Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/3612/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 51-2600км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015220000000115

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 645/3612/15-к
		провадження № 51-2600 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                   ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                   ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 3 ст. 258 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
		2. Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є їх особистою власністю. Судові рішення щодо них у касаційному порядку не оскаржуються.
		3. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		4. Також вироком задоволені цивільні позови, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_12 - 100 000 грн; ОСОБА_13 - 300 000 грн; ОСОБА_14 - 200 000 грн; ОСОБА_15 - 300 000 грн; ОСОБА_16 - 200 000 грн; ОСОБА_17 - 600 000 грн; ОСОБА_18 - 2 500 000 грн. Також ухвалено стягнути з них на користь ОСОБА_18 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 120 352,80 грн.
		5. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 залишив без змін.
		6. Суд визнав ОСОБА_9 винуватим у незаконному придбанні та зберіганні вибухових речовин, бойових припасів без передбаченого законом дозволу; 
		у вчиненні терористичного акту, тобто вчиненні вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей за таких обставин. 
		7. ОСОБА_9 під час подій, які мали місце в листопаді 2013 року - лютому 
		2014 року, займав позицію прихильників громадського руху « Антимайдан » та 18 лютого 2014 року, перебуваючи в м. Києві, під час вуличних сутичок між прибічниками громадських рухів «Євромайдан» та «Антимайдан» отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим мав стійку неприязнь до прихильників громадського руху « Євромайдан », а також до посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зайняли посади після 23 лютого 2014 року.
		8. У період із 20 по 24 лютого 2014 року під час лікування в ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 познайомився із жителями м. Харкова, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які мали стійку неприязнь до прихильників Євромайдану.
		9. Надалі, під час спілкування ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було прийнято рішення про установлення зв`язку між собою за допомогою окремо виділених для цих цілей мобільних телефонів, у тому числі з абонентськими номерами НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_9 , НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_10 , НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_11 , тобто про створення «закритої групи спілкування».
		10. ОСОБА_9 займав проросійську позицію, підтримував ідею приєднання окремих територій України до складу російської федерації (далі - рф), а також ідею насильницької боротьби проти вступу України до Європейського Союзу та НАТО.
		11. У листопаді 2014 року ОСОБА_9 виїхав на територію рф, де налагодив контакт із не встановленими під час досудового слідства особами на ім`я « ОСОБА_21 » та « ОСОБА_22 », які представилися співробітниками спеціальних служб рф, з метою надання їм допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
		12. У лютому 2015 року, точну дату не встановлено, ОСОБА_9 повторно виїхав до м. Бєлгорода рф, де зустрівся з вказаними особами. Під час спілкування « ОСОБА_21 » та « ОСОБА_22 » запропонували ОСОБА_9 здійснити диверсійно-терористичну діяльність на території м. Харкова з використанням, зокрема, протипіхотної міни МОН-100. Для цього вони надали йому в електронному вигляді документацію щодо правил поводження із міною. Конкретне місце та спосіб вчинення терористичного акту ОСОБА_9 повинен був визначити сам.
		13. Після повернення з м. Бєлгорода до м. Харкова ОСОБА_9 в лютому 
		2015 року, але не пізніше 21 лютого 2015 року на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою він користувався, отримав від вищевказаних осіб, інформацію про місцезнаходження схованки з міною АДРЕСА_2 .
		14. Після цього ОСОБА_9 у лютому 2015 року, але не пізніше 21-го числа, на автомобілі «Ford Sierra», державний номерний знак НОМЕР_4 , який був у його постійному користуванні, забрав із вищевказаної схованки поліетиленовий пакет з міною МОН-100 та електродетонатором до неї, які доставив до себе додому в 
		АДРЕСА_3 . З метою здійснення терористичного акту ОСОБА_9 у ході моніторингу соціальних мереж, із соціальної мережі «Facebook» дізнався про організацію і проведення активістами громадянського руху « Євромайдан Харків » мирного зібрання та ходи з нагоди Вшанування пам`яті осіб, що загинули у м. Києві у січні - лютому 2014 року, проведення якого заплановано 22 лютого 2015 року біля Палацу спорту, розташованого в 
		АДРЕСА_4 . Усвідомлюючи, що здійснення вибуху з використанням вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження МОН-100 під час проведення мирного зібрання призведе до жертв серед активістів громадянського руху « Євромайдан Харків », з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, а також привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів щодо незгоди з політичним курсом чинної державної влади України, обрав вищевказаний захід як ціль для реалізації отриманого від « ОСОБА_21 » та « ОСОБА_22 » завдання щодо вчинення терористичного акту. Про обрану ціль та свій намір застосувати міну МОН-100 під час проведення мирного зібрання ОСОБА_9 повідомив « ОСОБА_21 » і « ОСОБА_22 », на що вони дали згоду. За вчинення терористичного акту ОСОБА_9 мав отримати від вищевказаних осіб грошову винагороду в розмірі 10 000 дол. США.
		17. Розуміючи складність підготовки та виконання запланованого терористичного акту, ОСОБА_9 одного дня у період із 16 до 19 лютого 2015 року залучив до його підготовки і вчинення своїх знайомих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яким повідомив про зміст свого умислу та матеріальну винагороду за їх сприяння у вчиненні терористичного акту. Останні, достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_9 фактично пропонує їм сприяти у вчиненні терористичного акту шляхом надання знарядь і засобів скоєння злочину, порад, усунення перешкод та іншим чином, діючи з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, а також привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів щодо незгоди з політичним курсом чинної державної влади України, з мотивів стійкої неприязні до проукраїнських активістів, у тому числі представників громадянського руху «Євромайдан Харків», а також корисливих мотивів, дали на це добровільну згоду, вступивши таким чином у попередню змову між собою.
		18. Надалі ОСОБА_9 , маючи на меті віддалено підірвати міну МОН-100, відшукав у мережі «Інтернет» та вивчив схему дистанційного підриву міни, яка полягала у використанні для цього спеціальним чином модифікованого мобільного телефону, яким у випадку отримання вхідного дзвінка на номер sim-карти, що встановлена в мобільному телефоні, з вивідної електричної жили на керуючий контакт тиристора подається позитивний командний імпульс, який відкриває тиристор, замикає електричний ланцюг «засіб ініціювання блок додаткового електричного живлення» і викликає спрацювання електродетонатора та, відповідно, підрив заряду і метання осколків міни МОН-100.
		19. З метою виконання запланованого терористичного акту ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 19 лютого 2015 року близько 15 години придбали в пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів, що розташований у переході станції «Пролетарська» КП «Харківський метрополітен», сім-карту з абонентським номером НОМЕР_5 та новий мобільний термінал марки «Самсунг Е1200», який планували потім використати під час виготовлення дистанційної системи керування вибуховим пристроєм. 21 лютого 2015 року у вечірній час ОСОБА_9 в домашніх умовах, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_5 , використовуючи схеми з мережі «Інтернет» та отримані раніше знання з використання вибухівки, модифікував придбаний ним мобільний телефон «Самсунг Е1200» і виготовив на його основі систему дистанційного керування вибуховим пристроєм для використання у поєднанні з електродетонатором та протипіхотною осколковою міною спрямованого ураження МОН-100.
