Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/8892/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-10463ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2024 року              
		м. Київ
		 
		справа № 754/8892/21
		провадження № 61-10463св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., 
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони з 2009 року по 2012 рік проживали однією сім`єю у цивільному шлюбі. Мають спільну дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю. Відповідач проживає окремо, практично не приймає участі у вихованні дитини та не надає матеріальної допомоги на утримання доньки. Від добровільної сплати аліментів відмовлявся, рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/17060/17 про стягнення аліментів не виконував, в результаті чого станом на 29 березня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 23 976,00 грн. Про фізичний і духовний розвиток дитини відповідач не піклується, про її нормальне самоусвідомлення не дбає, засвоєнню загальновизнаних норм моралі не сприяє, доступу до культурних та інших духовних цінностей не надає, не цікавився станом здоров`я дитини. Відповідач здійснює на дочку психологічний тиск, нав`язує свій вибір віросповідання, примушував читати молитви та проповіді. В той же час вів з дитиною розмови на сексуальні теми, гендерну нерівність тощо. У спілкуванні з дитиною намагався налаштувати її проти позивача, розповідаючи неправдиву інформацію, вживав нецензурну лексику при дитині. Вказане негативно відображалось на психічному стані дочки. Разом з тим, відповідач не працював, має схильність до алкоголю, нестійкий емоційний стан, неохайний вигляд. ОСОБА_2 агресивно був налаштований щодо неї, неодноразово застосовував до позивача погрози, фізичне насильство. Відповідач переслідував позивача, її батьків та тримав їх в емоційній нервовій напрузі, усі ці дії відповідача були здійсненні у присутності неповнолітньої дочки.
		Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено, що відносини батька та дочки з її семирічного віку носять епізодичний характер, батьківські обов`язки відповідач належним чином не виконував, перераховування грошових коштів на дитини має періодичний характер, мав заборгованість зі сплати аліментів, яка погашена за рахунок викупленого майна бабою дитини. Дитина перебуває під супроводом практичного психолога школи, боїться батька, оскільки коли він прийшов до школи у неї була істерика, паніка, вона плакала і просила класного керівника сховати її. Форми спілкування батька з донькою приводять до напруження та протесту у дитини та, як наслідок, викликають стрес. Дитина висловила усвідомлене бажання не спілкуватися з батьком, оскільки відчуває психологічний тиск з його боку. Доказів про вплив матері на формування у дитини такої думки матеріали справи не містять.
		Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, надала висновок про позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини.
		Зазначена справа перебуває на розгляді у суді з 2021 року, однак за цей час батько не надав доказів зміни свого ставлення до дочки та виконання своїх батьківських обов`язків, та не спростував висновку органу опіки та піклування.
		Звернення відповідача до органу опіки та піклування із заявою щодо вчинення відносно нього домашнього насильства у формі обмеження спілкування з дочкою не є доказом зміни ставлення батька до дочки, а саме щодо усвідомлення інтересів та потреб дитини, а також прагнення налагодження стосунків з дитиною та бажання встановити позитивний сталий емоційний зв`язок, який на час розгляду даної справи між ним та дочкою відсутній. 
		Викладене свідчить про відсутність у ОСОБА_2 наміру належно займатися вихованням дочки, виконувати свої батьківські обов`язки, тому суд вважав доведеною необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року скасовано. Позовні вимоги  ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
		З наведених обставин справи вбачається, що дитина проживає разом з матір`ю, яка вказує на те, що батьком не здійснюється належне виховання та утримання дитини, він фактично самоусунувся від їх виконання. З матеріалів справи вбачається наявність складних відносин між батьками, про що свідчать їх звернення до різних державних органів. Неприязні стосунки між батьками безумовно негативно впливають і на стосунки між дитиною і одним із батьків, що і призвело до небажання дитини спілкуватись із батьком. Висловлені дитиною твердження щодо наявності у неї тривоги та напруження, як і зазначає психолог, зумовлені надмірною опікою та контролем зі сторони батька, а також через конфлікт з матір`ю. У висновку психолога вказано, що в майбутньому дитина мріє якнайшвидше стати дорослою та мати можливість самостійно приймати рішення, що в силу її віку є природнім. Поведінка відповідача не свідчить про нехтування ним батьківськими обов`язками щодо дитини.
