Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15639/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2024. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року
		 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/15639/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
		секретар судового засідання - Корнієнко О. В., 
		за участю представників:
		Приватного акціонерного товариства
		«Національна енергетична компанія «Укренерго» - Буркової О. М.,
		Товариства з обмеженою
		відповідальністю «Енерджі Сан» - Маркової Т. Л.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 (у складі колегії суддів: Тищенко О. В. (головуючий), Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) в частині 
		у справі № 910/15639/23
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» 
		про стягнення 962 397,20 грн;
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» 
		до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 
		про стягнення 1 744 631,93 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» (далі - ТОВ «Енерджі Сан») про стягнення заборгованості, а саме: 840 145,68 грн основного боргу, 40 016,07 грн 3% річних та 7    749,82 грн інфляційних втрат, 43 843,44 грн пені, 30 642,11 грн штрафу.
		В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» послалось на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського управління від 26.07.2019 № 1210-03015 в частині обов`язку оплати вартості послуг з диспетчерського управління. 
		У жовтні 2023 року ТОВ «Енерджі Сан» звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПрАТ «НЕК «Укренерго», в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило стягнути 3% річних у сумі 65 934,71 грн та інфляційних втрат в сумі 155 580,86 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Енерджі Сан» послалось на порушення ПрАТ «НЕК «Укренерго» передбаченого договором про надання послуг із зменшення навантаження від 09.04.2021 № 1210-15011 обов`язку щодо своєчасної оплати вартості послуг із зменшення навантаження. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 закрито провадження у справі № 910/15639/23 за первісним позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» до ТОВ «Енерджі Сан» в частині стягнення 840 145,68 грн основного боргу;  первісний позов в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, штрафу задоволено; стягнуто з ТОВ «Енерджі Сан» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» 40 016, 07 грн 3 % річних, 7 749,82 грн  інфляційних втрат, 43 843,44 грн  пені, 30 642,11 грн  штрафу та 14 435,96 грн судового збору. Зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Енерджі Сан» 65 934,71 грн 3% річних, 155 580,86 грн інфляційних втрат та 3 322,73 грн судового збору. Відмовлено ПрАТ «НЕК «Укренерго» у відстроченні виконання рішення.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 30 642,11 грн,  прийнято у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги; змінено в частині сум стягнення інфляційних втрат та 3% річних, присуджено до стягнення в цій частині 4 754,13 грн інфляційних втрат та 3 825,63 грн 3% річних; в решті вимог у цій частині відмовлено. 
		Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 змінено в частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення 3% річних, присуджено до стягнення в цій частині 64 337,38 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині відмовлено.
		В решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 залишено без змін.
		Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 в наступній редакції: 
		« 1. Закрити провадження у справі №910/15639/23 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» в частині стягнення 840 145,68 грн основного боргу.
		2. Первісний позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу - задовольнити частково.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3  825, 63 грн - 3 % річних, 4 754,13 грн інфляційних втрат, 43  843,44 грн пені та 13 388,53 грн судового збору за подачу первісного позову. 
		В решті позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - відмовити. 
		4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 3% річних, інфляційних втрат задовольнити частково.
		5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» 64 337,38 грн 3% річних, 155 580,86 грн інфляційних втрат та 3 298,77 грн судового збору за подачу зустрічного позову.
		В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» - відмовити. 
		6. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» у відстроченні виконання рішення.».
		Стягнуто з ТОВ «Енерджі Сан» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог - 35,68 грн. Стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Енерджі Сан» 200 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог - 2 299,59 грн. В решті судовий збір за подання апеляційних скарг залишено за скаржниками. 
		Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у серпні 2024 року ПрАТ «НЕК «Укренерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 в частині стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Енерджі Сан» 64 337,38 грн 3% річних, 155 580,86 грн інфляційних втрат, 200  000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/15639/23 за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 (в частині) з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.
