Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/8874/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 51-2914км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017220490002574

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 953/8874/23
		провадження № 51-2914км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції:
		представника потерпілого                    ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 13 грудня 2023 року задовольнив клопотання прокурора і закрив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 122017220490002574 від 22 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Не погоджуючись з указаним рішенням суду, потерпілий ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
		Харківський апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2024 року цю скаргу залишив без задоволення, а ухвалу районного суду - без зміни.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції.
		Касатор не погоджується з рішеннями місцевого та апеляційного судів про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Як зазначає ОСОБА_7 , дізнавач у справі не вчинив жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне і неупереджене встановлення обставин справи. Також наголошує на тому, що орган досудового розслідування не розглядав заяви та клопотання, подані ним і його адвокатом.
		Звертає увагу на неодноразове скасування постанов про закриття кримінального провадження з підстав їх передчасності.
		Як вважає потерпілий, правова кваліфікація за ч. 1 ст. 185 КК не відповідає обставинам справи, оскільки одна особа не могла викрасти паркан, який складається із забетонованих стовпів і десятків метрів металевої сітки, без проникнення на приватну територію. Указує, що досудове розслідування в цій справі мав проводити слідчий відділу поліції.
		На переконання касатора, апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційної скарги, внаслідок чого його рішення не відповідає вимогам ст. 404 КПК.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні представник потерпілого  ОСОБА_6 підтримав подану потерпілим касаційну скаргу і просив її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Як визначено ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На переконання колегії суддів, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним вище вимогам закону з огляду на таке.
		З матеріалів справи вбачається, що до Київського відділу Національної поліції ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_7 , в якій він просив вжити заходів до невідомих осіб, які з 04 на 05 червня 2017 року вчинили крадіжку огорожі із залізної сітки (рабиця) приблизно 50 м, чим заподіяли йому майнову шкоду.
		Було внесено до ЄРДР відомості про це кримінальне правопорушення 22 липня 2017 року і розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 122017220490002574 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
		У межах цього розслідування було допитано потерпілого ОСОБА_7 , на думку якого, огорожу зняв і вивіз ОСОБА_8 , однак очевидцем цього він не був, а також свідків: ОСОБА_9 (цивільну дружину ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 (адвоката, який представляє інтереси ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у цивільних справах), який заперечив свою причетність до демонтажу будь-якого паркану чи споруд; ОСОБА_11 (опонента ОСОБА_7 у цивільних справах), яка зазначила, що не давала жодних вказівок про знесення споруд чи паркану; ОСОБА_12 (державного виконавця), яка вказала, що під час здійснення виконавчих дій у 2017 році вона не бачила огорожі із сітки рабиці; ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (знайомих потерпілого), ОСОБА_10 (сусідку ОСОБА_7 ) та ОСОБА_18 (знайомого потерпілого, який продав останньому будівельні матеріали), які повідомили, що не знають, хто міг здійснити крадіжку огорожі ОСОБА_7 .
		Крім того, під час досудового розслідування був проведений слідчий експеримент за участю потерпілого, у ході якого останній показав, де була розташована викрадена огорожа, здійснено одночасний допит потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_18 , огляди предметів, а також проведено судово-товарознавчу експертизу, відповідно до якої ринкова вартість викраденого майна станом на 05 червня 2017 року становила 4009 грн. 
		Однак, особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, установити не вдалося. 
		Дізнавач постановою від 02 квітня 2021 року закрив кримінальне провадження № 122017220490002574 від 22 липня 2017 року, втім ухвалою слідчого судді від 05 липня 2021 року ця постанова була скасована.
		Для всебічного і повного встановлення обставин злочину процесуальний керівник надав письмові вказівки, а дізнавач доручив оперативному підрозділу проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема з`ясування місцеперебування ОСОБА_10 та ОСОБА_8 для їх додаткового допиту як свідків, а також доручення на встановлення осіб, причетних до крадіжки майна ОСОБА_7 . Однак виконання цих доручень результату не дало.
		Отже, у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 122017220490002574 не було здобуто достатніх доказів для повідомлення конкретній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, прокурор звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК на підставі п. 3-1       ч. 1 ст. 284 КПК.
		Це клопотання він обґрунтував тим, що в ході досудового розслідування було проведено низку слідчих (розшукових) дій, проте особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, установити не вдалося. До того ж під час досудового розслідування не здобуто жодних доказів на доведення викрадення огорожі ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , у зв`язку з чим немає підстав для повідомлення про підозру цим особам.
		Водночас через те, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися і це кримінальне правопорушення не пов`язане з вчиненням особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, прокурор просив закрити це кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
		За результатами розгляду клопотання прокурора місцевий суд задовольнив його і на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження                                    № 122017220490002574 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду, потерпілий ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу від 13 грудня 2023 року, зокрема вказував, що вчинене стосовно нього кримінальне правопорушення необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК, оскільки, на його думку, одна особа не могла без проникнення на приватну територію його домоволодіння самостійно викрасти огорожу, що складалася з бетонних стовпів та десятків метрів металевої сітки.