		20. Для здійснення вихідного дзвінка на модифікований телефон системи дистанційного керування вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження МОН-100 та приведення таким чином у дію вибухового пристрою ОСОБА_9 21 лютого 2015 року приблизно о 13 годині придбав у пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів, що розташований у переході станції «Пролетарська» КП «Харківський метрополітен», мобільний телефон «Нокіа 1110» та sim-карту з абонентським номером НОМЕР_6 , з якого планував здійснити дзвінок на мобільний термінал марки «Самсунг Е1200» з абонентським номером НОМЕР_5 , установлений у систему дистанційного керування вибухового пристрою.
		21. Продовжуючи вчиняти активні дії щодо скоєння запланованого терористичного акту, з метою розвідки місцевості та обрання місця закладення вибухового пристрою, ОСОБА_9 вдень 21 лютого 2015 року, точний час під час судового розгляду не встановлено, використовуючи автомобіль «Ford Sierra», державний номерний знак НОМЕР_4 , здійснив об`їзд по просп. Маршала Жукова в м. Харкові, де місцем закладення вибухового пристрою обрав сніговий замет на куті правого узбіччя проспекту, на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем», розташованому на протилежному боці від дому АДРЕСА_6 . Того ж дня, 21 лютого 2015 року, ОСОБА_9 обговорив із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 їх злочинні ролі під час готування до вчинення запланованого терористичного акту.
		22. Наступного дня близько 02 години ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 зустрілися поруч із місцем проживання ОСОБА_9 та прослідували до запланованого місця вчинення терористичного акту, а саме на АДРЕСА_6 . При цьому ОСОБА_11 , ОСОБА_10 слідували на автомобілі «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_7 , що належить останньому, та здійснювали спостереження, а ОСОБА_9 із вибуховим пристроєм на базі протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження МОН-100 та заздалегідь приготовленою ним системою дистанційного керування до нього слідував у автомобілі «Ford Sierra», державний номерний знак НОМЕР_4 .
		23. Після прибуття в район запланованого вчинення терористичного акту, ОСОБА_9 22 лютого 2015 року в проміжок із 02:00 до 02:30 у дворі будинку АДРЕСА_6 підготував до використання дистанційну систему керування вибуховим пристроєм, увімкнувши складову дистанційної системи - раніше модифікований ним мобільний телефон «Самсунг Е1200» із sim-карткою НОМЕР_5 і приєднав до системи дистанційного керування вибуховим пристроєм електродетонатор. Далі ОСОБА_9 із указаним вибуховим пристроєм прослідував до правого узбіччя на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем» на проспект Маршала Жукова , де вкрутив електродетонатор із приєднаною до нього системою дистанційного керування вибухом у протипіхотну осколкову міну спрямованого ураження МОН-100. Готовий до використання радіокерований телефоном саморобний вибуховий пристрій ОСОБА_9 того ж дня в період із 02:30 до 03:00 за допомогою наявної в нього саперної лопати заклав у раніше обраний ним сніговий замет на куті правого узбіччя просп. Маршала Жукова на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем», поряд зі знаком «Дати дорогу», направивши його бойовою частиною під кутом 30 градусів у напрямку проїжджої частини проспекту Маршала Жукова у м. Харкові.
		24. 22 лютого 2015 року у вищевказаний час, продовжуючи виконувати активні дії щодо сприяння у вчиненні запланованого терористичного акту, з метою усунення перешкод скоєнню запланованого терористичного акту, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи на просп. Маршала Жукова в м. Харкові, здійснювали візуальне спостереження за прилеглою територією місця закладання ОСОБА_9 вибухового пристрою. При цьому ОСОБА_10 спостерігав зі свого автомобіля, що стояв поблизу кінотеатру «Київ», розташованого на бульв. Юр`єва, 1, а ОСОБА_11 був на тролейбусній зупинці напроти будинку АДРЕСА_7 . У разі виявлення правоохоронців або сторонніх осіб поряд із місцем закладання вибухового пристрою ОСОБА_11 та ОСОБА_10 повинні були повідомити ОСОБА_9 про небезпеку бути викритими, таким чином усуваючи перешкоди до вчинення заздалегідь спланованого терористичного акту.
		25. Після закладання ОСОБА_9 вибухового пристрою та досягнення впевненості, що їх злочинні дії не були ніким помічені, а місце закладеного вибухового пристрою не може бути викрито іншими особами, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 22 лютого 2015 року близько 03 години на автомобілі «Ford Sierra», державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився в постійному користуванні ОСОБА_9 , покинули місце закладення вибухового пристрою, а ОСОБА_10 , перевіривши непомітність закладеного вибухового пристрою того ж дня після 03:41 покинув це місце закладання вибухового пристрою на автомобілі «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_7 .
		26. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, за попередньою змовою групою осіб, 22 лютого 2015 року близько 11 години, точний час не встановлено, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зустрілися за місцем проживання ОСОБА_9 і розподілили між собою ролі у вчиненні терористичного акту.
		27. На виконання досягнутої домовленості, діючи відповідно до розробленого плану та розподілу ролей кожного учасника групи, з умислом на вчинення терористичного акту, 22 лютого 2015 року близько 12:40 обвинувачені вирушили на автомобілі «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_10 , з місця мешкання ОСОБА_9 в напрямку просп. Маршала Жукова в м. Харкові, де проводився масовий захід. При цьому ОСОБА_10 зупинив автомобіль біля станції метрополітену «Імені О. С. Масельського», де ОСОБА_11 вийшов з автомобіля, зайшов у приміщення зазначеної станції метрополітену о 12:49 та попрямував до станції метрополітену «Маршала Жукова». Прибувши на станцію метрополітену «Маршала Жукова», ОСОБА_11 близько 13:03 вийшов з метрополітену і пішки прослідував безпосередньо до місця проведення мітингу, де зайняв позицію поблизу кінотеатру «Київ» з метою візуального спостереження за учасниками зібрання та надіслання раніше обумовленого sms-повідомлення на телефон ОСОБА_10 . У цей час ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на автомобілі останнього заїхали у двір будинків АДРЕСА_8 на бульв. ОСОБА_25 і зупинилися на ділянці, звідки проглядалася проїжджа частина проспекту Маршала Жукова, якою повинна була пройти мирна хода.
