Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/16968/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2024.
Дата набрання законної сили: 19.11.2024
Номер судового провадження: 61-14583ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 344/16968/16
		провадження № 61-14583св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач -  ОСОБА_1 ;
		 
		відповідачі: Івано-Франківська міська рада, Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2023 року у складі судді Антоняк Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Працун В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності.
		 
		Позов мотивовано тим, що він 12 листопада 2004 року на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_4 будинковолодіння, розташоване 
		на АДРЕСА_1 . Вказував, що у придбаному домоволодінні провів ремонтні роботи, облаштував його та не мав наміру це будинковолодіння.
		 
		Позивач зазначав, що 09 жовтня 2007 року у нього стався інсульт, тривалий 
		час він був прикутий до ліжка, знаходився на лікуванні у різних медичних закладах. Після закінчення лікування він, будучи на той час особою з інвалідністю, приїхав до свого будинку, де знаходилися його особисті речі та документи, проте там уже 
		проживали інші особи, які його не впустили до будинку.
		 
		Як виявилося пізніше, 17 травня 2007 року він нібито продав належний 
		йому житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 за договором 
		купівлі-продажу, який зареєстрував приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Кучак Н. В., але належне йому будинковолодіння 
		він не відчужував та не мав наміру цього робити. 
		 
		Під час огляду договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року виявилося, що він отримав право власності на будинок та земельну ділянку 16 травня 2007 року згідно з розпорядженням голови Івано-Франківської міської ради від 15 травня 2007 року.
		 
		Звернувшись 20 серпня 2015 року до функціоналу «Єдине вікно» Івано-Франківської міської ради, він вперше отримав та ознайомився з копіями документів, які він нібито подавав для оформлення права власності на будинок після перебудови, з яких йому стало відомо, що від його імені подано заяву від 18 квітня 2007 року на ім`я міського голови м. Івано-Франківська про видачу свідоцтва про право власності на будинковолодіння, розташоване на АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку, літньої кухні та сауни. Однак таку заяву він не подавав та не підписував, у заяві міститься підпис, який йому не належить. 
		 
		Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на його ім`я видано 
		на підставі поданої від його імені заяви від 18 квітня 2007 року, яку він не 
		підписував, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, проведеної у справі № 344/17270/15-а, позивач просив суд:
		 
		- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно б/н від 16 травня 2007 року на будинковолодіння, яке розташоване за адресою:                                     АДРЕСА_1 , (житловий будинок, А, 586,7 кв. м; літня кухня Б, 28,2 кв. м.; ворота 1, 10,6 кв. м; сауна, В,                26,2 кв. м), видане на підставі розпорядження міського голови від 15 травня                2007 року за номером 270-р;
		 
		- скасувати державну реєстрацію права власності від 16 травня 2007 року, реєстраційний номер 8388444, будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 7579, в книзі: 207, за ОСОБА_1 .
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 
		від 24 січня 2019 року у справі № 344/16968/16-ц ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що оспорювані позивачем свідоцтво про право власності та державна реєстрація права власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1  були оформлені на підставі пункту 107 додатку до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. Вказане розпорядження було предметом спору у справі № 344/10962/16-ц, за наслідками розгляду якої постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області                              від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання його недійсним відмовлено. Зазначене судове рішення є преюдиційним у цій справі.
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 
		2019 року залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції вказав, що преюдиційним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року, яким відмовлено у задоволенні позову  ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                ОСОБА_5 , уже досліджувалися обставини, якими позивач обґрунтовував цей позов, а саме щодо оформлення права власності на будинковолодіння за ним на підставі розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року                 № 270-р. У цьому рішенні апеляційний суд встановив, що на підставі оспорюваного рішення міського голови м. Івано-Франківська будинковолодіння та земельна ділянка не вибули із власності ОСОБА_1 , а лише змінилася площа будинку              у сторону збільшення та зазначені відомості про спорудження сауни, позначеної літерою «В», площею 26,2 кв. м. У подальшому ОСОБА_1 відчужив об`єкт права власності разом із земельною ділянкою ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 17 травня 2007 року. При цьому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спірного будинковолодіння спільною сумісною власністю Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 24 червня 2015 року (справа № 346/6812/14-ц), в якому досліджувалася правова природа договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року щодо відчуження ОСОБА_1 будинковолодіння та земельної ділянки ОСОБА_2 . 
		 
