Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/15954/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 51-2137км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020100030003031

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 754/15954/20
		провадження № 51-2137 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                            ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,
		представника ТОВ «Фірма «Т.М.М.»
		 адвоката                                                                  ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ТОВ «Фірма «Т.М.М.» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від  23  грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, на підставі положень ст.  49  КК України було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358 КК України (в  редакції від 05.04.2001 року із змінами та доповненнями, внесеними законом № 1111-V від 31.05.2007) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження було закрито.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року представнику ТОВ «Фірма «Т.М.М.» адвокату ОСОБА_6 було поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року було залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник ТОВ «Фірма «Т.М.М.» адвокат ОСОБА_6 просить скасувати указані вище судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		Вказує, що ухвала місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі положень ст. 49 КК України постановлена без повного та об`єктивного дослідження матеріалів кримінального провадження № 12020100030003031 відносно підозрюваного ОСОБА_7 та без участі ТОВ «Фірма «Т.М.М.» як належного потерпілого за цим злочином, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив її без зміни.
		При цьому вказує, що ТОВ «Фірма «Т.М.М.» як потерпіла особа не була належним чином повідомлена в суді першої інстанції про розгляд клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Також в касаційній скарзі адвокат стверджує, що предметом злочину були підроблена печатка ТОВ «Фірма «Т.М.М.», а також документ, який у матеріалах кримінального провадження зазначений як «Інвестиційно-підрядний договір № ІП 18-03-08 на виконання робіт по будівництву офісного комплексу по вул. Командарма Уборевича, 5 у  Святошинському районі м. Києва» від 18 березня 2008 року, укладений між ВАТ «Укроліяжирпром» (код ЄДРПОУ 03081217) та ТОВ Фірма «Т.М.М.» (код ЄДРПОУ 14073675)». 
		Така назва документу повністю збігається з реквізитами Інвестиційного договору, який дійсно був укладений між ТОВ «Фірма «Т.М.М.» (код ЄДРПОУ 14073675) та ВАТ «Укроліяжирпром» (код ЄДРПОУ 03081217).
		Тому, на його думку, викладені в ухвалі суду першої інстанції обставини, які суд вважав встановленими, мають наслідком встановлення факту підроблення ОСОБА_7 документу, реквізити якого повністю збігаються із реквізитами вказаного інвестиційного договору.
		Посилається на те, що не всі примірники інвестиційного договору були підробленими, й  на те, що для проведення будь-якої експертизи в рамках кримінального провадження оригінал інвестиційного договору у ТОВ «Фірма Т.М.М.» не витребовувався. 
		Однак при ознайомлені з матеріалами справи № 6/291 ТОВ «Фірма «Т.М.М.» стало відомо, що судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8 був складений висновок № 151 від 03.02.2022 року, в якому встановлено справжність підписів ОСОБА_9 на двох примірниках Інвестиційно-підрядного договору № ІП 18-03-08 на виконання робіт по будівництву офісного комплексу по АДРЕСА_2 від 18.03.2008 року, а також справжність печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» (код 14073675).
		Вказує, що на виконання Інвестиційного договору ТОВ «Фірма «Т.М.М.» здійснено інвестиційні платежі на загальну суму 3 720 000,00 грн, й ТОВ «Фірма «Т.М.М.» завдано значних збитків.
		Окрім того, в ухвалі Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року у  справі № 754/15954/20 експертиза була проведена Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України щодо печатки, яка була вилучена у  підозрюваного ОСОБА_7 , однак слідством не встановлено, що саме ця підроблена печатка була використана ОСОБА_10 на інвестиційному договорі.
		Вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності за відсутності підстав, оскільки  ОСОБА_11 був раніше судимим вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19.03.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі положень ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. 
		Він також був судимий вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21.01.2021 за  частинами 1, 4 ст. 358 КК України, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців зі звільненням від відбування покарання відповідно до ст.  75 КК України, а тому з дня вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення 18 березня 2008 року і до дня звернення прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження ОСОБА_10 були вчинені нові злочини, що  свідчить про переривання перебігу строку давності відповідно до положень ч. 3 ст.  49 КК України. 
		Позиції учасників судового провадження
		Представник ТОВ «Фірма «Т.М.М.» адвокат ОСОБА_6 підтримав подану скаргу. 
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Іншим учасникам були направлені повідомлення про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття та клопотань про відкладення розгляду даного провадження не надходило.
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.
		За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Однак ухвали суду першої та апеляційної інстанцій цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідають.