		28. Далі 22 лютого 2015 року о 13:10:22 ОСОБА_11 , виконуючи раніше досягнуті домовленості з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 щодо розподілу ролей та участі кожного з них під час скоєння терористичного акту, перебуваючи в безпосередній близькості до учасників зібрання, побачивши, що колона з учасників масової акції почала рухатися проїжджою частиною по просп. Маршала Жукова в напрямку Московського проспекту та підходить до зони ураження вибухового пристрою, на виконання розробленого спільно з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 плану, надіслав зі свого мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_8 на мобільний телефон ОСОБА_10 з абонентським номером НОМЕР_9 раніше обумовлене текстове повідомлення « Еду », таким чином здійснив усі необхідні активні дії щодо пособництва у вчиненні терористичного акту, а саме сприяв скоєнню іншими співучасниками терористичного акту шляхом надання вказівок та усунення перешкод.
		29. ОСОБА_10 того ж дня о 13:10:22, перебуваючи в автомобілі «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_7 , у дворі будинку АДРЕСА_6 , отримавши на свій мобільний телефон вказане текстове повідомлення, виконуючи раніше досягнуті домовленості з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , повідомив ОСОБА_9 про отримання sms-повідомлення від ОСОБА_11 , таким чином здійснив усі необхідні активні дії щодо пособництва у вчиненні терористичного акту, тобто сприяв скоєнню іншими співучасниками терористичного акту шляхом надання вказівок, усунення перешкод, а також надання засобу вчинення злочину.
		30. Після отримання цього повідомлення ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , на виконання спільно розробленого плану дій, перебуваючи в автомобілі «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_7 , у дворі будинку АДРЕСА_6 , 22 лютого 2015 року о 13:14:40 зателефонував з мобільного телефону «Нокіа 1110» з абонентським номером НОМЕР_6 , раніше придбаного спеціально для використання під час скоєння запланованого терористичного акту, на спеціальним чином модифікований мобільний телефон «Самсунг Е1200» з абонентським номером НОМЕР_5 , який був складовою частиною системи дистанційного керування вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження МОН-100.
		31. У результаті вищезазначеного діяння ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 22 лютого 2015 року о 13:14 на перехресті виїзду з гаражного кооперативу «За рулем» та проспекту Маршала Жукова у м. Харкові відбувся вибух радіокерованого по телефону вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження МОН-100, що призвів до загибелі ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , а також поранень різного ступеня тяжкості ОСОБА_14 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_16 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_13 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_12 .
		32. Крім того, під час вибуху зазнав ушкоджень автомобіль ГАЗ 3302-14, державний номерний знак НОМЕР_10 , чим завдано матеріальної шкоди його власнику на суму 29 039,92 грн. 
		33. Також ОСОБА_9 за невстановлених обставин та в не встановлений судовим розглядом час, але не пізніше 26 лютого 2015 року, без передбаченого законом дозволу придбав і зберігав за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вибухові речовини та бойові припаси: дві гранати Ф-1 із запалами, один електродетонатор, вибухову речовину - пластид масою 1309 г, які були виявлені та вилучені в ході обшуку його домоволодіння 26 лютого 2015 року працівниками УСБУ в Харківській області.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		34. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , з підстав, передбачених ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		35. Зазначає, що винуватість його підзахисного, з огляду на судову практику Європейського суду з прав людини, не доведено поза розумним сумнівом. Обшук за місцем мешкання ОСОБА_9 був проведений без ухвали слідчого судді, не було перевірено належності вилучених речей саме ОСОБА_9 . Наголошує, що в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання, в якому було надано дозвіл на обшук житла його підзахисного. Стверджує, що матеріали кримінального провадження містять істотні суперечності щодо кількості вилученого за місцем мешкання ОСОБА_9 пластиду. Зазначає, що судами безпідставно відхилені клопотання сторони захисту стосовно проведення судово-дактилоскопічної та судово-молекулярної експертиз.
		36. Захисник вказує, що суди безпідставно погодилися, що ОСОБА_9 займав проросійську позицію у зв`язку із чим приблизно в листопаді 2014 року прийняв рішення вступити в контакт із представниками спеціальних служб рф та за грошову винагороду в розмірі 10 000 дол. США надати їм допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. 
		37. На обґрунтування зазначеної позиції захисник наголошує, що суди:
		- необґрунтовано погодилися з тим, що 19 лютого 2015 року ОСОБА_9 нібито зустрічався з іншими обвинуваченими біля Харківської міської клінічної лікарні № 25 , де запропонував їм за грошову винагороду скоїти 22 лютого 2015 року теракт біля Палацу спорту, на що отримав згоду. Однак це, на думку захисника, спростовується роздруківкою з`єднань телефонних номерів, якими користувалися обвинувачені;
		- безпідставно прийняли доводи прокурора, що ОСОБА_9 22 лютого 2015 року близько 02:00, перебуваючи у дворі будинку, прилеглого до просп. Маршала Жукова, приготував міну МОН-100, увімкнув заздалегідь підготовлений телефон і приєднав його до детонатора, внаслідок чого вибуховий пристрій повинен був спрацювати після телефонного дзвінка з номера НОМЕР_5 , оскільки відсутні жодні докази, які б підтверджували технічну можливість збирання у вказаних умовах такого вибухового пристрою;
		- не врахували, що ОСОБА_9 після збирання вибухового пристрою відразу направився на своєму автомобілі до виїзду з ГСК «За рулем» на просп. Маршала Жукова, де вкрутив детонатор із приєднаним до нього мобільним телефоном до міни МОН-100, після чого за допомогою наявної в нього саперної лопати заклав її у сніговий замет біля знака «Поступися дорогою», що згідно із супровідним листом про долучення відеозапису з камери відеоспостереження ГСК «За рулем» на відеозаписі зафіксовано автомобіль «Ford Sierra», а з протоколу огляду вищевказаного відеозапису і фототаблиці до нього вбачається, що на місці події був інший автомобіль - «Opel Omega». Це також підтверджується висновком експерта НДЕКЦ від 09 квітня 2019 року, відповідно до якого зображення транспортного засобу є нечітким, нерізким, розмитим, деталі елементів кузова не проглядаються, відеозапис є непридатним для проведення порівняльного дослідження, а також роздруківками з`єднань із телефонних номерів ОСОБА_9 , за якими жоден з обвинувачених у той час не перебував за місцем події;
		- необґрунтовано взяли до уваги доводи прокурора, що 22 лютого 2015 року приблизно о 12:10 ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 виїхали на належному останньому автомобілі Opel Omega (д.р.н. НОМЕР_7 ) у напрямку просп. Маршала Жукова, при цьому ОСОБА_11 нібито вийшов із машини біля станції метро ім. Масельського, а останні направилися до двору будинку на АДРЕСА_6 та будинку АДРЕСА_9 і зупинилися на стоянці, де проглядалася ділянка дороги, на якій здійснювалася хода. При цьому ОСОБА_11 повинен був відправити текстове повідомлення щодо руху цієї ходи. Зазначене, на думку захисника, спростовується наявними в матеріалах дорученнями щодо перевірки: камер спостереження і відеорегістраторів у радіусі 3 км від місця події, усіх камер відеоспостереження за маршрутом підозрюваних і їх транспортних засобів від 05 березня 2015 року та рапортом про виконання вищевказаних доручень, де зазначено про виявлення 13 об`єктів із наявними камерами спостереження, відповідно до яких жодна з указаних камер не зафіксувала ОСОБА_9 ;
		- не зважили на показання потерпілих ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_38 та свідка ОСОБА_39 ;
		- безпідставно взяли до уваги суперечливі показання свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 ;
		- безпідставно вказали про встановлення того факту, що ОСОБА_9 22 лютого 2015 року о 13:14 здійснив телефонний дзвінок з номера НОМЕР_6 на телефонний номер НОМЕР_5 , що був з`єднаний з детонатором міни МОН-100, оскільки жодним доказом не встановлено приналежності вищевказаних номерів до ОСОБА_9 або інших обвинувачених. Більш того, у матеріалах справи відсутнє знаряддя злочину - телефон, з якого приведено в дію вибуховий пристрій. Крім того, наголошує, що жодною експертизою або показаннями не встановлено механізму приведення до дії вибухового пристрою;
		- без перевірки наявних доказів погодилися з доводом сторони обвинувачення, що 20 лютого 2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у переході станції метро «Індустріальна» купували мобільний телефон;
		- залишили без уваги, що ОСОБА_43 з 21 по 22 лютого 2015 року не перебував на місці події, що підтверджується роздруківкою з`єднань операторів мобільного зв`язку, відповідно до якої він активно спілкувався за місцем мешкання в момент події;
		- не вжили жодних заходів для перевірки обставин, що вказували на іншу версію вчинення злочину та могли спростувати версію обвинувачення;
		- не перевірили заяви ОСОБА_9 про застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів ведення досудового розслідування, при цьому не врахували позиції колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в рішенні від 21 червня 2018 року у справі № 532/47/16-к, де зазначено, що залишення судом неперевіреними заяв обвинуваченого про застосування щодо нього фізичного та психологічного тиску є істотним порушенням закону та є підставою для нового розгляду.