		Згідно з висновками апеляційного суду це будинковолодіння та земельна ділянка були особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки придбані за особисті кошти.                        У цьому договорі купівлі-продажу зазначалися відомості про підстави права власності  ОСОБА_1  на домоволодіння під АДРЕСА_1 , а саме, що будинковолодіння належить продавцю ( ОСОБА_1 ) на праві приватної власності в цілому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16 травня 2007 року відповідно до розпорядження голови Івано-Франківської міської ради від 15 травня 2007 року № 270-р, зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське облесне бюро технічної інвентаризації» 16 травня 2007 року за номером запису 7579 у реєстровій книзі 207. 
		 
		У зазначеному спорі ОСОБА_1 не оспорював підстави набуття ним права власності на реконструйоване будинковолодіння з технічними характеристиками, зазначеними у цьому договорі. Таким чином, апеляційний суд у справі
		№ 344/10962/16-ц дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 схвалювалися підстави набуття ним речового права на будинковолодіння у такій формі на час його набуття.
		 
		Крім того, у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року надана оцінка доводам ОСОБА_1 про те, що він не підписував заяву, подану органу місцевого самоврядування про визнання права власності на домоволодіння у зв`язку з проведеною перебудовою та про оформлення такого права власності під час недійсності його паспорта громадянина України. 
		 
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових праві                      ОСОБА_1 не надав доказів, що набуття такого права власності суперечило його волевиявленню на час його набуття.
		 
		Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року залишено без змін.
		 
		Суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій керувався тим, що преюдиційним рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року у справі № 344/10962/16-ц уже досліджувалися обставини, яким позивач обґрунтовував цей позов, а саме щодо оформлення його права власності на будинковолодіння на підставі розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р. При цьому цим судовим рішенням встановлено відсутність порушення майнового права позивача і, як наслідок, відсутність підстав для визнання недійсним пункту 107 додатку 1 до розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 15 травня 2007 року № 270-р.
		 
		Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року в справі                              № 344/16968/16-ц.
		 
		В обґрунтування заяви посилався на те, що висновком правової експертизи 
		№ 9454 від 27 січня 2020 року встановлено, що паспорт НОМЕР_1 , виданий 
		08 квітня 2000 року Іллічівським РВ Маріупольського МУ ГУМВС України 
		в Донецькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		не був дійсним та придатним для використання. Нотаріус не мав права здійснювати нотаріальні дії за умов відсутності в паспорті печатки органу, який його видав. Також цей факт підтверджує рішення Київського районного суду                      м. Одеси від 14 травня 2020 року у справі № 520/21210/18, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, яким встановлені обставини недійсності з моменту видачі паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 08 квітня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , що підлягав обов`язковому обміну у зв`язку з непридатністю 
		до використання.
		 
		Вважає вказані обставини нововиявленими у справі № 344/16968/16-ц, оскільки 
		на момент ухвалення рішення у цій справі такі відомості не були відомі, 
		а розглядалося лише питання вклеювання нової світлини до паспорта               ОСОБА_1 , якому виповнилося 45 років.
		 
		Зазначав, що враховуючи імперативний характер норми частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням Київського районного суду                 м. Одеси у справі № 520/21210/18, позивачем у якій також є ОСОБА_1 , він звільняється від доказування у цій справі щодо обставин недійсності з моменту видачі вказаного вище паспорту.
		 
		На підставі викладеного просив переглянути рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року у справі № 344/16968/16-ц 
		за нововиявленими обставинами, визнати протиправною державну реєстрацію 
		16 травня 2007 року права власності на нерухоме майно на збільшену площу будинку 586,1 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1 , скасувати свідоцтво про право власності, видане 
		ОСОБА_1 та державну реєстрацію права власності.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Івано-Франківської області від 06 липня 2023 року, залишеною без змін  постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення 
		Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 
		2019 року залишено без розгляду.
		 
		Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що висновок правової експертизи датований                 27 січня 2020 року, а рішення Київського районного суду м. Одеси 
		від 14 травня 2020 року набрало законної сили 07 серпня 2020 року, тому ОСОБА_1 у порушення пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України пропустив тридцятиденний строк на звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, і ним не подано до заяви клопотання про поновлення такого строку. 
		 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		08 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся 
		до Верховного Суду із касаційною скаргою, уточнивши вимоги якої та посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області                від 06 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду                    від 20 вересня 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій постановили оскаржувані судові рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки під час перегляду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року за нововиявленими обставинами не надали оцінку висновку правової експертизи від 27 січня 2020 року та належним чином не дослідили його доводи про те, що ні він особисто, ні через своїх представників не звертався до міського голови щодо оформлення права власності на домоволодіння. 
		 
