Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/363/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2024. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07.11.2024 Справа № 914/363/24 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації
		до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області
		до відповідача-2 Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області
		за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
		за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національного природного парку "Королівські Бескиди"
		за участю у справі третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс"
		про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку у державну власність
		 
		за участю представників:
		від прокуратури Лука Г.В.
		від позивача Палко Д.І.
		від відповідача-1 Телічак Ю.В.
		від відповідача-2 Сутковий А.М.
		від третьої особи-1 не з`явився
		від третьої особи-2 Батючок Р.М.
		від третьої особи-3 не з`явився
		 
		Суть спору: Позовні вимоги заявлено Керівником Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, до відповідача-2 Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національного природного парку "Королівські Бескиди" та за участю у справі третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" про:
		- Визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-4897/16-19-СГ від 07.08.2019 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження такої документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га (№101 згідно матеріалів технічної документації);
		- Визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №33-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі в комунальну власність Стрілківської сільської ради Самбірського району земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Стрілківської сільської ради згідно з актом приймання-передачі (п.140 додатку);
		- Скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376330646251);
		- Скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав;
		- Зобов`язання Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області (вул. Вербицького, 10, с. Стрілки. Самбірський район, Львівська область, 82092, ЄДРПОУ 04371224) повернути у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку природо-заповідного фонду площею 1,9315 га, що знаходиться в кварталі 23 виділи 2, 3, 4 Дністрянського лісництва, а саме у виділі 2 (площею 0,0507 га), у виділі 3 (площею 1,6738 га) та у виділі 4 (площею 0,2070 га), в межах земельної ділянки 2 га з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070.
		Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколов судового засідання.
		Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
		Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
		Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
		Третьої особа-2 позовні вимоги підтримала.
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, суд встановив таке.
		Указом Президента України від 30.11.2020 №526/2020 на території Самбірського району Львівської області створено національний природний парк «Королівські Бескиди» (далі - НПП «Королівські Бескиди»).
		Так, до НПП «Королівські Бескиди» погоджено включення 8997 га земель комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс», а саме 8691 гектар, що вилучається і надається національному природному парку в постійне користування, та 306 гектарів у межах Дністрянського лісництва, що включаються до його території без вилучення у землекористувача.
		На вказаних земельних ділянках Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» здійснювало свою діяльність на підставі рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 409 «Про внесення змін до рішень Львівської обласної ради про відведення земель ЛГП «Галсільліс», яким надано в постійне користування, для ведення лісового господарства 23029 га земель за рахунок земель Старосамбірського району, з них 20422 га лісових земель і 267 га чагарників, згідно Додатку 4 до вказаного рішення на території Тисовицької (на даний час - Стрілківської) сільської ради 276 га, а також матеріалів лісовпорядкування, виготовлених Львівською державною лісовпорядною експедицією.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру) №13-4897/16-19-СГ від 07.08.2019 «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Тисовицької сільської ради Старосамбірського (тепер Самбірського) району Львівської області загальною площею 117,3432 га, в тому числі щодо спірної земельної ділянки, яка згідно відомості нумерації контурів, їх площ та угідь (ділянки на території Тисовицької сільської ради) зазначена як земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2 га, якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 4625186800:02:000:0070.
		Надалі, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області наказом від 11.12.2020 №33-ОТГ передано у комунальну власність Стрілківській сільській раді Старосамбірського (тепер Самбірського) району Львівської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1653,4434 га, які розташовані на території Стрілківської сільської ради Старосамбірського району, відповідно до акту приймання-передачі від 11.12.2020.
		Згідно додатку до зазначеного акту передачі, у комунальну власність як сільськогосподарського призначення передано в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га.
		Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до листа Держгеокадастру №5-28-0.193-5879/2-23 від 23.06.2023 за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, площею 2,0000 га, сформована 29.07.2019 в результаті інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Тисовицької сільської ради Старосамбірського (тепер Самбірського) району Львівської області. Відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем) вказану земельну ділянку віднесено до земель запасу Тисовицької сільської ради, що не надана у власність чи постійне користування, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - сіножаті.
