Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/1811/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 27.11.2024. Зареєстровано: 27.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2024.
Дата набрання законної сили: 28.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/352/228/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022090000000425

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 352/1811/24
		Провадження № 1-кп/352/228/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому  судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022090000000425 від 10.12.2022 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, несудимого, працюючого водієм,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
		В С Т А Н О В И В :
		1.Стислий опис провадження.
		26.06.2024 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12022090000000425 від 10.12.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
		Ухвалою суду від 28.06.2024 року справу призначено до підготовчого судового засідання.
		Ухвалою суду від 16.07.2024 року постановлено призначити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 до судового розгляду, прийнято до розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, зобов`язано начальника органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого.
		2. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
		2.1. 09.12.2022 року приблизно о 20 год. 05 хв водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою Н-09 Мукачево-Львів у напрямку м. Мукачево та проїжджав неосвітленою ділянкою проїзної частини дороги, з вологим дорожнім покриттям, по АДРЕСА_1 . В цей час на смузі руху автомобіля Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , обличчям до даного транспортного засобу, будучи одягнутий в одяг темного кольору та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, стояв пішохід ОСОБА_10 .
		Водій ОСОБА_9 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху у вигляді пішохода ОСОБА_10 , при наближенні до нього проявив неуважність, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху,  не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_10 .
		При цьому, водій ОСОБА_9 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5., п. 2.3. б), д), п. 12.1., п. 12.3., п. 12.4. 
		У результаті порушення водієм ОСОБА_9 зазначених пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження від яких на місці події настала його смерть. 
		Таким чином, ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		3. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		3.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
		3.1.1. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, погодився давати показання. 
		3.1.2. Потерпіла в судовому засіданні просила її цивільний позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити в повному обсязі та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами. 
		Представник потерпілої в судовому засіданні просив повністю задовольнити цивільний позов потерпілої та призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі.
		3.1.3. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, що було повністю доведено в суді. Тому з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання та обставин, які характеризують особу винного, просить суд визнати ОСОБА_9  винуватим і призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання із випробуванням строком на 2 роки.
		3.2. Докази сторони обвинувачення:
		3.2.1. Протокол огляду місця події від 09.12.2022 року відповідно до якого в період часу з 21:35 до 23:45 було оглянуте місце дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася на ділянці автодороги Н-09 «Мукачево-Львів» по вул. С.Стрільців в с-ще Лисець. Огляд проводився за напрямком руху до смт. Богородчани. В ході огляду виявлено і вилучено автомобіль марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому наявні пошкодження у передній частині. На правій смузі руху у положенні лежачі розташований труп ОСОБА_10 (а.с. 68-72).
		3.2.2 Схема місця ДТП від 09.12.2022 року, на якій зображено ділянку автодороги по АДРЕСА_1 , напрямок руху автомобіля в бік смт. Богородчани, який зупинився правим переднім колесом на тротуарній доріжці у крайній правій полосі дороги, під №1 зазначено ділянки осипу дрібної пластмаси, частинок грунту та дрібного скла, під №2 зазначено шапку, яка знаходилася на відстані 8,8 м від трупа та під №3 труп (а.с.73).
		3.2.3. Фототаблиці із зображеннями з місця ДТП, що мало місце 09.12.2022 року (а.с.74-91).
		3.2.4. Постанова про визнання речовим доказом від 10.12.2022 року у кримінальному провадженні №12022090000000425 від 10.12.2022, згідно із яким визнано речовим доказом автомобіль марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.92).
		3.2.5 Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 13.12.2022 року постановлено накласти арешт на автомобіль марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.93-94).
		3.2.6. Висновок експерта №650 від 24.02.2023 року, згідно із яким смерть ОСОБА_10 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку мозкову оболонку головного мозку, переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами в м`які покрови голови, саднами в ділянках голови, яка ускладнилася набряком та стисненням головного мозку. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено етиловий спирт в концентрації відповідно: кров: 3,61 г/л (проміле), сеча - 2,65 г/л (проміле), що вказує на те, що останній до настання смерті вживав спиртні напої. Вказана концентрація алкоголю в крові при житті могла відповідати тяжкому отруєнню етиловим алкоголем (а.с.96-101).