		Немає даних про притягнення відповідача до юридичної відповідальності за дії вчинені відносно дитини, тому посилання позивачки про вчинення відповідачем психологічного тиску на дитину та домашнього насильства є необґрунтованими. Наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів на утримання дитини не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки існують інші правові механізми впливу на платника аліментів. Рішення суду про позбавлення батьківських прав відповідача відносно іншої дитини не має преюдиційного значення, предметом дослідження були інші обставини в іншій родині і цим рішенням не встановлені обставини негативного впливу відповідача на дитину. В матеріалах справи відсутні відомості про застосування органами у справах дітей заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків, відновлення психоемоційних зв`язків дитини з батьком, вжиття заходів щодо збалансування інтересів матері, батька й дитини. Висновок органу опіки та піклування ґрунтується фактично на поясненнях наданих позивачем і дитиною в ході проведеної перевірки. Проте, виходячи з положень частин шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав, лише зазначено, що вказане не буде мати негативного впливу на дитину з огляду на її ставлення до батька.
		Позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
		Разом з тим колегія суддів вбачала підстави для попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з донькою, приймати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні щодо неї.
		Аргументи учасників справи
		19 липня 2024 року через засоби поштового зв`язку  ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року залишити в силі. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відповідач не приймав участі у вихованні дитини, під час розгляду справи судами поведінка відповідача по відношенню до дитини теж не змінилася. Висновки апеляційного суду суперечать встановленим обставинам справи, оскільки позивачка не чинила перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною, понад 12 років відповідач не приймав участь у спілкуванні з дитиною, ухилявся від виконання батьківських обов`язків, не вчиняв спроб відновити з дитиною втрачений зв`язок, дитину виховує мати за власний рахунок. 31 серпня 2023 року Деснянським районним судом міста Києва винесено рішення про видачу обмежувального припису щодо відповідача. 14 вересня 2023 року ОСОБА_2 постановою Деснянського районного суду міста Києва визнаний винним за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП щодо вчинення домашнього насильства стосовно  ОСОБА_1 . Станом на 29 лютого 2024 року заборгованість по аліментам становить 51 259,05 грн. Служба у справах дітей та сім`ї неодноразово перевіряла побутові умови позивачки та її неповнолітньої дитини, проводили психологічні тести та дослідження щодо дитини, за результатом яких встановлено спричинення психологічного та фізичного тиску з боку відповідача щодо дитини та її матері. Служба у справах дітей та сім`ї проводила з ОСОБА_2 профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення домашнього насильства щодо дитини та матері дитини (а. с. 46 т. 1). 
		Апеляційний суд не звернув увагу на матеріали справи, де встановлено психологічний стан дитини, пояснення дитини віком 13 років, яка підтримала позовну заяву та просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав. Не врахував, що батько не проявляє ніякої уваги до дитини протягом 12 років, самостійно зазначив, що дитину не бачив протягом 10 років, хоча ми проживаємо в одному багатоквартирному будинку.
		Апеляційний суд не зазначив чому не погоджується з висновком органу опіки та піклування, не спростував його обґрунтування.
		Зазначивши, що позивачка вчиняє відповідачу перешкоди у спілкуванні з донькою, не вчиняв жодних дій щодо встановлення графіку спілкування з дитиною, до органу опіки та піклування з цим питанням не звертався. Подання апеляційної скарги не може бути доказом наявності інтересу батька до дитини.
		Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 01  листопада 2023 року у справі № 941/314/22, від 16 грудня 2020 року у справі №  511/2864/16 та № 373/275/18, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25  листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, від 13 березня 2018 року у справі № 910/23346/16, від 21 березня 2018 року у справі № 916/3283/16, від 27 липня 2018 року у справі №  910/9224/17, від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пунктів 5, 6 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2024 року у задоволенні заяви  ОСОБА_1 про прийняття додаткових доказів відмовлено.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи 
		Суди встановили, що сторони у справі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Дитина зареєстрована і проживає разом з матір`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_5 добре характеризується за місцем навчання у дошкільному навчальному закладу № 757 Деснянського району м. Києва та у школі І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва.
