Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/16/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оскарження рішень третейських судів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: 61-7501ав24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2024 року                                     
		м. Київ
		 
		справа № 824/16/24
		провадження № 61-7501ав24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
		за участю секретаря судового засідання - Михнюк В. М.,
		за участю:
		представника відповідача  - Гука Олексія Олеговича ,
		представника позивача- Боровець Аліни Миколаївни ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_3 , подану представником Гуком Олексієм Олеговичем , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року у складі судді Олійника В. І. у справі за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі № 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та штрафів за договорами позики грошових коштів,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заяви
		Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у третейській справі № 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та штрафів за договорами позики частково задоволено позов та  
		- стягнуто  з ОСОБА_3 на користь    ОСОБА_4 збитки у розмірі 
		1 869 753,30 грн;
		-   у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу відмовлено;
		-   стягнуто з    ОСОБА_3 на користь   ОСОБА_4 реєстраційний збір у розмірі 44 990,50 грн;
		-   стягнуто з ОСОБА_3 на користь Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» витрати третейського збору, пов`язані з вирішенням спору, в загальному розмірі 127 908,29 грн;
		-   стягнуто з ОСОБА_4 на користь Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» витрати третейського збору, пов`язані з вирішенням спору, в загальному розмірі 62 566,35 грн.
		Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат  Гук О. О., про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 
		23 листопада 2023 року у справі № 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків за договорами позики грошових коштів відмовлено.
		Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі № 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та штрафів за договорами позики грошових коштів залишено без змін.
		Ухвалу Київського апеляційного суду мотивовано тим, що підстави для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі № 03/10-2023-1 відсутні,  суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» норм матеріального права України під час вирішення спору та переглядати спір по суті.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		23 травня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник Гук О. О. , через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі 
		№ 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків за договорами позики грошових коштів та скасувати повністю вказане рішення.
		Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження та витребувано матеріали справи.
		Матеріали справи надійшли до Верховного Суду з Київського апеляційного суду 
		12 липня 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача Гука О. О. , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про зупинення провадження у справі № 824/16/24 до вирішеня справи № 824/202/2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року  за заявою ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 01 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди. 
		Так, до відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі вказаного рішення, в добровільному порядку було звернуто стягнення на іпотечне майно на загальну суму 18 867 421,62 грн, в примусовому порядку в межах вказаного виконавчого провадження - 
		2 084 497,80 грн. 
		Заявник вважає, що після завершення процедури позасудового врегулювання спору, передбаченої відповідними пунктами договорів іпотеки, третейська угода втратила свою чинність, а вимоги позивача, в тому числі щодо відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення штрафів, є недійсними. 
		Враховуючи викладене, у Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» були відсутні повноваження щодо розгляду переданого на його вирішення спору, а тому суд повинен був відмовити у розгляді такої заяви. 
		Натомість на підставі оскаржуваного рішення третейського суду з ОСОБА_3 було стягнуто суму в рахунок відшкодування збитків, яка по суті є  витратами на правову допомогу, докази на підтвердження яких у матеріалах справи відсутні. Третейський суддя Колесник О. І., який є одним з бенефіціарів Асоціації юридичних фірм України, безпосередньо пов`язаний із співзасновником ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і партнери» та Віце-президентом  Асоціації юридичних фірм України ОСОБА_5 , який підписав зазначені договори позики та іпотеки.  Тобто, третейський суддя був заінтересований  у позитивному вирішенні позову ОСОБА_4 . 
		Також суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у розгляді справи, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери» стосовно виконання останніми зобов`язань за договором про надання юридичних послуг. 
		Крім того, під час розгляду вказаної заяви суд порушив вимоги статті 457 ЦПК України. Зокрема, суддя Київського апеляційного суду Олійник В. І., проігнорувавши ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 824/34/24 про об`єднання вказаної справи зі справою  № 824/16/24 в одне провадження, здійснив розгляд останньої окремо від справи № 834/34/24.
		Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
		28 червня 2024 року від ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник 
		Боровець А. М. ,через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, необґрунтованими, а ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року такою, що постановлена відповідно до вимог чинного законодавства.
		Короткий зміст аргументів сторін
		У судовому засіданні представник відповідача адвокат Гук О. О. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги, а також зазначив про таке. Всі договори позики та іпотеки були підписані батьком ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , який є співзасновником та старшим партнером ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», Віце-президентом Асоціації юридичних фірм України. Засновником Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» є Асоціація юридичних фірм України, одним із засновників якої є ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», а одним із бенефіціарних власників - третейський суддя Колесник О. І., який ухвалив оскаржуване рішення. Отже, третейський суддя Колесник О. І. безпосередньо пов`язаний із ОСОБА_5 та був заінтересований у позитивному розгляді справи. Відповідач ОСОБА_3 ніколи не бачив ОСОБА_4 , інтереси якої на підставі довіреності представляв ОСОБА_5 як під час підписання договорів позики та іпотеки, так і під час розгляду справи про скасування рішення третейського суду від 01 жовтня 2018 року, всі договори були підписані за участю юриста ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», виконавче провадження з примусового  виконання  виконавчого  листа  за  вказаним  рішенням  також   було 
		відкрито за заявою ОСОБА_5 . Збитки, які позивач просить стягнути з відповідача, по суті є витратами за надані юридичні  послуги, надані 
		ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», а тому такі слід вважати штучно створеними. 
		Представник позивача адвокат Боровець А. М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву. Крім того, зазначила, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо заінтересованості третейського судді Колесника О. І. у позитивному розгляді справи.  Відповідач, користуючись своїм правом, заявляв відвід третейському судді Колеснику  О. І. під час розгляду третейської справи, який був розглянутий у передбаченому законом порядку. Дії ОСОБА_5 полягали лише в підписанні договорів позики та іпотеки, він не був стороною правочинів, не є засновником Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» та ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», а отже жодним чином не пов`язаний з третейським суддею Колесником О. І.
		Фактичні обставини справи
		Як вбачається з матеріалів справи № 03/10-2023-1, 16 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики (далі - договір позики-1) грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 150 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день підписання договору еквівалентно 3 839 742,00 грн, з кінцевим  строком повернення до 16 вересня
		2017 року.
		У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики-1 16 серпня 
		2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки 
		(далі - договір іпотеки-1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т. О. за реєстровим номером 1248.
		За умовами договору іпотеки-1 (у редакції, викладеній у додатковому договорі від 17 серпня 2017 року № 1), в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики-1 в іпотеку були передані 96 (дев`яносто шість) земельних ділянок (пункт 1.1 розділу 1 «Предмет іпотеки»).
		Сукупна оціночна вартість предмета іпотеки згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» 
		13 липня 2017 року (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 03 грудня 
		2015 року № 943/15), становить 9 491 800,00 грн без ПДВ.
		Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить
		3 839 742,00 грн (пункт 1.4 розділу 1 «Предмет іпотеки»),
		У пункті 6.7 договору іпотеки-1 сторони погодили, що після завершення процедури позасудового врегулювання, передбаченої пунктами 6.4.1-6.4.2 цього договору, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.
		02 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_5 , укладено договір позики грошових коштів 
		(далі - договір позики-2)  з урахуванням внесених змін до даного договору згідно додаткової угоди від 04 жовтня 2017 року № 1, відповідно до умов якого 
		ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 250 000,00 дол США, що за курсом НБУ на день підписання договору еквівалентно 6 645 000,00 грн, з кінцевим строком повернення до 02 листопада 2017 року.
		У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики-2 02 жовтня 
		2017 року між ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки (далі - договір іпотеки-2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т. О. за реєстровим номером 1607.
		За умовами договору іпотеки-2 (у редакції, викладеній у додатковому договорі від 04 жовтня 2017 року № 1), у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики-2 в іпотеку були передані 11 (одинадцять) земельних ділянок (пункт 1.1 розділу 1 «Предмет іпотеки»).