		ТОВ «Енерджі Сан» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 26.07.2019 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (оператор системи передачі (ОСП), виконавець) та ТОВ «Енерджі Сан» (замовник) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 1210-03015, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод від 26.07.2019, від 14.08.2019, від 23.06.2020, від 17.09.2021, від 29.12.2021, від 20.12.2022 та від 14.09.2023) ОСП зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (пункт 1.1).
		Згідно з пунктом 2.1 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
		Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: до 10-го числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20-го числа розрахункового місяця вартості послуги 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги. 
		Плановий обсяг послуги за розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період.
		Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється зі уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони (пункт 2.7договору).
		У пункті 2.9 договору сторони, зокрема, погодили, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
		Пунктом 6.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
		Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2023. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1 договору).
		Листом від 20.12.2022 № 20/12/2022 ТОВ «Енерджі Сан» повідомило позивачу за первісним позовом планові прогнозовані показники генерації на 2023 рік. 
		На виконання умов зазначеного договору від 26.07.2019 № 1210-03015 у системі управління ринком сторонами підписано електронними підписами акти/рахунки-фактури на сплату послуг, а саме:
		акт надання послуги за червень 2023 року на суму 193 152,40 грн (фактичний обсяг електроенергії 1990, 359 МВт*год);
		акт надання послуги за липень 2023 року на суму 259 701,46 грн (фактичний обсяг електроенергії 2265, 207 МВт*год);
		акт надання послуги за серпень 2023 року на суму 264 824,84 грн (фактичний обсяг електроенергії 2309, 895 МВт*год);
		планові рахунки за вересень 2023 року від 04.09.2023 на суму 61 233,49 грн, від 21.09.2023 на суму 61 233,49 грн;
		Як установлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Енерджі Сан» сплатило заборгованість за надані послуги за договором від 26.07.2019 № 1210-03015 у сумі 840 145, 68 грн (платіжні інструкції від 09.10.2023 № 237, від 11.10.2023 № 242, від 12.10.2023 № 244).
		Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами ПрАТ «НЕК «Укренерго», обґрунтувало їх тим, що ТОВ «Енерджі Сан» всупереч умовам договору від 26.07.2019 № 1210-03015 не здійснило оплату наданих послуг у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 840  145,68 грн, що є підставою для нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних втрат у сумі 7 749,82 грн та 3% річних у сумі 40 016, 07 грн, відповідно до пункту 6.1 договору пені у сумі  43 843,44 грн, а також відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафу у сумі 30 642,11 грн.
		Також судами попередніх інтенцій установлено, що 09.04.2021 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператором системи передачі (ОСП) та ТОВ «Енерджі Сан» як виробником, який здійснює продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною (ППВДЕ) укладено договір про надання послуги із зменшення навантаження № 1210-15011, відповідно до умов якого ППВДЕ надає ОСП послугу із зменшення навантаження шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим договором (пункт 1.3).
		Вартість наданих послуг за договором визначається як добуток обсягу не відпущеної електричної енергії в результаті команди ОСП на зменшення навантаження за цим договором та встановленого для одиниці відпуску ППВДЕ «зеленого» тарифу або аукціонної ціни (пункт 2.2 договору). 
		Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 3.1 договору). 
		Відповідно до пунктів 3.3-3.5 договору за підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі послуги із зменшення навантаження, рахунок на оплату послуги та розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до акту наданих послуг.
		У разі відсутності зауважень до оформленого розрахунку обсягу не відпущеної електричної енергії та акту наданих послуг ОСП повертає ППВДЕ один примірник підписаного зі своєї сторони акту наданих послуг або направляє відмову від його підписання з відповідними зауваженнями, що мають бути усунені.
		ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, після підписання акту наданих послуг шляхом перерахування на поточний рахунок ППВДЕ грошових коштів в обсязі, що відповідає розміру вартості наданих послуг таким ППВДЕ протягом розрахункового місяця. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ за послугу в порядку, передбаченому Правилами ринку.
		У разі несвоєчасного повернення сторонами відповідних направлених актів, такі акти вважаються підписаними стороною - одержувачем у запропонованій редакції (пункт 3.9). 