		3.2.7. Висновок експерта №16 від 28.02.2023 року, відповідно до якого були досліджені речові докази - одяг з трупа ОСОБА_10 , а саме: куртки, джемпера, двох футболок, штанів спортивних, підштаників, черевиків. У підсумках експерта зазначено, що мало місце зіткнення автомобіля з потерпілим, коли останній перебував у вертикальному положенні і був обернений до автомобіля передньою поверхнею тіла, і в результаті первинного удару виступаючими частинами автомобіля утворились сліди ковзання на передній поверхні обох штанин штанів потерпілого та були заподіяні травми його гомілок (а.с.102-108).
		3.2.8. Висновок експерта №650-Д від 28.04.2023 року, у якому зазначено, що на підставі висновку експерта №650 від 24.02.2022 року трупа ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріалів кримінального провадження №12022090000000425 від 10.12.2022, враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, дані матеріалів кримінального провадження, висновка експерта №16 судово-медико-криміналістичної експертизи куртки, джемпера, двох футболок, штанів спортивних, підштаників, черевиків потерпілого ОСОБА_10 , експерт зазначив, що можна думати, що мало місце зіткнення автомобіля з потерпілим коли останній перебував у вертикальному положенні і був обернений до автомобіля передньою поверхнею тіла, і в результаті первинного удару виступаючими частинами автомобіля у передню поверхню обох гомілок могла утворитися закрита тупа травма правої нижньої кінцівки та крововилив в м`які тканини лівої гомілки, з наступним закиданням тіла на капот, ударом до капоту та вітрового скла, внаслідок чого могла утворитися закрита тупа травма грудної клітки та її органів, закрита тупа травма органів заочеревинного простору, закрита черепно-мозкова травма з подальшим падінням і ковзанням по поверхні дороги. Садна могли утворитися як при ударах до виступаючих частин автомобіля так і при ударах та ковзанні по поверхні дороги (а.с.109-111).
		3.2.9. Довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12022090000000425 від 10.12.2022, у відповідності до якої загальна вартість проведеної експертизи №СЕ-19/109-22/13250-ІТ від 26.12.2022 року становить - 1510,24 грн (а.с.112).
		3.2.10. Висновок експерта №СЕ-19/109-22/13250-ІТ від 26.12.2022 року, у висновках якого зазначено: на момент експертного огляду та дослідження, робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані (а.с.113-118).
		3.2.11. Довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12022090000000425 від 10.12.2022, у відповідності до якої загальна вартість проведеної експертизи №СЕ-19/109-22/13249-ІТ від 20.12.2022 року становить - 1132,68 грн (а.с.119).
		3.2.12. Висновок експерта №СЕ-19/109-22/13249-ІТ від 20.12.2022 року, у висновках якого зазначено: наїзд автомобілем марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 на пішохода ОСОБА_10 відбувся на смузі призначеній для руху в напрямку до смт. Богородчани та відносно сталих елементів дороги знаходиться в місці, що дещо передує початку ділянки осипу дрібних осколків скла та уламків пластмаси (довжиною 18,9м), який зафіксований на відстані 22,5 м від базової лінії та 0,5 м від осьової лінії дорожньої розмітки. Встановити в абсолютних величинах місце наїзду автомобілем марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 на пішохода ОСОБА_10 відносно сталих елементів дороги експертним шляхом не є можливим, через недостатню кількість слідової інформації, яка зафіксована у наданих на дослідження копіях матеріалів (а.с.120-122). 
