Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/2255/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-4729ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                      
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 372/2255/23
		провадження № 61-4729св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,  
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) -  ОСОБА_1 , 
		особа, дії якої оскаржуються,- заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
		заінтересовані особи (стягувачі): Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ганчар Ірини Дмитрівни на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Фінагеєва В.О., Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст скарги
		У травні  2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - заступник директора ВПВР ДДВС МЮ України), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»).
		 
		Скарга мотивована тим, що 01 вересня 2010 року головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України відкрив ВП № НОМЕР_1на підставі виконавчого листа     № 2-1656/10, виданого 05 липня 2010 року Обухівським районним судом Київської області, боржник - ОСОБА_1 , у рамках якого наклав арешт на все нерухоме майно, що належало боржнику. 
		23 травня 2017 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку з поновленням строку на подання апеляційної скарги. 
		Станом на дату звернення зі скаргою ВП НОМЕР_1 завершено. 
		Звернувшись до нотаріальної контори з метою розпорядження належним на праві власності майном, заявниця довідалася, що на все її майно накладено арешт у рамках ВП № НОМЕР_1, у знятті якого виконавець відмовив, мотивуючи це знищенням виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання. 
		Посилаючись на те, що цей арешт порушує її права власника, ОСОБА_1 просила суд:
		-  визнати протиправною бездіяльність заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України, що полягає у незнятті арешту з майна ОСОБА_1 в рамках                                  ВП № НОМЕР_1; 
		- зобов`язати заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України зняти арешт з майна ОСОБА_1 в рамках ВП НОМЕР_1.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 червня                          2023 року, постановленою у складі судді Проць Т. В., скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України, заінтересовані особи: ПАТ «Фольксбанк», ТОВ «Діджи Фінанс», задоволено.
		Визнано бездіяльність заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України, що полягає у незнятті арешту з майна ОСОБА_1 в рамках ВП № НОМЕР_1, протиправною.
		Зобов`язано заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України зняти арешт з майна ОСОБА_1 в рамках ВП НОМЕР_1.
		Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що накладений арешт на належне ОСОБА_1 майно за відсутності виконавчого провадження, в межах якого такий арешт накладався, є порушенням прав останньої, як власника майна, вільно розпоряджатися належним її майном. Згідно зі статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ВПВР ДДВС МЮ України задоволено.
		Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 червня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України, заінтересовані особи: ПАТ «Фольксбанк», ТОВ «Діджи Фінанс», залишено без задоволення.
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи без задоволення скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника існує не у будь-якому випадку. Такий обов`язок існує у разі закінчення виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, стягнення основної винагороди приватним виконавцем. Також державний виконавець зобов`язаний зняти арешт на майно боржника у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав.
		 
		Суд апеляційної інстанції вказав, що це виконавче провадження завершено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і надати детальну інформацію відносно виконавчого провадження неможливо у зв`язку                   з тим, що матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Суд першої інстанції не звернув уваги, що за змістом статті 451 ЦПК України, дії та рішення державного виконавця можуть бути визнані незаконними тільки в разі встановлення обґрунтованості скарги та незаконності дій виконавця.
		 
		Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять жодного доказу,                з якого можна було б встановити, з яких підстав було завершене виконавче провадження, чи виносились виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, якщо так, то чи виконані вони, чи приймалось державним виконавцем рішення про повернення виконавчого листа до суду, який його видав.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		26 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ганчар І. Д. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду               від 21 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		04 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження               у справі, витребувано її матеріали із Обухівського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		30 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду             у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме статей 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду                           від 04 червня 2021 року у справі № 186/561/19 (провадження № 61-16323св20),              від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).
		 
		Суд апеляційної інстанції порушив статтю 82 ЦПК України, оскільки суд надав неправильну оцінку зібраним доказам, внаслідок чого скасував законне рішення суду першої інстанції. Так, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що                   23 травня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку                з поновленням судом строку на подання апеляційної скарги на рішення суду, та встановлено, що виконавчий лист повернуто без виконання шляхом долучення до матеріалів справи № 2-1656/09.
		 
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, через формальний підхід до розгляду справи, порушив принцип належного урядування і дійшов висновку про виправдане втручання в мирне володіння майном ОСОБА_1 наявністю понад              13 років нескасованого арешту на все її майно, знехтувавши обставинами, встановленими в рішенні суду, що набрало законної сили; обставинами, які визнаються учасниками справи; матеріалами справи.
		 
		Крім того, у постанові Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі №°372/2258/22 за апеляційного скаргою ТОВ «Діджи Фінанс» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року за заявою ТОВ «Діджи Фінанс» про поновлення строку на пред`явлення документів до виконання у цивільній справі за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено наступне:                         23 травня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку з поновленням судом строку на подання апеляційної скарги на рішення суду; установлено, що виконавчий лист повернуто без виконання шляхом долучення до матеріалів справи 23 травня 2017 року. ТОВ «Діджи Фінанс» послався в апеляційній скарзі на цю постанову державного виконавця, як на підставу для поновлення строку на пред`явлення документа до виконання.
		 
		В апеляційній скарзі ВПВР ДДВС МЮ України визнає наступну сукупність фактів: ВП № НОМЕР_1 закінчено з причин повернення виконавчого документа до суду; матеріали ВП № НОМЕР_1 знищено з причин закінчення строку їх зберігання.
		Враховуючи матеріали справи, текст апеляційної скарги та пояснення сторін, обставини щодо повернення виконавчого листа у справі № 2-1656/09 до суду               не підлягали доказуванню як обставини, які визнаються учасниками справи.
		 
