Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/4286/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 61-4618ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 591/4286/22
		провадження № 61-4618св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Військовий ліцей Державної прикордонної служби України,
		третя особа - Первинна профспілкова організація Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус»
		ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Олександр Вікторович, на постанову Сумського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (після перейменування - Військовий ліцей Державної прикордонної служби України), третя особа - Первинна профспілкова організація Державного ліцею-інтернату
		з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені
		І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем з 01 жовтня 2015 року, відколи була прийнята на посаду коменданта Державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка. 01 квітня 2019 року переведена на посаду коменданта Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України. 24 серпня 2022 року вона звільнена з роботи наказом
		від 18 серпня 2022 року за № 270-ОС через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість разом з ліцеєм згідно з пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Розрахунок на її картковий рахунок здійснено
		29 серпня 2022 року та 31 серпня 2022 року (остаточний).
		Вказувала, що 29 червня 2022 року вона ознайомлена з повідомленням
		в.о. начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України про переведення на роботу в іншу місцевість разом з ліцеєм,
		а саме в м. Хмельницький. У зазначеному повідомленні про переведення на роботу в іншу місцевість в.о. начальника ліцею посилається на накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск» та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів».
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року
		у справі № 480/3476/22 визнано протиправними та скасовано накази Голови Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск» та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів».
		Не дивлячись на те, що наказ про зміну дислокації ліцею, переведення його
		у м. Хмельницький визнано судом незаконним, відповідно, місцем знаходження ліцею є м. Суми, 18 серпня 2022 року в.о. начальника ліцею, посилаючись на зазначені накази Адміністрації Державної прикордонної служби України, видав наказ № 270-ОС про звільнення її із займаної посади за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом
		з ліцеєм.
		З моменту ознайомлення її з повідомленням про переведення на роботу в іншу місцевість (29 червня 2022 року) до моменту винесення наказу про її звільнення (18 серпня 2022 року) не пройшло 2-місячного терміну, в порушення положень частини третьої статті 32 КЗпП України, згідно з якою про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
		Крім того, її звільнення, в порушення статті 43 КЗпП України, не узгоджено
		з первинною профспілковою організацією ліцею.
		Посилаючись на незаконність наказу в.о. начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені
		І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 18 серпня 2022 року № 270-ОС про її звільнення, вважала, що на відповідача повинен бути покладений обов`язок поновити її на роботі на посаді. Крім того, відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до вимог статті 238 КЗпП України, починаючи із 19 серпня 2022 року до дня ухвалення рішення суду.
		З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, просила поновити її на роботі на посаді коменданта будівлі Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України та стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 серпня
		2022 року і до дня ухвалення рішення суду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року у складі судді Сидоренко А. П. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді коменданта будівлі відділу матеріально-технічного забезпечення Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України. Стягнуто з Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2022 року до 06 вересня 2023 року в сумі
		138 332,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України на користь держави судовий збір у сумі 2 375,72 грн.
		Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що правова підстава винесення оспорюваного наказу від 18 серпня 2022 року № 270-ОС, яким позивачку звільнено з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, відпала
		у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку наказів Голови Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 та від 01 квітня
		2022 року № 16-ОД, тому дійшов висновку, що звільнення позивачки з роботи відбулось з порушенням вимог законодавства, а оспорюваний наказ від 18 серпня 2022 року № 270-ОС про звільнення позивачки з роботи за пунктом 6 статті 36 КЗпП України через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість
		є незаконним.
		Стосовно вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2022 року до дня ухвалення рішення, суд вказав, що оскільки оспорюваним наказом від 18 серпня 2022 року № 270-ОС позивачку звільнено з роботи з 24 серпня 2022 року, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період саме
		з 25 серпня 2022 року (першого робочого дня після звільнення позивачки), а не з 19 серпня 2022 року, як просила позивачка, до 06 серпня 2023 року (дня ухвалення судового рішення), що становить 267 робочих днів, та складає 138 332,70 грн. Тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Сумського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України (Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України) задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Компенсовано Військовому ліцею Державної прикордонної служби України (Державному ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 563,58 грн.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що на дату звільнення позивачки (24 серпня 2022 року) рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 480/3476/22 ще не набрало законної сили. Остаточне рішення про звільнення позивачки з роботи шляхом видання відповідного наказу приймалось начальником ліцею одноособово, відповідно до наданих йому відповідно до законодавства повноважень та в межах автономії закладу освіти. Ліцей продовжує здійснювати освітню діяльність та дислокується в м. Хмельницькому і рішення Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/3476/22, якими скасовано вказані накази Адміністрації Дежрприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 15 та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД, не зобов`язують ліцей здійснити передислокацію в зворотному напрямку до м. Суми. У зв`язку з прийняттям рішення Сумським окружним адміністративним судом від 15 серпня 2022 року Держприкордонслужба не приймала жодних нормативних документів, навпаки, не погоджується з рішенням і оскаржує його до Верховного Суду, у якому відкрито касаційне провадження.
		Крім того, 16 грудня 2022 року загальними зборами колективу Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка ухвалено нову редакцію статуту ліцею, в пункті 3 якого вказано: «Місцезнаходження (юридична адреса) ліцею: АДРЕСА_1 ». Таким чином, колективом ліцею одноголосно прийнято рішення щодо необхідності провадження освітньої діяльності ліцею саме у м. Хмельницькому. Наказом Голови Держприкордонслужби від 19 травня 2023 року № 31 статут ліцею у вказаній редакції був затверджений і на цей час пункт статуту ліцею, в якому визначено «Місцезнаходження (юридична адреса) ліцею: АДРЕСА_1», є чинним.
		Скасування та визнання протиправними наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 03 березня 2022 року № 15 та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД, якими керувався відповідач при звільненні позивачки, на думку апеляційного суду, не були визначальними при звільненні позивачки, враховуючи мету переміщення ліцею, значне пошкодження будівлі ліцею під час ракетно-бомбового удару, що унеможливлювало подальше навчання та проживання ліцеїстів, наявність нескасованих внутрішніх наказів по ліцею, які передували звільненню позивачки, категоричну незгоду позивачки на переміщення разом з навчальним закладом. Таким чином, на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для зворотного переміщення ліцею з м. Хмельницького до м. Суми і згідно з чинним статутом ліцей правомірно здійснює свою діяльність саме у м. Хмельницькому. Крім того, будівля ліцею на території м. Суми зазнала пошкоджень під час військових дій та фактично не придатна для проживання та навчання ліцеїстів. Питання фінансування відновлення будівлі ліцею в м. Суми на цей час не вирішено. Разом з тим будівля, в якій ліцей розташовується в місті Хмельницькому, перебуває в справному стані та має відповідні приміщення, що можуть використовуватись як сховища. Знаходження ліцею у м. Хмельницькому дозволяє виконувати покладену на керівництво ліцею функцію із забезпечення збереження життя та здоров`я ліцеїстів та інших учасників освітнього процесу та цілком відповідає обґрунтованим очікуванням дітей та їх батьків, які обрали для навчання саме цей навчальний заклад.
		Оскільки процедура переміщення завершилася, ліцей продовжує працювати на новому безпечному місці і підстави повернення на попереднє місце роботи відсутні і заперечуються колективом ліцею та відповідачем, який намагається створити безпечні умови для навчання ліцеїстів та роботи працівників ліцею, тому апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для винесення наказу від 18 серпня 2022 року № 270-ОС «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України та, відповідно, безпідставно поновив позивачку на роботі та стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
		Пономаренко О. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, представник заявниці посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 6 статті 36 КЗпП України у подібних правовідносинах, коли правова підстава для винесення наказу про звільнення
		з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України відпала у зв`язку з її скасуванням у судовому порядку.
		 
