Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/52392/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 27.11.2024. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: К/990/38968/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 460/52392/22
		адміністративне провадження № К/990/38968/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
		судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімік" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 (судді - Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.)
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімік" до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Едімік» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №22/16 від 30.11.2022.
		В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що висновки відповідача про порушення вимог Кодексу Законів про працю України є необґрунтованими, оскільки перелічені в акті перевірки особи виконували конкретно визначену роботу відповідно до укладених цивільно-правових угод, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку і отримуючи обумовлену договорами винагороду на підставі актів виконаних робіт. 
		Також покликався на те, що ТОВ «Едімік» не вчиняло фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудових договорів, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 265 КЗпП України.
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадові особи Головного управління ДПС України у Хмельницькій області на підставі направлення №37640 від 21.10.2022, №3765 від 21.10.2022 провели перевірку господарської одиниці майновий комплекс, за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, село Полянь, вулиця Шкільна, 48, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Едімік» (ЄДРПОУ 39808855), адреса державної реєстрації суб`єкта господарської діяльності: Хмельницька область, Шепетівський район, село Полянь, вулиця Шкільна, 48, за результатами якої склали акт від 01.11.2022 №5828/22-01-24-06/39808855.
		У вказаному акті зазначено, що під час проведення фактичної перевірки 25.10.2022 на території ТОВ «Едімік» знаходилось шість працівників, які виконували роботу по фасуванню солі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		Відповідно до наявних відомостей в інформаційних системах Головного управління ДПС України у Хмельницькій області, вказані громадяни станом на 25.10.2022 відсутні як належним чином оформлені найманими працівниками у будь-якого роботодавця.
		Під час проведення перевірки вказані працівники знаходились на території майнового комплексу та надали уповноваженим особам Головного управління ДПС України у Хмельницькій області письмові пояснення.
		Для проведення перевірки ТОВ «Едімік» надало цивільно-правові договори між громадянами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) і юридичною особою (ТОВ «Едімік»).
		На підставі наданих цивільно-правових договорів, уповноважені особи дійшли висновків, що керівництво ТОВ «Едімік» допустило до роботи шістьох працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , чим порушило вимоги статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».
		Крім того, до Головного управління ДПС України у Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_7 про те, що з 18.02.2022 по 18.07.2022 вона працювала на ТОВ «Едімік» різноробочою, однак офіційно на виконання робіт її не оформляли. Фактичною перевіркою встановлено використання праці без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_7 
		30.11.2022 заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі акта перевірки Головного управління ДПС України у Хмельницькій області від 01.11.2022 №5828/22-01-24-06/39808855 щодо порушень ТОВ «Едімік» законодавства про працю, прийняв постанову про накладення штрафу №22/16, якою за порушення статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», статті 115 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Едімік» наклав штраф у розмірі 469 000,00 гривень.
		Вважаючи зазначену постанову неправомірною, Товариство оскаржило її до суду.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 позов задоволено.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №22/16 від 30.11.2022.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та зазначеними в акті перевірки фізичними особами, не містять ознак трудових договорів, оскільки метою цих договорів є саме отримання певного матеріального результату, а не процес праці. Крім того, акти надання послуг до зазначених договорів містять обсяг виконаних робіт та досягнутий результат. 
		Судом першої інстанції було враховано пояснення допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які, перебуваючи під присягою пояснили, що періодично виконували сезонні роботи товариства, домовляючись про це з директором у разі необхідності виконання такої роботи. Зокрема, у жовтні 2022 року фасували овес у кількості 4 тонни, за що отримували грошову винагороду у розмірі 1750 грн за фасування 1 тонни овесу. Правилам внутрішнього трудового розпорядку підпорядковані не були; надання послуг організовували самостійно; виконання роботи було спрямовано на отримання результату; працювали не кожного дня, лише у зручний для себе час; оплата праці за виконану роботу була здійснена разово та однією виплатою.
		Суд дійшов висновку, що саме поясненням зазначених вище осіб, які були надані ними під присягою, слід надати перевагу, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності. В свою чергу, як було встановлено судовим розглядом, письмові пояснення зазначених осіб, на які покликається відповідач, були надані ними під диктовку посадових осіб контролюючого органу. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відносинах між ТОВ «Едімік» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відсутні ознаки підпорядкованості та залежності. Зазначені фізичні особи не були інтегровані в організаційну структуру (не належали до штату) товариства, роботи виконували самостійно, без вказівок та контролю позивача, з використанням власних засобів та матеріалів, винагороду отримали разово у грошовій формі за результатом виконаних робіт та у попередньо встановленому розмірі. Такі відносини не мали характеру прихованого працевлаштування, а укладені правочини відповідали реальним правовідносинам. 
