Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/11901/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2024.
Дата набрання законної сили: 25.11.2024
Номер судового провадження: 61-10318ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 357/11901/22
		провадження № 61-10318св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Таращанський край»;
		третя особа - ОСОБА_2 ;
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року у складі судді Орєхова О. І. та постанову Київського апеляційного суду 
		від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., 
		Ящук Т. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Трейд» (далі - ТОВ ТКС-Трейд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Таращанський Край» (далі - ТОВ «Таращанський Край»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
		Позовна заява мотивована тим, що 08 січня 2022 року близько 11 год. 00 хв. на 53 км а/д М-05 Київ-Одеса, поблизу села Ксаверівка Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF», номерний знак 
		НОМЕР_1 , з напівпричепом «Schmitz», номерний знак. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну під час виконання повороту поза перехрестям, не надав дорогу автомобілю «Tesla», номерний знак 
		НОМЕР_3 , який рухався у зустрічному напрямку, що належить їй, в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження, а вона отримала легкі тілесні ушкодження.
		Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн (справа № 375/85/22). 
		На підставі зазначених матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 встановлено, що власником транспортного засобу «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «Таращанський край», а власником напівпричепу «Schmitz», номерний знак НОМЕР_2 , є ТОВ «ТКС-Трейд».
		Згідно з висновком судового експерта по дослідженню з визначенням матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Tesla Model S», реєстраційний номер НОМЕР_3 , розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням належного їй автотранспортного засобу «Tesla 
		Model S» становить 1 294 631 грн
		Крім того, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 їй завдано моральну шкоду, розмір якої оцінений нею у 50 000 грн.
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просила суд стягнути з 
		ТОВ «Таращанський Край» та ТОВ «ТКС-Трейд» пропорційно вини кожної особи майнову шкоду у розмірі 1 294 631 грн та моральну шкоду - 50 000 грн. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції. 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив 
		із того, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, так як на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди у ТОВ «Таращанський край» та ТОВ «ТКС-Трейд» були діючі поліси страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Стягнення майнової шкоди без вирахування суми страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Позивачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТСК-Трейд» та виконував трудові обов`язки на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позивач 
		не зверталася до суду з клопотаннями про витребування будь-яких доказів 
		у підтвердження позовних вимог у разі наявності перешкод для отримання їх самостійно.
		Судом враховано  ту обставину, що напівпричеп, який належить ТОВ «ТКС-Трейд» на праві власності, самостійно без автомобіля не може використовуватися.  Відсутні правові підстави відшкодування відповідачами моральної шкоди, оскільки судом не встановлено наявність вини відповідачів. Суд посилався на відповідну практику Верховного Суду. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції. 
		Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як сама по собі належність транспортних засобів, якими керував ОСОБА_2 
		на час дорожньо-транспортної пригоди, юридичним особам, не може бути єдиною та беззаперечною підставою для покладення на них відповідальності за шкоду, завдану водієм. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах на час дорожньо-транспортної пригоди та на якій правовій підставі керував автомобілем, який належить ТОВ «Таращанський край».
		ОСОБА_1 не було надано доказів звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а також страховики відповідачів не були залучені до участі у справі. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування з підстав, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з висновком експерта 
		від 29 січня 2022 року вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля позивачки, становить розмір ринкової вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль є фактично знищеним, тобто його відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим. Разом з цим, експертом не була визначена вартість залишків автомобіля, що впливає на визначення розміру відшкодування. Крім того, позов  ОСОБА_1 не містить обґрунтувань завданої їй моральної шкоди, яку оцінює у 50 000 грн.
		При цьому посилався на відповідну практику Верховного Суду. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить прийняти нову постанову про задоволення її позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої 
		статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанції 
		не застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Суди не встановили, на якій правовій підставі ОСОБА_2 на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом «DAF» 
		з напівпричепом «Schmitz». Також не встановлено те, що ОСОБА_2 неправомірно заволодів вказаними транспортними засобами.
		Посилалась на правові висновки, які викладено у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 348/501/16-ц.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		ОСОБА_3 є власником транспортного засобу «Tesla Model S», номерний знак НОМЕР_3 (том 1, а. с. 163,164).
		08 січня 2022 року близько 11:00 год. на 53 км а/д М-05 «Київ-Одеса», поблизу села Ксаверівка, Білоцерківського району, Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Schmitz», номерний знак НОМЕР_2 , допустив порушення Правил дорожнього руху, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Tesla», номерний знак НОМЕР_3 , завдавши механічні ушкодження автомобілю та легкі тілесні ушкодження ОСОБА_1 .
		Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн (том 1, а. с.123-126).
		На підставі матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено, що власником транспортного засобу «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «Таращанський край», а власником напівпричу «Schmitz», номерний знак НОМЕР_4 , є ТОВ «ТКС-Трейд».
		Згідно з висновком експерта від 29 січня 2022 року № 14, складеного судовим експертом Петрушенко Вадимом Федоровичем, ринкова вартість транспортного засобу T»esla Model S», номерний знак НОМЕР_3 , на момент пошкодження становила 1 294 631 грн, коефіцієнт зносу становить 0, 71, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ складає 554 902 грн 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 1 410 940 грн 
		45 коп., а вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Tesla Model S», номерного знаку НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08 січня 2022 року, на дату оцінки складає 1 294 631 грн (том 1, а. с.94-99).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
		Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою 
		і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
		З аналізу змісту Глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
		За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
		Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, 
		у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 
		№ 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження 
		№ 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16 (провадження № 61-11969св18).
		При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (див: постанова Верховного Суду від 25 липня 
		2018 року у справі № 914/820/17).
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки подано до неналежних відповідачів, так як відсутні докази того, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF» на час дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТКС-Трейд», а також докази, що автомобіль позивачки був пошкоджений саме напівпричепом «Schmitz». 
		При цьому позивачкою ОСОБА_2 зазначено третьою особою у справі і суд позбавлений можливості задовольнити позов до нього. 
		Згідно з частинами першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, 
		а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову 
		є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
		Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження 
		№ 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження 
		№ 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження 
		№ 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження 
		№ 14-20цс19).
		У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність 
		ТОВ «Таращанський край», який власником автомобіля «DAF», та ТОВ «ТКС-Трейд», який є власником напівпричепу «Schmitz», були застраховані відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 
		у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
		В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
		Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження 
		№ 14-95 цс 20).
		Установлено, що позивач не заявляла суду клопотання про залучення до участі у цій справі як співвідповідачів страховиків відповідачів та   ОСОБА_2 , а також звернення до страховиків із заявою про виплату страхового відшкодування. 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди не застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 1187 ЦК України та не встановили, на якій правовій підставі ОСОБА_2 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом «DAF» 
		з напівпричепом «Schmitz», є безпідставні. 
		Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
		Аналіз змісту наведеного пункту Правил дорожнього руху і частини другої 
		статті 1187 ЦК України у їх взаємозв`язку приводить до висновку, що коли особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і буде нести відповідальність за завдання шкоди.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТКС-Трейд» заперечувало, що 
		ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з товариством, а матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF» з напівпричепом «Schmitz», на час дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивачки, виконував свої трудові обов`язки, про що зазначено судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній касаційній скарзі постановах. 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...