		Заявниця у касаційній скарзі також посилається на установлені судами обставини
		у справі № 480/3476/22 та вказує, що факт відсутності законних підстав, на виконання яких було видано оспорюваний наказ про звільнення позивачки
		з роботи, є доведеним та встановлений рішенням суду, що набрало законної сили. Натомість висновки апеляційного суду про помилковість рішення суду першої інстанції ґрунтуються виключно на емоційних підставах та оціночних судженнях, мотивуючи це загальними фразами про безпеку дітей, пошкодженням нерухомого майна (без посилання на висновки відповідних спеціалістів), зручністю умов для ліцею та іншими факторами, без зазначення, які саме конкретно норми матеріального права порушені судом першої інстанції при прийнятті рішення про поновлення позивачки на роботі. Посилання апеляційного суду про введення
		в Україні воєнного стану та початок збройної агресії з боку російської федерації, знищення частини інфраструктури ліцею, забезпечення ефективного освітнього процесу не мають жодного відношення до обґрунтування законності звільнення позивачки та не спростовують факт відсутності законних підстав для звільнення позивачки з роботи. Апеляційний суд не встановив причинного зв`язку між фактичним переміщенням ліцею до м. Хмельницького та відсутністю підстав для поновлення позивачки на роботі через незаконність підстав для її звільнення. Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. Саме по собі існування воєнного стану, пошкодження майна та інші обставини, пов`язані з тим, що фактично ліцей переміщено з м. Суми (хоча Хмельницька область також потерпає від ракетних обстрілів, як і Сумська область), не свідчать про неможливість поновлення позивачки на роботі в порядку статті 235 КЗпП України за наявності встановленого факту про незаконність підстав, що передували його звільненню.
		 
