Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/5905/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2024. Зареєстровано: 26.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/464/159/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140000000444

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/5905/20
		пр.№ 1-кп/464/159/24 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26.11.2024 року                     м.Львів
		Сихівського районний суд міста Львова
		головуючий суддя ОСОБА_1 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/5905/20, внесене 09.06.19. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000444, стосовно: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, невійськовозобов`язаного, з вищою освітою, неодруженого, не працює, судимості не має, - 
		обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.263 КК України, -
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, зареєстрованого по АДРЕСА_3 , проживаючого по АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов`язаного, неодруженого, не працює, - 
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -
		    де сторонами виступають з боку:
		обвинувачення  прокурор ОСОБА_5 ;
		захисту: обвинувачений ОСОБА_3 та захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
		    обвинувачений ОСОБА_4 та захисники: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;
		учасниками провадження  потерпілий ОСОБА_14 та його представник  адвокат ОСОБА_15 
		 
		                   в с т а н о в и в :
		 
		 
		 
		Обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та встановлена особа, справу стосовно якої зупинено у ході судового розгляду, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотив - особистого збагачення, 09 червня 2020 року приблизно о 14.20 год. на АДРЕСА_5 здійснили напад на потерпілого ОСОБА_14 , з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров?я останнього, у ході чого заволоділи коштами потерпілого в особливо великих розмірах - на загальну суму 3741852 грн 43 коп.
		Так 09 червня 2020 року ОСОБА_4 , знаходячись на сходах між будинками АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , попередив інших співучасників про наближення ОСОБА_14 на транспортному засобі "Тойота", після чого ОСОБА_3 близько 14.20 год, перебуваючи поблизу ринку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у АДРЕСА_5 , використовуючи заздалегідь підготовлений кастет, виготовлений саморобним способом, що належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, наніс удари кулаками та руками в область голови і тулуба ОСОБА_14 , який попередньо вийшов з транспортного засобу та мав при собі сумку з грошима, документами і іншими предметами, а встановлена особа - удари кулаками та ногами в область голови і тулуба ОСОБА_14 , чим спричинили останньому згідно з висновком судово-медичного експерта травму лівої вилично-брівної ділянки у вигляді ран, множинних переломів кісток лобної пазухи, лівої гайморової пазухи, лівої виличної кістки, розходження лобно-виличного та вилично-верхньо-щелепового швів, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, та синець в ділянці лівого ока і крововилив в оболонках його, синець та садно на обличчі, 4 садна і синець на руці, що відносяться до легкого ступеня тяжкості. Після цього встановлена особа застосувала до потерпілого заздалегідь підготовлений препарат сльозоточивої та дратівної дії «Терен-4м», а ОСОБА_3 в цей же час відкрито заволодів сумкою ОСОБА_14 , в якій знаходились грошові кошти в розмірі: 40905 євро, що згідно з курсом Національного банку України станом на 09.06.2020 становить 1233 191 гривень 67 копійок; 21110 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 09.06.2020 становить 519316 гривень 56 копійок; 283080 злотих, що згідно з курсом Національного банку України станом на 09.06.2020 становить 1923 528 гривень 60 копійок; 120 фунтів стерлінгів, що згідно з курсом Національного банку України станом на 09.06.2020 становить 4046 гривень 10 копійок, та 61769 гривень 50 копійок, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 3741852, 43 грн.
		Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.28, ч.4 ст.187 КК України.
		Окрім цього,обвинувачений ОСОБА_3 у невстановленийслідством час,перебуваючи уневстановленому місціта заневстановлених обставинпридбав кастет,виготовлений саморобнимспособом,що належитьдо категоріїхолодної зброїударно-дробильноїдії,який незаконноносив присобі до09червня 2020року,чим порушиввимоги пп.2,3,9Положення продозвільну систему,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни №576від 12жовтня 1992року,Інструкції пропорядок виготовлення,придбання,зберігання,обліку,перевезення тавикористання вогнепальної,пневматичної,холодної іохолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року.
		Таким чином ОСОБА_3 вчинив носіння кастету  холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.263 КК України.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 скористався своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України та ст.42 КПК України, відмовившись від надання суду показань, із частковим визнанням своєї провини і дачею відповідей лише на ті питання, які вважав необхідними.
		Обвинувачений ОСОБА_4 скористався своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України та ст.42 КПК України, відмовившись від надання суду показань, з невизнанням своєї винуватості і дачею відповідей лише на ті питання, які вважав необхідними.
		 