		Мати також має позитивну характеристику з місця роботи ТОВ «Джівн».
		Батько проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідачем надана характеристика, видана йому за місцем навчання, яке він проходив з 01 червня 1996 року по 30 липня 1999 року.
		З довідки наданої дошкільним навчальним закладом № 757 Деснянського району м. Києва вбачається, що ОСОБА_2 приймав активну участь у вихованні дитини в період її навчання в даному навчальному закладі з 2012 по 2016 роки.
		Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року у справі № 754/17060/17 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1 332,00 грн, що підлягають індексації, щомісячно, починаючи з 26 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
		21 жовтня 2019 року Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання рішення суду.
		Відповідно до довідки від 29 березня 2021 року № 60303299/9 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становила 23 976,00 грн.
		З виписки по банківському рахунку відповідача вбачається, що з 2014 року по 2019 рік він періодично перераховував на рахунок позивача грошові кошти (1 раз за 2014 рік; 0 раз у 2015 році; 4 рази у 2016 році; 2 рази у 2017 році; 3 рази у 2018 році та 1 раз у 2019 році).
		Матеріали справи містять ряд звернень ОСОБА_1 до органів поліції та прокуратури.
		Матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_2 до юридичної відповідальності. Так, з листа Деснянського управління поліції ГУ НПУ у м. Києві вбачається, що за результатами досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення) /т.1 а.с.34/
		ОСОБА_1 зверталась до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо вчинення ОСОБА_2 тиску щодо неї та дитини.
		З листа Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 вересня 2020 року вбачається, що Службою з ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі відносно позивача та її дитини, роз`яснено всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства.
		ОСОБА_2 звертався до Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді із заявами про вчинення з боку матері дитини домашнього насильства, яке спричинило і спричиняє важкі емоційні страждання та завдає шкоду психологічному та фізичному стану, за результатами якого видано направлення для надання соціальних послуг від 13 серпня 2020 року № 844 «Про домашнє насилля з боку матері дитини, яке спричинило і спричиняє важкі емоційні страждання та завдає шкоду психологічному та фізичному стану» для отримання Державної правової допомоги, як жертви психологічного домашнього насилля.
		Згідно з довідкою Центру соціальних служб Деснянської районної державної адміністрації від 29 липня 2021 року № 973 ОСОБА_2 перебуває на обліку згідно рішення 279/1 про надання соціальних послуг Управлінням соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.
		У висновку про психологічний стан учениці 5-Б класу школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва ОСОБА_8, складений практичним психологом ОСОБА_7 (без номеру і дати), вказано, що ОСОБА_8 з 2019 року знаходиться під психологічним супроводом практичного психолога школи. Дівчинка та мати багато разів зверталися із запитом щодо наявності страхів та підвищеної тривожності в учениці. В ході діагностичного обстеження було виявлено, що дитина боїться батька, соромиться, коли він приходить до школи. 20 вересня 2019 року до практичного психолога ОСОБА_7 звернулася мати дитини та класний керівник, адже, коли батько прийшов до дитини в школу, в неї почалася істерика, паніка, дитина плакала і просила класного керівника сховати її. Після цього випадку була проведена тривала психологічна робота для того, щоб знизити тривожність у дитини.
		У вересні 2020 року батько звернувся до ОСОБА_7 із запитом, що дитина проявляє агресію та наполягав на зустрічі із дівчинкою.
