Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/8772/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; управління об’єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об’єктів права державної та комунальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2024. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.
Дата набрання законної сили: 25.11.2024
Номер судового провадження: К/990/23928/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа №620/8772/23
		адміністративне провадження № К/990/23928/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
		суддів:                     Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської обласної ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 620/8772/23 за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної ради державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		28 червня 2023 року Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі також прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної ради (далі також відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (далі також третя особа, Управління), в якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів та права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), балансовою вартістю 71 055 800 грн, що знаходиться за адресою: смт. Седнів, Чернігівський район Чернігівської області;
		зобов`язати Чернігівську обласну раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний №864), балансовою вартістю 71 055 800 грн, що знаходиться за адресою: смт. Седнів, Чернігівський район Чернігівської області.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року скасовано.
		Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури задоволено повністю.
		21 червня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 19 червня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
		16 липня 2024 року від Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та закрити касаційне провадження.
		18 листопада 2024 надійшли заперечення відповідача на клопотання про закриття касаційного провадження, в якому Чернігівська міська рада покликається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 620/14361/23. 
		Третя особа правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалася, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. Копія ухвали Верховного Суду від 02 липня 2024 року доставлена до електронного кабінету 03 липня 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
		 
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Чернігівською обласною радою, будучи власником, протиправно не вчиняються дії щодо реєстрації права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), що може призвести до негативних наслідків у вигляді зміни зовнішнього вигляду, просторової композиції, елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати матеріальної автентичності, руйнування.
		У відповіді на відзив відповідач зазначив, що посилання позивача щодо невжиття заходів для збереження та охорони пам`ятки національного значення «Воскресенська церква» (церква Різдва Богородиці), охоронний номер 864, що розташована в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області, уповноваженими органами є такими, що не відповідають фактичним обставинам. 
		Стверджує, що у власності Чернігівської обласної ради культова споруда «Воскресенська церква» не перебуває, а Перелік об`єктів комунальної власності області, до складу якого увійшов і зазначений даний об`єкт, є лише документом системного обліку і ведення єдиної бази даних і не є правовстановлюючим документом та не встановлює факт передачі цього об`єкта у комунальну власність, а тому у відповідача відсутня можливість подати уповноваженому органу необхідні для державної реєстрації права власності документи. 
		Водночас, наголошує на тому, що спірна культова будівля не перебуває поза увагою спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та її збереження і охорона не залежить від реєстрації речового права. Органом охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації є Управління містобудування та архітектури Чернігівської ОДА, користувачем культової споруди є релігійна громада УПЦ Чернігівської єпархії Свято-Воскресенської парафії. 
		Також зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази виконання  прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.
		Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (церква Різдва Богородиці), охоронний номер 864, перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року         № 87-23/VII, яке є чинним, у судовому порядку не скасовувалось, а отже породжує правові наслідки та є обов`язковим до виконання відповідачем.
		Відповідач надав заперечення, в якому зауважив, що відсутні докази належності пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (церква Різдва Богородиці), охоронний номер 864, до комунальної власності області.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Судами попередніх інстанцій встановлено таке. 
		Постановою Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників і архітектури на території Української РСР» пам`ятку архітектури «Воскресенська церква», розташовану в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області взято на облік та під державну охорону.
		Згідно із інформацією зазначеною в паспорті пам`ятки архітектури національного значення, виготовленого Науково-дослідним інститутом історії архітектури та містобудування Українського товариства охорони пам`яток історії та культури у 2016 році, об`єкт культурної спадщини «Воскресенська церква» (церква Різдва Богородиці), охоронний № 864, є пам`яткою архітектури національного значення, місцезнаходження об`єкта: сел. Седнів, Чернігівський р-н, Чернігвська обл., дата утворення об`єкта: 1690 рік, власник: комунальна власність Чернігівська обласна рада, балансоутримувач: управління містобудування та архітектури, користувач: релігійна громада - Свято-Воскресенська парафія УПЦ МПЮ, заключено охоронний договір від 03.11.2009.
		За змістом листа Седнівської селищної ради від 16 червня 2023 року № 02-27/680 Воскресенській церкві з дзвіницею поштова адреса не присвоювалась, земельна ділянка під вказаним приміщенням в оренду чи інше користування не передавалась.
		Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22 квітня 1997 року № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затверджено перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого включена, зокрема, пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква», охоронний № 864.
		Рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII об`єкт культурної спадщини національного значення «Воскресенська церква», охоронний № 864, балансова вартість 71055800,00 грн, що знаходиться в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області, включений до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
		Листом Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної держаної адміністрації від 05 червня 2023 року № 02.1-09/744 також підтверджується, що об`єкт «Воскресенська церква», охоронний № 864 - пам`ятка архітектури національного значення, охоронний № 864, датується 1960 р., розташована в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області, укладено охоронний договір 07.11.2019.