		Сукупна оціночна вартість предмета іпотеки згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, виданим ТОВ «Канзас» 01 вересня 2017 року (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 03 грудня 2015 року №943/15), становить 8 800 000,00 грн.
		Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 
		5 315 699,00 грн (пункт 1.4 розділу 1 «Предмет іпотеки»).
		У пункті 6.7 договору іпотеки-2 сторони погодили, що після завершення процедури позасудового врегулювання, передбаченої пунктами 6.4.1.-6.4.2. цього договору, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.
		06 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т. О. 29 лютого 2017 року за реєстрованим № 269, укладено договір позики грошових коштів (далі - договір позики-3), відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 
		309 000,00 євро, що за курсом НБУ на день підписання договору еквівалентно 
		9 711 980,62 грн, з кінцевим строком повернення до 06 грудня 2017 року з можливістю пролонгації строку на підставі окремих додаткових угод до договору.
		У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики-3 06 листопада 
		2017 року між ОСОБА_4 , від імені якої діяв на підставі довіреності 
		ОСОБА_5  та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки (далі договір іпотеки-3), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т. О. за реєстровим номером 1856.
		За умовами договору іпотеки-3 в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики-3 в іпотеку було передано нежитлове приміщення № 9 (група приміщень № 9) загальною площею 1 329,6 кв. м., що розташоване на третьому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 розділу 1 «Предмет іпотеки»).
		Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 
		9 711 980,62 грн (пункт 1.3 розділу 1 «Предмет іпотеки»).
		У пункті 6.7 договору іпотеки - 3 сторони погодили, що після завершення процедури позасудового врегулювання, передбаченої у пунктах 6.4.1.-6.4.2 цього договору, будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя до іпотекодавця щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.
		Згідно з пунктом 4.4.7.1 договорів іпотеки встановлено обов`язок іпотекодавця  відшкодувати іпотекодержателю збитки, завдані невиконанням та/або неналежним виконанням обов`язків іпотекодавцем та/або позичальником за цим та/або договорами позики.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
		Відповідно до частини другої статті 24, частини другої статті 351 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд під час прийняття постанови 
		Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
		Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та 
		статтею 458 ЦПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести наявність таких підстав.
		За статтею 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у таких випадках, якщо:
		1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
		2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
		3) третейську угоду визнано судом недійсною;
		4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
		5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
		Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України «Про третейські суди».
		Під час розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та 
		статтею 458 ЦПК України.
		Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
		Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України «Про третейські суди», в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.
		Відповідно до частини першої статті 5, частин першої, другої, дев`ятої 
		статті 12 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
		Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (частина перша статті 14 Закону України «Про третейські суди»).
		Відповідно до статті 27 Закону України «Про третейські суди» третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону. У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.
		У статті 27 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейський суд вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи при прийнятті позовної заяви або за заявою сторони до початку розгляду справи по суті.
		Подібні висновки Верховний Суд як суд апеляційної інстанції вже зробив у справах з подібними правовідносинами, зокрема у постановах від 08 лютого 2024 року у справі № 824/138/23, від 19 жовтня 2023 року у справі № 824/30/23, від 07 вересня 2023 року у справі № 824/7/23 та від 14 березня 2024 року  у справі № 824/121/23.
		Матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено три договори позики. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами укладені відповідно три договори іпотеки. Договір 
		позики-2, договір позики -3, договір іпотеки-2, договір іпотеки-3 підписані представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої       28 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т. О. за реєстровим №269. 
		Сторони у пункті 16 договору позики-1, договору позики-2, у пункті 13 договору позики-3, у пункті 8.1 договору іпотеки-1 та пунктах 7.1-7.2 договору іпотеки-2  домовилися, що усі спори, які виникають з цих договорів або пов`язані із ними вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо будь-який спір не може бути вирішений шляхом переговорів, такий спір підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України». Сторони погоджуються з тим, що під час розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України». 