		Розглянувши справу у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, суд дійшов наступного висновку. 
		Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторінта свободав наданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист. 
		У ст.7 КПК України наведено загальні засади кримінального провадження, серед яких: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; диспозитивність. 
		Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили .Ніхто незобов`язаний доводитисвою невинуватістьу вчиненнікримінального правопорушенняі маєбути виправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Наведене передбачене ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України.
		У силу приписів ст.ст.22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Виходячи із положень ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора (ст.92 КПК України).
		Як регламентовано ч.6ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		З постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що відповідно до положень ст.92 КПК України у кримінальному провадженніобов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК, обвинувачення має довестиперед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		За ч.1 ст.187 КК України передбачено кримінальну відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій). У ч.4 ст.187 визначено такі кваліфікуючі ознаки, як розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (у відповідній редакції).
		Кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи  ч.3 ст.28 КК України.
		У постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 753/2814/15-к, від 28 квітня 2021 року у справі № 552/5608/18, від 21 лютого 2024 у справі № 209/3021/20 сформульовано наступну правову позицію, що підлягає урахуванню при застосуванні норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку у порядку ч.6 ст.368 КПК України.
		За загальним визначенням розбій як злочин проти власності - це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. 
		Розбій належить до усічених складів злочину, який вважається завершеним з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об`єкт  право власності, на який, насамперед, спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об`єкт, у зв`язку із посяганням на право власності,  життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. 
		Розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство, яке полягає у силовому впливі на потерпілого. 
		Небезпечне для життя чи здоров`я насильство  це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до указаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них потрібно відносити, зокрема, і насильство, яке призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо, оскільки до небезпечного для життя чи здоров`я насильства, крім іншого, потрібно відносити, зокрема, і насильство, яке призвело до втрати свідомості.
		У підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні злочинів стороною обвинувачення надано наступні докази:
		протокол затримання встановленої особи, справу відносно якої зупинено, від 09 червня 2020 року безпосередньо після вчинення злочину, згідно з яким вилучено синю кепку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Опель» номерний знак НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), телефон «Samsung GTE1080і» ІМЕІ НОМЕР_3 із встановленою sim-картою «Lifecell» НОМЕР_4 , а також у відповідності до заяви від 09 червня 2020 року добровільно видано верхній одяг  джинси та куртку;
		протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09 червня 2020 року, згідно з яким в обвинуваченого ОСОБА_3 вилучено: предмет, схожий на кастет, медичну маску, сіру маску та пару матерчастих рукавиць, а також у відповідності до заяви від 09 червня 2020 року добровільно видано верхній одяг, спецодяг (комбінезон) та взуття;
		   протокол огляду місця події від 09 червня 2020 року зі схемою та фототаблицею, об`єктом огляду за яким являється асфальтована ділянка для пішоходів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 , у ході якого вилучено: медичну маску із слідами РБК, 4 слідів РБК, капронову сумку із вмістом м`якої іграшки «медвідь», поліетиленовий пакет темно-коричневого кольору, які поміщені в паперові конверти;
		    протокол огляду місця події від 09 червня 2020 року із відеозаписом, відтвореним в ході судового слідства, та фототаблицею, об`єктом огляду за яким являється прибудинкова територія будинку АДРЕСА_7 , у ході якого вилучено: газовий балончик, який поміщено у картонну коробку) та медичну маску, що поміщено у паперовий конверт; 
		протокол обшуку від 09 червня 2020 року із фототаблицею, проведеного автомобіля марки «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_9 , звідки вилучено змиви, сумку матерчасту з документами, грошові кошти в сумі 50000 грн; 40905 Євро, 21110 доларів США 283080 злотих; сумка чорного кольору з надписом чоловіча; грошові кошти в сумі 1290 грн, 20 доларів США; два посвідчення водія на ім`я ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ; технічний паспорт на транспортний засіб та банківську картку «ПриватБанк»; рукавиці робочі чорного кольору; медичну маску; автомобіль марки «Опель Вектра» номерний знак НОМЕР_1 ;
		протоколами огляду речей від 22 червня 2020 року, 16 липня 2020 року, 21 липня 2020 року, 11 серпня 2020 року оглянуто вилучені та отримані органом досудового розслідування, що у подальшому визнано речовими доказами у справі та накладено арешт; 
		протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіоконтроль особи  ОСОБА_4 від 10 червня 2020 року за період 06  09 червня 2020 року. Із продемонстрованих у судовому засіданні аудіозаписів, доданих до такого протоколу, вбачається попередня змова ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та встановленої особи по розбою, обговорення ними нападу з метою заволодіння коштами потерпілого, відстеження потерпілого ОСОБА_4 , який подав сигнал встановленій особі, та інші обставини по злочину; 
		протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуального спостереження у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних засобів для спостереження, передбаченої ст.269 КПК України,- ОСОБА_4 за період 05-09 червня 2020 року. Із продемонстрованих у судовому засіданні аудіо- та відеозаписів, доданих до такого протоколу, вбачаються попередня змова ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та встановленої особи по розбою, відстеження потерпілого ОСОБА_4 , який подав сигнал встановленій особі, а та, в свою чергу, - ОСОБА_3 та інші обставини по злочину, зокрема і застосування ОСОБА_3 кастету, а в подальшому втечі з викраденим майном та затримання;  
		висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 786 від 10 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи про отримані 09 червня 2020 року потерпілим тілесні ушкодження: травма лівої вилично-брівної ділянки у вигляді ран, множинних переломів кісток лобної пазухи, лівої гайморової пазухи, лівої виличної кістки, розходження лобно-виличного та вилично-верхньо-щелепового швів утворилась від дії тупого предмета, тупого предмета з обмеженою поверхнею, могли виникнути від ударів рукою із затиснутим в ній стороннім предметом та відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я; синець в ділянці лівого ока і крововилив в оболонках його, синець та садно на обличчі, 4 садна і синець на руці утворилась від неодноразової дії тупого предмета, могли виникнути від ударів рукою та відносяться до легкого ступеня тяжкості;
		висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС за № 14/627 від 22 липня 2020 року за результатами молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким у наданих на дослідження чотирьох марлевих тампонах зі змивами та масці-респіраторі генетичні ознаки крові збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_14 ;
		висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 855/2020-ім від 16 червня 2020 року за результатами судово-медичної (імунологічної) експертизи щодо визначення групи крові потерпілого  група 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0;
		висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 865/2020-ім від 15 липня 2020 року за результатами судово-медичної (імунологічної) експертизи щодо встановлення походження крові на сумці, вилученій під час обшуку автомобіля «Опель» - не виключається походження крові від будь-якої особи з групою 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, у тому числі і від потерпілого ОСОБА_14 ;
		висновок експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 866/2020-ім від 15 червня 2020 року за результатами судово-медичної (імунологічної) експертизи, згідно з яким у слідах на медичній масці та кепці, вилучених у обвинуваченого ОСОБА_3 виявлена кров людини, при встановленні групової належності не виключається походження крові від будь-якої особи з групою 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, у тому числі і від потерпілого ОСОБА_14 ;
		висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС за № 10/1-316 від 28 липня 2020 року за результатами експертизи холодної зброї, згідно з яким вилучений у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7 кастет належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом;
		висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 5325/5326 від 04 серпня 2020 року за результатами експертизи відео-, звукозапису, згідно з яким висловлювання ОСОБА_18 , ОСОБА_3 та ОСОБА_16 в основному відповідають викладеним в протоколі № 3333/55/112-2020 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 03 липня 2020 року позначені як ОСОБА_18 , ОСОБА_3 та ОСОБА_16 відповідно;
		протоколи тимчасовогодоступу доречей тадокументів проотримання данихоператорів мобільногозв`язку зурахуванням рапортуоперуповноваженого,яким проаналізованоінформацію про фіксацію з`єднання абонентських номерів за період з 29 травня 2020 року по 06 червня 2020 року: 380636628660 ( ОСОБА_3 ), НОМЕР_5 (встановлена особа, справу відносно якої зупинено), 3806366228648 ( ОСОБА_4 ) неподалік ринку «Нижній Шувар», у тому числі між собою (злочин учинено на території Сихівського району м.Львова, неподалік цього ринку);
		потерпілий ОСОБА_14 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги, дав суду наступного змісту показання: 09 червня 2020 року в післяобідній час приїхав на своєму авто до ринку «Шувар» (нижній) у м.Львові. При собі в сумці темного кольору мав гроші: 40905 євро, 21110 доларів США, 283080 злотих, 120 фунтів стерлінгів та 61769 гривень 50 коп, - які позичив у знайомих для власного бізнесу. Також мав документи: паспорт (ID-картка), технічний паспорт, посвідчення водія, дозвіл на носіння зброї, посвідчення учасника громадського об`єднання, ключі та ксерокопії документів. Під час ходи сумку тримав на плечі та говорив по мобільному телефону. Нічого підозрілого навколо не помічав. В той час, коли завершував розмову, ззаду з лівого боку побачив рух і відчув сильний удар в область голови, в ліву брову; став втрачати рівновагу, і знову пішли удари, став падати. Відчув як хтось підбіг, знову наніс удари, бризнув чимось в обличчя, внаслідок чого виступили сльози і нічого не бачив. Коли впав знову пішли удари, але сумку тримав при собі міцно, у нього її виривали, бо він чинив опір, але втримати так і не зміг. Коли піднявся, бачив як особи, які на нього напали, перебігали дорогу з його сумкою. Тоді встиг роздивитись, що вони були спортивної тілобудови, в темному одязі (один з них був у робочому костюмі темно-сірого кольору), в кепках та масках. По стану своєму зрозумів, що не зможе їх наздогнати, тому пішов до машини викликати поліцію і швидку. Коли його опитала поліція, якій описав усе, і почув від людей, що відбулося затримання, прибув на таке і побачив, як у подальшому дізнався їх прізвища, ОСОБА_16 та ОСОБА_3 на землі. Поліція проводила якість процесуальні дії, вилучила з їх машини «Опель» сірого кольору речі і його сумку з грошима. Оскільки у нього текла кров, йому надали медичну допомогу. Загалом від усіх цих подій він перебував у шоковому стані, мав рвані рани брові, переломи лобної і виличної кісток, гайморових пазух, трішину нижньої щелепи з порушенням прикусу. У медичному закладі настоювали на операції із вставленням пластин у череп, але не наважився. За наслідками побиття він втрачає зір. Кошти працівниками поліції з часом йому повернуті. Зазначив, що під час судового розгляду матір ОСОБА_19 заподіяну шкоду відшкодувала. Мами ОСОБА_20 і ОСОБА_21 просили у нього вибачення, а потім і самі обвинувачені, яких він вибачив. Обвинуваченого ОСОБА_4 він взагалі не бачив. Щодо призначення покарання обвинуваченим зазначив: «як суд покарає, так і буде, але не заперечую щодо мінімального покарання». Під час розгляду справи потерпілий з представником відмовились від заявленого позову, та така заява прийнята судом; 
		показання потерпілого узгоджуються із протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 09 червня 2020 року;
		показання свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , оперуповноважених УСР у Львівській області ДСР НП України, будучи попередженими про кримінальну відповідальність та приведеними до присяги, про обставини ведення та затримання обвинувачених, а саме:
		свідок ОСОБА_22 суду показав, що 09 червня 2020 року в складі групи з ОСОБА_26 в режимі конференцзв`язку відпрацьовував НСРД за ОСОБА_28 , в ході чого були встановлені ОСОБА_29 і ОСОБА_30 . На зупинці громадського транспорту неподалік ринку «Шувар» ОСОБА_31 зустрівся з ОСОБА_32 , на якому була синя кепка, і ОСОБА_33 , вдягнутим в робочий костюм з виразною кишенею, а потім відлучився за будинок, де його вели інші працівники поліції. ОСОБА_29 та ОСОБА_34 вели себе підозріло. Біля 14 год оперативний працівник ОСОБА_25 повідомив, що останні біля ринку «Шувар» нанесли удари і вирвали сумку у чоловіка, після чого побігли у двори. У дворі на АДРЕСА_10 вони з вирваною у потерпілого сумкою сіли в автомобіль «Опель-Вектра». Вони також сіли в автомобіль і стали ззаду блокувати виїзд автомобіля обвинувачених, а інша опергрупа на авто - спереду. Тоді ОСОБА_29 та ОСОБА_34 вибігли зі свого транспортного засобу, а вони стали їх затримували, у подальшому викликали слідчо-оператвну групу (СОГ), яка все вилучала. Гроші у великій сумі були в авто обвинувачених справа на пасажирському сидінні;
		 