		За змістом листа Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області від 15 червня 2023 року № 401 вбачається, що станом на 01 січня 2013 року право власності на Воскресенську церкву з дзвіницею у смт Седнів не зареєстровано.
		Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури, вважаючи, що Чернігівська обласна рада зобов`язана вчинити відповідні дії щодо оформлення права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Воскресенська церква», охоронний № 864, що знаходиться в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області, звернувся до суду з цим позовом.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять рішення про передачу пам`ятки архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), що знаходиться в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області з державної у комунальну власність.
		Водночас судом зауважено, що об`єкт «Воскресенська церква» (охоронюваний           № 864), розташований в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області, є пам`яткою архітектури саме національного значення, що не заперечується сторонами.
		Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача стосовно того, що пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), що знаходиться у селищі Седнів Чернігівського району Чернігівської області, не належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. 
		З огляду на зміст норм чинного законодавства України, суд першої інстанції зазначив, що станом на момент включення вказаної пам`ятки архітектури рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області така належить до державної власності.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що норми чинного законодавства України не зобов`язують орган місцевого самоврядування здійснювати оформлення правовстановлюючих документів та права власності на об`єкт державної власності.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Чернігівська облрада згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі також Закон № 1805-III), пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року           № 1127 (далі також Порядок № 1127), є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Воскресенська церква», охоронний № 864, що знаходиться за адресою: смт.Седнів, Чернігівський район Чернігівської області.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
		Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на неврахування висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 01 лютого 2020 року у справі          № 922/614/19, відповідно до яких рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. 
		Вважає, що під час розгляду справи слід виходити з принципу jura novit curia ("суд знає закони"), зміст якого розкритий у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 4 грудня 2019 року у справі         № 917/1739/17 та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.
		Акцентує увагу на тому, що судом апеляційної інстанції не застосовано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 910/3044/18 та у постанові Вищого господарського суду України від 06 жовтня 2010 року у справі № 21/32.
		Наполягає на відсутності правого висновку Верховного Суду щодо розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю.
		Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що об`єкт культурної спадщини «Вознесенська церква», охоронний № 864, є об`єктом національного значення, а тому, на думку скаржника, в силу приписів статті 18 Закону № 1805-III у Чернігівської облради відсутні підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів та прав власності без погодження уповноваженого державного органу охорони культурної спадщини.
		У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає про правомірність рішення суду апеляційної інстанції, з покликанням на те, що відповідачем не надано жодних доказів перебування пам`ятки архітектури національного значення «Воскресенська церква» у державній власності.
		 
		VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Також, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Пунктом 14 частини першої до статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року           № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводиться на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
		Згідно із пунктом 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
		Пунктом 44 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:
		витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
		документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);
		документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
		З огляду на зазначене, Суд вважає, що об`єкт «Воскресенська церква» - пам`ятка архітектури національного значення, охоронний номер 864, має бути зареєстрована в Державному реєстрі прав відповідно до приписів законодавства.
		Разом з тим, зміст положень статті 27 Закону № 1952-IV та пунктів 40 та 44 Порядку № 1127 свідчить про те, що правовою підставою для проведення державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна, який раніше перебував у державній власності, є рішення уповноваженого органу про передачу такого об`єкта з державної у комунальну власність. Якщо у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відсутня інформація про цей об`єкт та за умови відсутності іншого документа, який посвідчує набуття права державної власності, реєстрація права комунальної власності може здійснюватися на підставі документа, що підтверджує факт перебування об`єкта в комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування.
		Такий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №620/14361/23 та підтримано у постанові від 20 листопада 2024 року у справі            № 620/11807/23.
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII об`єкт культурної спадщини національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), що знаходиться в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області включений до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
		Шостий апеляційний адміністративний суд, задовольняючи апеляційну скаргу та ухвалюючи постанову про задоволення позову прокурора, дійшов висновку, що Чернігівська обласна рада є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов`язок вживати заходи, спрямовані на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), що знаходиться в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області.
		Водночас суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що постановою Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року за № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» встановлено, що «Воскресенська церква» (охоронний № 864), що розташована в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури національного значення.
		Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22 квітня 1997 року № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затверджено перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого була включена пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864).
		Згідно з положеннями статей 4 та 5 Закону України від 13 липня 1978 року № 3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (Закон втратив чинність на підставі Закону № 1805-III (1805-14 ) від 08.06.2000, далі також Закон № 3600-IX) пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.
		Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.
		Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 910/3044/18 виснував, що держава є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.
		Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08 грудня 1990 року «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» Кабінет Міністрів України 05 листопада 1991 року прийняв постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» (далі також постанова КМУ № 311), якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
		Проте в Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) згідно з постановою КМУ № 311 культові споруди та пам`ятки архітектури загальнонаціонального значення взагалі відсутні, зокрема відсутня і пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), розташована в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області.