		Як убачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження та звільнення  ОСОБА_7  від кримінальної відповідальності прийнято на стадії підготовчого судового засідання в порядку, визначеному ст. 314 КПК, під час якого суд має право прийняти вичерпний перелік рішень, визначений ч. 3 вказаної вище статті, та вирішує тільки питання щодо можливості призначення судового розгляду, межі якого визначено главою 28 КПК. 
		Під час підготовчого судового засідання суд не має процесуальних повноважень щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого, а в межах своєї компетенції, серед іншого, за наявності відповідного процесуального приводу вирішує питання про наявність підстав для закриття провадження на підставі ст. 49 КК України до етапу призначення судового розгляду по  суті висунутого обвинувачення. 
		Саме в судовому розгляді підлягають доказуванню і встановленню обставини, передбачені ст. 91 КПК, серед яких подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вид і розмір завданої шкоди та інші, зазначені в законі. Натомість в цьому кримінальному провадженні судовий розгляд як етап судового провадження (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК) не здійснювався.
		Відповідно до клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності від 26 листопада 2020 року на підставі положень ст. 49 КК України, ОСОБА_7 підозрюється у виготовлені підробленої печатки ТОВ «Фірма «Т.М.М.» та  її використанні, підробленні «Інвестиційно-підрядного договору № ІП 18-03-08 на  виконання робіт по будівництву офісного комплексу по АДРЕСА_2 » від 18 березня 2008 року, укладеного між ВАТ  «Укроліяжирпром» (код ЄДРПОУ 03081217) та ТОВ Фірма «Т.М.М.» (код ЄДРПОУ 14073675)».
		Місцевий суд в підготовчому судовому засіданні установив, що за обставин цього провадження минули строки давності притягнення  ОСОБА_7  до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358 КК України, у зв`язку з чим звільнив його від кримінальної відповідальності відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
		Згідно з частинами 6, 7 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, частинами 6, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, частинами 6, 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 
		Водночас, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України суд не має повноважень встановлювати факт того, що певне правопорушення (діяння) мало місце, що воно має склад певного кримінального правопорушення, що його вчинила певна особа.
		У розумінні приписів ст. 62 Конституції України метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		Згідно з правовою позицією, відображеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), звільнення від кримінальної відповідальності за  імперативними приписами ст. 49 КК є безумовним, оскільки підставою для цього є  закінчення передбачених законом про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення та  притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. 
		Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження щодо неї на цій підставі за своїм юридичним змістом і  процесуальним значенням жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності винуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
		Отже, зміст ухвали про закриття провадження на підставі ст. 49 КК має відповідати вказаним вище приписам закону, підпорядковується їм. Тому у такій ухвалі суд не може викладати, як встановлені судом, будь-які обставини, де йдеться про підтвердження доказами припущення сторони обвинувачення в обвинувальному акті про ту версію подій, яку вона вважає такою, що відбувалася в об`єктивній дійсності поза строками давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності певних визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені відповідно до приписів ст. 62 Конституції України. 
		Однак, місцевим судом вказане вище залишено поза увагою. 
		У змісті ухвали місцевого суду, постановленої за клопотанням прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності має бути викладена суть тієї підозри, що була висунута відповідній особі. При цьому, за своєю суттю підозра є процесуальним рішенням прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення діяння, яке сторона обвинувачення сприймає як кримінальне правопорушення.
		Тобто підозра є лише припущенням щодо можливого існування певних фактів, дій, подій чи обставин, тому й викладені у змісті ухвали суду першої інстанції, постановленої за клопотанням прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності обставини щодо змісту підозри є також припущеннями і не можуть вважатися встановленими чи доведеними фактами. Зазначене є прерогативою виключно такого судового рішення у кримінальному процесі як чинний вирок суду.
		Натомість викладення у тексті оскаржуваної ухвали обставин зазначеної вище підозри було здійснено місцевим судом як встановлений факт із посиланням на докази, що  не  відповідає вимогам КПК України.  
		Переглянувши ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд не дав належну оцінку доводам апеляційної скарги представника ТОВ «Фірма «Т.М.М.» адвоката ОСОБА_6 , які здебільшого є аналогічними доводам його касаційної скарги, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Оскільки із викладених у клопотанні фактичних обставин вбачається, що вони стосується інтересів товариства Фірма «Т.М.М.», участь представника ТОВ Фірма «Т.М.М.» у розгляді клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі положень ст. 49 КК України не суперечить приписам кримінального процесуального закону.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
		Керуючись положеннями статей 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу представника ТОВ «Фірма «Т.М.М.» адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року щодо  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.  
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...