		Харківський апеляційний суд, переглянувши рішення місцевого суду в апеляційному порядку, погодився з його висновками, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими.
		Цей суд установив, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, урахував те, що орган досудового розслідування дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин справи. Так, матеріалами провадження підтверджується те, що орган досудового розслідування неодноразово вживав процесуальних заходів для перевірки заяви потерпілого щодо вчиненого стосовно нього кримінального правопорушення, у тому числі з метою встановлення місцеперебування свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 для їх допиту шляхом неодноразових виїздів за місцем їх проживання і реєстрації (т. 2, а. п. 101, 102, 106), ухвалення постанови про проведення процесуальних дій на іншій території від 23 серпня 2023 року (т. 2 а. п. 168-169, 171 - 173), допиту інших свідків, зокрема ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 (т. 2, а. п. 103 - 110, 152 - 153, 158 - 163), направлення запитів та отримання відповідей із відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області (т. 2, а. п. 123 - 127-147), а також надіслання запитів до Державної прикордонної служби й отримання відповідей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (т. 2, а. п. 148 - 150), що не дали позитивних результатів у встановленні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК.
		Суд апеляційної інстанції, посилаючись на усталену практику Верховного Суду, зазначив, що, коли потерпілий указує на конкретну особу як на таку, що вчинила стосовно нього кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування повинен за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження вирішити питання про наявність або відсутність події кримінального правопорушення, а в разі її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діях конкретної особи, достатність доказів для доведення її винуватості в суді та підстави для звільнення від кримінальної відповідальності. У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження повинен враховувати, чи дотримався орган досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі № 142/536/20, від 29 червня 2022 року у справі № 725/3569/21, від 07 червня 2023 року у справі № 545/51/22). 
		З урахуванням наведеного вище апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що об`єктивних даних щодо осіб, які вчинили крадіжку в потерпілого, матеріали кримінального провадження не містять, констатував, що потерпілий  і в апеляційній скарзі не зазначив конкретних осіб, які могли б вчинити стосовно нього кримінальне правопорушення, а лише заперечував правову кваліфікацію правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК. 
		Також зауважив, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про те, що після постановлення ухвали слідчого судді Київського районного суду          м. Харкова від 23 червня 2023 року дії або бездіяльність органу досудового розслідування були оскаржені потерпілим чи його представником згідно з положеннями, передбаченими гл. 26 КПК. 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд.
		Відповідно до положень ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.185 КК, належить до категорії кримінальних проступків.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки. 
		Системне тлумачення ст. 49 КК вказує на імперативність цієї норми кримінального закону, а тому суд, установивши наявність підстав для застосування положень зазначеної статті, зобов`язаний закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
		Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Цією нормою законодавець установив обов`язкове правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження в разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		Верховний Суд не залишає поза увагою того, що закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи дотримався орган досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи. Прийняття рішення про закриття провадження з цієї підстави можливе лише після констатації того, що орган досудового розслідування провів повне, всебічне та неупереджене розслідування і вжив усіх можливих заходів, проте не встановив особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		У цій справі суди з`ясували, що орган досудового розслідування, здійснивши всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин справи, не встановив особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, і строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, та дійшли правильного висновку про закриття кримінального провадження № 122017220490002574 від 22 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, відповідно до п. 3-1 ч. 1                  ст. 284 КПК.
		Колегія суддів не погоджується з доводами потерпілого, що підставою для скасування оскаржуваних рішень, є неправильне визначення кримінально- правової кваліфікації вчиненого діяння, що призвело до здійснення досудового розслідування неналежним органом (дізнання, а не слідчим).  
		За правилами, визначеними КПК, орган дізнання здійснює розслідування кримінальних проступків, а орган досудового розслідування (слідчий) - злочинів. 
		У цій справі, з огляду на інформацію, якою володів орган досудового розслідування, відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК відомості до ЄРДР були внесені за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 185 КК, що з урахуванням положень ст. 12 КК є кримінальним проступком. 
		Тому розслідування кримінального провадження, як визначено процесуальним законом, здійснював належний орган - дізнання.   
		За результатом розслідування не було здобуто інформації, яка давала б обґрунтовані підстави для зміни кримінально-правової кваліфікації з кримінального проступку на злочин і, відповідно, для зміни органу досудового розслідування. Самих припущень потерпілого про те, що огорожу не могла викрасти, без проникнення на приватну територію, одна особа, за відсутності інших відомостей, які б це підтверджували, об`єктивно не достатньо для зміни правової кваліфікації у кримінальному провадженні. 
		Зважаючи на викладене, Суд відхиляє цей довід ОСОБА_7 .
		Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвали місцевого та апеляційного судів є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
		Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, асудові рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
		Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргупотерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року та Харківського апеляційного суду від 13 березня 2024 року - без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...