		Матеріали справи №2-1656/10, якої стосувався судовий контроль, під час розгляду цієї скарги до суду апеляційної інстанції не направлялись. При цьому, при постановленні ухвали судом першої інстанції досліджувались матеріали справи    № 2-1656/09 та з наявних у ній матеріалів встановлено, що виконавчий лист у цій справі повернуто на адресу суду постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 23 травня 2017 року про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку з поновленням судом строку на подання апеляційної скарги на рішення, виконавчий лист ВП № НОМЕР_1.
		Заявник пояснювала суду апеляційної інстанції, що жодна зі сторін                                        не заперечувала щодо того факту, що виконавчий лист у справі № 2-1656/09 повернуто на адресу суду постановою головного державного виконавця                        від 23 травня 2017 року у зв`язку з поновленням судом строку на подання апеляційної скарги на рішення, а тому дослідження вказаної обставини не знайшло повного відображення в ухвалі із зазначенням доводів та заперечень сторін.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У квітні 2024 року Міністерство юстиції України подало відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У ВПВР ДДВС МЮ України перебувало на виконанні ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1656/09, виданого Обухівським районним судом Київської області 05 липня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 10 674 897,76 грн, судових витрат - 1 820,00 грн, а всього - 10 676 171,76 грн.
		 
		У ВП № НОМЕР_1 головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України                      29 листопада 2010 року виніс постанову про арешт коштів боржника, 21 грудня                 2010 року - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
		 
		Згідно з повідомленням заступника директора Департаменту ВПВР ДДВС МЮ України від 12 травня 2023 року № 59375/72696-33-23/20.1, виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1656/09, виданого Обухівським райсудом Київської області 05 липня 2010 року, про стягнення                      з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 676 171,76 грн, перебувало на виконанні у період з 2010 по 2017 роки. 
		 
		Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року                      № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» вказане виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.
		 
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня                         2022 року у справі № 372/2258/22, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 24 січня 2023 року, стягувачу - ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено в поновленні строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі № 2-1656/09.
		 
		Із указаних судових рішень вбачається, що 23 травня 2017 року головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку з поновленням судом строку на подання апеляційної скарги на рішення. 
		Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі                             № 372/3765/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. 
		Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано.
		Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача у справі №2-1656/09 щодо виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року з ПАТ «Фольксбанк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
		 
		З інформаційної довідки №332145558 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2023 року встановлено, що арешт на майно, накладений на підставі постанови державного виконавця в рамках ВП № НОМЕР_1 на нерухоме майно ОСОБА_1 , не знятий і залишається активним на даний час.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ганчар І. Д. не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
		 
		Відповідно до пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
		 
		Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		 
		Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина друга статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
		 
		Верховний Суд у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 (провадження № 61-31540св18), від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19), від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) вказав, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до положень статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 39 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 37 вказаного Закону), а не суду або іншому органу (посадовій особі), який його видав.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2024 року у справі № 990/305/23 (провадження № 11-76заі24) вказала, що особа не повинна зазнавати негативних наслідків та в такої особи не повинні виникати нові додаткові зобов`язання через помилки, допущені суб`єктами владних повноважень. Будь-який суб`єкт владних повноважень має обов`язок самостійно усунути допущене ним порушення.
		 
		Наведене узгоджується з висновками, викладеними у рішенні від 20 жовтня            2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), у якому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», за якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. ЄСПЛ звернув увагу на те, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		 
		При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що в разі встановлення судом порушення прав фізичної особи, за загальним правилом, суд має поновити такий стан особи, який існував до початку порушення її прав.
		 
		Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи не містять жодного доказу, відповідно до якого можна було б встановити,                 з яких підстав завершено виконавче провадження № НОМЕР_1 та чи виносив виконавець постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, якщо так,                   то чи виконані вони.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судовим рішенням встановлено, що державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України 23 травня 2017 року у ВП № НОМЕР_1 виніс саме постанову про повернення виконавчого листа суду і суд апеляційної інстанції мав це врахувати, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі доводи не узгоджуються з положенням частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки ВПВР ДДВС МЮ України не брало участі у справі №°372/2258/22.
		 
		Отже, з урахуванням того, що судами попередніх інстанцій не встановлено,                            чи повернуто виконавцем виконавчий лист у ВП № НОМЕР_1 до суду, який його видав, Верховний Суд уважає, що відсутні підстави вважати, що діями заступника директора ВПВР ДДВС МЮ України порушено права ОСОБА_1 .
		Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Твердження заявника про те, що недотримання державним виконавцем принципу належного урядування спричинило порушення її прав власника, за фактичних обставин цієї справи, не впливає на висновки суду апеляційної інстанції щодо вирішення скарги.
		 
		Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Ганчар І. Д. як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків           у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду                           від 04 червня 2021 року у справі № 186/561/19 (провадження № 61-16323св20),              від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
		 
		Так, у справі № 2/0301/806/11 суди встановили, спір виник не у зв`язку                                          з оскарженням бездіяльності виконавців, які, закриваючи виконавчі провадження від 2012 та 2015 років, не зняли арешт із майна, а через те, що на заяву боржника               від 05 серпня 2021 року про зняття арешту у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт із майна боржника.
		 
		У справі № 186/561/19 суди встановили, що у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 судові рішення фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчими документами, тому виконавчі провадження підлягали закінченню, з попереднім їх виведенням зі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4.
		 
		Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. 
		 
		Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником                             у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат                                  не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ганчар Ірини Дмитрівни залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		 
		                                                                                              Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		 
		                                                                                              Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		 
		                                                                                              Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...