		Отже, враховуючи зазначені третейські застереження, сторони домовилися про передачу на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» спорів, що випливають із виконання вказаних вище договорів. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 стверджує, що суддя Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України» 
		Колесник О. І. був заінтересованим у позитивному розгляді позову ОСОБА_4 та підлягав відводу з таких підстав. Так, договори позики та іпотеки, які були предметом розгляду третейського суду, були підписані від імені 
		ОСОБА_4 її батьком ОСОБА_5 , який є співзасновником ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери» та Віце-президентом Асоціації юридичних фірм України. Натомість суддя третейського суду Колесник О. І. є одним із бенефіціарів Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» та безпосередньо пов`язаний із ОСОБА_5 .  
		Оцінюючи цей довід апеляційної скарги, Верховний Суд керується таким.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов`язковий чи рекомендаційний характер.
		Таким чином, при призначенні судді сторони керуються виключно принципом автономії волі сторін, власними переконаннями та вподобаннями і обирають такого суддю, освіта, досвід, авторитет і моральні якості якого будуть визнані обома сторонами.
		За частинами першою-третьою та п`ятої статті 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
		Отже, у третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами (частини четверта, шоста статті 16, частини перша, друга статті 17 Закону України «Про третейські суди»). Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, визначеному в частині третій статті 17 зазначеного Закону.
		Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про третейські суди» кількісний та персональний склад третейського суду для вирішення спору між сторонами за договором повинен визначатися за правилами, встановленими регламентом відповідного постійно діючого третейського суду як невід`ємної частини третейської угоди згідно з частиною 2 статті 12 зазначеного Закону.  
		Вирішуючи питання, пов`язані зі складом постійно діючого третейського суду, яким прийнято його рішення, суду слід з урахуванням наведених законодавчих приписів ретельно досліджувати відповідні положення регламенту названого третейського суду у їх співвідношенні з умовами третейської угоди (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 978/1764/18).
		Склад третейського суду та формування складу третейського суду визначено в статтях 25, 26 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України», затвердженого протоколом № 28/08 Загальних зборів учасників Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 28 серпня 2023 року (далі-Регламент).
		Відповідно до статей 25, 26 Регламентутретейський розгляд справи здійснюється Третейським судом у складі третейських суддів, які зазначаються сторонами у третейській угоді з числа осіб, включених до Списку третейських суддів Третейського суду, або призначаються Головою Третейського суду з числа осіб, включених до Списку третейських суддів Третейського суду. В окремих випадках виходячи з обставин справи, за погодженням із Головою Третейського суду, можуть призначатися третейські судді, що не включені до списку третейських суддів Третейського суду.  Сторони можуть за своїм розсудом у третейській угоді визначити число третейських суддів, у тому числі одного. За всіх умов Третейський суд може розглядати справу в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо немає угоди сторін про кількість третейських суддів, то третейський розгляд здійснюється третейським суддею одноособово. Справи в Третейському суді розглядаються одноособово, якщо сторони не погодили іншого. В окремих випадках із врахуванням складності справи за рішенням голови Третейського суду справа розглядається трьома третейськими суддями і в такому випадку: 1) кожна сторона обирає зі Списку третейських суддів Третейського суду одного третейського суддю і голова Третейського суду  обирає зі Списку третейських суддів Третейського суду третього третейського суддю - Головуючого складу Третейського суду у справі, 2) якщо сторона не обере третейського суддю протягом 10 днів після отримання ухвали Третейського суду з вимогою про це, третейський суддя призначається головою Третейського суду. При одноособовому розгляді третейського спору третейський суддя призначається головою Третейського суду. При формуванні складу Третейського суду необхідно врахувати, що: у разі одноособового вирішення спору третейський суддя повинен мати вищу юридичну освіту, а у разі колегіального вирішення спору вимоги щодо обов`язкової наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на Головуючого складу Третейського суду. 