		свідок ОСОБА_26 суду показав, що 09 червня 2020 року з іншими оперативними працівниками працював в межах кримінального провадження, перевіряв оперативну інформацію по вчиненню злочину. Біля 14 год біля «нижнього» ринку «Шувар» на автозупинці були підозрілі особи, які за кимось спостерігали. ОСОБА_25 повідомив, що двоє вчинили напад на чоловіка, відібрали сумку і прямують в їхню сторону. Один з нападників був в синій кепці і джинсах, а другий  в спецодязі з викраденою сумкою. Обвинувачені: ОСОБА_29 і ОСОБА_34 , відповідно, сіли в автомобіль «Опель» сірого кольору і стали втікати. Вони своїм автомобілем спереду заблокували виїзд обвинуваченим. ОСОБА_29 був за кермом автомобіля, а ОСОБА_34  з сумкою на стороні пасажира. Коли обвинувачені побачили, що виїзд їм заблоковано з двох сторін (позаду було авто інших оперативних працівників), стали втікати з автомобіля. Особисто він наздоганяв ОСОБА_20 , а спільними зусиллями оперативних працівників було затримано обидвох обвинувачених;
		свідок ОСОБА_35 суду показав, що 09 червня 2020 року під час проведення слідчих розшукових дій о 12 чи 12.30 год він та ОСОБА_25 прибули на вул.Хоткевича в м.Львові біля входу до ринку «Шувар». Він знаходився за будинком АДРЕСА_5 , а ОСОБА_25  між №№ 58 і 60 з метою спостереження. По рації від ОСОБА_25 почув, що на зупинці громадського транспорту з`явились ОСОБА_29 , одягнений в чорну олімпійку і сині джинси, та ОСОБА_34  в комбінезоні з червоною кишенею, мав велику сумку на плечі. По зв`язку передали, що ОСОБА_34 і ОСОБА_29 зустрічались з ОСОБА_31 , який пішов за будинки № АДРЕСА_11 , та були на зупинці якісь схвильовані і когось виглядали. Десь хвилин за 30 ОСОБА_34 перебіг через пішохідний перехід і зупинився біля входу до ринку «Шувар», свою сумку в клітинку поставив збоку і став говорити по мобільному телефону. Пізніше з`явився потерпілий. Коли зрозуміли, що відбувається, ОСОБА_29 вже рухався паралельно з потерпілим. Коли потерпілий пройшов повз ОСОБА_19 , останній поклав мобільний телефон до кишені. Потім ОСОБА_34 наніс кулаком удар потерпілому по голові. Потерпілий впав, а ОСОБА_34 продовжував бити його кулаками по тулубу. Підбіг ОСОБА_29 і, коли потерпілий став підніматися, вдарив його коліном по голові. Потерпілий знов зробив спробу підвестись, тоді ОСОБА_29 розпилив йому в обличчя газ з балончика, а ОСОБА_34 вирвав наплічну сумку у потерпілого, та стали втікати. Повідомили по рації, що було вчинено напад і злочинці перебувають в полі зору. Коли обвинувачені пробігли між будинками №№ 40 і 36, вони сіли в автомобіль і намагались втекти, проте їх затримали. Він і ОСОБА_25 повернулись до потерпілого для надання допомоги. Потерпілий, який був весь в крові з розпухлими головою і червоними очима, розповідав, що на нього вчинили напад і викрали сумку з коштами. Зазначив, що ОСОБА_29 був раніше помічений в таких злочинних ситуаціях, а тому оперативні працівники знали про нього;
		свідок ОСОБА_24 суду показав,що ділянкайого роботипов`язана звізуальним спостереженнямза особами,схильними довчинення злочинів.09.06.2020було отриманоінформацію,що можливобуде вчиненозлочин.Відомо,що булоНСРД стосовно ОСОБА_4 .Він буву напрямкулісового масиву,а вподальшому,будучи закермом,блокував виїздобвинуваченим приспробі втечі.Сам подіїне бачив,лише чувпо рації. ОСОБА_29 був закермом,а ОСОБА_34  зсумкою.Коли рух їхавтомобілю бувзаблокований,такі сталивтікати.Сумка залишиласьна передів автомобілі. Він оформленням документів не займався. Все робила СОГ;
		свідок ОСОБА_25 суду показав, що 09 червня 2020 року було отримано інформацію про можливе вчинення злочину біля ринку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в м.Львові. Він і ОСОБА_36 виїхали в напрямку ринка. На місці вони походили, розділились і перебували на конференцзв`язку. Пізніше він в обличчя побачив ОСОБА_20 в голубій кепці, спортивній кофті і синіх (голубих) джинсах, і ОСОБА_19 , який був вдягнутий в спецодяг з червоною кишенею, на зупинці громадського транспорту, які стояли напроти. Згодом до них підійшов ОСОБА_37 . Вони втрьох переговорили. ОСОБА_31 пішов, а ті залишились. Пізніше ОСОБА_38 хтось передзвонив, він став нервувати, ходив з зупинки до дороги, а ОСОБА_34 сидів спокійний. Він став позаду них на 20 м. Обвинувачені, коли не було людей, знімали маски з обличчя, а коли з`явлились, то надягали. Інші оперативні працівники, які вели спостереження, бачили ОСОБА_4 біля будинку АДРЕСА_7 , який за чимось дивився. Потім до ОСОБА_20 хтось подзвонив на мобільний телефон, він з кимось поговорив і підішов до ОСОБА_19  щось сказав. ОСОБА_34 , різко підвівся і попрямував до входу ринка з сумкою. Потім ОСОБА_29 звернув увагу на машину «Тойота», яка зупинилась напроти. Звідти вийшов чоловік, взяв свою сумку на плече, закрив автомобіль і пішов до входу в ринок. ОСОБА_29 йшов паралельно потерпілому через дорогу. Коли потерпілий проходив повз ОСОБА_19 , останній кладе мобільний телефон, пропускає потерпілого і ззаду б`є лівою рукою в область голови останнього. Потерпілий падає, а ОСОБА_34 ще декілька ударів наносить йому, коли той намагається встати. ОСОБА_29 з правої ноги вдаряє потерпілого в область голови. ОСОБА_34 тоді вириває сумку у потерпілого, а ОСОБА_29 розпилює в очі потерпілому з газового балончика. Все це відбувається миттєво. Обвинувачені побігли в сторону дитячого майданчика, ОСОБА_34 тримав викрадену сумку. Вони не стали кричати обвинуваченим навздогін, щоб ті не скинули сумку, а стали їх переслідувати. Обвинувачені добігли десь до будинку АДРЕСА_12 і там сіли в автомобіль «Опель», намагались втекти, але їм перекрили рух з обидвох сторін, і при спробі втекти з авто  були затримані на вулиці. Потерпілий стверджував, що у нього викрали сумку з грошима;
		свідок ОСОБА_39 суду показав, що їх підрозділ отримав оперативну інформацію про те, що на ринку « ОСОБА_40 » можливо буде вчинено злочин в районі вулиць Хоткевича та Чукаріна в м.Львові. Він з ОСОБА_23 був в одному екіпажі та прибули на місце орієнтовно о 12.30 год чи 12.40 год, спілкувались по рації. Всі обвинувачені раніше потрапляли в поле зору оперативних працівників, тому знали їх в обличчя по фото, зокрема і ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_31 стояв і дивився по сторонах, потім обвинувачені зустрілись, спілкувались, а коли переговорили, то розійшлись. Хтось з них спустився до головної дороги біля ринку і був на зупинці громадського транспорту. Згодом по рації почув, що стався злочин;
		свідок ОСОБА_23 суду показав, що під час операції перебував в авто, тримали зв`язок з екіпажем по рації. Особисто бачив як ОСОБА_34 з сумкою і ОСОБА_29 пробігали. Він прибув тоді, коли обвинувачені були вже затримані. Приїхала СОГ і все оформляла. З керованого ними автомобіля вилучили сумку потерпілого;
		свідок ОСОБА_41 (перехожий), будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним судом до присяги, показав, що 09 червня 2020 року виходив з ринку «Шувар». Раптово побачив, як двоє чоловіків напали на третього ззаду, стали його бити кулаками і ногами, потерпілий впав, вихопили у нього сумку і побігли. Це були ОСОБА_29 і ОСОБА_30 .
		 