		Після проведення повторної психологічної діагностики було виявлено: підвищена загальна тривожність, тривожність під час самовираження та виражена вегетативна реактивність. Дитина перебуває в умовах хронічної психотравмуючої ситуації. В учениці підвищена тривожність у зв`язку зі страхом не відповідати очікуванням оточуючих. У ОСОБА_9 дуже мало друзів, вона постійно боїться, що її хтось образить чи скривдить. Дитина спілкується, тільки якщо їй це потрібно, вона замкнена в собі, сором`язлива, проте легко йде на контакт із дорослими, яким довіряє. В дитини підвищена емоційна вразливість. Учениця має нормальний рівень агресії, може виникати легке роздратування, коли переповнюють негативні емоції. В ході розмови було виявлено, що з батьком дівчинка спілкується, проте він нав`язливо пише їй повідомлення релігійного змісту, що дитину дещо лякає. Учениця буде і надалі знаходитися під психологічним супроводом задля зменшення рівня тривожності та покращення емоційно-вольової сфери.
		Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав від 02 грудня 2021 року № 102/02/38-7484. У висновку вказано, що матір`ю ОСОБА_1 забезпечено дитині належні умови проживання і вона бере активну участь в її вихованні і навчанні впродовж всього період навчання у школі. Участь батька ОСОБА_2 у шкільному житті дитини є досить епізодичною, проте зазначено про його звернення зі скаргами. Міститься посилання на висновок шкільного психолога та здійснено його цитування. Також вказано на висновок психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_10 , здійсненого психологом Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації, в якому зазначено, що ОСОБА_9 - спокійна, комунікабельна, цілеспрямована та розсудлива особистість, має певне коло друзів. Зовні досить врівноважена та дружелюбна, внутрішньо відчуває напругу та тривогу відносно батька (через його надмірну опіку та контроль, а також через конфлікт з матір`ю). Особистісна сфера дитини характеризується середнім рівнем самооцінки, усвідомленням власних потреб та можливостей, бажанням бути почутою і прийнятою з боку дорослих. Емоційно-вольова сфера характеризується наявністю проявів агресивності, достатнім рівнем тривожності, невпевненістю в майбутньому. ОСОБА_9 має достатній рівень саморегуляції та самоконтролю, поведінкова сфера характеризується врівноваженістю, дружелюбністю. ОСОБА_9 зауважує, що вона доросла і проживає всю складність взаємовідносин між батьками, спостерігає поведінку батька і його ставлення та наговори на матір, дитина протестує та агресує через безвихідь ситуації, вона має свою точку зору та прагне, щоб її приймали дорослі. В результаті проведеного психологічного обстеження з`ясовано, що ОСОБА_9 має надійну форму прив`язаності до матері, отримує від неї підтримку та поради. До батька дівчинка відчуває напруження та протест: «Він постійно нав`язує свою думку, я взагалі нічого не можу вирішувати, він слідкує та контролює, я не хочу бачитись з ним... Він придумує всякі пісні на маму і називає її жінкою легкої поведінки...». В майбутньому дитина мріє якнайшвидше стати дорослою та мати можливість самостійно приймати рішення.
		З Висновку вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 18 листопада 2021 року малолітня ОСОБА_8 зазначила, що хоче, щоб її батька позбавили батьківських прав, оскільки він чинить на неї психологічний тиск, слідкує за нею, постійно надсилає у Viber фото та відео на релігійну тематику, її особистим життям не цікавиться, матеріально не допомагає, примушує передавати інформацію щодо особистого життя матері, говорить про матір всякі непристойності. Батько - ОСОБА_2 при розгляді питання був відсутній, повідомлений належним чином про дату та час проведення комісії з питань захисту прав дитини. Зустрічі ОСОБА_9 з батьком на території Центру не було, оскільки дівчинка категорично відмовилася від неї.
		Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, були розцінений комісією як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїх обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення батька до своїх батьківських обов`язків.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 754/10972/17 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З мотивувальної частині рішення вбачається, що підставами для позбавлення батьківських прав стала відсутність спілкування з дитиною з 2017 року, наявність значної суми заборгованості по сплаті аліментів та той факт, що про дитину піклується вітчим, тому позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав деструктивно не впливатиме на психічний та особистісний розвиток дитини, на процес її подальшої соціалізації. Рішення суду набрало законної сили.
		В суді першої інстанції було проведено опитування дитини ОСОБА_5 , яке проводилось в присутності представника Служби та представників сторін. Під час опитування ОСОБА_8 зазначила, що батько чинить на неї психологічний тиск, на даний час стосунки з батьком погані, вона боїться його та вважає, що батько спілкувався з нею тільки, щоб отримувати інформацію про матір. Також нею наведено деякі негативні спогади про батька.