		За пунктами 16 договору позики-1 та договору позики-2,  пунктом 13 договору позики-3, пунктом 8.1 договору іпотеки-1 та пунктом 7.1-7 договору іпотеки-2, в яких викладені третейські застереження, сторони домовилися про розв`язання суперечок за договором у конкретно визначеному постійно діючому третейському суді відповідно до регламенту, не зазначивши про наявність певних інших домовленостей, зокрема щодо кількісного та персонального складу третейського суду.
		У статті 18 Закону України «Про третейські суди» встановлено вимоги до третейських суддів. Так, третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду; особи, які мають судимість; особи, визнані в судовому порядку недієздатними; судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду. При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про третейські суди»  третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу: якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ`єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов`язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов`язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості. У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.
		Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про третейські суди»  у разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону.
		Отже, як нормами Закону України «Про третейські суди»,  так і Регламентом передбачено імперативний обов`язок судді третейського суду щодо заявлення самовідводу у разі наявності обставин, які можуть свідчити про його особисту чи опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи.
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про третейські суди» одним із принципів, на яких утворюється та діє третейський суд, є принцип всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів. Такий же принцип визначено у пункті 1.8 Положення про Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України», затвердженого Протоколом № 21/11 Загальних зборів учасників Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 21 листопада 2023 року (далі - Положення).
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен під час вирішення питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на основі закону.
		Отже Законом України "Про третейські суди" та Конвенцією визначено однакові засади розгляду справи до яких віднесено, зокрема справедливий та неупереджений розгляд спору, реалізація якого є неможливою без урахування принципу об`єктивності вирішення спору. Аналогічні засади визначені у Положенні.
		Інститут самовідводу (відводу) судді третейського суду є умовою дотримання цього принципу та забезпечення справедливого розгляду справи третейським судом.
		Стаття 6 Конвенції не виключає створення арбітражних судів з метою вирішення спорів між фізичними особами. Насправді, слово «суд» у пункті 1 статті 6 Конвенції не обов`язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Літгоу та інші проти Великобританії» (Lithgow and Others v. the United Kingdom), від 03 квітня 2008 року у справі «Компанія «Регент» проти України").
		Тож третейський суд відповідає поняттю «суду» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому, здійснюючи свою діяльність, повинен дотримуватися встановлених такою нормою гарантій.
		У рішенні від 04 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Марино» Європейський суд з прав людини  (далі- ЄСПЛ) зазначив, що формулювання «суд, встановлений законом» стосується не тільки правових засад судочинства, але й законності складу суду.
		Відповідно до практики ЄСПЛ неупередженість повинна бути забезпечена як в суб`єктивному плані третейським суддею в рамках формування переконання під час розгляду справи, так і за допомогою формування об`єктивних стандартів неупередженості шляхом заборони одночасного виконання функцій сторони і судді у одній і тій самій справі (mutatis mutandis рішення від 13 листопада 2007 року у справі «Driza v. Albania»), знаходження «.. у стані підпорядкованості службових повноважень і служби стосовно однієї зі сторін» (див. mutatis mutandis рішення від 
		22 жовтня 1984 року  у справі «Sramek v. Austria»).
		Незважаючи на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 01 жовтня 1982 року у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium)).
		Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1993 року у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) та у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland)).
		У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 10 чеврня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom)).
		Аналіз наведеної практики ЄСПЛ свідчить, що неупередженість, безсторонність судді третейського суду під час розгляду справи є запорукою об`єктивного, а відтак і справедливого розгляду справи та забезпечення рівності прав сторін спору.
		Отже, функціонування третейських судів в Україні та можливість передання на їх розгляд спорів у сфері цивільних і господарських правовідносин ґрунтується не лише на принципах національного, а й міжнародного права, в якому загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15 червня 1976 року (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008).
		Однією з таких засад забезпечення справедливого вирішення спорів із дотриманням рівності прав їх сторін є впровадження механізмів розкриття інформації, призначених для ідентифікації наявності конфлікту інтересів у третейському спорі.
		До цієї інформації віднесено, зокрема, інформацію щодо існування професійних (службових, особистих, інших) зв`язків між арбітром (третейським суддею) та сторонами спору.