		3.2.13. Протокол проведення слідчого експерименту від 12.06.2023 року, який розпочато о 23:05 год. та закінчено о 00:05 год в смт. Лисець, відповідно до якого ОСОБА_9 було запропоновано відтворити та пояснити обставини ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_10 . При слідчому експерименті був використаний автомобіль марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким безпосередньо був здійснений наїзд. В результаті слідчого експерименту замірами встановлено, що від передньої частини автомобіля до статиста - місця наїзду становить 46,2м, при цьому по елементах дороги встановлено видимість у напрямку руху з робочого місця водія, яка складає 62,9 м. аналогічно, як і при розташуванні обличчям до автомобіля встановлено видимість пішохода-статиста, яка склала 44,7 м, при цьому поняті, які по черзі сідали за кермо автомобіля Audi А4 заявили, що при розташуванні спиною до автомобіля статиста видно чіткіше, за рахунок напису на спині куртки. ОСОБА_9 заявив, що бачить силует людини в повний ріст, але не чітко. Видимість у напрямку руху не змінюється (а.с.123-128).
		3.2.14. Довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12022090000000425 від 10.12.2022, у відповідності до якої загальна вартість проведеної експертизи №СЕ-19/109-23/6975-ІТ від 07.07.2023 року становить - 1912 грн (а.с.129).
		3.2.15. Висновок експерта №СЕ-19/109-23/6975-ІТ від 07.07.2023 року, у висновках якого зазначено: величина максимально допустимої швидкості руху автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 по умовах видимості дороги в напрямку руху становить близько 63…91 км/год в залежності від коефіцієнту зчеплення його коліс із дорожнім покриттям. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 повинен був із технічної точки зору керуватися вимогами п.п. 12.2, 12.4, 12.3 ПДР України. В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається дії пішохода ОСОБА_10 не потребують спеціальних технічних пізнань і можуть бути оцінені слідством самостійно відповідно до розділу 4 ПДР України. При заданому комплексі вихідних даних та за умови, що безпосередньо перед ДТП пішохід стоїть на проїзній частині обернений спиною до автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , рухаючись зі швидкістю 60 км/год, не мав технічної можливості шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 з моменту виявлення небезпеки для руху (а.с.130-134).
		3.2.16. Протокол огляду від 19.09.2023 року, розпочатий о 14:55 та закінчений о 15:15 год у смт. Лисець, об`єктом огляду якого є встановлення величини фактичного значення усталеного сповільнення автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 експериментальним шляхом. В ході експерименту отримано такі результати: при швидкості на початок гальмування 44,6 км/год сповільнення становить 06,28 м/с2, під час заміру другий раз при швидкості гальмування на початок 46,2 км/год сповільнення становило 06,34 м/с2. Третій раз при швидкості на початок гальмування 38,2 км/год, сповільнення становило 06,21 м/с2 (а.с.135-141).
		3.2.17. Акт здачі-приймання висновку експерта №4848-Е від 06.06.2024 року по кримінальному провадженню №12022090000000425 від 10.12.2022, попередня вартість проведення експертизи становить - 9466грн (а.с.144).
		3.2.18. Висновок експерта №4848-Е від 06.06.2024 року за результатами проведеної інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні №12022090000000425 від 10.12.2022 року, у висновках якої зазначено: максимально допустима швидкість руху автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 за умови видимості дороги у напрямку руху 62,9 м становить 88…89 км/год. В дорожній ситуації, що склалася враховуючи, що пішохід ОСОБА_10 знаходився на проїжджій частині в місці де відсутній пішохідний перехід в темний час доби без світлоповертальних елементів, то в цій дорожній ситуації пішоходу ОСОБА_10 слід було діяти відповідно до вимог п.п. 4.4, 4.14(ґ) ПДР. В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 в темний час доби повинен був рухатися із швидкістю, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги відповідно до вимог п. 12.2 ПДР, та відповідно до п.п. 12.4, 12.9(б) ПДР України рухатись в населеному пункті зі швидкістю не більше 50 км/год, що дозволено на даній ділянці дороги., а при виникненні небезпеки повинен був відповідно до вимог п. 12.3 ПДР своєчасно прийняти заходи гальмування аж до зупинки керованого ним транспортного засобу. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , рухаючись із дозволеною в населеному пункті швидкістю руху 50 км/год мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 , з моменту його виявлення, шляхом своєчасного застосування гальмування, виконуючи вимоги п.12.3, п. 12.4, 12.9(б) ПДР України. 
