258, 259, 263-266, 268, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 9, 55 Конституції України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 15-16, 22-23, 714, 1166-1167 Цивільного Кодексу; ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії»; Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018р. № 312, суд, -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		Позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (код ЄДРПОУ: 41946011, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13) про визнання грошової вимоги неправомірною; зобов`язання вчинити дії; стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 05 листопада 2024р.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...