		У зв`язку з реформуванням органів місцевого самоврядування та децентралізацією на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», згідно додатку до даного розпорядження Тисовицька сільська рада ввійшла до складу Стрілківської територіальної громади.
		В подальшому, 30.12.2020 рішенням (позачергової) сесії 8-го скликання Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області №41 «Про надання згоди та прийняття земельних ділянок державної форми власності у комунальну власність Стрілківської сільської ради» надано згоду та затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок від 11.12.2020 щодо прийняття в комунальну власність Стрілківської сільської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1653,4434 га, які розташовані на території Стрілківської сільської ради, в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 4625186800:02:000:0070.
		04.11.2021 рішенням (позачергової) сесії 8-го скликання Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області №513 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тисовиця (за межами населеного пункту) Самбірського району Львівської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення Стрілківської сільської ради.
		В подальшому 15.12.2021 за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису 45733432).
		Необхідно зазначити, що з даного приводу Самбірським РВП ГУНП проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022141320000035 від 14.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 367 КК України.
		Згідно листа Державної екологічної інспекції у Львівській області від 18.08.2022 №02-2685 щодо результатів залучення спеціалістів до огляду земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, одержаного у межах кримінального провадження № 12022141320000035 від 14.01.2022, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 знаходиться в межах земель лісового фонду (квартал 23 виділи 2, 3, 4 Дністрянського лісництва), які перебувають у постійному користуванні Старосамбірського ДЛГП ОКС ЛГП «Галсільліс» згідно рішення Львівської обласної ради № 409 від 28.12.2000 та матеріалів лісовпорядкування 2017 року (в т.ч. планово-картографічними матеріалами), а саме земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 знаходиться у виділі 2 (на площі 0,0507 га), у виділі 3 (на площі 1,6738 га) та у виділі 4 (на площі 0,2070 га) кв. 23 Дністрянського лісництва.
		Також встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 покрита багаторічними насадженнями породи ялина, ялиця, сосна та ін. (а не як в документі зазначено - сіножаті), вік дерев 20, 30, 40 років, наявні пні свіжозрізаних дерев діаметром 38, 39 см.
		Отже, як зазначив прокурор, вищевказана земельна ділянка розташована у межах території природно-заповідного фонду НПП «Королівські Бескиди», тобто сформована за рахунок частини території об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Королівські Бескиди».
		10.11.2022 рішенням (позачергової) сесії 8-го скликання Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області №773 «Про прийняття земельної ділянки приватної власності у комунальну власність Стрілківської територіальної громади» надано згоду на прийняття до комунальної власності Стрілківської територіальної громади в особі Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, для ведення особистого селянського господарства, що перебуває у власності ОСОБА_1 
		30.03.2023 було здійснено реєстрацію права власності за Стрілківською сільською радою Самбірського району з внесенням відповідних відомостей у державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Згідно витягів Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 є землею комунальної власності Стрілківської сільської ради, відноситься до земель з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, та є землею сільськогосподарського призначення.
		Як зазначив прокурор, належність спірної земельної ділянки до складу території НПП «Королівські Бескиди» підтверджено також висновком експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 24.03.2023 №СЕ-19/109-23/3008-ЗТ (експертизу проведено у кримінальному провадженні № 12022141320000035 від 14.01.2022), згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 частково накладається на землі лісового фонду, а саме на територію кварталу 23 Дністрянського лісництва (виділ 2, 3, 4). Площа накладання становить 1,9315 га.