		Так у статті 9 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ від 15 червня 1976 року визначено, що майбутній арбітр повідомляє тим, хто звертається до нього в зв`язку з можливим його призначенням, будь-які обставини, які можуть викликати виправдані сумніви щодо його неупередженості або незалежності. Арбітр, будучи призначений або обраний, повідомляє про такі обставини сторонам, за винятком випадків, коли вони вже були раніше повідомлені про ці обставини.
		Схожі за змістом механізми розкриття інформації щодо конфлікту інтересів також закріплено у Керівних принципах міжнародної асоціації юристів щодо конфлікту інтересів у міжнародному арбітражі (IBA Guidelines on Conflicts of Interest in International Arbitration, далі - Керівні принципи міжнародної асоціації юристів), прийнятих рішенням ради Міжнародної асоціації юристів 23 жовтня 2014 року, в яких наведено переліки випадків із зазначенням того, чи потребують вони розкриття інформації або відсторонення арбітра («Червоний», «Помаранчевий» і «Зелений»).
		Систематизовані у Керівних принципах міжнародної асоціації юристів критерії становлять стандарти ідентифікації наявності конфлікту інтересів в арбітражному спорі та рекомендації щодо їх вирішення.
		Відповідно до пункту 2 частини II «Практичне застосування загальних Стандартів» Керівних принципів міжнародної асоціації юристів "Червоний Перелік" складається з двох частин: «Червоний Перелік» відмова від застосування якого не допускається (Загальні Стандарти 2 (d) і 4 (b)), і «Червоний Перелік» відмова від застосування якого допускається" (див. Загальний Стандарт 4 (с)).
		Згідно з частиною II «Практичне застосування загальних Стандартів» Керівних принципів міжнародної асоціації юристів до «Червоного Переліку» випадків, за наявності яких відмова від його застосування не допускається, зокрема, віднесено такі: сторона і арбітр тотожні, або арбітр є уповноваженим представником або співробітником особи, яка є стороною арбітражного розгляду (1.1); арбітр є менеджером, директором або членом наглядової ради або має контролюючий вплив на одну зі сторін або особа, має пряму економічну зацікавленість у рішенні, яке буде прийнято в арбітражному розгляді (1.2); арбітр має суттєвий фінансовий або особистий інтерес щодо однієї зі сторін або підсумків розгляду (1.3); арбітр або його (її) фірма регулярно консультує сторону або афілійовану особу сторони, яка його призначила, і арбітр або його (її) фірма беруть із цього істотний фінансовий дохід тощо.
		Водночас до «Червоного Переліку» випадків, за наявності яких відмова від його застосування допускається, зокрема, віднесено зв`язок арбітра зі сторонами або юридичними представниками, а саме: арбітр у даний час представляє інтереси або консультує юриста або юридичну фірму, що діє як юридичний представник однієї зі сторін (2.3.2); арбітр є юристом тієї ж юридичної фірми, що і юридичний представник однієї зі сторін (2.3.3); арбітр регулярно консультує одну з сторін або афілійовану особу однієї з сторін, проте ні сам арбітр, ні його (її) фірма не отримують із цього істотних фінансових доходів (2.3.7) тощо.
		Відповідно до пункту 2 частини II «Практичне застосування загальних Стандартів» Керівних принципів міжнародної асоціації юристів «Червоний Перелік» відмова від застосування якого допускається, охоплює випадки, які є серйозними, але не в такій мірі. На відміну від обставин, зазначених у «Помаранчевому Переліку» вважається, що в таких випадках має місце відмова від права на заявлення про конфлікт інтересів, але тільки якщо і тільки тоді, коли сторони, яким відомо про наявність випадків конфлікту інтересів, явно підтверджують свою готовність дозволити такій особі виступити як арбітр, як зазначено в Загальному Стандарті 4 (с).