		Водночас в Переліку загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Чернігівської області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1992 року № 577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та                              м. Севастополя», також відсутні культові споруди та пам`ятки архітектури національного значення, в тому числі і пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864), розташована в смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області.
		Суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що в матеріалах справи відсутні згода уповноважених органів, рішення та акт приймання-передачі, підписані уповноваженими особами щодо передачі з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області пам`ятки архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864).
		Суд першої інстанції зауважив, що матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква» (охоронний № 864) передана з державної власності у комунальну власність області та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Відтак, у Чернігівської облради відсутні правові підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів на цей об`єкт та реєстрації права власності.
		Відповідно до статті 17 Закону № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.
		Згідно із частинами першою та другою статті 18 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
		Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Частиною першою статті 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
		До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
		- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
		- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
		- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
		виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Згідно із частинами першою та другою статті 5 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі також Закон № 185-V, у редакції, чинній на дату прийняття рішення Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII) Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.
		Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема приймає рішення про передачу відповідно до закону об`єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об`єктів з комунальної в державну власність.
		Пунктом 18 частини першої статті 6 Закону № 185-V передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.
		Відповідно до статей 4 та 7 Закону України від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі також Закон № 147/98-ВР; у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII) передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням, зокрема, Кабінету Міністрів України Кабінету, погоджуються з органом охорони культурної спадщини - щодо передачі об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
		Згідно зі статтею 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		За змістом статті 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР) право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Частиною п`ятою статті 60 Закону № 280/97-ВР передбачено органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		У постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 620/14361/23 за наближених обставин Верховний Суд зазначив:
		« 51. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад області (обласні ради), уповноважені здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження саме об`єктами комунальної власності. Порядок набуття права комунальної власності на об`єкти, що перебували у державні власності, з урахуванням правового статусу такого об`єкта як пам`ятки архітектури національного значення, визначається сукупністю законодавчих актів, а саме законами № 147/98-ВР, № 185-V, №1805-III та № 280/97-ВР, зі змісту яких вбачається, що належною правовою підставою для передачі об`єкта державної до комунальної власності є рішення уповноваженого органу за погодженням у встановленому порядку з органом охорони культурної спадщини, а також акт приймання-передачі за підписом відповідних уповноважених органів. При цьому норми законодавства не містять положень про те, що ініціатором такої передачі зобов`язаний бути орган місцевого самоврядування».
		Тотожна правова позиція викладена у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 620/11807/23.
		Щодо рішення Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII «Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Чернігівської області» Суд зазначає таке.
		Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 та від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.
		Також за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 11 вересня 2019 року у справі                                     № 487/10132/14-ц, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади «…» здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		У цій справі суди попередніх інстанцій встановили відсутність рішення про передачу пам`ятки архітектури національного значення «Воскресенська церква» з державної у комунальну власність. Відповідно, зазначена пам`ятка архітектури безпідставно включена до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 620/14361/23, від 20 листопада 2024 року у справі № 620/11807/23.
		На цій підставі Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання передбаченої законодавством України процедури передачі спірної пам`ятки архітектури національного значення з державного майна у комунальну власність, а тому об`єкт «Воскресенська церква» не переданий у встановленому порядку у комунальну власність.
		У цій справі Суд також звертає увагу, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року № 1015 нерухому пам`ятку архітектури «Воскресенська церква», розташовану у селищі Седнів Чернігівської області, включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України національного значення.
		З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що пам`ятка архітектури національного значення «Воскресенська церква», розташовану у смт Седнів Чернігівської області, не передавалася у встановленому законом порядку з державної у комунальну власність. 
		Попри те, що цей об`єкт відсутній у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, суди попередніх інстанцій встановили, що з 24 серпня 1963 року ця пам`ятка архітектури була власністю Української РСР, а тому за Законом № 3600-IX (який був чинним на момент до 12.07.2000) він перейшов у державну власність України. 
		Це виключає можливість реєстрації права комунальної власності на підставі пункту 44 Порядку № 1127 (за рішенням органу місцевого самоврядування про віднесення об`єкта до комунальної власності), оскільки у такому порядку може бути здійснена державна реєстрація права комунальної власності за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної власності на такий об`єкт. У цій справі таким документом фактично є рішення Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року № 970, а також розпорядження Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22 квітня 1997 року № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації».
		Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи вищенаведені висновки, Суд не знаходить підстав для закриття касаційного провадження і, з огляду на неправильність висновків суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Відмовити у задоволенні клопотання Чернігівської окружної прокуратури про закриття касаційного провадження у справі № 620/8772/23.
		Касаційну скаргу Чернігівської обласної ради задовольнити.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 620/8772/23 скасувати.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Судді Верховного Суду                                                            С.М. Чиркін
		                                                                                          Я.О. Берназюк
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...