		Позиція Верховного Суду
		Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
		Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21).
		Згідно з пунктами 1, 2 статті 3, статтею 9 Конвенції ООНпро права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
		Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
		Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
		При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
		Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
		Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 вказано, що:
		«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
		Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:
		«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
		За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.
		Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення його батьківських обов`язків відносно доньки є помилковими».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 941/314/22 зазначено, що «позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо позбавлення відповідача батьківських прав. У справі «Ilya Lyapin v. Russia» (Ілля Ляпін проти Росії) ЄСПЛ зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією. Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 зроблено висновок, що «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20)».
		Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 зазначено, що «самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 зазначено, що:
		«відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків; відповідач не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
		… суди попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи врахували, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності у зв`язку з невиконанням ним обов`язків щодо виховання дитини. Стосовно нього розглядається кримінальне провадження за фактом побиття малолітньої ОСОБА_1. Як вказав Львівський апеляційний суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 459/2842/19, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018140150000925 від 05 червня 2018 року, ОСОБА_2 30 січня 2020 року повідомлено про підозру у заподіянні малолітній ОСОБА_1 03 червня 2018 року легких тілесних ушкоджень, а саме: у застосуванні до неї фізичного насильства, яке виразилося в умисному нанесені їй численних ударів руками та ременем, чим потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, тулубі, гомілках, передпліччі, правій кисті, на обох стегнах, в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу.
		Поведінка батька відносно дитини не змінилася. Відповідач відмовляє у доступі до житла директору та психологу Червоноградського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. ОСОБА_1 висловлює небажання повертатися до батька та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
		Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, застосовував до ОСОБА_1 фізичне насильство, що спричинило дитині тілесні ушкодження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав».
		Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Касаційний суд вже неодноразово звертав увагу, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17, від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц, від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21, від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20).
		Тобто при розгляді справи про позбавлення батьківських прав у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства мають перевірятися обставини чи зазнавала дитина домашнього насильства у будь-якій формі чи стала свідком (очевидцем) такого насильства.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).
		Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22, від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21).
		У справі, що переглядається:
		апеляційний суд вважав, що матеріали справи та висновок органу опіки та піклування 02 грудня 2021 року № 102/02/38-7484 не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Неприязні стосунки між батьками безумовно негативно впливають і на стосунки між дитиною і одним із батьків, що і призвело до небажання дитини спілкуватись із батьком. Висловлені дитиною твердження щодо наявності у неї тривоги та напруження, як і зазначає психолог, зумовлені надмірною опікою та контролем зі сторони батька, а також через конфлікт з матір`ю. Немає даних про притягнення відповідача до юридичної відповідальності за дії вчинені відносно дитини, тому посилання позивачки про вчинення відповідачем психологічного тиску на дитину та домашнього насильства є необґрунтованими;
		апеляційний суд не врахував, що при розгляді справи про позбавлення батьківських прав у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства мають перевірятися обставини чи зазнавала дитина домашнього насильства у будь-якій формі чи стала свідком (очевидцем) такого насильства. Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної малолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи;
		апеляційний судне проаналізував та належним чином не перевірив поведінку відповідача щодо виховання дитини, зазначені позивачем обставини щодо вчинення психологічного та фізичного насильства щодо неї / дитини / в присутності дитини, відношення дитини до батька та її думки, яка зазначила, що батько чинить на неї психологічний тиск, вона боїться його, має негативні спогади про батька та вважає, що батько спілкувався з нею тільки щоб отримувати інформацію про матір;
		апеляційний судне звернув уваги, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року у справі №754/11139/23 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_14 задоволено; постановою Деснянського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у справі № 754/11642/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 173-2 КУпАП. Судові рішення набрали законної сили; служба у справах дітей та сім`ї проводила з ОСОБА_2 профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення домашнього насильства щодо дитини та матері дитини. 
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		За таких обставин, постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та з порушенням процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року скасувати та направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                              П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...