		Як вказано у позовній заяві, наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж території НПП «Королівські Бескиди», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, яка набута у комунальну власність Стрілківською сільською радою, входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається також на те, що на розгляді Старосамбірського районного суду Львівської області перебувало кримінальне провадження №12023141320000158 від 28.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
		Так, згідно з ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 04.08.2023 у справі №455/1397/23 встановлено що ОСОБА_2 , будучи сертифіковяним інженером-землевпорядником при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, яка розташована в урочищі «Копинено» за межами населеного пункту с. Тисовиця на території Стрілківської сільської ряди Самбірського району Львівської області, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи  планово-картографічні матеріали щодо відведення земельної ділянки, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
		Зокрема в «плані відведення земельної ділянки» з кадастровим номером 4625186800:02;000:0070, а також у «переліку обмежень щодо використання земельної ділянки» вказавши, що на вказаній земельній ділянці, жодних обмежень в її користуванні не виявлено, а також що на всій площі даної земельної ділянки розташована «рілля» а не лісові насадження. В «кадастровому плані земельної ділянки» з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 зазначив про те, що будь які обмеження та обтяження на вказаній земельній ділянці відсутні; вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, назва угідь - сіножаті.
		Згідно з інформацією Сатросамбірського ДЛГП «Галсільліс» від 09.05.2023 №151 земельна ділянка в кварталі 23 виділ 2, 3, 4 Старосамбірсько-Дністріняського лісництва відноситься до НПП «Королівські Бескиди». Вилучення земель не проводилось. Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» протягом 2000-2023 років рішення про вилучення (припинення) права постійного користування не приймалось. Передача фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, яка належить до лісового фонду в кварталі 23 виділ 2, 3, 4 не здійснювалась.
		Наказом Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» від 01.11.2019 №61 прийнято рішення про об`єднання Дністрянського та Старосамбірського лісництв у Старосамбірсько-Дністріняське лісництво. Згідно з інформацією Львівської обласної ради від 09.05.2023 №664 впродовж 2000-2023 років Львівською обласною радою не приймалось рішень про вилучення/припинення права постійного користування Старосамбірського ДЛГП ОКС ЛГП «Галсільліс» та передачу фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070.
		Отже, як стверджує прокурор, виходячи зі змісту Проекту створення НПП «Королівські Бескиди», земельна ділянка у кварталі 23 виділ 2, 3, 4 Дністрянського лісництва Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» знаходиться у межах НПП «Королівські Бескиди» та має статус земель природно-заповідного фонду з часу створення.
		При цьому як вказано у позовній заяві, адміністрацією НПП «Королівські Бескиди» жодних рішень про вилучення/припинення права постійного користування та передачу фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, яка знаходиться у кварталі 23 виділ 2, 3, 4 Дністрянського лісництва Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс», не приймалось.
		Також прокурор посилається на те, що заявою-згодою на припинення прав постійного користування земельними ділянками та вилучення земельних ділянок від 04.08.2021, Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» надано згоду на припинення права постійного користування та вилучення від Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» земельних ділянок лісогосподарського призначення Дністрянського лісництва площею 4394 га в межах Стрілківської ОТГ Львівської області в тому числі кв. 20-36 з наступною передачею їх у постійне користування НПП «Королівські Бескиди» із зміною цільового призачення для збереження та використання національного природного парку.
		Як зазначено у позовній заяві, наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11.12.2020 було фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки при її переданні у комунальну власність Стрілківській сільській раді, у якому зазначено, що передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
		За твердженням прокурора, незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастр відніс належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.
		Враховуючи наведене, прокурор стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Стрілківською сільською радою, з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - НПП «Королівські Бескиди». Більше того, як зазначив прокурор, до створення національного природного парку, вказана земельна ділянка відносилась до земель лісового фонду.
		Як вказано у позовній заяві, землі у межах НПП «Королівські Бескиди» після його створення перебувають у державній власності.
		Таким чином, як вказав прокурор, згідно з частиною 1 статті 20, частини 5 статті 122 та частини 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не було наділене повноваженнями щодо розпорядження, вилучення та зміни цільового призначення земель природно-заповідного фонду державної власності на землі сільськогосподарського призначення, з огляду на що прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №33-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» зумовило незаконну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 з земель державної власності до земель комунальної власності та фактично було змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.
		Як вказано у позовній заяві, на даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована на праві комунальної власності за Стрілківською сільською радою, а тому як наслідок, держава в особі Львівської обласної військової (державної) адміністрації позбавлена можливості розпоряджатись спірною земельною ділянкою.