		Оскільки водій ОСОБА_9 мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 , рухаючись із дозволеною в населеному пункті швидкістю руху 50 км/год, то з технічної точки зору причиною цієї дорожньо-транспортної пригоди є 1) невідповідність дій водія ОСОБА_9 вимогам п.12.3, п. 12.4, 12.9(б) ПДР України; 2) невідповідність дій пішохода ОСОБА_10 вимогам п.п. 4.4, 4.14(ґ) ПДР (а.с.143-147).
		3.2.19. Акт №213 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №213 по кримінальному провадженню №12022090000000425 від 10.12.2022, попередня вартість проведення експертизи становить - 9087,36 грн (а.с.148).
		3.2.20. Висновок експерта №213 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 12.02.2024 року, у висновках якої вказано: 1. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.12.2, 12.3, 12.4, 12.9(б) ПДР України. 2. Допустима швидкість руху автомобіля марки Audi А4 за умови видимості елементів проїзної частини дороги становить не більше 88,5…88,9…88,1 км/год. Дії водія ОСОБА_9 по вибору швидкісного режиму автомобіля марки Audi А4 при русі в темний час доби не суперечили вимогам п. 12.2 ПДР України. 3. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки Audi А4 ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання ним вимог п.п. 12.3,12.4, 12.9 Б ПДР України. 4. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 з сторони водія автомобіля марки Audi А4 ОСОБА_9 визначалась виконанням ним вимог п.п. 12.3,12.4, 12.9 Б ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. 5. Оцінка дій пішохода ОСОБА_10 не потребує застосування спеціальних технічних знань і тому може бути проведена слідчим самостійно, відповідно до вимог п. 4.14 «а,ґ» ПДР України (а.с.149-153).
		3.2.21. Постанова про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів провадження від 12.12.2022 року, якою постановлено визнати речовим доказом у матеріалах досудового розслідування вилучений одяг ОСОБА_10 , а саме: куртку з капюшоном чорного кольору, шкіряні черевики чорного кольору, джемпер з капюшоном темно-синього кольору, підштаники чорного кольору, спортивні штани сіро-зеленого кольору, футболку з довгим рукавом чорного кольору та футболку з коротким рукавом синього кольору (а.с.95).
		3.2.22. Висновок №942 від 09.12.2022 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції (висновок огляду - ознак сп`яніння не виявлено) (а.с.168).
		3.2.23. Показання потерпілої ОСОБА_6 , яка зазначила, що 09.12.2022 року в 19:30 подзвонила до сина ОСОБА_10 . Він знаходився в магазині «Марципан», дивився футбол, сказав, що за пів години буде дома. Через деякий час друг сина - ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_12 збила машина. Вона дуже швидко прибула на місце події, але син уже був неживий. Зауважила, що обвинувачений місяць часу не підходив до неї, попросив пробачення нещиро. Мати обвинуваченого прийшла на похорон принесла букет квітів та 200 грн. Після того рік ніхто не дзвонив та не приходив. В подальшому обвинувачений приніс потерпілій 200 тис. грн. Зазначила, що перебувала півроку на лікуванні у лікарні, зазнала моральних страждань, витратила на встановлення надмогильного пам`ятника для сина близько 200 000 грн.
		3.3. Докази сторони захисту:
		3.3.1. Обвинувачений пояснив, що в день події їхав на автомобілі із знайомими по АДРЕСА_1 . Була темна пора доби, вуличне освітлення було вимкненим, покриття мокре. Зазначив, що бачив на тротуарі силует в жовтій куртці, як виявилось пізніше то йшла дівчина. Він на деякий час відволікся на неї, щоб впевнитись, що остання не має наміру перейти дорогу, в цей час одразу побачив потерпілого, його ноги. Зіткнення із ним відбулося на смузі руху автомобіля ОСОБА_9 посередині. Вказав, що пішохідного переходу на даній ділянці дороги немає. Тоді набрав 102 та повідомив, що збив людину. 05.01.2023 року на цвинтарі попросив пробачення у матері потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_6 Пояснив, що між ними була домовленість про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8 тис. доларів США. Обвинувачений частково відшкодував шкоду, а саме у сумі 200 000 грн, для цього взяв кредит, а решту коштів додала його мати. Решту суми пропонував потерпілій перед судовим засіданням, однак вона відмовилась. Наголошував, що нікого не ображав. Зазначив, що йому соромно за свій вчинок, тому він не зміг одразу підійти до потерпілої з вибаченнями, а зробив це через місяць. Вказав, що працює водієм у сільській раді. 