		Долучені прокурором витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань  відомості з електронної бази даних, постанови слідчого, прокурора та ухвали слідчого судді  процесуальні рішення, як це передбачено ст.110 КПК України, не вважаються процесуальними джерелами доказів та не володіють доказовою значимістю (постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 761/28347/15-к, від 24 січня 2022 року у справі № 426/22634/18).Водночас такі матеріали надають можливість суду зробити висновок про правомірність та законність отримання доказів у справі у відповідності до положень КПК України. У силу ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Воснову обвинувальноговироку судпокладає описанівище логічній послідовніпоказання потерпілогота свідків,правдивість якихне оспорюється,письмові таелектронні докази, недостовірність яких не встановлено, що не містять протиріч та доповнюють один одного, у зв`язку з чим у повній мірі відображають картину і хронологію подій. Досліджені та проаналізовані у ході судового розгляду докази в сукупності та взаємозв`язку, що зібрані стороною обвинувачення відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є належними та допустимими, безсумнівно вказують на обвинувачених як осіб, які вчинили вказані кримінальні правопорушення, поза розумним сумнівом підтверджують винуватість: обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.4 ст.187, ч.2 ст.263 КК України, а ОСОБА_4  ч.2 ст.28, ч.4 ст.187 КК України, з огляду на таке.
		Як виснувавВерховний Суду постановівід 26травня 2022року усправі №404/352/16-к, за змістом закону організована група є більш складною формою співучасті осіб, які займаються злочинною діяльністю. Їхні взаємовідносини досягають такого рівня сумісної діяльності, за якого дії кожної з них визначаються не попередньою змовою, а іншими чинниками, зокрема, відповідними правилами поведінки, статутами, планами, тощо, виконання яких є обов`язком для цих осіб. Тільки за таких умов група набуває якісно інших ознак свого існування, що свідчать про стійкість і зорганізованість (стабільний склад групи, тісні стосунки між його учасниками, їхнє централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також план злочинної діяльності в цілому). 
		Визначення вчинення злочину організованою групою як окремою (складною) формою співучасті (сумісної злочинної діяльності) полягає в наступному: для визнання групи організованою недостатньо встановлення наміру одного (декількох) осіб займатися злочинною діяльністю, якими б широкомасштабними не були їх плани. Самі по собі наміри можуть свідчити лише про можливу перспективу розвитку групи, але не про рівень цього розвитку. Конструктивною ознакою організованої групи, яка виділяє цю форму співучасті, є не попередня змова, а стійкість групи, тобто набуття нею таких внутрішніх механізмів, які убезпечують її існування, і спроможність протидіяти дезорганізуючим факторам (зовнішнім чи внутрішнім) (постанова Верховного Суду 31 травня 2018 року у справі № 263/4688/15-к). 
		За положеннями ч.2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. При цьому домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 464/710/18).
		Суд, ретельно дослідивши надані докази, не встановив, що обвинуваченими було створено стійке об`єднання для вчинення розбою, оскільки:
		- жоден із обвинувачених не був керівником групи, не віддавав обов`язкових до виконання іншими учасниками групи наказів, не застосовував заходи впливу щодо учасників групи за невиконання наказів і доручень, не встановлював у групі певні правила поведінки та не вчиняв дій, спрямованих на управління їхніми функціонуванням як стійкого об`єднання осіб;
		 
