Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/5401/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 51-4186км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014240010004449

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/5401/15-к
		провадження № 51-4186км24
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                           ОСОБА_1 , 
		суддів                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		 
		секретаря судового засідання         ОСОБА_4 ,
		 
		прокурора                                              ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги з доповненнями  засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 червня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно 
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 
		ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		 
		Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
		 
		Вирішено долю речових доказів.
		 
		Як установлено судом та детально викладено у вироку, ОСОБА_6 на початку квітня 2014 року, перебуваючи в АДРЕСА_1 , під час зустрічі з ОСОБА_8 , з метою заволодіння його майном, для створення реальної загрози реалізації своїх погроз, супроводжуючи свої дії демонстрацією предмету схожого на ніж, погрожуючи даним предметом спричинити ОСОБА_8 тілесні ушкодження і позбавити життя та погрозою заподіяти даним ножем тяжкі тілесні ушкодження, а також знищити шляхом підпалу офісне приміщення АДРЕСА_1 , в якому знаходились меблі, особиста комп`ютерна техніка і товар (сонцезахисні окуляри), реалізацією якого займається ОСОБА_8 , висунув останньому вимогу до «7» числа кожного місяця передавати на його користь грошові кошти. Сприйнявши погрози як реальні, ОСОБА_8 погодився сплачувати кошти ОСОБА_6 у встановленому останнім розмірі та порядку.
		 
		Далі, ОСОБА_6 , діючи з єдиним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_8 , в період часу з 17 травня по 10 вересня 2014 року неодноразово отримував від останнього грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку «Приватбанк», яка належить 
		ОСОБА_6 .
		 
		Для отримання грошових коштів, ОСОБА_6   зі свого мобільного телефону надіслав потерплому ОСОБА_8 текстове повідомлення з номером своєї банківської картки «Приватбанк».
		 
		ОСОБА_8 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_6 , побоюючись їх реалізації, за вимогою останнього систематично, щомісячно перераховував на його банківську картку, визначені ОСОБА_6 суми грошових коштів.
		 
		Так, ОСОБА_6 09 квітня 2014 року з мобільного телефону надіслав 
		ОСОБА_9 текстове повідомлення, в якому вимагав перерахувати на його користь 1 100 грн; 14 квітня 2014 року ОСОБА_6 з мобільного телефону  надіслав ОСОБА_8 текстове повідомлення, в якому вимагав перерахувати на його користь 100 грн цього дня, а 400 грн 10 квітня 2014 року. ОСОБА_9 , реально сприймаючи попередні погрози ОСОБА_6 та побоюючись їх реалізацій, 17 квітня 2014 року через термінал самообслуговування «Приватбанк», перерахував на банківську картку, що належить ОСОБА_6 , гроші в сумі 500 та 440 грн.
		 
		Далі, ОСОБА_6 09 червня 2014 року з мобільного телефону надіслав ОСОБА_9 текстове повідомлення з вимогою перерахувати йому на банківську картку грошові кошти в розмірі 1000 грн - за липень 2014 року та 1000 грн - за серпень 2014 року одночасно. ОСОБА_8 , реально сприймаючи попередні погрози ОСОБА_6 та побоюючись їх реалізацій, 20 червня 2014 року через термінал самообслуговування «Приватбанк» перерахував на банківську картку ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 1900 грн; 28 липня 2014 року ОСОБА_6 з мобільного телефону надіслав ОСОБА_9 текстове повідомлення про вимогу перерахувати грошові кошти в розмірі 600 гривень на його банківську картку. ОСОБА_9 , реально сприймаючи попередні погрози ОСОБА_6 та побоюючись їх реалізацій, 29 липня 2014 року через термінал самообслуговування «Приватбанк» перерахував на банківську картку ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 250 грн.
		 
		05 серпня 2014 року ОСОБА_6 з мобільного телефону надіслав ОСОБА_9 текстове повідомлення з вимогою перерахувати йому на банківську картку грошові кошти в розмірі 600 грн. ОСОБА_8 , реально сприймаючи попередні погрози ОСОБА_6 та побоюючись їх реалізацій, цього ж дня через термінал самообслуговування «Приватбанк» перерахував на банківську картку ОСОБА_6 грошову кошти в розмірі 400 грн.
		 