		3.3.2 Поліс № АР/2746482 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений страхувальником ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,   та страховиком АТ «СК «МЕГА ГАРАНТ», строком дії до 26.01.2023 року, за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю - 260 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн, забезпечений транспортний засіб Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		3.3.3. Витяг щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування № АР2746482 страхової компанії АТ «СК «МЕГА ГАРАНТ»  щодо транспортного засобу Audi А4 державний   номер НОМЕР_1 , відповідно до якого станом на 09.12.2022 року поліс діючий.
		4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		4.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, повністю усвідомив наслідки свого діяння, зробив для себе відповідні висновки, просив вибачення перед потерпілою, відшкодував заподіяну матеріальну шкоду та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявністю беззаперечних доказів учинення злочину в справі. 
		Відтак обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
		4.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
		5. Мотиви призначення покарання.
		5.1.Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності,справедливості, обґрунтованості  та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		5.2. Отже, обираючи вид та строк покарання ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_9 відповідно до ст.12 КК України, є тяжким необережним злочином. 
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений є раніше не судимий, в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує, у КНП «Івано-Франківський наркологічний центр Івано-Франківської міської ради» наркологічну допомогу не отримував, за місцем роботи характеризується позитивно, неодружений, з середньою спеціальною освітою, на утриманні нікого немає, працює водієм у Лисецькій сільській раді, є інвалідом 3 групи, учасником бойових дій, частково відшкодував матеріальні збитки завдані кримінальним правопорушенням, однак грубо порушив ПДР України здійснивши наїзд на пішохода, чим вчинив необережний тяжкий злочин, наслідками якого стала смерть людини.
		Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, відтак орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
		Щодо позиції потерпілої про призначення обвинуваченому суворого покарання, то суд зазначає, що суд касаційної інстанції неодноразово висловлював свою позицію стосовно того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, спрямовано проти безпеки руху, а тому позиція потерпілих щодо виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом під час призначення покарання, однак не є визначальною.
		З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на чотири роки, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень. 
		В той же час поза увагою суду не може залишитися та обставина, що згідно висновку експерта №4848-Е від 06.06.2024 року причиною цієї дорожньо-транспортної пригоди є 1) невідповідність дій водія ОСОБА_9 вимогам п.п.12.3, п. 12.4, 12.9(б) ПДР України; 2) невідповідність дій пішохода ОСОБА_10 вимогам п.п. 4.4, 4.14(ґ) ПДР (а.с.143-147).
		З огляду на це, потерпілий ОСОБА_10 порушив правила ПДР України, зокрема пункт 4.4., який зобов`язує пішохода у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості використовувати світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху, та п. 4.14(ґ), згідно якого пішоходам забороняється затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
		Таким чином, з урахуванням викладеного, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого зокрема, вчинення злочину вперше, щире каяття,  часткове відшкодування завданого збитку, досудову доповідь органу пробації відповідно до якої ризики вчинення повторно правопорушення та небезпеки для суспільства є середніми, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
		При вирішенні питання щодо необхідності призначення додаткового покарання, суд вважає, доводи сторони захисту щодо не призначення додаткового покарання безпідставними. Так, відповідно до довідки Лисецької селищної ради обвинувачений працює водієм. В той же час, судом встановлено, що обвинувачений має середню спеціальну освіту, доводів про неможливість здійснення трудової діяльності не пов`язаної безпосередньо із водінням транспортними засобами стороною захисту суду не надано. Відтак, на переконання суду, призначення додаткового покарання: позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік буде відповідати меті покарання та сприятиме виправленню обвинуваченого. 