		 
		 
		- група не мала централізованого підпорядкування та єдиних для всіх правил поведінки;
		- кожен із обвинувачених виконував свої функції при вчиненні розбою - нападу, з метою заволодіння чужим майном, відповідно до відведеної йому ролі, при цьому діяли обвинувачені на паритетних умовах, рівноправно і вносили рівноцінний вклад у злочинну діяльність;
		- група не мала ознак здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування.
		   З огляду на відсутність даних щодо попередньої зорганізованості обвинувачених у спільне об`єднання (організовану групу) для готування або вчинення двох чи більше злочинів, стійкості такого об`єднання, об`єднаності злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, обізнаності всіх учасників групи з таким планом, суд дійшов висновку про недоведеність версії сторони обвинувачення про вчинення злочину організованою групою, а тому виключає таку кваліфікуючу ознаку за ч.4 ст.187 КК України. Цей злочин учинено за попередньою змовою групою осіб, тобто в менш складній формі співучасті, що вимагає кваліфікації за ч.2 ст.28 КК України та узгоджується із схожою правовою позицією, викладеною у постанові Верховного 31 травня 2018 року у справі № 263/4688/15-к. 
		   
		   Кримінальна відповідальність, передбачена ч.2 ст.263 КК України, настає за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
		За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 931/530/20 у розумінні цієї статті «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю варто вважати дозвіл, що може бути встановлений будь-яким нормативно-правовим актом, у тому числі підзаконним.
		Виходячи зі змістуст.92 Конституції України, правовий режим обігу зброї не належить до кола питань, які визначаються виключно законами України, тобто законами у вузькому розумінні.
		Порядок поводження зі зброєю, в тому числі підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на її придбання, носіння і зберігання, на даний час установлено Положенням про дозвільну систему, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, з наступними змінами, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженоюнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622.
		Норми Інструкції та Положення, оприлюднених в установленому законом порядку, чітко визначають умови, за яких придбання, зберігання, носіння та інші дії щодо зброї санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру. Виходячи зі змісту положень ч.2ст.263 КК України,особа має можливість із достатньою точністю наперед передбачити, що за відсутності у неї дозволу наведені дії становитимуть злочин і спричинять передбачені цим Кодексом правові наслідки.
		З огляду на викладене зміст диспозиціїст.263 ККУкраїни узгоджується з такими критеріями якості закону, як доступність і передбачуваність.
		Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постановівід 03 липня 2019 року в справі №288/1158/16-к.
		 
		Відтак, на думку суду, беручи до увагу безумовну релевантну судову практику, покликання державного обвинувачення на недотримання обвинуваченим ОСОБА_3 ст.178 ЦК України (оборотоздатність об`єктів цивільних прав) та п.1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 (щодо затвердження переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України) є безпідставним та виключаються судом.
		Водночас, досліджуючи наступні долучені прокурором висновки експертів, суд зважає на таке:
		за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 250/2020-ц від 06 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи кастета, вилученого 09 червня 2020 року у ході обшуку ОСОБА_3 у АДРЕСА_7 під час його затримання; у змивах виявлено клітини зроговілого плоского епітелію, статева належність яких не встановлено через відсутність ядер; крові, поту та білка у вищевказаних об`єктах не встановлено; 
		за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 251/2020-ц від 14 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи змивів з замка на багажнику, з керма, важеля коробки передач, з замка запалення авто, що були вилучені у ході обшуку автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 по АДРЕСА_13 : у змивах на марлевих тампонах виявлено поодинокі клітини зроговілого плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер; поту у змивах на марлевих тампонах не виявлено;
		за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 255/2020-ц від 08 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи при судово-медичних дослідженнях волоска, вилученого на дактилоскопічну плівку з переднього правого сидіння автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 для встановлення статевої належності та подальшого проведення молекулярно-генетичних експертиз непридатне через відсутність у нього зовнішніх піхвових кореневих оболонок; на дактилоскопічних плівках з водійського сидіння та з заднього сидіння цього автомобіля виявлено фрагменти мікроволокон;
		за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 256/2020-ц від 09 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи тампонів-змивів (речовина світло-сірого кольору) проведених із зовнішньої та внутрішньої ручок передньої правої дверки автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 виявлено клітини зроговілого плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер; поту у вищевказаних об`єктах не виявлено; 
		за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 254/2020-ц від 10 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи тампонів-змивів (речовина світло-сірого кольору) проведених із зовнішньої та внутрішньої ручок дверей автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 виявлено клітини зроговілого плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер; поту у вищевказаних об`єктах не виявлено; 
		   за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 253/2020-ц від 06 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи тампонів-змивів (речовина світло-сірого кольору) проведених із зовнішньої та внутрішньої ручки задньої лівої дверки автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 виявлено клітини зроговілого плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер; поту у вищевказаних об`єктах не виявлено; 
		   за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 252/2020-ц від 06 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи тампонів-змивів (речовина світло-сірого кольору) проведених із зовнішньої та внутрішньої ручки задньої правої дверки автомобіля «Опель» номерний знак НОМЕР_1 виявлено клітини зроговілого плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер; поту у вищевказаних об`єктах не виявлено; 
		   за висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 867/2020-ім від 15 липня 2020 року за результатами судово-медичної експертизи у слідах на куртці, на джинсах, на лівій рукавиці, на кепці, на медичній масці  одягу ОСОБА_16 крові не виявлено;
		   за висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № 10/3/1064 від 23 липня 2020 року за результатами судової дактилоскопічної експертизи відкопійовані сліди рук для ідентифікації особи непридатні.
		 