		Окрім цього, вказує на те, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 червня 2023 року у справі № 480/3476/22 відмовив у задоволенні клопотань про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, мотивуючи це тим, що наведені у клопотаннях скаржників обставини не вказують на наявність виняткового випадку, за якого виникає доцільність зупинення обов`язкового до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Суд врахував, що позивачі посилаються на відсутність згоди ліцеїстів та їх батьків на зміну дислокації закладу цивільної установи, на відсутність оцінки обласної військової адміністрації про стан безпеки перебування дітей у регіоні, доцільність їх переміщення з місць проживання батьків (наказ начальника ліцею від 24 лютого 2023 року № 43), та ту обставину, що на цей час в небезпеці перебувають усі міста і регіони України.
		 
		У квітні 2024 року до Верховного Суду від Військового ліцею Державної прикордонної служби України надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пономаренка О. В. , у якій відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення,                        а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною. Оскільки суд касаційної інстанції, в силу положень статті 400 ЦПК України, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені
		в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги доданий відповідачем до відзиву звіт про оцінку збитків станом на 27 листопада 2023 року, на підтвердження його доводів, що не був предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
		 
		Інші відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пономаренка О. В. станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Пономаренка О. В. передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою від 11 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження
		у справі (з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України), витребував матеріали справи № 591/4286/22 із Зарічного районного суду м. Суми та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 591/4286/22.
		Ухвалою від 30 вересня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів                  від 01 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.,               Луспеник Д. Д. (головуючий).
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених             у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,                      а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 з 01 жовтня 2015 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем та з 01 квітня 2019 року обіймала посаду коменданта будинку відділу матеріально-технічного забезпечення Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України.
		 
		Згідно з наказом Голови Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 внесені зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск «Про переведення на новий штат навчального закладу Державної прикордонної служби України», а саме: пунктом першим - місце дислокації Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України визначено місто Хмельницький; пунктом другим - до штатів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка введено примітку наступного змісту: «Особовий склад Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені
		І. Г Харитоненка на усіх видах забезпечення, крім кадрового, перебуває
		в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
		 
		Наказом Державної прикордонної служби України від 01 квітня 2022 року № 16-ОД зобов`язано начальника ліцею здійснити переміщення підпорядкованого персоналу з числа військовослужбовців і необхідної для провадження освітнього процесу навчальної матеріально-технічної бази до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького; прибути
		в оперативне підпорядкування ректора Національної академії до 08 квітня
		2022 року; організувати освітній процес ліцеїстів в термін до 01 червня 2022 року; підготувати та вручити під підпис персональні письмові повідомлення працівникам про зміну місця роботи (зміну істотних умов праці); підготувати проекти наказів про звільнення працівників, які не надали згоду на переведення в іншу місцевість, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги
		в розмірі середнього місячного заробітку.
		 
		17 серпня 2022 року начальником ліцею видано наказ № 246-ОС «По особовому складу», відповідно до пункту 1 якого, зокрема коменданту будинку відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 зобов`язано визначитись щодо продовження роботи в нових умовах, а саме: переведення на роботу в іншу місцевість за адресою: АДРЕСА_2 , до 22 серпня
		2022 року та в термін до 18 серпня 2022 року подати на ім`я в.о. начальника ліцею заяву про надання згоди або про відмову від такого переведення.
		 
		Згідно з актом від 18 серпня 2022 року № 27 про доведення з наказом начальника ліцею від 17 серпня 2022 року № 246-ОС «По особовому складу» щодо переведення на роботу в іншу місцевість позивачці доведено наказ начальника ліцею
		від 17 серпня 2022 року № 246-ОС «По особовому складу».
		 
		Наказом начальника ліцею від 18 серпня 2022 року № 270-ОС звільнено з роботи ОСОБА_1 - коменданта будинку відділу матеріально-технічного забезпечення ліцею 24 серпня 2022 року через відмову працівника від переведення на роботу
		в іншу місцевість разом з ліцеєм, за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
		 
		Згідно з актом від 25 серпня 2022 року № 28 позивачці зазначений наказ було доведено 25 серпня 2022 року.
		 