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		6. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
		6.1. Відповідно до поданого цивільного позову потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути із обвинуваченого матеріальну шкоду, яка становить 140880 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
		На підтвердження доводів позовної заява потерпіла надала копію товарного чеку за №125 від 09.12.2022 на придбання домовини, хреста та інших ритуальних речей на загальну суму 20 880 грн і накладну за №34 від 27.06.2024 року на встановлення меморіального комплексу на загальну суму 120 000 грн. (а.с.35, 36).
		Згідно копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2746482 відповідальність водія транспортного засобу НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована страховиком АТ «СК «МЕГА ГАРАНТ», строком дії до 26.01.2023 року, а страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 260 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. 
		Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_9 , які також не заперечувала потерпіла ОСОБА_6 , їй було відшкодовано обвинуваченим 200 000 грн. В судових дебатах потерпіла вказала, що дані кошти вона врахувала при визначенні моральної шкоди. На запитання захисника при її допиті вказала, що до страхової компанії за відшкодуванням не зверталась. 
		6.2. Цивільний відповідач правом на подання відзиву не скористався.
		6.3. Мотиви з яких виходить суд та норми права. 
		Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
		Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
		Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими Кримінально процесуальним кодексом України і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
		Згідно положень ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Відповідно до частини першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності)(стаття 980 ЦК України).
		Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
		Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, та/або майну потерпілого.
		У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону№ 1961 IV).
		У ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 цього Закону).
		Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) послідовно наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
		Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
		Згідно постанови Верховного Суду від 20.08.2024 року у справі №712/9328/21 касаційний суд акцентував увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
		Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
		Тобто, страхова компанія є належним відповідачем лише в частині вимог про відшкодування шкоди в межах страхової суми, суд має встановити її розмір та визначити обсяг відповідальності обвинуваченого, в межах якої страховик не є належним відповідачем, та стягнути з обвинуваченого відповідне відшкодування у межах такої суми, яка перевищує обсяг відповідальності страховика. При цьому, як вказав ВС у вказаній постанові, підстави для висновку, що таким чином рішенням суду буде вирішено питання про права та обов`язки страховика, відсутні.
		6.3.1. Щодо цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди.
		Страхова сума - це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 1 ст. 9 Закону № 1961-ІV).
		Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 4 ст. 9 зазначеного Закону). Порядок і розмір страхової виплати визначається відповідно до статей 23 - 25 Закону.
		Так, відповідно до п. 27.4 ст. 27 вказаного Закону № 1961-IV страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		6.3.2. Щодо цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди.
		Статтями 23, 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно до п. 2 ч. 2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.
		Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV, страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		6.4. Висновки суду в частині вирішення цивільного позову.
		Розглянувши матеріали кримінальної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене. 
		6.4.1. Під час судового розгляду встановлено, що потерпіла понесла витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника в сумі, яка становить 140880 грн.
		В той же час, відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону № 1961-IV обсягом відповідальності страховика є відшкодування - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Розмір мінімальної заробітної плати на день ДТП становив 6700 грн. Таким чином, загальний розмір витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, що є обсягом відповідальності страховика становить 80 400 грн.
		Отже, на переконання суду, сума, яка підлягає відшкодуванню потерпілій за рахунок обвинуваченого підлягає зменшенню з 140 880 грн до 60 480 грн, тобто на 80 400 грн, оскільки така сума є обсягом відповідальності страховика.
		6.4.2. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що потерпіла визначила розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.
		Під час судового розгляду встановлено, що потерпіла після вчинення кримінального правопорушення щодо її сина ОСОБА_10 зазнала душевних страждань, що виразились у тривалому переживанні з приводу смерті сина, порушенні нормального та сталого режиму життєдіяльності, викликаних вказаними подіями, подальшими слідчими діями та судовими засіданнями. 
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_6 від протиправних дій ОСОБА_9 пов`язаних заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому, в результаті яких настала його смерть, суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких потерпіла ОСОБА_6 зазнала у зв`язку із цими діями, а також негативні зміни в її житті, які сталися у зв`язку із цим. З урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 400 000 гривень.