		08 вересня 2014 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_9 і  погрожуючи заподіянням тілесних ушкоджень, знищенням шляхом підпалу офісного приміщення АДРЕСА_2 , в якому знаходились меблі, особиста комп`ютерна техніка і товар потерпілого, вимагав у ОСОБА_9 передати йому грошові кошти за вересень 2014 року в розмірі 150 доларів CШA на що ОСОБА_8 відмовив, мотивувавши це тим, що у нього немає коштів та він більше не бажає платити гроші на протизаконну вимогу ОСОБА_6 ..
		 
		Обурений відмовою потерпілого ОСОБА_6 з метою отримання чергового платежу 10 жовтня 2014 року близько 13:40 прибув до офісного приміщення АДРЕСА_2 , в якому знаходиться офіс ОСОБА_8 . Шляхом вимагання, яке супроводжувалось погрозою вбивства шляхом відрізання голови, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень шляхом відрізання кінцівок ОСОБА_8 , знищення шляхом підпалу офісного приміщення АДРЕСА_2 , в якому знаходились меблі, особиста комп`ютерна техніка і товар потерпілого, ОСОБА_6 отримав від останнього кошти в сумі 250 гривень. Після цього ОСОБА_6 затримали працівники міліції з переданими йому потерпілим грошовими коштами.
		 
		Своїми незаконними діями, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 3740 грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_6 , в середині квітня 2014 року, перебуваючи по АДРЕСА_3 , зустрівши ОСОБА_10 , з метою незаконного заволодіння майном останнього, з погрозою заподіянням тілесних ушкоджень та знищенням шляхом підпалу офісного приміщення АДРЕСА_4 належного ОСОБА_10 , повторно висунув останньому вимогу щомісячно передавати на його користь грошові кошти в сумі 500 грн в установлений ним же строк. ОСОБА_10 , попередньо знаючи з розмови з ОСОБА_8 про погрози останньому з боку ОСОБА_6 , реально сприйняв погрози останнього в його адресу та, побоюючись їх реалізації, погодився на незаконні вимоги ОСОБА_6 .
		 
		Для незаконного отримання грошових коштів ОСОБА_6 з мобільного телефону надіслав ОСОБА_10 текстове повідомлення з номером власної банківської картки, на яку потерпілий зобов`язаний був перераховувати кошти.
		 
		ОСОБА_10 , реально побоюючись реалізації погроз нанесення йому тілесних ушкоджень та знищенням, шляхом підпаду, офісного приміщення АДРЕСА_4 ОСОБА_6 , за вимогою останнього перерахувати на картку 500 грн, 07 травня 2014 року через термінал самообслуговування «Приватбанк», перерахував на банківську картку ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 420 грн.
		 
		Також 02 червня 2014 року, ОСОБА_6 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_10 , який супроводжувався погрозами спричинення тілесних ушкоджень останньому та знищенням, шляхом підпалу, його офісного приміщення повторно вимагав у потерпілого грошові кошти в розмірі 600 грн. ОСОБА_10 , реально побоюючись реалізації погроз нанесення йому тілесних ушкоджень та знищення, шляхом підпалу офісного приміщення 02 червня 2014 року через термінал самообслуговування «Приватбанк», перерахував на банківську картку ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 600 грн.
		 
		Своїми незаконними діями, ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1020 грн.
		 
		Хмельницький апеляційний суд 05 червня 2024 року  вирок місцевого суду змінив.
		 