		    У силу приписів ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		   Перелічені висновки експертів не підтверджують та не спростовують обставин цього кримінального провадження, а тому підстави для покладення цих документів в обґрунтування обвинувачення відсутні.        
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що небудь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене органом досудового розслідування при збиранні доказів у кримінальному провадженні, автоматично тягне за собою визнання доказів недопустимими. Вирішуючи питання про допустимість таких доказів суду, насамперед, необхідно з`ясувати чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізації прав та свобод особи у кримінальному провадженні.
		Якщо якийсь доказ суд визнає недопустимим з урахуванням положеньст.87 КПК України, він має вказати у своєму рішенні наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституціїта/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи та, за потреби, на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання такого доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
		Наведене кореспондується із висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року, Верховного Суду у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 931/530/20.
		У ході розгляду справи судом не встановлено підстав для визнання доказів, зібраних стороною обвинувачення, недопустимими, про такі обставини також не заявляла сторона захисту. 
		У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к зроблено висновок про те, що відповідно до ч.2 ст.92 КПК України обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів. Це випливає із засади диспозитивності, яка надає сторонам процесу можливість визначати, серед іншого, і обсяг дослідження доказів у суді. Таким чином, законодавець створив можливість обмежити судовий розгляд з`ясуванням спірних обставин справи, а щодо безспірних  спиратися на їх визнання сторонами.     
		Обвинувачені скористались гарантованим правом відмови від показань та стороною захисту не висувалось жодних версій події, а, відповідно, судом такі не досліджувались, зважаючи на вимоги диспозитивності процесу.
		Аргументи захисника ОСОБА_3 щодо провокації, висловлені під час дослідження доказів, суд уважає неспроможними з огляду на таке. 
		За приписами ч.3 ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		У постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 688/2697/18, від 10 травня 2022 року у справі № 320/1940/17-к висловлено правову позицію про те, що для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. Указані вимоги узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема - рішеннями у справах: «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року.
		Провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів, з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів. Під час встановлення наявності чи відсутності провокації вчинення злочину ключовим є встановлення того факту, чи вчинила б його особа, якби працівники поліції цьому не сприяли, використовуючи для цього різного роду методи. У кожному конкретному випадку слід аналізувати вагомість причин проведення негласних слідчих (розшукових) дій. 
		Матеріали кримінального провадження свідчать, що правоохоронні органи розслідували діяльність обвинуваченого ОСОБА_3 у пасивний спосіб та не провокували його на вчинення злочину, поведінка органу досудового розслідування обмежувалася виключно документуванням злочинних дій та була пасивною як того і вимагають правила КПК України під час контролю за вчиненням злочину. Ознаки, притаманні підбурюванню до вчинення злочину, відсутні. 
		Верховний Суд у постанові від 28 березня 2024 року у справі № 397/430/20 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Берлізев проти України» виснував, що захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
		 
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 не визнав факт учинення ним кримінального правопорушення та одночасне заявлення захистом про провокацію на його вчинення є неприпустимим. 
		Вимоги до мотивування судових рішень, як указав Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2021 року у справі № 644/27272/17, засновані на положенняхст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п.1 ст 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа "Салов проти України"). Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. У даній справі такі стандарти дотримано, адже надано відповіді на всі істотні та вагомі доводи сторін, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим, суд виходить із встановлених положеннями ст.50КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		На реалізацію принципу, встановленого ч.2ст.61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер,спрямовані положенняст.65 КК України.
		Згідно з ч.ч.1, 2ст.65 КК Українисуд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Як регламентовано ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, слід виходити з класифікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу винного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо (постанова Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 756/15768/21) 
		 
		Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Вирішення зазначеного питання належить до дискреційних повноважень суду (судового розсуду), що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, від 19 лютого 2024 року у справі № 332/3278/22, від 05 листопада 2024 року у справі № 163/2298/23.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд ураховує: 
		ступінь тяжкості вчинених ним умисних кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК України, є нетяжким злочином проти громадської безпеки та особливо тяжким злочином проти власності з корисливим мотивом, зухвалий спосіб вчинення останнього із нехтуванням загальнолюдських цінностей, безжально, з особливою жорстокістю, з використанням спеціально підготовлених знарядь, характер наслідків у вигляді заподіяння суттєвої шкоди здоров`ю потерпілого та значної матеріальної шкоди; активну роль у вчиненні розбою порівняно з іншими співучасниками;
		дані про особу винного, який є особою молодого працездатного віку без працевлаштування чи будь-якої іншої зайнятості та відсутності підтвердження наявності джерела отримання правомірних (легальних) доходів, до кримінальної відповідальності не притягувався, посткримінальну поведінку щодо неусвідомлення скоєного та небажання залагодити свою провину, відсутність будь-яких осіб на утриманні та наявність соціальних зв`язків, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, має помередню характеристику, бронхіальну астму.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд ураховує: 
		ступінь тяжкості вчиненого ним умисного кримінального правопорушення, що згідно зі ст.12КК України є особливо тяжким злочином проти власності з корисливим мотивом, зухвалий спосіб вчинення останнього із нехтуванням загальнолюдських цінностей, безжально, з особливою жорстокістю, з використанням спеціально підготовлених знарядь, характер наслідків у вигляді заподіяння суттєвої шкоди здоров`ю потерпілого та значної матеріальної шкоди; пасивну роль у вчиненні розбою порівняно з іншими співучасниками;
		   дані про особу винного, який є особою молодого працездатного віку без працевлаштування чи будь-якої іншої зайнятості та відсутності підтвердження наявності джерела отримання правомірних (легальних) доходів, до кримінальної відповідальності не притягувався, має посередню характеристику, посткримінальну поведінку щодо неусвідомлення скоєного та небажання залагодити свою провину, відсутність будь-яких осіб на утриманні та наявність соціальних зв`язків, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, скарги на стан здоров`я відсутні.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченим, як у ході розгляду справи, так і за результатами досудового розслідування (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 556/588/18), не встановлено.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суд, зважаючи на перелічене вище у своїй сукупності, використовуючи дискреційні повноваження, призначає покарання у межах санкції інкримінованих статей: 
		ОСОБА_3 : за ч.2 ст.28, ч.4ст.187 КК України- позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна та за ч.2ст.263 КК України- позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ч.1 ст.70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
		ОСОБА_4 за ч.2 ст.28, ч.4ст.187 КК України- позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна. 
		На переконання суду саме такий вид та розміри покарання засновані навимогах виваженості,справедливості,відповідають принципуіндивідуалізації покарання обвинуваченим та співмірними протиправним діянням, не можуть вважатися явно несправедливими унаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, яке полягає в ізоляції засуджених та поміщенні їх до кримінально-виконавчої установи закритого типу в умовах здійснення контролю за поведінкою. Виправлення обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень неможливе без реального відбування покарання. Обраний захід примусу сформує правослухняну поведінку обвинувачених, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Також у стороннього спостерігача не викликатиме почуття вседозволеності та безкарності.
		Су не знаходить правових підстав для призначення обвинуваченим покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставіст.69 КК України, з урахуванням відшкодування матір`ю обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілому шкоди, як ствердив останній, та позиції самого потерпілого щодо покарання, висловленої під час розгляду справи, а застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначених покарань закон забороняє. 
		Ухвалюючи вирок,суд відповіднодо ст.368КПК Українизобов`язанийвирішити питаннящодо того,що належитьвчинити змайном,на якенакладено арешт,речовими доказамиі документами; накого маютьбути покладеніпроцесуальні витратиі вякому розмірі;як вчинитиіз заходамизабезпечення кримінальногопровадження. 
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року було накладено арешт на квартири АДРЕСА_2 , яка на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_3 . Вказаний арешт накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відтак скасуванню не підлягає.
		Питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, що з ними пов`язані, суд не вирішує у зв`язку із перебуванням у провадженні суду зазначеної справи стосовно ОСОБА_42 , де провадження зупинено.
		У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Відповідно до п.п.13 ч.1, ч.3 ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб, суд вирішує питання зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого. Відтак, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 23174,14 грн підлягають стягненню з урахуванням обсягу обвинувачення: ОСОБА_3 - 12159,15 грн. та ОСОБА_4 - 11015 грн.
		 
		Згідно з п.2 ч.4ст.374 КПКУкраїни у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. 
		За змістомст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення»попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. 
		Окрім цього, відповідно до ч.5ст.72 КК Українипопереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. 
		За ч.2ст.197 КПК Українистрок тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. 
		Як убачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09 червня 2020 року ОСОБА_3 затримано 09 червня 2020 року; ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11 червня 2020 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який відповідними ухвалами Сихівського районного суду м.Львова неодноразово продовжувався. У подальшому 11 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд визначив обвинуваченому розмір застави одночасно із продовженням тримання під вартою. За повідомленням Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» обвинувачений 11 квітня 2022 року звільнений з вказаної установи у зв`язку із внесенням застави.
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 30 червня 2020 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово ухвалами Сихівського районного суду м.Львова продовжувався. У подальшому 11 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд визначив обвинуваченому розмір застави одночасно із продовженням тримання під вартою. У зв`язку із внесенням застави за повідомленням Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» обвинувачений 12 квітня 2022 року звільнений з такої.
		Беручи до уваги наведене, на підставі ч.5ст.72 КК Українислід зарахувати в строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі: ОСОБА_3 - за період з 09 червня 2020 року по 11 квітня 2022 року включно; ОСОБА_4  за період з 30 червня 2020 року по 12 квітня 2022 року включно. 
		До набрання вироком законної сили обвинуваченим слід залишити запобіжний захід у вигляді застави (ч.4 ст.202 КПК України).
		Окрім того, відповідно до ч.11ст.182 КПК Українизастава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. З урахуванням відсутності претензій з боку потерпілого до обвинувачених заставу після набрання вироком законної сили слід повернути заставодавцям: ОСОБА_43 та ОСОБА_13 . 
		 
		 Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України, с у д 
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.2 ст.28, ч.4 ст.187, ч.2 ст.263 КК України та призначити покарання:
		- за ч.2 ст.28, ч.4 ст.187 КК України  позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього особисто належного йому майна;
		- за ч.2 ст.263 КК України  позбавлення волі на строк два роки.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього особисто належного йому майна. 
		ОСОБА_4 визнати винуватим за ч.2 ст.28, ч.4 ст.187 КК України та призначити покарання позбавлення волі на строк дев`ять років з конфіскацією всього особисто належного йому майна. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання попереднє ув`язнення за період з 09 червня 2020 року по 11 квітня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання попереднє ув`язнення за період з 30 червня 2020 року по 12 квітня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Стягнути з ОСОБА_3 в корить держави процесуальні витрати - 12159 гривень 15 копійок. 
		Стягнути з ОСОБА_4 в корить держави процесуальні витрати - 11015 гривень.
		Залишити ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжний захід - заставу.
		Залишити ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили запобіжний захід - заставу. 
		Повернути заставодавцю ОСОБА_44 після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 272910 гривень.    
		Повернути заставодавцю ОСОБА_13 після набраннявироком законноїсили заставуу розмірі272910гривень. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України проголошено лише резолютивну частину вироку.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя     ОСОБА_45

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...