		38. Стверджує, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ході її постановлення залишилися не перевіреними належним чином доводи засудженого про те, що під час досудового слідства він був вимушений обмовити себе у вчиненні злочину внаслідок застосування до нього фізичного та психічного тиску працівниками правоохоронних органів, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
		39. Крім іншого, також посилається на те, що усупереч ч. 12 ст. 290 КПК ОСОБА_9 було здійснено лише часткове викриття матеріалів кримінального провадження, за винятком речових доказів, аудіо- та відеозаписів; судами було безпідставно відмовлено у задоволенні 83 клопотань сторони захисту. 
		40. Відомості, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій 27 лютого 2013 року та 24 березня 2015 року не є недопустимими доказами, оскільки ухвали слідчих суддів були відкриті стороні захисту лише під час судового розгляду.
		41. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		42. Захисники підтримали подану захисником ОСОБА_6 касаційну скаргу. Прокурор заперечував щодо її задоволення.
		Мотиви Суду
		43. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		44. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		45. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		46. Відповідно до положень ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		47. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		48. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		49. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, на що неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях Верховний Суд.
		50. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як з тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		51. Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		52. Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, була та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		53. Місцевий суд дотримався викладених вище вимог та належним чином обґрунтував висновки про доведеність винуватості  ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК, на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
		54. Суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 надійшло до суду з обвинувальним актом, затвердженим прокурором відділу 04/4 прокуратури Харківської області ОСОБА_44 21 квітня 2015 року (т. 1, а.п. 22-48). 22 квітня 2015 року суд здійснив автоматичний розподіл справи між суддями, відповідно до якого було визначено склад колегії: головуючу ОСОБА_45 та суддів ОСОБА_46 і ОСОБА_47 (т. 1, а.п. 52). Надалі 24 квітня 2015 року було визначено запасного суддю ОСОБА_48 (т. 1, а.п. 96). Згідно з протоколом від 08 червня 2015 року відбулася заміна основного судді ОСОБА_49 запасним суддею ОСОБА_50 (т. 2, а.п. 54). Колегія суддів у цьому складі розглядала зазначене кримінальне провадження протягом двох років: заслуховувала пояснення потерпілих, досліджувала надані стороною обвинувачення письмові докази.
		55. 09 березня 2017 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, оскільки суддя ОСОБА_46 перебувала в тривалій відпустці, та визначено склад колегії: головуючу ОСОБА_45 та суддів ОСОБА_51 , ОСОБА_48 (т. 8, а.п. 3). Зазначена колегія, за клопотанням обвинувачених та їх захисників, розпочала судовий розгляд спочатку, заслухала пояснення потерпілих, у повному обсязі дослідила письмові докази, що підтверджується записами судових засідань, які містяться в томі № 21.
		56. Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, суд першої інстанції, детально перевіривши зібрані під час досудового розслідування фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК, з додержанням вимог ст. 23 КПК у вироку навів детальний аналіз усіх безпосередньо сприйнятих і досліджених під час судового розгляду доказів і, керуючись ст. 94 цього Кодексу, дав оцінку кожному з них із точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності і взаємозв`язку.
		57. Суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість  ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судових засіданнях усіх потерпілих та свідків, зокрема показань: 
		- свідка ОСОБА_41 , який працював у кіоску, розташованого в переході станції метро «Пролетарська», і в якого за чотири дні до теракту ОСОБА_9 придбав мобільний телефон «Самсунг 1200», стартовий пакет оператора «МТС» та поповнення рахунку до нього. Також цей свідок поруч із кіоском бачив ОСОБА_10 ; 
		- свідка ОСОБА_42 , який працював реалізатором у тому ж кіоску та повідомив, що 21 лютого 2015 року після обіду ОСОБА_9 купив у нього найдешевший мобільний телефон «Нокіа» вартістю приблизно 200 грн, який вже був раніше у користуванні, та придбав стартовий пакет, про що було складено закупівельний акт; 
		- свідка ОСОБА_40 , який повідомив, що 22 лютого 2015 року був біля «Палацу спорту» на просп. Маршала Жукова в м. Харкові на мирній акції та після вибуху пройшов у двір, що був поруч із місцем події, там бачив автомобіль «Opel Omega» синього кольору, в якому перебували двоє чоловіків. Обійшовши автомобіль, він підійшов до людей і перепитав, чи все гаразд, а приблизно за 1,5 хвилини, коли повертався назад, помітив, що автомобіля вже не було. На автомобіль звернув увагу, бо він досить швидко залишив місце зупинки, згодом впізнав його за характерними дисками, на яких нібито була дрібна павутина, тонуванням скла та кольором;
		- експерта ОСОБА_52 , який працював у Харківському НДЕКЦ МВС України, та повідомив, що ОСОБА_9 у його присутності, а також присутності слідчого та захисника намалював схему вибухового пристрою і стверджував, що саме він виготовив його. При цьому, в експерта вже були результати огляду місця події та він розумів, що це вибухнула міна МОН-100, намальована ОСОБА_9 , схема повністю підтвердила це, за винятком намальованого вимикача, якого не було виявлено на місці події.