		Визнав недопустимими та виключив докази, які містяться у: 
		протоколах про результати здійснення оперативно-технічних заходів № 26/1406т від 11 вересня 2014 року та від 13 вересня 2014 року; протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24 листопада 2014 року; протоколі огляду предметів від 26 листопада 2014 року в частині огляду паперового конверту білого кольору, в якому знаходяться відеокасета «міні Панасонік DOM 60» та паперовий конверт білого кольору в якому знаходиться відеокасета «міні Соні DOM 60», при перегляді яких за допомогою відеокамери «Соні» встановлено, що на даних касетах знаходяться відеозаписи проведення негласних слідчих розшукових дій в офісі 216 по АДРЕСА_5 за фактом вимагання грошей у ОСОБА_8 - ОСОБА_6 (п.2 протоколу); паперовому конверті білого кольору, в якому знаходиться флеш накопичувач виду мікро SD, при вставлянні якого у картрідер системного комп`ютера та за допомогою службової програми «Сафарі» встановлено, що на даному флеш накопичувачі знаходиться відеозапис вимагання грошових коштів у ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , що мало місце 10 вересня 2024 року у офісі 
		АДРЕСА_6 протоколу); паперовому конверті білого кольору з написом розсекречено Інв.№66т, в якому знаходиться компакт диск формату DVD-R зеленого кольору з написом «Кактус». При встановленні даного компакт диску в оптичний привід системного блоку службового комп`ютера та при відкритті даного компакт диску встановлено, що на ньому знаходяться аудіофайли та текстові файли проведеної негласної слідчої розшукової дії, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, стосовно ОСОБА_6 по абонентському номеру НОМЕР_1 (п.4 протоколу); відеокасетах «міні Панасонік DOM 60» та «міні Соні DOM 60»; флеш накопичувачі виду мікро SD, компакт-диску формату DVD-R зеленого кольору з написом «Кактус».
		 
		В іншій частині вирок суду залишено без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги і заперечення на скарги
		 
		У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджений і захисник не погоджуються з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважають, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, тому просять їх скасувати, а кримінальне провадження закрити на під стві п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи. 
		 
		Згідно з твердженнями сторони захисту сукупність доказів, яку суди попередніх інстанцій проаналізували й поклали в основу своїх рішень, не доводять винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		На переконання захисту, під час збирання доказів орган досудового розслідування допустив ряд порушень, які перешкодили місцевому та апеляційному судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення. Суд першої інстанції необ`єктивно встановив обставини кримінального провадження та належно не оцінив доказів у справі.
		 
		Апеляційний суд не усунув недоліків судового розгляду суду першої інстанції, формально розглянув справу, не дотримався положень ст. 419 КПК, не в повному обсязі перевірив доводи сторони захисту і дав на них невмотивовані відповіді. 
		 
		Суди, ухвалюючи рішення, не дотрималися вимог процесуального закону щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення (ст. 370 КПК) та оцінили докази без дотримання приписів статей 85-89, 94 цього Кодексу, що є істотним порушенням.      
		 
		Зокрема, сторона захисту акцентує на тому, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні місцевий суд неодноразово повертав на доопрацювання, при цьому під час доопрацювання було відновлено досудове розслідування та проведені слідчі дії, зокрема здійснювалося об`єднання кримінальних проваджень, здобувалися докази, на які суди посилалися,  обґрунтовуючи свої рішення, що є істотним процесуальним порушенням. Під час проведеного усупереч вимогам КПК додаткового розслідування ОСОБА_6 було оголошено підозру за епізодом вчинення вимагання в ОСОБА_10 .  Також сторона обвинувачення суду не надані оригіналів процесуальних документів про продовження строку досудового розслідування, проведення додаткових слідчих та процесуальних дій. Крім того повторно направляючи обвинувальний акт до суду  не було виконано вимог ст. 290 КПК щодо надання доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту.
		 
		Також сторона захисту звертає увагу, що місцевий суд не розглянув низки клопотань сторони захисту, які є суттєвими і впливають на результати розгляду кримінального провадження.
		 
		Суд не дав належної оцінки показанням потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та свідків. Показання потерпілого ОСОБА_8 сторона обвинувачення отримала із застосуванням погроз, зокрема обвинувачення ставило йому навідні запитання та робила натяки.
		 
		Під час допиту потерпілих не було з`ясовано питання щодо їх співпраці з працівниками поліції з метою провокації вчинення дій, які інкримінуються 
		ОСОБА_6 Місцевий і апеляційний суди взагалі залишили поза увагою питання провокації злочину у кримінальному провадженні. 
		 
		Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про додатковий допит потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
		 
		До суду касаційної інстанції надійшла заява представника потерпілих ОСОБА_12 в якій він просить проводити розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 без його участі, зазначає, що потерпілий ОСОБА_8 обізнаний про зміст доводів касаційних скарг. Потерпіла сторона заперечує щодо їх задоволення.
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Прокурор не підтримав доводів, наведених у касаційних скаргах з доповненнями сторони захисту, просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційних скаргах і доповненнях до них, колегія суддів уважає, що касаційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
		 
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 433  КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
		 
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
		 
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		 
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		 
		Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		 
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , не дотримався указаних вимог процесуального закону, належним чином не перевірив доводів щодо допустимості доказів, отриманих після повернення обвинувального акта та відновлення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, що, на думку колегії суддів, є істотним порушенням вимог КПК.
		 
		Згідно із судовою практикою, яка відображена у висновках об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року (провадження № 753/25892/21), повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не передбачає поновлення закінченого досудового розслідування.
		 
		Положеннями ч. 1 ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
		 
		При цьому кримінальний процесуальний закон передбачає можливість продовження строків досудового розслідування, однак строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (частини 4, 5 ст. 294 КПК).
		 
		Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведено у відповідність до вимог КПК, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду.
		 
		Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК і забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватися недопустимими як такі, що отримані після закінчення досудового розслідування.
		 
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, порушуючи приписи процесуального закону, прокурор після повернення судом обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 для усунення його недоліків відновив досудове розслідування, здійснив об`єднання кримінальних проваджень, продовжив строки досудового розслідування, змінив підозру, збільшивши обсяг обвинувачення; у кримінальному провадженні продовжувалося виконання слідчих дій. Суд у свою чергу послався на докази, які були здобуті після повернення обвинувального акта прокурору. Указані обставини залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.  Доводи про недопустимість додатково отриманих доказів не перевірені. Водночас суди послалися на фактичні дані, отримані після повернення обвинувального акта, зокрема, які містяться у протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_10 . 
		 
		Хоча апеляційний суд і послався на ухвалу Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі 
		№ 753/25892/21 (провадження № 51-3076км23), однак розтлумачив її на свій розсуд, розширивши викладені в ній міркування, і допустив можливість виконання процесуальних дій з усунення недоліків обвинувального акта шляхом продовження досудового розслідування, збирання додаткових доказів, у тому числі стосовно інших епізодів протиправної злочинної діяльності особи, які не пред`являлися до направлення обвинувального акта до суду. 
		 
		Суд звертає увагу, що вказаною ухвалою Верховного Суду кримінальне провадження було передано на розгляд об`єднаної палати. Крім того колегія суддів зауважує, що навіть беручи до уваги пропозиції зроблені у вказаній ухвалі касаційного суду, в ній йдеться мова про те, що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не поновлює досудового розслідування та, за загальним правилом, не відновлює перебігу строку досудового розслідування. 
		 
		Після повернення обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення не повинна здійснювати нові слідчі (розшукові) дії або інші активні дії, пов`язані зі збиранням доказів. Однак таке повернення не виключає можливості вчинення стороною обвинувачення окремих процесуальних дій, які мають організаційний характер або є необхідними для забезпечення виконання ухвали суду й виправлення недоліків обвинувального акта, зокрема,заміну прокурора, якщо він звільнився, тощо. 
		 
		Указані порушення, допущені апеляційним судом, на переконання колегії суддів, є істотним порушенням, оскільки могли вплинути на законність і обґрунтованість прийнятих судових рішень, а зроблені висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 ґрунтуються, у тому числі, на доказах, отриманих після повернення обвинувального акта.
		 
		Апеляційному суду необхідно врахувати наведене, дати оцінку дослідженим місцевим судом доказам з урахуванням висновків, викладених в рішенні об`єднаної палати Верховного Суду від 15 квітня 2024 року (провадження 
		№ 753/25892/21), визначитися щодо достатності сукупності доказів, здобутих до направлення 29 грудня 2014 року обвинувального акта до суду, для визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, а також ретельно перевірити у повному обсязі доводи апеляційних та посилання, зроблені в касаційних скаргах з доповненнями сторони захисту, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положенням статей 94, 370, 419 КПК.
		 
		Отже, ухвала Хмельницького апеляційного суду від 05 червня  
		2024 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,  Верховний Суд 
		 
		 
		ухвалив: 
		 
		Касаційні скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 червня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		 
		Обрати  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 18 січня 2025 року включно.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...