Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/1069/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2024. Зареєстровано: 27.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 26.11.2024
Номер судового провадження: К/990/32389/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №140/1069/24
		адміністративне провадження № К/990/32389/24  
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Рибачука А.І.,
		суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу    № 140/1069/24
		за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, ухвалене у складі головуючого судді Смокович В.І.
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді  Курильця А.Р., суддів: Мікули О.І., Пліша М.А.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 25.01.2024 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
		визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати її дітям з 25.07.2023 підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), що становить дві мінімальні заробітні плати;
		зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 25.07.2023 підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені на 01 січня календарного року.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відповідач протиправно не нараховує та не виплачує її неповнолітнім дитям,  які отримують пенсію по втраті годувальника, проживають у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (село Красносілка) та є потерпілими від Чорнобильської катастрофи, доплату (підвищення) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
		2. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 08.04.2024, залишеним  без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024, відмовив у задоволені позовних вимог.
		3. 19.08.2024 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційної скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати  рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024, ухвалити нове судове рішення - про задоволення позовних вимог.
		4. Верховний Суд ухвалою від 02.09.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		5. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивача.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6. У справі, яка розглядається суди встановили, що неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, перебувають на обліку в ГУ ПФУ, отримують  пенсію в разі втрати годувальника призначену з 01.08.2015 згідно із Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), проживають разом з мамою ( ОСОБА_1 ) в селі Зарудчі Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та не перебувають у трудових відносинах.
		28.12.2023 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через представницю звернулася до ГУ ПФУ із запитом, у якому просила здійснити нарахування та виплачувати її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підвищення до їх  пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені на 01 січня календарного року.
		ГУ ПФУ листом від 09.01.2024 № 0300-0504-8/1356 на вказаний запит повідомило представницю   ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, отримують пенсію по втраті годувальника, оскільки на цей час положення статті 39 Закону         № 796-XII у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 987-VIII) не передбачають доплат пенсіонерам , які проживають на території добровільного гарантованого  відселення.
		ОСОБА_1 вважаючи протиправною бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо виплати підвищення до пенсії її неповнолітнім дітям, передбаченого статтею          39 Закону № 796-ХІІ, звернулася до суду із цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ  
		7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону №796-ХІІ, натомість жодних правових підстав для нарахування дітям доплати у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ немає, оскільки пенсія по втраті годувальника, яка виплачується на дітей, є державною підтримкою для дитини у зв`язку зі смертю одного із батьків, та у спірних правовідносинах такі діти не можуть бути віднесені до категорії «непрацюючих пенсіонерів» в розумінні статті 39 Закону № 796-ХІІ.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		8. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18) не встановлюють будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа, у зв`язку із чим ОСОБА_1 зазначає, що її неповнолітні діти як непрацюючі пенсіонери, пенсія яким призначена у зв`язку із втратою годувальника, які проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), мають право на підвищення до пенсії у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
		10. У справі, яка розглядається предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати з 25.07.2023 підвищення до пенсії по втраті годувальника, яку отримують неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є непрацюючими та потерпілими від Чорнобильської катастрофи, проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону  № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.
		11. При цьому, відмовляючи у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії неповнолітнім     ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, отримують пенсію по втраті годувальника, ГУ ПФУ керувався тим, що на цей час положення статті 39 Закону № 796-XII у редакції Закону № 987-VIII не передбачають доплат пенсіонерам, які проживають на території добровільного гарантованого відселення, а не з мотивів відсутності такого права у неповнолітніх дітей, які проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) та в силу певних умов та обставин набули право на пенсію через втрату годувальника.
		12. Тож, перевіряючи на відповідність критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України оспорювану ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати її дітям з 25.07.2023 підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що становить дві мінімальні заробітні плати, колегією суддів встановлено, що спори, які виникли у правовідносинах щодо права у непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на отримання підвищення до пенсії відповідно до  статті 39 Закону № 796-ХІІ вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції та в касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		13. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019, ухвалене у зразковій справі № 240/4937/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, яка діяла до виключення цієї статті із Закону № 796-XII Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»  (далі - Закон №76-VIII) спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII, яким було включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: «Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України». І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
		Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
		Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
		14. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18), дійшла висновку про те, що  позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а також визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
		а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
		б) позивач є непрацюючим пенсіонером;
		в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;
		г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ.
		15. В подальшому, Велика Палата Верховного Суду вирішуючи у справі № 240/19227/21 виключну правову проблему стосовно  того, чи може прожитковий мінімум застосовуватись як розрахункова величина для визначення розміру підвищення (доплати) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яку визначено статтею  39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, до інших виплат, розмір яких визначається без застосовування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII, наявністю якої було обумовлено необхідність передачі Касаційним адміністративним судом цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 04.04.2024  дійшла таких висновків:
		« 6.21.           06.12.2016 був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017.
		6.22.          Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX).
		До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 № 2415-VIII).
		6.23.          Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		6.24.          Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
		6.25.          Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.
		6.26.          Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2015) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII [що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018].
		6.27.          Велика Палата Верховного Суду керується тим, що за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання ними чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. У другому випадку такі акти (приписи) поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин (акти (приписи), які поширюють дію на момент виникнення відносин, що мав місце до набрання ними чинності, мають зворотну дію). В окремих випадках орган правотворчості вказівкою у перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегулятивний вплив скасованого (зміненого) нормативно-правового акта (відповідних його приписів) на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» актом (переживаюча / ультраактивна дія) (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20 (пункт 40), від 03.11.2021 у справі № 9901/378/20 (пункт 30)).