		З огляду на вказане, керуючись статтями 26 та 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 152 Земельного кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України, прокурор стверджує, що для забезпечення Львівській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 з одночасним припиненням права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області на неї.
		Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки прокурор зазначив, що власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагати повернути цю земельну ділянку.
		Таким чином, враховуючи наведене, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить:
		- Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-4897/16-19-СГ від 07.08.2019 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження такої документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га (№101 згідно матеріалів технічної документації);
		- Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №33-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі в комунальну власність Стрілківської сільської ради Самбірського району земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Стрілківської сільської ради згідно з актом приймання-передачі (п.140 додатку);
		- Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376330646251);
		- Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав;
		- Зобов`язати Стрілківську сільську раду Самбірського району Львівської області (вул. Вербицького, 10, с. Стрілки. Самбірський район, Львівська область, 82092, ЄДРПОУ 04371224) повернути у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку природо-заповідного фонду площею 1,9315 га, що знаходиться кварталі 23 виділи 2, 3, 4 Дністрянського лісництва, а саме у виділі 2 (площею 0,0507 га), у виділі 3 (площею 1,6738 га) та у виділі 4 (площею 0,2070 га), в межах земельної ділянки 2 га з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070.
		Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечили, подавши відзив на позовну заяву.
		Відповідач-1 вважає, що оспорювана земельна ділянка не належила до земель лісового фонду. Також відповідач-1 звертає увагу, що прокурор зазначає про те, що створений НПП «Королівські Бескиди» має площу орієнтовно площею 8997 га, а сам факт «орієнтовної» площі свідчить про відсутність належним чином визначених меж земельної ділянки, з огляду на що припущення про накладення оспорюваної земельної ділянки на землі НПП «Королівські Бескиди» є безпідставним.
		При цьому відповідач-1 зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, державного акту на право власності (постійного користування) земельною ділянкою що розташована в кварталі 23 виділ 2, 3, 4 Старосамбірсько-Дністрянського лісництва Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» немає.
		Тобто відповідач-1 вважає, що прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували належність оспорюваної земельної ділянки до земель лісового фонду, з огляду на що на думку відповідача-1 в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.
		На думку відповідача-2, твердження про те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 відноситься до земель природно-заповідного фонду на підставі Указу Президента України №526/2020 від 30.11.2020 не відповідає дійсності.
		Також на переконання відповідача-2, положення пункту 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України від 21.01.1994 №3852-XII жодним чином не розповсюджуються на відносини землекористування третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на території відповідача.
		Крім того, як зазначив відповідач-2, Стрілківською сільською радою Самбірського району Львівської області не приймалось рішення ні про передачу земельної ділянки, що є предметом даного спору, у постійне користування НПП «Королівські Бескиди», ні про зміну її цільового призначення.
		У відзиві відповідача-2 вказано, що твердження прокурора про те, що інвентаризації підлягали лише землі сільськогосподарського призначення, а не землі лісогосподарського призначення, що в той час знаходилися у постійному користуванні Старосамбірського ДЛГП ОКС ЛГП «Галсільліс» згідно рішення Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000 є безпідставним, оскільки за весь час, починаючи з 1971 року згадувані землі є і були землями сільськогосподарського призначення.
		Також у відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначає, що на його думку прокурором не доведено:
		- факт передачі третій особі-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача будь-яких прав на земельну ділянку кадастровий номер 4625186800:02:000:0070;
		- факт переходу прав на земельну ділянку кадастровий номер 4625186800:02:000:0070 від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача;
		- факт наявності будь яких прав цих третьої особи-2 та третьої особи-3 на земельну ділянку кадастровий номер 4625186800:02:000:0070, у будь який проміжок часу.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з таких підстав.
		Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно із частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором в порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		Аналогічна позиція викладена в постанові від 08 лютого 2019 року, справа №915/20/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Однією з форм представництва є звернення до суду з позовною заявою, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
		Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		З урахуванням вищевикладеного, як зазначено у позовній заяві, підставою для представництва прокурором інтересів держави є факт порушення відповідачем-1 вимог законодавства при розпорядженні землями державної власності.