		На переконання суду, саме такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
		В той же час, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV обсягом відповідальності страховика за моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи її батькам є відшкодування - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Розмір мінімальної заробітної плати на день ДТП становив 6700 грн. Таким чином, загальний розмір моральної шкоди, що є обсягом відповідальності страховика становить 80 400 грн.
		Отже, на переконання суду, сума, яка підлягає відшкодуванню потерпілій за рахунок обвинуваченого підлягає зменшенню з 400 000 грн до 119 600 грн, тобто на 80 400 грн, оскільки така сума є обсягом відповідальності страховика та на 200 000 грн. оскільки така сума була добровільно відшкодована обвинуваченим.
		6.4.3. З огляду на зазначене, цивільний позов ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення.
		7. Щодо процесуальних витрат, то суд зазначає наступне. 
		7.1. Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. 
		Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ст. 118 КПК України  процесуальні витрати складаються зокрема, із витрат на правову допомогу.
		Згідно з ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. 
		7.2. Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 було укладено договір без номеру про надання правової допомоги від 21.04.2023 року.
		Згідно з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу загальна сума правової допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_6 складає 15000 грн, яка потерпілою була оплачена, про що зазначено у вказаному розрахунку. 
		Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_9 необхідно стягнути витрати на правничу допомогу стосовно розгляду кримінального провадження, зокрема за попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин - 800 грн, вивчення та правовий аналіз матеріалів - 2000 грн, участь у слідчих діях на досудовому розслідуванні - 5400 грн та участі в судових засіданнях - 5400 грн, що в загальному становить в сумі 13 600 грн.
		З огляду на те, що вартість підготовки позовної заяви в рамках подання цивільного позову у кримінальному провадженні, згідно вказаного розрахунку складає 1400 грн, тому, зважаючи на ціну позову 1 140 880 грн, суму задоволених судом позовних вимог в розмірі  180 080 грн, з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_6 221, 14 грн витрат на правничу допомогу за підготовку позовної заяви.
		При цьому, суд вважає, що факт понесення потерпілою зазначених витрат підтверджується належними доказами, ці витрати пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, їх розмір є обґрунтованим з врахуванням значення справи для потерпілої, тривалості досудового розслідування.
		8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		8.1. Витрати на залучення експерта у даній справі становлять 23 108,28 грн та підлягають стягненню з обвинуваченого.
		8.2.Запобіжний захід ОСОБА_9 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає. 
		8.3. Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись статтями 7, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_9  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю у 2 (два) роки.
		На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_9 :
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2022 року на автомобіль марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 .
		Речові докази: 
		автомобіль марки Audi А4 реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_9 ; 
		одяг у якому був одягнутий пішохід ОСОБА_10 , а саме: куртку з капюшоном чорного кольору, шкіряні черевики чорного кольору, джемпер з капюшоном темно-синього кольору, підштаники чорного кольору, спортивні штани сіро-зеленого кольору, футболку з довгим рукавом чорного кольору та футболку з коротким рукавом синього кольору - знищити.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до  ОСОБА_9 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з   ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_6 заподіяну шкоду в загальному розмірі 180 080 (сто вісімдесят тисяч вісімдесят) грн, з яких: 119 600 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот) грн моральної шкоди та 60 480 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн - матеріальної шкоди. 
		В іншій частині цивільного позову ОСОБА_6 до  ОСОБА_9 про відшкодування шкоди відмовити.
		Стягнути з   ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_6 витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 13 821 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн 14 коп., з яких: 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) грн витрати на правову допомогу стосовно розгляду кримінального провадження та 221 (двісті двадцять одна) грн 14 коп. - витрати, пов`язаних з   підготовкою позовної заяви в рамках подання цивільного позову у кримінальному провадженні. 
		Стягнути з   ОСОБА_9 в користь Державного бюджету України витрати пов`язані із залученням експертів в загальному розмірі 23 108 (дванадцять три тисячі сто вісім) грн 28 коп.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
		 
		 
		Суддя Тисменицького районного суду 
		Івано-Франківської області                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...