		Таким чином, за наявності підстав визначених частиною II «Практичне застосування загальних Стандартів» Керівних принципів міжнародної асоціації юристів, особа може виступати в ролі арбітра лише після отримання безумовного підтвердження від сторін про їх згоду на вирішення спору за наслідком повідомлення останніх щодо наявності конфлікту інтересів у такої особи.
		ЄСПЛ під час визначення значення термінів і виразів, використаних у Конвенції, неодноразово зауважував, що суд вдається до додаткових засобів тлумачення для того, щоб підтвердити значення відповідних слів, або щоб визначити їхнє значення у випадку, коли інакше воно буде сумнівним, незрозумілим або нерозумним (див. mutatis mutandis рішення у справі «Сааді проти Сполученого Королівства» (Saadi v. the United Kingdom).
		Тож у встановленні дотримання третейським судом (його складом) під час розгляду спору неупередженості, безсторонності необхідно з`ясовувати, чи було надано цим судом достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо наявності таких обставин із урахуванням критеріїв та стандартів, сформованих, в тому числі, щодо ідентифікації наявності конфлікту інтересів у цьому спорі. Тобто надати оцінку наявності відповідних обставин з урахуванням стандарту (критерію) об`єктивності.
		Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Micallef V. Malta").
		У цій справі однією з підстав для скасування рішення третейського суду зазначено невідповідність складу третейського суду вимогам закону, оскільки суддя 
		Колесник О. І. був заінтересованим в результаті розгляду справи.
		Як аргументи щодо невідповідності складу суду вимогам закону відповідач зазначив про те, що всі договори позики та іпотеки від імені ОСОБА_4 були підписані її батьком ОСОБА_5 , який є співзасновником та старшим партнером ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери». Засновником Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» є Асоціація юридичних фірм України, одним із засновників якої є ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», віце-президентом Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» є ОСОБА_5 , а одним із бенефіціарних власників - третейський суддя Колесник О. І., який прийняв оскаржуване рішення.
		Колегія суддів встановила, що відповідно до інформації, відображеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Асоціації «Асоціація юридичних фірм України», одним із засновників Асоціації є ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», одним із бенефіцірних власників Асоціації - третейський суддя Колесник О. І. (його частка становить 50%). На офіційному сайті Київської міської державної адміністрації (https://kyivcity.gov.ua) наявна інформація про те, що ОСОБА_5 є старшим партнером  ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери». 
		Отже, колегія суддів констатує, що на час подій, про які йдеться у справі (розгляду спору третейським судом), існувала ціла низка факторів, які свідчили про наявність ряду професійних та організаційних зв`язків між суддею третейського суду Колесником О. І. , ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери» і ОСОБА_5., який представляв інтереси ОСОБА_4 на підставі довіреності,  з урахуванням наявності яких третейський суддя на підставі приписів статей 19, 20 Закону України "Про третейські суди" та Регламенту зобов`язаний був заявити самовідвід.
		Голова Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» Ситий В. О. на адресу третейського судді Колесника О. І. направив лист № 03/10-2023-2 від 03 жовтня 2023 року, в якому зазначається про розгляд кандидатури останнього для призначення третейським суддею з метою вирішення вказаного спору. У цьому листі судді Колеснику О. І. запропоновано повідомити на відповідність його вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про третейські суди» та про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 Закону України «Про третейські суди» шляхом підписання та подання декларації третейського судді. 
		04 жовтня 2023 року до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» третейський суддя Колесник О. І. надав лист разом з декларацією третейського судді Колесника О. І., в яких останній зазначив про відповідність його вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про третейські суди» та про відсутність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 Закону України «Про третейські суди», шляхом підписання та подання декларації третейського судді.  У декларації зазначено, що він не є представником сторін, прямо/особисто чи опосередковано не заінтересований у результаті вирішення спору, не є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, не перебуває із цими особами чи сторонами в особливих стосунках, є незалежним та неупередженим стосовно сторін третейського розгляду. На момент призначення його третейським суддею для розгляду спору відсутні будь-які обставини, які, на думку розумної та належним способом проінформованої особи, можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості чи незалежності. 