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (н. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.
		Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно- правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
		У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
		Спір, що виник, порушує, за твердженням прокурора, права Львівської обласної державної адміністрації, як законного власника земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.
		Як також зазначив прокурор, необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду.
		При цьому підпунктом «в» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
		Як вказано у позовній заяві, невжиття заходів для усунення наявних порушень може привести до можливого використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, її знищення, погіршення якісного складу, неправомірній передачі у приватну власність чи користування. Відтак, як вказав прокурор, бездіяльність позивача зумовлює можливість настання невідворотних негативних наслідків.
		На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Самбірською окружною прокуратурою скеровано на адресу Львівської обласної державної адміністрації листи від 08.06.2023 №14.56/04-22-2256вих-23 та від 31.08.2023 №14.56/04-22-3493вих-23 про наявні порушення вимог законодавства.
		Разом з тим, Львівська обласна державна адміністрація у своїх листах від 29.06.2023 №5/9-6112/0/2-23/7-16 та від 07.09.2023 №5/9-8865/0/2-23/7-16 зазначила, що інформація, яка містилась у листі може свідчити про факт незаконного вилучення з користування "Королівські Бескиди" земельної ділянки у власність. Окрім цього Львівській обласній державній адміністрації, як розпоряднику відповідної категорії земель, інформація щодо передачі земельної ділянки у власність стала відома з листа прокуратури, а заходи реагування позовного характеру не вживались.
		Вказане свідчить про бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації та нездійснення захисту порушених інтересів держави шляхом пред`явлення позову, який би відповідав нормам процесуального та матеріального права.
		Як зазначено у позовній заяві, чинним, законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням, або неналежним здійсненням, суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому прокурор посилається на висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора, (ухвали від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-ц, №924/1256/17, від 13.11.2019 у справі №925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19).
		Також на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Самбірська окружна прокуратура листом від 24.11.2023 №14.56/04-22-4808вих-23 повідомила Львівську обласну державну адміністрацію про звернення з позовом до господарського суду в її інтересах.
		Щодо заявлених позовних вимог суд зазначає таке.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
		Указом Президента України від 30.11.2020 №526/2020 на території Самбірського району Львівської області створено національний природний парк «Королівські Бескиди» (далі - НПП «Королівські Бескиди»).
		Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.12.2022 №551 було внесено зміни у Положення про національний природний парк "Королівські бескиди" (далі - Положення №142), яке було затверджено наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.02.2021 №142.
		Розділом 1 п.1.2. Положення №142 передбачено, що Парк входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення; п.1.4. Парк віднесено до сфери управління Міндовкілля; п.1.6 загальна площа Парку становить 8997 га земель комунальної власності, у тому числі 8691 гектар, що надаються Парку у постійне користування та 306 гектарів, що включаються до його території без вилучення у землекористувача.
		Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації 09.11.2021 видано охоронне зобов`язання №31-8484/0/2-21, відповідно до якого Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію національного природного парку "Королівські Бескиди", загальною площею 8997 га.
		Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
		Слід зазначити, що у постанові від 20.05.2019 у справі №826/11885/16 Верховний Суд, застосовуючи статтю 13 Конституції України, звернув увагу на те, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Земельного кодексу України та частиною 1 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що землі природно-заповідного фонду  це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		Згідно із статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
		У частині 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Відповідно до частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Згідно статті 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
		Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено основні засоби збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду серед яких встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Згідно із статтею 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зазначено, що зменшення заповідної зони не допускається, на межах заповідної зони встановлюються спеціальні знаки, а дороги, що ведуть у заповідну зону, перекриваються шлагбаумами.
		Статтею 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища  щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
		Частиною 3 статті 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у комунальну власність Стрілківській сільській раді наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11.12.2020, у якому зазначено, що передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
		У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування.
		Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
		Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Стрілківською сільською радою, з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - НПП «Королівські Бескиди», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.
		Крім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
		Згідно положень проекту створення НПП «Королівські Бескиди» підрозділу 2.9 розділу 2 вказано, що на території Парку забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, а саме: знищення та пошкодження окремих кущів і трав`яної рослинності, розорювання земель, виконання робіт, що можуть призвести до зміни та погіршення гідрологічного режиму території Парку, навколишніх джерел та їх забруднення, сінокосіння в період розмноження тварин, квітування і плодоношення рідкісних видів, випасання худоби і прогін її через територію парку, інтродукція нових видів рослин і тварин, використання хімічних засобів боротьби із шкідниками та хворобами рослин. Заборона щодо ведення певної діяльності в межах Парку констатовано і в п.п. 4.3, 4.3.2 Положення № 142.
		Окрім цього, установлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення у 2020 році НПП «Королівські Бескиди» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.
		Згідно з інформацією із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га на даний час є землею комунальної власності Стрілківської сільської ради, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Відомості про державну реєстрацію права власності стосовно ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.03.2023.
		Водночас, перша реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена на підставі наказу Головного управління від 11.12.2020 №33-ОТГ, яким передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Стрілківської сільської ради, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, а також акта приймання-передачі від 11.12.2020 та рішення органу місцевого самоврядування №41 від 30.12.2020.
		На підставі наказу Держгеокадастру України від 13.05.2019 №129 «Про деякі питання проведення заходів з інвентаризації земель» земельна ділянка кадастровий номер 4625186800:02:000:0070 була включена в інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення. За результатами інвентаризації сформована технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Тисовицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області та відомості про таку земельну ділянку внесено в Державний земельний кадастр.
		Проте, відповідно до п. 1 наказу Держгеокадастру України від 21.02.2019 №59 (зі змінами) «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» зміни до якого внесено наказом Держгеокадастру України від 13.05.2019 №129 «Про деякі питання проведення заходів з інвентаризації земель» передбачено проведення у 2019 році заходів з інвентаризації земель державної власності, а саме:
		- земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій);
		- земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі).
		Однак, інвентаризації підлягали лише землі сільськогосподарського призначення, а не землі лісогосподарського призначення, що в той час знаходилися у постійному користуванні Старосамбірського ДЛГП ОКС ЛГП «Галсільліс» згідно з рішенням Львівської обласної ради № 409 від 28.12.2000.
		Відповідно до статті 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
		Необхідно зазначити, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області достовірно володіло інформацією про створення НПП «Королівські Бескиди» орієнтовною площею 8997 га за рахунок земель Старосамбірського та Дністрянського лісництв Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс», оскільки на листі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2019 за № 17-13-0.32-2099/2-19 щодо погодження створення НІШ «Королівські Бескиди» на території Старосамбірського району, який було адресовано Самбірській районній раді, наявний підпис начальника Головного управління Петришина А. про погодження створення.
		Таким чином, на час проведення інвентаризації спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення, а не до земель сільськогосподарського призначення, що в подальшому було встановлено в межах кримінального провадження.
		Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
		Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт "е" ч.1 ст.19 Земельного кодексу України).
		До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (частина 1 статті 5 Лісового кодексу України).
		Згідно з частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
		Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 Земельного кодексу України).
		Згідно із статтею 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		За визначенням, наведеним у статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Зі змісту пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України вбачається, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Водночас, на час передачі ГУ Держгеокадастру у Львівській області у комунальну власність Стрілківської сільської ради (наказ від 11.12.2020) спірна земельна ділянка з урахуванням земельного та природоохоронного законодавства, зокрема статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відносилась уже до земель природо-заповідного фонду.
		Згідно з частини 2 та 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Оскільки спірна ділянка відноситься до територій, що входить до земель національного природного парку «Королівські Бескиди», що зокрема підтверджується висновком земельно-технічної експертизи №СЕ-19/109-23/3008-3т від 24.03.2023, яка була проведена в межах кримінального провадження №12022141320000035 від 14.01.2022, ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статті 43 Земельного кодексу України, вони є землями природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 Земельного кодексу України), відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.
