Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/29256/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2024. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: К/990/17268/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №420/29256/23
		 
		адміністративне провадження № К/990/17268/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю.,
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.) у справі №420/29256/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому просив:
		визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.10.2023 № 8746/03-16;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з 02.10.2023, здійснивши перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів.
		2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.12.2023 у задоволенні позову відмовив.
		3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.04.2024 задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.10.2023 №8746/03-16;  зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII з 02.10.2023; стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2147,20 грн.
		4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 служив черговим помічником начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи «Білозерська виправна колонія (№105)».
		6. Наказом начальника Державної установи «Білозерська виправна колонія (№105)» від 22.12.2017 №78/ос майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи «Білозерська виправна колонія (№ 105)», з 29.12.2017 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України (у зв`язку із скороченням штатів) відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		7. Згідно з наказом на день звільнення ОСОБА_1 з посади вислуга років у календарному обчисленні складала 21 (двадцять один) рік 04 (чотири) місяці 01 (один) день, у пільговому обчисленні 27 (двадцять сім) років, 02 (два) місяці, 00 (нуль) днів.
		8. За заявою ОСОБА_1 , 20.09.2023 Департаментом з питань виконання кримінальних покарань до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від №8/1-17287/Гр надіслано пакет документів із заявою ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262- XII.
		9. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення від 06.10.2023 №8746/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, з посиланням на те, що вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 21 рік 04 місяці 01 день (у пільговому обчислені: 27 років 01 місяць 26 днів), що не відповідає вимогами Закону №2262- XII, оскільки відсутня необхідна календарна вислуга років на момент звільнення зі служби.
		10. Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вимог Закону №2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), який не передбачає зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії, тому стаж служби позивача у календарному обчисленні не змінився та становить 23 роки 06 місяців і є меншим, ніж необхідно для призначення пенсії, на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII.
		12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача наявні всі умови для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, оскільки він набув право на призначення пільгової пенсії у грудні 2017 року, коли діяла редакції Порядку №393 до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, мав 27 років пільгового стажу при необхідному 23 роки та 6 місяців, а зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 до Порядку №393, не підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин.
		Суд апеляційної інстанції також зазначив, що право на пільгове обчислення вислуги років регулюється не лише Порядком №393 для цілей Закону №2262-ХІІ, а і спеціальними законами, яким у даному випадку є Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), положеннями частини 4 статті 23 якого передбачено пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсій осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Положення цієї норми діяли на час звільнення позивача зі служби і на час його звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
		13. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		14. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 15.01.2024 у справі №240/22910/22, від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 31.01.2024 у справі №120/7300/22 щодо застосування пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII, Порядку №393 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, якими передбачено зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років тільки для визначення розміру пенсії. Відповідач наполягає на тому, що ці норми права не передбачають зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії.
		15. Скаржник доводить неврахування судом апеляційної інстанції, що Порядок №393, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачає зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії, а тому стаж служби позивача у календарному обчисленні не змінився та становить 23 роки 06 місяців і є меншим, ніж необхідно для призначення пенсії на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII, що правильно було встановлено судом першої інстанції. 
		16. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови  суду апеляційної інстанції, просив залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
		18. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом № 2262-XII.
		19. Відповідно до статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1- 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
		20. Статтею 17 цього Закону визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею цього Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. Своєю чергою, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
		21. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
		Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
		22. Положеннями статті 12 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
		Цим законом передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
		23. Порядком №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
		24. Основним нормативним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393.
		25. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
		26. Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
		27. Закон №2262-XII як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
		28. Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
		29. Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
		30. Своєю чергою, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
		31. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
		32. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		33. З урахуванням викладеного Суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
		34. З аналізу наведених правових норм вбачається, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.
		35. Відповідач, відмовляючи в оформленні подання для призначення позивачу виходив з того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час його роботи становить 23 роки 06 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
		36. Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
		37. Така позиція була також підтримана Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
		У цій постанові Судова палата дійшла висновку, що в цілях Закону №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №393.
		38. Колегія суддів враховує правові висновки, наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 та вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним оскарженого рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
		39. Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 27 років, а тому, у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі цього  Закону.
		Наведена правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20, від 10.06.2024 у справі №260/4588/23, від 20.11.2024 у справі №380/8441/21.
		40. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права. 
		41. Ураховуючи зазначені правові норми та встановлені судами обставини, які підтверджуються матеріалами справи, зокрема, що позивач набув право на призначення пільгової пенсії у грудні 2017 року, коли діяла редакція Порядку №393 до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, мав 27 років пільгового стажу при необхідному 23 роки та 6 місяців, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що у позивача наявні всі умови для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
		42. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах Верховного Суду від 15.01.2024 у справі №240/22910/22, від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 31.01.2024 у справі №120/7300/22 щодо застосування пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII, Порядку №393 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, якими передбачено зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років тільки для визначення розміру пенсії, оскільки правовідносини у наведених справах не є релевантними до правовідносин у цій справі з огляду на різні встановлені обставини у справах.
		Так, у справах, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, особи, яким було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII, були звільнені зі служби і вважали, що набули право на призначення пенсії після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 до Порядку №393, однак у цій справі позивач набув право на призначення пільгової пенсії у грудні 2017 року, коли діяла редакція Порядку №393 до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119.
		43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновком.
		44. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                          Я.О. Берназюк
		 
		Суддя                                                                                          А.Ю. Бучик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...