		Відповідно до довідки про доходи від 07 листопада 2022 року № 04-11 середньоденна заробітна плата позивачки складає 518,10 грн.
		 
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року
		у справі № 480/3476/22 визнано протиправними та скасовано накази Голови Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск» та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів».
		 
		16 грудня 2022 року загальними зборами колективу Державного ліцею-інтернату
		з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені
		І. Г. Харитоненка ухвалено нову редакцію статуту ліцею, в пункті 3 якого вказано: «Місцезнаходження (юридична адреса) ліцею: АДРЕСА_1 ».
		 
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня
		2023 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 480/3476/22 залишено без змін.
		 
		02 січня 2024 року Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України змінив назву на Військовий ліцей Державної прикордонної служби України.
		 
		Крім того, апеляційний суд вказав, що будівля ліцею на території міста Суми зазнала пошкоджень під час військових дій та фактично не придатна для проживання та навчання ліцеїстів. Питання фінансування відновлення будівлі ліцею в м. Суми на цей час не вирішено. Разом з тим з матеріалів справи встановлено, що будівля, в якій ліцей розташовується в м. Хмельницький, перебуває в справному стані та має відповідні приміщення, що можуть використовуватись як сховища.
		 
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Встановлено й це підтверджується матеріалами справи, що оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,               а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		 
		Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу
		в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
		 
		Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
		 
		Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження
		№ 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору
		є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
		 
		Положеннями частини третьої статті 26 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» передбачено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень: призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2022 року № 385 «Деякі питання тимчасового переміщення (евакуації) дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, в умовах воєнного стану» (була чинною на час прийняття рішення про переміщення навчального закладу та звільнення позивачки), передбачено тимчасове переміщення (евакуацію) дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, що розташовані в зоні активних бойових дій або наближених до неї населених пунктах, на територію, на якій не ведуться бойові дії, або за межі України.
		 
		Як установлено судами, підставою для початку процедури переміщення ліцею
		з м. Суми до м. Хмельницького стали накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 № 12 дск» та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів», видані у зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану та початком повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації, проведенням активних бойових дій і знищенням значної частини інфраструктури ліцею.
		 
		Згідно з поясненнями Адміністрації Державної прикордонної служби України
		в матеріалах справи, приймаючи рішення про переміщення ліцею, Адміністрація Держприкордонслужби, виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2022 року № 385, як засновник ліцею, в першу чергу, керувалась принципом забезпечення найкращих інтересів дитини та прагнула гарантувати безпеку та захист життя вихованців, їх право на здобуття освіти в умовах воєнного стану.
		 
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		 
		Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		 
		З урахуванням наведених норм, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову
		в задоволенні позову, оскільки:
		- рішення про звільнення позивачки з роботи шляхом видання відповідного наказу приймалось начальником ліцею одноособово, відповідно до наданих йому відповідно до законодавства повноважень та в межах автономії закладу освіти;
		- на дату звільнення ОСОБА_1 (24 серпня 2022 року) рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 480/3476/22 за позовом Первинної профспілкової організації Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені
		І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, Громадської організації «Сумське Кадетство» до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів не набрало законної сили;
		- Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження у справі № 480/3476/22, що також підтверджується відомостями
		з Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритими для публічного доступу, тобто остаточне рішення у зазначеній справі ще не прийнято;
		- рішення Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/3476/22, якими скасовано накази Адміністрації Дежрприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 15 та
		від 01 квітня 2022 року № 16-ОД, не зобов`язують ліцей здійснити передислокацію
		в зворотному напрямку до м. Сум;
		- ліцей продовжує здійснювати освітню діяльність та дислокуватися
		в м. Хмельницькому. Будівля, в якій ліцей розташовується в м. Хмельницькому, перебуває в справному стані та має відповідні приміщення, що можуть використовуватись як сховища. Натомість будівля ліцею на території м. Суми зазнала пошкоджень під час військових дій та фактично не придатна для проживання та навчання ліцеїстів. Питання фінансування відновлення будівлі ліцею в м. Суми на теперішній час не вирішено;
		- відповідно до затвердженої нової редакції статуту ліцею його місцезнаходженням є АДРЕСА_2 .
		 