		6.28.          Згідно із частиною першою статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		6.29.          Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
		6.30.          Конституційний Суд України в Рішенні  від 03.10.1997 № 4/зп у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті    94 та статті 160 Конституції України (справа про набрання чинності Конституцією України) визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
		6.31.          З урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону в часі) у разі колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного й того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у разі, коли про скасування попереднього акта (його приписів) прямо зазначено в новому нормативному акті, так і у разі, коли таких застережень немає.
		6.32.          Відтак з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення,  право  на  яке  у  таких  осіб виникло  на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.
		6.33.          Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.
		6.34.          Конституційний Суд України неодноразово викладав правову позицію щодо розуміння положень частини третьої статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зокрема, у пункті 5.2 Рішення від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав на те, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними ознаками поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
		6.35.          Суб`єктивне право ОСОБА_5 на нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ не належить до основних. Вказане підвищення є доплатою до призначеної пенсії, право на яку залежить від проживання у зоні радіоактивного забруднення. 
		6.36.          Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що норма пункту 3 розділу          II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.».
		16. Тобто, за загальним правилом непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
		17. Водночас, вирішуючи питання щодо права на виплату підвищення до пенсії по втраті годувальника, яку отримують неповнолітні діти, що проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону  № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
		18. Так, відновлена редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ регулює питання доплат громадянам, які працюються на територіях радіоактивного забруднення, згідно із частиною першою якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
		- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
		- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
		- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
		19. При цьому, частина друга  статті 39 Закону № 796-ХІІ передбачає, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на              25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
		20. Тобто, аналізуючи вказане, колегія суддів зазначає, що право   на отримання підвищення до пенсії гарантується непрацюючим пенсіонерам, які  проживають на територіях радіоактивного забруднення.
		21. У свою чергу слід зазначити, що Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV)  розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
		22. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;
		пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;
		23. Види пенсійних виплат визначені у статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до частини першої якої  в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
		1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		24. У свою чергу умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за   Законом № 2262-ХІІ, визначаються цим спеціальним законом, статтею  1 якого визначено види пенсійного забезпечення, до яких належать: 
		довічна пенсія за вислугу років; 
		пенсія по інвалідності; 
		пенсію в разі втрати годувальника для членів сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №  2262-ХІІ, які загинули чи померли або пропали безвісти.
		25. Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені у статті 29 Закону                  № 2262-ХІІ, якої передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
		26. Згідно із частинами другою та третьою статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
		Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. 
		27. Пунктом «а» частини четвертої статті 30 Закону  № 2262-ХІІ визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.
		28. Згідно із статтею 36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
		а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
		б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.
		29. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що неповнолітні діти, яким призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника за наявності на це умов, визначених у статті 29 Закону № 2262-ХІІ, є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону № 1058-IV через їх непрацездатність, тому на таких осіб поширюється загальне правило щодо права  на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, за умови їх проживання на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), оскільки  Закон № 796-ХІІ не пов`язує право на доплату до пенсії непрацюючого пенсіонера відповідно до статті 39 із конкретним видом пенсії, а також із віком, стажем та працездатністю.
		30. До того ж слід зазначити про те, що за правилами статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України) неповнолітня дитина не вправі самостійно визначати місце свого проживання та проживає з батьками або одним з батьків.
		31. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина перша статті 242 Цивільного кодексу України).
		32. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		33. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		34. У справі, яка розглядається суди встановили та це не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітніх  дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподілена  між двома неповнолітніми дітьми рівними частками.
		35. За таких обставин та наведеного вище правого регулювання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) підвищення до їх пенсії у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, у зв`язку із чим рішення судів попередніх інстанцій підлягають скануванню з ухваленням нового судового рішення - про задоволення позовних вимог.
		36. Окрім того, в продовження теми позитивного обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу через призму проголошення людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканості і безпеки  найвищою  соціальною цінністю, колегія суддів зазначає, що непрацюючі пенсіонери, які проживають  на території радіоактивного забруднення мають право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII як компенсації реалізованого  та/або  потенційного  ризику втрати здоров`я внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від наявності чи відсутності у таких осіб права на інші пільги чи компенсації, передбачені Законом №796-XII.
		37. Тому, мотиви судів попередніх інстанцій, наведені в обґрунтування відсутності права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у неповнолітніх  дітей як непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення з мотивів того, що такі діти як потерпілі від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону         №796-ХІІ, є помилковими та не спростовують наведених вище висновків Верховного Суду, оскільки такі діти, яким призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника за наявності на це умов, визначених статтею 29 Закону № 2262-ХІІ, є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону № 1058-IV через їх непрацездатність, та відповідно вони мають право також й на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII як компенсації реалізованого  та/або  потенційного  ризику втрати здоров`я внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від наявності чи відсутності у таких осіб права на інші пільги чи компенсації, передбачені Законом № 796-XII.
		38. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		39. Згідно із частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		40. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 у справі № 140/1069/24.
		Ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування та виплати з 25.07.2023 ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонеркам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року на кожну неповнолітню дитину.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 з 25.07.2023 підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонеркам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року на кожну неповнолітню дитину.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.   
		 
		 
		Суддя-доповідач                                        А.І. Рибачук
		 
		судді                                        Т.Г. Стрелець
		 
		                                                                                                    Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...