		58. Крім того, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_9 , суд послався на фактичні дані, що містяться у: 
		- протоколі огляду місця події - місця вибуху на проспекті Маршала Жукова у м. Харкові від 22 лютого 2015 року із схемою, фототаблицею та актом прийому-передачі;
		- акті перевірки об`єктів на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 22 лютого 2015 року, виявлених та вилучених на місці вибуху і прилеглій території на АДРЕСА_10 ;
		- відповідях на доручення до ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області, згідно з якими встановлені номери телефонів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , якими вони користувалися під час вчинення 22 лютого 2015 року терористичного акту на просп. Маршала Жукова в м. Харкові та напередодні скоєння, а також оперативним шляхом установлена причетність указаних осіб до цього терористичного акту, автотранспортні засоби, які використовувалися ними для його підготовки та вчинення, у тому числі оперативним шляхом встановлені обставини, що сприяли формуванню в цих осіб умислу на вчинення терористичного акту та стійкої неприязні до чинної влади, які зафіксовані на носії інформації у вигляді ПТ-диска, роздрукованих фотографіях із мережі «Інтернет»;
		- протоколах огляду місця події від 22 лютого 2015 року зі схемами і фототаблицями, відповідно до яких було оглянуто місце вибуху на проспекті Маршала Жукова у м. Харкові та трупи ОСОБА_28 й ОСОБА_27 ;
		- протоколах огляду трупів ОСОБА_28 від 23 лютого 2015 року, ОСОБА_30 та ОСОБА_29 від 24 лютого 2015 року;
		- протоколі огляду місця події від 22 лютого 2015 року, відповідно до якого під час огляду було вилучено натільний одяг ОСОБА_30 , ОСОБА_29 та ОСОБА_33 ;
		- протоколі огляду місця події від 22 лютого 2015 року, згідно з яким у ході огляду вилучено особисті речі ОСОБА_53 , ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 зі слідами вибуху;
		- протоколі огляду предметів від 24 лютого 2015 року, а саме особистих речей ОСОБА_53 , ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 ;
		- протоколах від 24 лютого 2015 року огляду предметів - особистих речей ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 ;
		- протоколі огляду місця події від 22 лютого 2015 року, а саме ділянки місцевості, розташованої вздовж проїзної частини просп. Маршала Жукова в м. Харкові, де відбувся вибух;
		- протоколі огляду місця події від 22 лютого 2015 року, а саме місцевості поблизу гаражного кооперативу;
		- протоколі від 23 лютого 2015 року про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем із додатком у вигляді диска, на якому зафіксовані фото- та відеоматеріали вчинення 22 лютого 2015 року терористичного акту в м. Харкові на просп. Маршала Жукова;
		- протоколі огляду відеоматеріалів від 13 березня 2015 року, а саме диску, на якому зафіксовані фото- та відеоматеріали вчинення 22 лютого 2015 року терористичного акту на просп. Маршала Жукова в м. Харкові, з додатками у вигляді фототаблиць;
		- протоколі від 23 лютого 2015 року огляду відеозаписів з відеореєстратора, вилученого з ГБК «За рулем», з додатками;
		- протоколі огляду місця події від 22 лютого 2015 року, під час якого вилучені уламки з тіла ОСОБА_35 , з додатком у вигляді фототаблиці;
		- протоколі огляду місця події від 23 лютого 2015 року, згідно з яким під час слідчої дії вилучено предмети з тіл ОСОБА_16 та ОСОБА_53 ;
		- протоколі огляду від 03 березня 2015 року, за даними якого під час огляду вилучено зразки ґрунту з місцевості, яка прилягає до місця вчинення вибуху;
		- відеозаписах камер відеоспостереження зі станцій Харківського метрополітену на компакт-диску, а також схеми станцій метро «імені  О. С.  Масельського» та «імені  Маршала Жукова», на яких містяться відеозображення ОСОБА_11 , який 22 лютого 2015 року о 12:49 заходить до станції метрополітену «імені  О. С. Масельського» та о 13:03 виходить зі станції «імені  Маршала Жукова»;
		- протоколі огляду відеоматеріалів від 12 березня 2015 року, а саме відеозаписів з камер відеоспостереження на станціях метро «імені  О. С.  Масельського» та «імені Маршала Жукова» Харківського метрополітену, із додатками у вигляді фототаблиць;
		- протоколах тимчасового доступу до речей і документів та проведення виїмки у ПрАТ «МТС Україна» та ПрАТ «Київстар» від 11 березня 2015 року, у ТОВ «Астеліт» від 12 березня 2015 року, з додатками у вигляді компакт-дисків;
		- протоколах від 25 - 27 березня 2015 року огляду компакт-дисків, отриманих під час надання тимчасового доступу у ПрАТ «МТС Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Астеліт», з інформацією щодо ідентифікації мобільних телефонів, а також номерів мобільних операторів, що використовувалися обвинуваченими, з додатками у вигляді деталізації з`єднань мобільних телефонів, а також схем та розшифровок. Згідно з деталізацією з`єднань:
		- з номера НОМЕР_11 (мобільний термінал марки «Samsung GT-E1200I», ІМЕІ: НОМЕР_12 , належить ОСОБА_9 ) здійснювалися з`єднання тільки на номер НОМЕР_13 ( ОСОБА_10 ) та номер НОМЕР_14 ( ОСОБА_11 ),
		- з номера НОМЕР_13 (мобільний термінал марки «Samsung GT-E1200I», ІМЕІ: НОМЕР_15 , належить ОСОБА_10 ) здійснювалися з`єднання тільки на номер НОМЕР_11 ( ОСОБА_9 ) та номер НОМЕР_14 ( ОСОБА_11 ).