		Інші учасники справи не скористалися право на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Провадження в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
		 
		У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня               2019 року в справі № 344/16968/16-ц відмовлено у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 травня                   2007 року на будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , виданого на підставі розпорядження міського голови 
		від 15 травня 2007 року за № 270-р, та скасування державної реєстрації права власності від 16 травня 2007 року, реєстраційний номер АДРЕСА_2 , номер запису: 7579, в книзі: 207, за                   ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 16 травня                 2007 року.
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року залишено без змін.
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду                    від 24 січня 2019 року.
		 
		Крім того, суди встановили, що у справі № 344/17270/15-а:
		 
		ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області                            від 11 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківського міського голови від 15 травня 2007 року № 270-р у частині оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна залишено без розгляду;
		 
		ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та прийнято нову ухвалу, якою провадження у справі № 344/17270/15-а закрито;
		 
		ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області                            18 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Івано-Франківського міського суду                       від 11 липня 2017 року повернуто заявнику;
		 
		ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2019 року у справі № 344/17270/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання нечинним розпорядження.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Главою 3 Розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
		 
		Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова 
		або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
		 
		Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення 
		для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
		 
		Згідно із пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
		 
		Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи  судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення 
		суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути 
		на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину 
		та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку 
		з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, 
		а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19, пункти 7.4-7.5).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
		 
		Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина третя статті 424 ЦПК України).
		 
		Таким чином, встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України трирічний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає.
		 
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2021 року у справі № 2-2109/11 (провадження № 61-15456св21); від 07 вересня    2022 року у справі № 298/1791/18 (провадження № 61-3670св22); від 31 січня              2023 року у справі № 2-3991/11 (провадження № 61-11141св22); від 07 грудня           2023 року у справі № 554/1494/16 (провадження № 61-10997св23).
		 
		Суди встановили, що рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня                 2019 року у справі № 344/16968/16-ц, яке просить переглянути за нововиявленими обставинами заявник, набрало законної сили 15 квітня 2019 року.
		 
		Висновок правової експертизи № 9454 від 27 січня 2020 року, яким встановлено, що паспорт НОМЕР_1 , виданий 08 квітня 2000 року Іллічівським РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , не був дійсним та придатним для використання,          а нотаріус не мав права здійснювати нотаріальні дії за умов відсутності в паспорті печатки органу, який видав цей паспорт, виконаний експертом ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» на виконання ухвали Київського районного суду 
		м. Одеси від 21 жовтня 2019 року у справі № 520/21210/18.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2020 року у справі                  № 520/21210/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа -  приватний нотаріус Павлісяк Т. Ю., про визнання довіреності від 04 грудня                   2009 року недійсною, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсною довіреність від 04 грудня 2009 року, видану ОСОБА_1                 на ОСОБА_6 , посвідчену приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Павлісяк Т. Ю. за № 179, набрало законної сили 07 серпня 2020 року.
		 
		Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк, передбачений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України 
		для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення 
		за нововиявленими обставинами (не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили), який не підлягає поновленню.
		 
		Пропуск такого строку є підставою для відмови у відкритті провадження 
		у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку, а у випадку відкриття провадження - залишення заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 554/1494/16, провадження № 61-10997св23).
		 
		При цьому суд першої інстанції правильно зазначив і про те, що про висновок правової експертизи від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 повинен був дізнатися, коли такий надійшов до Київського районного суду м. Одеси або із рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2020 року. Тобто ним пропущено 
		і тридцятиденний строк на подання заяви про перегляд судового рішення 
		за нововиявленими обставинами, визначений пунктом 1 частиною першою статті 424 ЦПК України.
		 
		Таким чином, встановивши, що  ОСОБА_1  подав заяву про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2019 року у справі 
		№ 344/16968/16-ц 05 липня 2023 року із пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду.
		 
		Доводи касаційної скарги про не надання судами оцінки висновку правової експертизи від 27 січня 2020 року, яким встановлено, що паспорт НОМЕР_1 , виданий 08 квітня 2000 року Іллічівським РВ Маріупольського МУ ГУМВС України             в Донецькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не був дійсним та придатним для використання, а нотаріус не мав права здійснювати нотаріальні дії за умови відсутності в паспорті печатки органу, який видав цей паспорт, не спростовують висновків судів про пропуск ОСОБА_1 строку, встановленого для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, 
		що були предметом дослідження й оцінки судами.
		 
		З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду згідно з пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України та не дають підстав вважати неправильним застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час постановлення оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області                                від 06 липня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду                        від 20 вересня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня      2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                      В. В. Сердюк                                                                                                    С. О. Карпенко                                                                                                    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...