		Викладене підтверджується висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.
		Землі у межах НПП «Королівські Бескиди» після його створення перебувають у державній власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		За змістом частин 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень, органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Відповідно до частин 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
		Згідно з частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.
		Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не було наділене повноваженнями щодо розпорядження, вилучення та зміни цільового призначення земель державної власності природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення.
		Відтак, прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №33-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» зумовило незаконну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 з земель державної власності до земель комунальної власності та фактично змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки. 
		З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3 ,17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».
		Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
		Пунктом 3 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
		Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-4 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» визначено, що до компетенції обласної державної адміністрації належить забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.
		З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі природо-заповідного фонду національного природного парку «Королівські Бескиди» належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласної державної адміністрації, проте спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Стрілківською сільською радою як комунальна власність. Однак, з урахуванням редакції ст. 149 Земельного кодексу України, розпорядником земель була Львівська обласна державна адміністрація.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
		У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок. Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів та компетенції.
		Львівською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель державної власності не приймались будь які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак вказана ділянка вибула з володіння держави в особі уповноваженого органу  Львівської обласної державної адміністрації поза її волею.
		Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
		За змістом ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
		Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію.
		При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
		Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.
		Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються.
		У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
		Указані положення узгоджуються з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
		Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову. Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №915/572/17.
		Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Вимоги про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.
		Ураховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, для забезпечення Львівській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 з одночасним припиненням права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області на неї.
		Таким чином, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації є обґрунтовані 
		Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Як зазначено у ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
		Способи захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
		Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
		У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
		Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
		Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.
		Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
		При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
		Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Необхідно також зазначити, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)» (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).
		Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачами, з огляду на що підлягають задоволенню.
		Сплата прокуратурою судового збору підтверджується платіжною інструкцією №90 від 22.01.2024 на суму 12456,00 грн та платіжною інструкцією №2725 від 28.11.2023 на суму 2684,00 грн.
		Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь Львівської обласної прокуратури 7570,00 грн витрат по сплаті судового збору та стягнути з Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області на користь Львівської обласної прокуратури 7570,00 грн витрат по сплаті судового збору.
		Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-4897/16-19-СГ від 07.08.2019 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження такої документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га (№101 згідно матеріалів технічної документації).
		3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №33-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі в комунальну власність Стрілківської сільської ради Самбірського району земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Стрілківської сільської ради згідно з актом приймання-передачі (п.140 додатку).
		4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Стрілківської сільської ради Самбірського району на земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376330646251).
		5. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070 площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.
		6. Зобов`язати Стрілківську сільську раду Самбірського району Львівської області (82092, Львівська область, Старосамбірський район, село Стрілки, ідентифікаційний код 04371224) повернути у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (79008, місто Львів, вулиця Винниченка, будинок 18, ідентифікаційний код 00022562) земельну ділянку природо-заповідного фонду площею 1,9315 га, що знаходиться в кварталі 23 виділи 2, 3, 4 Дністрянського лісництва, а саме у виділі 2 (площею 0,0507 га), у виділі 3 (площею 1,6738 га) та у виділі 4 (площею 0,2070 га), в межах земельної ділянки 2 га з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070.
		Стячувач: Держава в особі Львівської обласної державної адміністрації (79008, місто Львів, вулиця Винниченка, будинок 18, ідентифікаційний код 00022562).
		Боржник: Стрілківська сільська рада Самбірського району Львівської області (82092, Львівська область, Старосамбірський район, село Стрілки, ідентифікаційний код 04371224).
		7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, місто Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, будинок 4, ідентифікаційний код 39769942) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 7570,00 грн витрат по сплаті судового збору.
		8. Стягнути з Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області (82092, Львівська область, Старосамбірський район, село Стрілки, ідентифікаційний код 04371224) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 7570,00 грн витрат по сплаті судового збору.
		9. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено 26.11.2024.
		 
		Суддя Петрашко М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...