		ОСОБА_10 , в свою чергу, з номерів НОМЕР_16 та НОМЕР_17 (мобільний термінал «CAT B25 DualSim Black», ІМЕІ_1: НОМЕР_18 , ІМЕІ_2: НОМЕР_19 ) здійснював з`єднання на номери, які використовував ОСОБА_9 ( НОМЕР_1 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 та НОМЕР_22 ) та ОСОБА_11 ( НОМЕР_23 , НОМЕР_24 );
		- протоколі затримання підозрюваного ОСОБА_9 від 26 лютого 2015 року;
		- протоколі огляду мобільного телефону «Самсунг GT-E1232B Duos», IMEI: НОМЕР_25 , вилученого в ОСОБА_11 , в якому записані номери телефонів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які він приховав під іменами «ОСОБА_69» ( НОМЕР_26 , НОМЕР_27 ) та «ОСОБА_68» (НОМЕР_36);
		- протоколі огляду від 21 березня 2015 року мобільного телефону ОСОБА_10 «Самсунг Е1200І» ІМЕІ: НОМЕР_28 , з номером сім-картки НОМЕР_2 , яким він користувався для спілкування виключно в так названій закритій групі з ОСОБА_54 та ОСОБА_9 . У цьому телефоні містяться контакти лише двох вказаних осіб, при цьому з метою конспірації їх контакти записані як «ОСОБА_66» (НОМЕР_1), яким користувався ОСОБА_9 , та «ОСОБА_67» ( НОМЕР_3 ), яким користувався ОСОБА_11 . Крім того, у телефоні міститься смс-листування з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , що під час аналізу спільно з інформацією про з`єднання абонентів мобільного зв`язку, отриманою від оператора ПрАТ «МТС Україна», тобто трафіком телефонних з`єднань цих номерів, та оглядом мобільного телефону «Самсунг Е1200І» з номером НОМЕР_29 ( ОСОБА_9 ) підтверджують участь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 разом з ОСОБА_9 у закладенні та в подальшій перевірці місця закладення на просп. Маршала Жукова вибухового пристрою на основі МОН-100 в нічний час 22 лютого 2015 року, з 02 години до 03:40, а також домовленість про збори та саме збори цієї групи вдома у ОСОБА_9 22 лютого 2015 року з 10:30, перед останнім етапом виконання їх злочинного плану - виїзду на просп. Маршала Жукова для приведення в дію закладеного ними вибухового пристрою;
		- рапорті заступника начальника 3-го відділу ГВ КЗЕ УСБУ в Харківській області щодо причетності ОСОБА_9 до терористичного акту та наявності зброї у нього вдома;
		- протоколі обшуку від 26 лютого 2015 року за місцем проживання ОСОБА_9 , під час якого були вилучені боєприпаси та вибухові речовини;
		- ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 ;
		- протоколі огляду флеш накопичувача від 25 березня 2015 року, вилученого в ході обшуку квартири ОСОБА_9 , із додатками, з інформацією про готування вчинення терористичного акту;
		- протоколі огляду від 20 березня 2015 року предметів, вилучених у ході проведення обшуку у ОСОБА_9 ;
		- протоколі огляду від 21 березня 2015 року предметів, вилучених під час проведення обшуку у ОСОБА_9 , а саме його комп`ютера, у тому числі електронної почтової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою якої ОСОБА_9 листувався із представниками спецслужб рф щодо підготовки та вчинення терористичного акту 22 лютого 2015 року;
		- протоколі огляду речей та документів від 02 березня 2015 року, у тому числі саперної лопатки ОСОБА_9 , за допомогою якої він здійснив закладання вибухового пристрою на основі МОН-100 на просп. Маршала Жукова 22 лютого 2015 року;
		- протоколі від 21 березня 2015 року огляду мобільних телефонів ОСОБА_9 і карток мобільних операторів, а саме мобільного телефону ОСОБА_9 «Самсунг Е1200І», ІМЕІ:  НОМЕР_30 , з номером сім-картки ( НОМЕР_1 ), яким він користувався для спілкування в так названій закритій групі з ОСОБА_54 та ОСОБА_10 . Крім того, у телефоні міститься смс-листування з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , яке під час аналізу спільно з інформацією про з`єднання абонентів мобільного зв`язку, отриманою від оператора ПрАТ «МТС Україна», тобто трафіком телефонних з`єднань цих номерів, та оглядом мобільного телефону «Самсунг Е1200І» з номером ( НОМЕР_2 ) ( ОСОБА_10 ) підтверджують взяття участі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 разом із ОСОБА_9 у закладенні та подальшій перевірці місця закладення на просп. Маршала Жукова вибухового пристрою на основі МОН-100 в нічний час 22 лютого 2015 року, а саме з 02:00 по 03:40, а також домовленість про збори та збори цієї групи вдома у ОСОБА_9 22 лютого 2015 року з 10:30. Крім того, оглянутий телефон «Самсунг Е1200І», ІМЕІ: НОМЕР_12 , який був вилучений під час обшуку у ОСОБА_9 і який перебував у його користуванні та містив листування ОСОБА_9 із телефонними номерами із закритої групи спілкування, якими користувалися ОСОБА_10 ( НОМЕР_2 ) та ОСОБА_11 ( НОМЕР_3 ) у період готування до вчинення злочину з 19 по 22 лютого 2015 року;
		- протоколі огляду предметів від 26 лютого 2015 року (з додатками, фототаблицею) вибухонебезпечних предметів, вилучених у ОСОБА_9 ;
		- ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля «Ford Sierra», належного ОСОБА_9 , та протоколі від 03 березня 2015 року обшуку автомобіля марки «Ford Sierra», державний номер НОМЕР_4 , з якого вилучено флешнакопичувач та зразки ґрунту з килимків;
		- рапорті заступника старшого оперуповноваженого в ОВС ГВ КЗЕ УСБУ в Харківській області щодо причетності ОСОБА_11 до терористичного акту та наявності зброї у нього вдома;
		- протоколі від 26 лютого 2015 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , під час якого вилучено боєприпаси та вибухові речовини, які ОСОБА_11 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу;
		- ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 ;
		- рапорті заступника старшого оперуповноваженого ВКІБ УСБУ в Харківській області щодо причетності ОСОБА_10 до терористичного акту та наявності зброї у нього вдома;
		- протоколі обшуку від 26 лютого 2015 року за місцем проживання ОСОБА_10 , під час якого виявлено та вилучено боєприпаси та вибухові речовини, які ОСОБА_10 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу, а також інші предмети, які мають доказове значення у провадженні;
		- ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 ;
		- протоколі огляду від 17 березня 2015 року ноутбуку, мобільного телефону з сім-картами та носіїв інформації;
		- протоколі огляду предметів від 26 лютого 2015 року з додатками до нього та фототаблицею вибухонебезпечних предметів, вилучених у ОСОБА_10 ;
		- протоколі огляду предметів від 26 лютого 2015 року з додатками до нього та фототаблицею вибухонебезпечних предметів, вилучених у ОСОБА_11 ;
		- протоколі огляду від 27 березня 2015 року мобільного телефону Lenovo А369і, який  вилучено під час обшуку ОСОБА_11 , у ході якого встановлено серійний номер телефону, а також сім-картки з номерами НОМЕР_31 та НОМЕР_32 ;
		- висновку судової комплексної вибухотехнічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху і пострілу від 23 березня 2015 року № 37/2015, згідно з яким на місці події 22 лютого 2015 року навпроти п`ятиповерхового будинку АДРЕСА_6 , відбувся вибух радіокерованого телефоном саморобного вибухового пристрою на основі протипіхотної осколкової міни спрямованого ураження МОН-100. 