		ТОВ «Енерджі Сан», на виконання вимог зазначеного договору від 09.04.2021                        № 1210-15011, акти приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження разом із розрахунками надсилались відповідачу за зустрічним позовом в електронному формі, з накладенням електронного підпису, та були узгоджені сторонами щодо їх вартості та обсягів, а саме: акт за січень 2023 року на суму 232 187,27 грн; акт за лютий 2023 року на суму 521 714,23 грн; акт за березень 2023 року на суму 4 189 820,42 грн; акт за квітень 2023 року на суму 2  567 511,65 грн; акт за травень 2023 року на суму 2  058 012,02 грн; акт за вересень 2023 року на суму 239 360,54 грн.
		Проте, всупереч умовам договору від 09.04.2021 № 1210-15011 ПрАТ «НЕК «Укренерго» здійснювало оплату наданих послуг із зменшення навантаження несвоєчасно. 
		Основний борг за договором від 09.04.2021 № 1210-15011 ПрАТ «НЕК «Укренерго» сплатило добровільно 31.10.2023 у розмірі 1 283 755, 82 грн та 239 360, 54 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.
		Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами про стягнення відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, ТОВ «Енерджі Сан» обґрунтувало їх простроченням ПрАТ «НЕК «Укренерго» оплати за надані послуги із зменшення навантаження за договором від 09.04.2021 № 1210-15011.
		Суд першої інстанції, встановивши погашення ТОВ «Енерджі Сан» заборгованості по оплаті наданих послуг за договором від 26.07.2019 № 1210-03015, закрив провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 840 145, 68 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. 
		Ураховуючи порушення ТОВ «Енерджі Сан» умов договору від 26.07.2019 № 1210-03015 в частині оплати наданих послуг, суд першої інстанції, враховуючи положення чинного законодавства та зазначеного договору, перевірив наданий ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунок інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу, та дійшов висновку про його правильність і обґрунтованість, та відповідно про наявність підстав для їх стягнення. 
		При цьому суд першої інстанції відмовив у застосуванні позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу у зв`язку з заявленням ПрАТ «НЕК «Укренерго» відповідних позовних вимог в межах строку, передбаченого законодавством.
		Крім того, задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції, встановивши порушення ПрАТ «НЕК «Укренерго» строків виконання зобов`язань з оплати наданих послуг із зменшення навантаження за договором від 09.04.2021 № 1210-15011, перевіривши наданий ТОВ «Енерджі Сан» розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, а тому задовольнив позовні вимоги за зустрічним позовом. 
		Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ «НЕК «Укренерго» про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, а також клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення.
		Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, ураховуючи наявність доказів погашення ТОВ «Енерджі Сан» заборгованості по оплаті наданих послуг за договором від 26.07.2019 № 1210-03015, погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення основного боргу. 
		Встановивши порушення ТОВ «Енерджі Сан» умов договору від 26.07.2019 № 1210-03015 в частині оплати наданих послуг, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу, оскільки частина 2 статті 231 ГК України до грошових зобов`язань не застосовується.
		Здійснивши перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що наведений позивачем за первісним позовом розрахунок пені є арифметично правильним, позовна вимога за первісним позовом про її стягнення - законною і обґрунтованою; наведений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично неправильним, тому, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про наявність підстав для зміни  рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум пені та 3% річних, та відмовив у задоволенні решти вимог в цій частині. 
		Щодо зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується порушення ПрАТ «НЕК «Укренерго» строків виконання зобов`язань з оплати наданих послуг із зменшення навантаження за договором від 09.04.2021 № 1210-15011, що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ТОВ «Енерджі Сан» період з 31.01.2023 по 06.10.2023. Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню; розрахунок 3% річних здійснено ТОВ «Енерджі Сан» з урахуванням дня часткової оплати відповідної суми боргу, тому погодився з наданим ПрАТ «НЕК «Укренерго» контррозрахунком 3% річних, та змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми 3% річних, в решті вимог в цій частині відмовив.
		Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а також про те, що клопотання ПрАТ «НЕК «Укренерго» про відстрочку виконання рішення - є необґрунтованою та таким, що не підлягає задоволенню.
		Задовольняючи клопотання ТОВ «Енерджі Сан» про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 910/15639/23, суд апеляційної інстанції, ураховуючи відсутність підстав для зменшення за заявою ПрАТ «НЕК «Укренерго» відповідної суми відшкодування, дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 200  000,00 грн є обґрунтованою, документально доведеною, співмірною із кваліфікацією та досвідом адвоката, значенням справи, ціною первісного та зустрічного позовів та апеляційної скарги, часом, витраченим адвокатом, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
		Зі змісту касаційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» вбачається, що предметом розгляду суду касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог (в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних пред`явлених до стягнення за зустрічним позовом) та в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення, а також постанова суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
		Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену частиною 1 статті 287 ГПК України, ПрАТ «НЕК «Укренерго» послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішення клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат положень статті 625 ЦК України, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 21.06.2023 у справі                     № 910/15787/21; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 331 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23; на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень частин 4, 6 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, а також на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах  Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
		За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, пред`явлених до стягнення за зустрічним позовом, не враховано, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Також скаржник зазначає, що всупереч наявним підставам для відстрочення виконання рішення, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні такої заяви скаржника. Крім того, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання ТОВ «Енерджі Сан» про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, не врахував, що ТОВ «Енерджі Сан» у строки, передбачені законодавством, не було подано до суду першої інстанції докази понесених витрат на правничу допомогу; розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних та не є співмірними з виконаною адвокатом роботою у судах першої та апеляційної інстанції.
		ПрАТ «НЕК «Укренерго» у касаційній скарзі також посилається на необхідність відступлення від висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
		Неналежне виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт або наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами статті 625 ЦК України.
		Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1). За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).
		Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором від 09.04.2021                         № 1210-15011 в частині своєчасної оплати наданих послуг із зменшення навантаження, що є підставою для застосування встановленої статтею 625 ЦК України відповідальності. 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що заявлені ТОВ «Енерджі Сан» зустрічні позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Разом з тим, перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частини суми 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом.
		У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 907/417/18 щодо зменшення 3% річних.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відповідачем за зустрічним позовом було подано клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 95%.
		Так, вирішуючи питання щодо зменшення пред`явлених до стягнення позивачем за зустрічним позовом 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій, враховуючи те, що передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання не є штрафними санкціями, дійшли висновку про відсутність підставляв для їх зменшення відповідно до положень статті 233 ГК України та 551 ЦК України.
		Суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення відсотків річних з огляду на таке.
		У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
		У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Велика Палата Верховного Суду підтвердила наведений вище висновок та зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. 
		У справі № 910/15639/23, що розглядається, при вирішення заявленого відповідачем за зустрічним позовом клопотання про зменшення, зокрема, розміру відсотків річних, ані судом апеляційної інстанції, ані судом першої інстанції наведений вище висновок Великої Палати Верховного Суду враховано не було та відповідно оцінка обставинам, які мають правове значення та якими обумовлене таке зменшення, а також доказам наданих на підтвердження цих обставин, судами попередніх інстанцій не надавалась.
		Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановлювати та надавати оцінку обставинам з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені у статті 300 ГПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зменшення відсотків річних є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
		Разом з цим, у поданій касаційній скарзі скаржник також зазначає про наявність підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у зазначеній постанові визначено право суду зменшувати належні до стягнення відсотки річних, але не визначається таке право щодо інфляційних втрат.
		При цьому скаржник посилається на те, що оскільки правова природа 3 % річних та інфляційних втрат є ідентичною, з огляду на наявність висновків щодо можливості  зменшення відсотків річних, ураховуючи принципи розумності і справедливості за аналогією зменшенню підлягають і інфляційні втрати.
		Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
		Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
		Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 341/915/16-ц).
		Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
		Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
		Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
		Отже, визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти мали бути отримані.
		Ураховуючи наведене вище, а також правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
		Подібні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі  № 910/18091/23.
		Разом з тим, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від висновку у якій скаржник просить відступити, Велика Палата Верховного Суду виснувала про право суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, про те про можливість зменшення інфляційних втрат не зазначала.
		Ураховуючи наведене вище, а також наявність сталої практики Верховного Суду щодо неможливості зменшення інфляційних втрат, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступлення від висновків, наведених у зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду.
		За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість зменшення заявленої до стягнення позивачем за зустрічним позовом суми інфляційних втрат на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
		Щодо відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		Частина 3 цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом. 
		За приписами частини 4 статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. 
		З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або «суддівський розсуд»), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
		При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
		Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
		Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
		Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. 
		У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву скаржника про відстрочку виконання судового рішення встановив, що заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником, а тому дійшов висновку про необґрунтованість такої заяви та відповідно відсутність підстав для її задоволення.
		За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
		Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, відповідно до якого для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення у справі, що розглядається, не суперечать наведеному вище висновку Верховного Суду, з огляду на те, що такі висновки судів попередніх інстанцій зроблені з урахуванням недоведеності заявником наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення у даній справі.
		Щодо розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомог, суд касаційної інстанції зазначає таке.
		За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
		Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).
		Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. 
		Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
		За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
		Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16). 
		Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Енерджі Сан» при зверненні з зустрічним позовом до суду та з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції було надано попередній (орієнтовний) розрахунок понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн та 100 000,00 грн відповідно. При цьому ТОВ «Енерджі Сан» зазначило, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України.
		В подальшому, 03.07.2024 ТОВ «Енерджі Сан» подано до суду апеляційної інстанції клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат, у якому просило стягнути з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200  000,00 грн (з яких: 100  000,00 грн за надання правничої допомоги у суді першої інстанції та 100  000,00 грн  - у суді апеляційної інстанції) та докази таких витрат.
		Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його задоволення та стягнув з ПрАТ «НЕК «Укренерго» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200  000,00 грн.
		Однак вирішуючи таке клопотання, обмежившись посиланням на те, що про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Енерджі Сан» було заявлено до відшкодування при зверненні до суду з зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив дотримання позивачем за зустрічним позовом вимог частини 8 статті 129 ГПК України щодо строку подачі доказів до суду першої інстанції на підтвердження понесення судових витрат та відповідної заяви з врахуванням того, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За таких обставин, з огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи, висновок про задоволення клопотання ТОВ «Енерджі Сан» та стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200  000,00 грн є передчасним.
		Ураховуючи наведене, при розгляді касаційної скарги частково підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині. 
		Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		У зв`язку з наведеним оскаржувані судові рішення у відповідних частинах зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними наведені вище обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів попередніх інстанцій в таких частинах не можна визнати законними і обґрунтованими. 
		Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення наведених вище фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Враховуючи, що при розгляді касаційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» частково підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, а також те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити обставини та надати оцінку доказам, про що було зазначено вище, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ТОВ «Енерджі Сан» про стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3% річних у сумі 65    934,71 грн; постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ТОВ «Енерджі Сан» судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 35,68 грн та в частині розгляду клопотання ТОВ «Енерджі Сан» про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200  000,00 грн; рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3 322,73 грн судового збору, підлягають скасуванню з передачею справи у зазначених частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.
		За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
		2. Скасувати:
		- постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині вирішення зустрічної позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 65    934,71 грн;
		- постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 у справі № 910/15639/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 35,68 грн та в частині розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сан» про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200  000,00 грн;
		- рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3 322,73 грн судового збору. 
		3. Справу № 910/15639/23 у зазначених частинах передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		4. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 у справі № 910/15639/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                              І. С. Берднік
		Судді:                                                                                               В. А. Зуєв
		                                                                                               І. С. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...