		Відсутність факту повідомлення (розкриття інформації) третейським суддею сторін третейського спору про існування відповідних обставин та відсутність факту надання останніми явної згоди на арбітрування спору суддею третейського суду 
		Колесником О. І. ставлять під обґрунтований сумнів об`єктивність та неупередженість цього судді третейського суду під час розгляду спору між сторонами (об`єктивний критерій) .
		Отже, склад суду, яким здійснено розгляд третейського спору, за наявності відповідних обставин не може бути визнано таким, що відповідає вимогам статей 
		16-19 Закону України «Про третейські суди».
		Враховуючи предмет спору - вимога про стягнення збитків, які понесені 
		ОСОБА_4 у зв`язку з отриманням нею послуг від ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери», які задоволені третейським судом, суд вважає помилковим висновок Київського апеляційного суду щодо відсутності законодавчо визначених підстав для скасування рішення третейського суду та погоджується з доводами відповідача в цій частині скарги щодо незаконності складу третейського суду, яким здійснено розгляд спору між сторонами.
		Доводи Боровець А. М. про дотримання під час призначення суддею третейського суду Колесника О. І. порядку його призначення та щодо відсутності доказів на підтвердження заінтересованості останнього у позитивному розгляді справи, таких висновків суду не спростовують, адже вказана вище інформація, вочевидь, не могла бути невідомою третейському судді Колеснику О. І. Встановленими обставинами справи підтверджено порушення третейським судом під час розгляду третейського спору між сторонами стандарту об`єктивності, заснованого на розумній оцінці доказів, оскільки, оцінюючи факти у цій справі, сторонній спостерігач зробив би висновок про те, що відносини між третейським суддею Колесником О. І., представником сторони правочинів ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев і Партнери» створили упередженість, тому з огляду на характер професійних (організаційних) зв`язків третейський суддя зобов`язаний був розкрити цей зв`язок, чого у цьому випадку не відбулося.
		Щодо доводів Боровець А. М. викладених у відзиві, про те, що питання про відвід судді Колесника О. І. вже було предметом розгляду в третейському суді і голова суду, який розглядав вказане питання, не вбачав підстав для задоволення заяви про відвід судді, слід зазначити, що останній, на думку колегії суддів, виснував про необґрунтованість заяви про відвід передчасно, не дослідивши у повному обсязі всі обставини, зазначені ОСОБА_3 , для такого відводу. 
		Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Тож для уникнення формування у стороннього спостерігача враження щодо можливої упередженості судді під час розгляду спору третейський суддя на підставі наведених вище норм Закону України «Про третейські суди»  та положень Регламенту повинен був довести до відома сторін спору наявність обставин, які можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів у справі, та у разі неможливості його врегулювання шляхом розкриття такої інформації та відсутності явної готовності сторін дозволити такій особі виступити як арбітр - заявити самовідвід.
		У зв`язку з цим Київський апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстави для скасування рішення третейського суду, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 458 ЦПК України.
		З огляду на наявність зазначених істотних порушень вимог цивільного процесуального закону колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам ОСОБА_3 , викладеним в апеляційній скарзі.
		 Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною другою статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі № 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та штрафів за договорами позики грошових коштів.
		Щодо судового збору
		 Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції та задоволення заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року, тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, понесені за подання заяви про скасування рішення третейського суду та апеляційної скарги, у розмірі 1 211 грн 20 коп.
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Гуком Олексієм Олеговичем , задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Заяву ОСОБА_3 , подану представником Гуком Олексієм Олеговичем , про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі 
		№ 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та штрафів за договорами позики грошових коштів, задовольнити.
		Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 23 листопада 2023 року у справі № 03/10-2023-1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та штрафів за договорами позики грошових коштів скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору  за подання заяви та апеляційної скарги у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повне рішення складено 19 листопада 2024 року.
		 
		Судді:                                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		 
		                                                                                                      С. О. Карпенко
		 
		                                                                                                      
		                                                                                                      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...