		- висновках комплексної судової вибухотехнічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху і пострілу від 05 березня 2015 року № 49 і від 19 березня 2015 року № 81/2015;
		- висновку грунтознавчої експертизи від 16 березня 2015 року № 5, відповідно до якого нашарування ґрунту, вилучені з саперної лопатки ОСОБА_9 і з килимків автомобіля «Ford Siera», д.н.з. НОМЕР_4 , та зразки ґрунту, відібрані справа від місця вибуху і через заасфальтований в`їзд до гаражного кооперативу «За рулем», надані в пакетах № 7, 12, мають спільну родову належність;
		- висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області від 20 березня 2015 року № 16, згідно з яким на змивах з телефонів марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_12 , сім-картки та акумулятора до нього і з внутрішньої поверхні телефону «Samsung», IMEI: НОМЕР_33 , та акумулятора виявлені клітини з ядрами, що збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка слини ОСОБА_9 ;
		- протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 лютого 2015 року (впізнання свідком ОСОБА_55 ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_56 ОСОБА_9 ). Під час указаних слідчих дій ОСОБА_57 та ОСОБА_58 впізнали ОСОБА_9 як особу, яка 19 і 21 лютого 2015 року придбала в пункті продажу мобільних телефонів та аксесуарів сім-картку НОМЕР_34 разом з мобільним телефоном «Самсунг Е1200», який був використаний ОСОБА_9 під час виготовлення дистанційної системи керування вибуховим пристроєм на основі МОН-100, а також мобільний телефон «Нокіа 1110» та сім-картку з номером НОМЕР_35 , які згодом використовували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для здійснення дзвінка на мобільний термінал «Самсунг Е1200» із номером НОМЕР_34 , установлений у систему дистанційного керування міни МОН-100;
		- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 лютого 2015 року (впізнання свідком ОСОБА_59 . ОСОБА_10 ). Під час слідчої дії свідок упізнав ОСОБА_10 як особу, яка була поруч із ОСОБА_9 під час придбання останнім 19 лютого 2015 року мобільних телефонів та аксесуарів у кіоску, що розташований у переході станції «Пролетарська» КП «Харківський метрополітен»;
		- протоколі слідчого експерименту від 27 лютого 2015 року за участю ОСОБА_10 і відповідних додатках та відеозаписі слідчої дії, у ході якої ОСОБА_10 за участю захисника розповів про обставини підготовки та вчинення терористичного акту 22 лютого 2015 року;
		- протоколі слідчого експерименту від 27 лютого 2015 року за участю ОСОБА_9 і відповідних додатках та відеозаписі слідчої дії, під час якої ОСОБА_9 за участю захисника розповів про обставини підготовки та вчинення терористичного акту 22 лютого 2015 року;
		- протоколі слідчого експерименту від 27 лютого 2015 року за участю ОСОБА_11 і відповідних додатках та відеозаписі слідчої дії, в ході якої ОСОБА_11 за участю захисника розповів про обставини підготовки та скоєння терористичного акту 22 лютого 2015 року;
		- протоколі слідчого експерименту із ОСОБА_11 від 27 лютого 2015 року і відповідних додатках на місці підготовки до вчинення терористичного акту у м. Харкові. У ході слідчого експерименту ОСОБА_11 за участю захисника розповів про обставини підготування та вчинення терористичного акту;
		- протоколах від 26 березня 2015 року № 70/5-5967т, DVD-R № 2925/ГВ ЗНД та № 70/5-5966т, DVD-R №2922/ГВ ЗНД за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю всередині публічно доступного місця від 25 березня 2015 року з додатками стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
		- висновку фоноскопічної експертизи від 21 лютого 2017 року № 8-3В3, під час якої були досліджені результати негласних слідчих розшукових дій, що містяться на дисках DVD-R № 2925/ГВ ЗНД, DVD-R № 2922/ГВ ЗНД та в протоколах від  26 березня 2015 року № 70/5-5966т і № 70/5-5967т. Згідно з висновками експертизи, на наданих на дослідження фонограмах ознаки монтажу, вибіркове накладення записів, зміни голосу відсутні. Передані на дослідження фонограми, що містяться на аудіофайлах на диску для лазерних систем зчитування № 2925/ГВ ЗНД та № 2922/ГВ ЗНД, за результатами НСРД, придатні для ідентифікації особи, що говорить, за голосом та за текстом відповідно до протоколів. На наданих на дослідження аудіозаписах, які зафіксовані на носіях інформації № 2925/ГВ ЗНД і № 2922/ГВ ЗНД, містяться голоси ОСОБА_9 та   ОСОБА_10 відповідно;
		- ухвалах слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2015 року про надання дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю місця щодо  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ;
		- протоколі огляду DVD диск із відеозаписом з камер спостереження магазину «ДІГМА», де збережено файли з відеозаписом автомобіля «Opel Omega», що під`їжджає 22 лютого 2015 року о 13:24:44 до магазину «Дігма», з нього виходить ОСОБА_9 ;
		- протоколі пред`явлення речей для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_40 , під час якого свідок упізнав автомобіль «Opel Omega» синього кольору, що належить ОСОБА_10 , який свідок бачив у дворі будинку АДРЕСА_6 22 лютого 2015 року одразу після терористичного акту;
		та іншими письмовими доказами, на які є посилання у вироку.
		59. Суд також допитав обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , які вину не визнали та наголошували на їх непричетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Таку позицію обвинувачених місцевий суд спростував, вказавши, що вона спрямована на намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Обвинувачений ОСОБА_11 відмовився від надання показань.
		60. Фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення, отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження місцевим судом, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані за ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. 
		61. Отже, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК. 
		62. Переконливих аргументів про протилежне в поданій скарзі не міститься.
		63. Вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_9 відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
		64. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за апеляційними скаргами їхніх захисників, перевірив викладені у них доводи, які за своїм змістом є аналогічними доводам, касаційної скарги, поданої захисником ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та навів належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
		65. Щодо доводів касаційної скарги захисника про наявність суперечностей у показаннях низки свідків, то колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		66. Місцевий суд безпосередньо заслухавши показання свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_60 та ОСОБА_61 , дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що наявність певних протиріч у показаннях, які вони надавали під час досудового розслідування, і в суді викликані тривалим часом, який минув із моменту події, внаслідок чого особи не можуть пригадати певні деталі. При цьому і сторона захисту, і сторона обвинувачення не були позбавлені права ставити цим свідкам запитання.
		67. Крім того апеляційний суд, слушно зазначив, що надані свідком ОСОБА_62 показання про те, що на місці події знаходився саме автомобіль «Opel Omega» не є суперечливими, оскільки цей свідок наголошував на деталях, які могли бути відомі лише особі, яка бачила автомобіль, зокрема, його характерні ознаки (синій колір, тонування скла, особливості дисків на автомобілі) та місце розташування. При цьому, як пояснив свідок під час допиту у суді першої інстанції, певні відмінності у показаннях могли бути викликані тим, що його перший допит відбувався в день вибуху, він перебував в поганому емоційному стані і не міг пригадати та проаналізувати всі обставини, які сприймав того дня. 
		68. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку і про відсутність суперечностей в показаннях свідка ОСОБА_40 та свідків  ОСОБА_32 , ОСОБА_31 та ОСОБА_36 , в частині того, що останні не помітили автомобіль після вибуху, правильно вказавши, що зазначені обставини не виключають факту перебування такого автомобіля у дворі будинку.