		ОСОБА_1 у своїй заяві про зменшення позовних вимог (а. с. 25-26 т. 1) просила поновити її на роботі на посаді коменданта Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені
		І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України та стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, проте остаточно наказ про своє звільнення від 18 серпня 2022 року № 270-ос не просила визнати протиправним. Водночас позивачка відмовилася від переведення на роботу в іншу місцевість разом з ліцеєм. Тобто підстави для її звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України є чинними. Звільнення позивачки відбулось внаслідок її небажання працювати у змінених умовах праці.
		 
		Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що скасування та визнання протиправними наказів Адміністрації Держприкордонслужби
		від 03 березня 2022 року № 15 та від 01 квітня 2022 року № 16-ОД, якими керувався відповідач при звільненні ОСОБА_1 , не були визначальними при звільненні позивачки, враховуючи мету переміщення ліцею, значне пошкодження будівлі ліцею під час ракетно-бомбового удару, що унеможливлювало подальше навчання та проживання ліцеїстів, наявність не скасованих внутрішніх наказів по ліцею, які передували звільненню позивачки, категоричну незгоду позивачки на переміщення разом з навчальним закладом.
		 
		Із наведених підстав відхиляються доводи касаційної скарги про те, що відсутність законних підстав видання наказу про звільнення позивачки доведена і встановлена у рішенні Сумського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили, а також про те, що апеляційний суд не встановив причинного зв`язку між переміщенням ліцею-інтернату до м. Хмельницького та відсутністю підстав для поновлення позивачки на роботі через незаконність її звільнення; введення воєнного стану, пошкодження майна й інші обставини, пов`язані з фактичним переміщенням ліцею-інтернату з м. Суми до м. Хмельницького, не підтверджують неможливість поновлення позивачки на роботі згідно зі статтею 235 КЗпП України за доведеної незаконності підстав, які передували її звільненню.
		 
		Верховний Суд в межах цієї справи не надає оцінку правомірності переміщення місця розташування ліцею із м. Сум до м. Хмельницького, що не стосується предмета спору, проте перевіряє законність звільнення роботодавцем позивачки та правильність застосування норм матеріального права судами у спірних правовідносинах.
		 
		Щодо того, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду і Другого апеляційного адміністративного суду
		у справі № 480/3476/22 не зобов`язують ліцей передислокуватися у зворотному напрямку до м. Суми, спростував сам відповідач у заявленому до Верховного Суду клопотанні про зупинення виконання цих рішень, то колегія суддів не бере це до уваги, оскільки не уповноважена надавати оцінку доводам сторін в іншій справі.
		 
		Ураховуючи установлені судами фактичні обставини справи, досліджені докази та обґрунтовані висновки апеляційного суду, немає підстав стверджувати, що апеляційним судом порушено пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України, про що зазначає у своїй касаційній скарзі заявниця.
		 
		Відхиляються посилання в касаційній скарзі на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної норми, з урахуванням обставин цієї справи, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) аналізував застосування пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а його загальні висновки щодо звільнення працівника на цій підставі можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
		 
		Також Верховний Суд аналізував звільнення працівника за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), від 31 травня 2021 року у справі № 642/1661/19 (провадження № 61-4819св21), від 28 листопада 2022 року у справі № 755/15780/20 (провадження № 61-20110св21) та від 24 квітня 2023 року у справі № 462/7642/21 (провадження № 61-11067св22).
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Зі змісту заявлених позовних вимог, встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів, випливає, що апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми права, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд допустив неправильне тлумачення наведених норм або застосував закон, який не підлягав застосуванню, чи не застосував закон, який підлягав застосуванню, що б дало підстави для формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
		 
		Не приймаються посилання в касаційній скарзі на те, що висновки апеляційного суду в оскарженій постанові про помилковість рішення суду першої інстанції ґрунтуються виключно на емоційних підставах та оціночних судженнях; апеляційний суд мотивував це загальними фразами про безпеку дітей, пошкодження майна, зручністю умов для відповідача й іншими факторами, не зазначивши, які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції, оскільки у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як
		у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені
		у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
		 
		Інших доводів незаконності звільнення касаційна скарга не містить.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони є аналогічними змісту позовної заяви, яким уже надавалася оцінка судом, і не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваного рішення суду, спростовуються його змістом та нічим не підтверджені. Фактично аргументи касаційної скарги про це зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів                                є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		З огляду на підтверджену правомірність звільнення ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні іншої позовної вимоги про стягнення
		з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваної постанови, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням про відмову в задоволенні позову.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію                           про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи           (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Верховний Суд, на підставі статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Олександр Вікторович, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Сумського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...