		69. Не знайшли під час вивчення матеріалів кримінального провадження свого підтвердження і доводи захисника щодо неправдивості показань свідків ОСОБА_60 та ОСОБА_42 через відсутність даних про їх офіційне працевлаштування. На спростування позиції сторони захисту, апеляційний суд правильно послався на те, що свідки попереджені про кримінальну відповідальність та приведені судом до присяги, дали показання, які узгоджуються між собою та з іншими доказами, впізнали  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , підстав для обмови свідками обвинувачених судом не встановлено. В судовому засіданні суду першої інстанції зазначені свідки підтвердили, що впізнали ОСОБА_9 , як особу, яка купувала у них мобільні телефони, а свідок ОСОБА_58 також впізнав ОСОБА_10 , який був поряд з кіоском, коли ОСОБА_9 купував у нього телефон. Також свідки повідомили про те, що з того моменту пройшло багато часу і певних обставин вони не пам`ятають. При цьому апеляційний суд підкреслив, що згідно з листом ГУ ДФС у Харківській області, на який посилається сторона захисту, ФОП ОСОБА_63 на податковому обліку не перебуває, однак оскільки пошук здійснений лише за прізвищем, а податковий номер особи відсутній, то результат може бути некоректним. 
		70. Спростовуючи твердження щодо незаконності та недопустимості як доказів протоколів впізнання, зокрема ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_64 та ОСОБА_55 за фотознімками, суд правильно послався на правовий висновок, що міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25 вересня 2023 у справі № 208/2160/18, відповідно до якого положення ч. 6 ст. 228 КПК у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.
		71. Доводи сторони захисту щодо часткового відкриття ОСОБА_9 матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК були предметом перевірки як суду першої, так і апеляційної інстанції. Як зазначив місцевий суд, та не заперечує захисник у касаційній скарзі, 03 квітня 2015 року ОСОБА_9 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, за результатами ознайомлення з якими, складено відповідний протокол про ознайомлення з матеріалами в повному обсязі, який підписано власноручно ОСОБА_9 . Вказана дія була виконана з дотриманням права на захист, тобто у присутності захисника про що свідчить його підпис у відповідному протоколі. 
		72. Крім того, спростовуючи аналогічні за змістом доводи сторони захисту щодо недопустимості речових доказів, аудіо- та відеозаписів, оскільки вони не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на те, що ці докази є невід`ємною частиною відповідних протоколів слідчих дій, з якими сторона захисту ознайомилась. Будь-яких клопотань сторона захисту під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не заявляла. Натомість вказані докази також були досліджені судом першої інстанції за участю учасників судового розгляду. З огляду на що, суд правильно вказав про відсутність порушень ст. 290 КПК.
		73. Доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколів НСРД через те, що ухвали слідчих суддів були відкриті стороні захисту лише під час судового розгляду є неприйнятними. Як убачається з матеріалів провадження вказані ухвали були долучені стороною обвинувачення під час судового розгляду, досліджені та оцінені місцевим судом з урахуванням вимог КПК. При цьому, суд апеляційної інстанції, перевіряючи аналогічні за змістом доводи, з посиланням на матеріали провадження правильно вказав, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2015 року, що стали підставою для проведення НСРД, на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, оскільки вони були розсекречені лише 25 листопада 2016 року. Ці документи відкриті стороні захисту під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, приєднані до матеріалів провадження, та були досліджені цим судом у судовому засіданні в присутності учасників кримінального провадження. Суд забезпечив стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для їх проведення з метою реалізації принципу змагальності. При цьому апеляційний суд обґрунтовано послався на правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6847/15-к.
		74. Також не було встановлено і порушень проведення у обвинувачених обшуку, який у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК, був проведений в присутності понятих, з дотриманням положень ст. 236 КПК. У подальшому слідчий суддя перевірив, чи були підстави для проникнення до житла без ухвали слідчого судді, та надав дозвіл на проведення обшуку. Оскільки були достатні підстави вважати, що особи ймовірно причетні до терористичного акту та можуть зберігати за місцем проживання вибухові речовини чи бойові припаси, негайне проникнення до житла з метою врятування життя людей та майна є обґрунтованим.
		75. Суд звертає увагу, також на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22, відповідно до якого слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати. У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.
		76. У цьому кримінальному провадженні обшук проведено в порядку передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК. Суд, розглядаючи клопотання, перевіряє чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. При цьому у разі задоволення клопотання, така ухвала виконує виключно контрольну функцію і не може вважатися правовою підставою для проведення обшуку. Суд зауважує, що під час розгляду таких клопотань відсутня змагальність, як така, адже за змістом ст. 248 КПК сторона захисту не повідомляється та не викликається у судове засідання. З огляду на викладене, відсутність в матеріалах провадження журналу судового засідання під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку, на переконання колегії суддів, не є таким порушенням, яке тягне за собою визнання недопустимим протоколу проведення цієї слідчої дії.
		77. Доводи сторони захисту щодо неточності вилученої у ОСОБА_9 кількості пластиду, вказаної у процесуальних документах, були предметом перевірки апеляційним судом, який дійшов слушного висновку про те, що така неточність не свідчить про фальсифікацію доказів, не спростовує факту зберігання ним вибухової речовини і загалом не впливає на правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 263 КК.
		78. Наявність у матеріалах кримінального провадження даних про те, що мобільний телефон ОСОБА_9 перебував в іншому місці під час вчинення злочину не спростовує сукупності усіх зібраних у кримінальному провадженні доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК, як про це стверджує захисник у касаційній скарзі. 
		79. Апеляційний суд також перевірив доводи сторони захисту про застосування до, в тому числі ОСОБА_9 , недозволених методів досудового розслідування, та відмовив у їх задоволені, навівши в ухвалі мотиви прийнятого рішення. В судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор також надав постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_65 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220000000899 від 22 жовтня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 374 КК, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників СБ України в Харківській області та прокуратури Харківської області об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 374 КК, тобто складу цих кримінальних правопорушень. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000899 від 22 жовтня 2015 року здійснювалося за заявами обвинувачених, у тому числі й ОСОБА_9 . Жоден із присутніх в судовому засіданні захисників не заперечив проти приєднання зазначеної постанови та не повідомив про її оскарження або скасування. Не міститься таких даних і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		80. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.
		81. Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що місцевим судом було залишено поза увагою численні клопотання сторони захисту. Суд наголошує, що всі клопотання були розглянуті місцевим судом, що підтверджується наявними в матеріалах провадження технічними носіями інформації з записами судових засідань (т. 21), відповідно до яких суд, розглянув подані обвинуваченими та їх захисниками клопотання та прийняв відповідні рішення, зміст та мотиви постановлення яких оголошено у відповідних судових засіданнях.
		82. Інші доводи касаційних скарг сторони захисту також не спростовують висновків судів та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		83. Істотних порушень норм матеріального та процесуального права у кримінальному провадженні при його перегляді судом касаційної інстанції не встановлено, а тому відсутні, передбачені ст. 438 КПК, підстави для скасування оскаржених судових рішень. Отже, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...