		Оцінюючи твердження відповідача про допуск позивачем до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з того, що самі лише факти про імовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні фізичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці. Разом з тим, відповідач жодних документів для з`ясування наведених, зокрема у зверненні ОСОБА_7 питань, від суб`єкта господарювання не витребовував, а зроблені ним висновки щодо порушень позивачем трудового законодавства грунтуються виключно на інформації, наведеній у письмовому зверненні, зокрема, ОСОБА_7 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Едімік» не було допущено порушень вимог КЗпП України в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023  рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 скасовано.
		У задоволенні позову ТОВ "Едімік" до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом наданих посадовою особою Товариства цивільно-правових угод, укладених між Товариством та працівниками, зазначеними у акті перевірки, є процес праці, а не її кінцевий результат; вони не містять жодних відомостей щодо обсягу виконуваної роботи у виді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання. У договорах відсутні будь-які відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань, кількісних і якісних характеристик. За цими договорами фізичні особи повинні систематично виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду робіт, у встановлений строк.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди укладені позивачем з наведеними фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.
		Апеляційний суд відхилив висновки суду першої інстанції щодо додатково наданих до суду додаткових угод до цивільно-правових договорів, оскільки такі не були надані під час перевірки, а неможливість їх надання під час перевірки не підтверджена жодними доказами. Крім того, в ході перевірки встановлено, що працівники фасували сіль, при тому, що надані договори, як і додаткові угоди стосуються фасування вівса.
		Крім того апеляційний суд відхилив як належні докази пояснення свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , надані ними в суді першої інстанції під присягою, оскільки такі суперечать первинно наданим поясненням під час проведення перевірки, зокрема щодо товару, який вони фасували. При цьому, зміна пояснень належним чином не обґрунтована, докази впливу посадових осіб контролюючого органу на працівників не встановлені, рішення правоохоронних органів з цього приводу відсутні.
		Апеляційний суд дійшов висновку, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні 
		ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
		В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		Зокрема, покликається на порушення судом апеляційної інстанції процесуального законодавства в частині недослідження судом зібраних у справі доказів. Покликається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно було відхилено пояснення зафіксованих в акті перевірки фізичних осіб, наданих ними в суді першої інстанції в якості свідків під присягою. При цьому, такі в суді апеляційної інстанції повторно не допитувались, їх покази у судовому засіданні не відтворювались і не зачитувались. Натомість апеляційний суд надав перевагу письмовим поясненням зазначених осіб, наданих ними під час перевірки. При цьому, апеляційним судом не було спротовано встановлені судом першої інстанції факти того, що частина таких була написана під диктовку  посадових осіб відповідача, а інша частина взагалі написана одним почерком, а також на підставі акту перевірки, який містить ряд суперечностей.
		Покликається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що ТОВ «Едімік» не здійснює діяльності ні з добування солі, ні оптової торгівлі продуктами харчування, штатним розписом товариства не передбачено будь-яких посад, пов`язаних з обробкою, фасуванням чи продажем будь-яких продуктів харчування, а відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «Готова продукція» станом на 01.10.2022, на 25.10.2022 та на 01.11.2022 такого продукту, як сіль, взагалі не було на складі товариства ні до перевірки, ні під час перевірки.
		Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №802/2066/16-а.   
		Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована ст. 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		З урахуванням предмету спору у справі, що розглядається, а також беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, аргументи сторін, юридичну природу та характер спірних правовідносин, ключовим питанням, яке постає під час касаційного перегляду ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень, є питання про те, чи виникли між позивачем і вказаними у оспорюваній постанові особами трудові відносини, або ж мали місце відносини цивільно - правового характеру, урегульовані відповідними правочинами.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого. 
		Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
		Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
		Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 08.06.2021 у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи:
		«……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.
		За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.
		Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.
		Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.
		За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
		Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.»
		Крім того, у постанові від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а Верховний Суд дійшов наступних висновків:
		«Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
		Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
		Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.»
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що фізичні особи, яких було виявлено представниками відповідача під час перевірки на території позивача, періодично виконували роботи несистематичного характеру, правилам внутрішнього трудового розпорядку підпорядковані не були, надання послуг організовували самостійно, виконання роботи було спрямовано на отримання результату, працювали лише у зручний для себе час і оплата за виконану роботу здійснювалась разово та однією виплатою.
		Такі фактичні обставини встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів та показів, допитаних в судовому засіданні як свідків, виявлених під час перевірки у позивача фізичних осіб.
		Своєю чергою, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку укладеним з фізичними особами договорів та письмовим поясненням цих осіб, дійшов висновку, що такі докази підтверджують факт їх допуску до роботи без укладення трудового договору.
		При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив як належні докази пояснення свідків, як такі, що суперечать первинно наданим поясненням під час проведення перевірки.
		Водночас, відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Надані в судовому засіданні в суді першої інстанції покази свідків безумовно містили інформацію щодо предмета доказування у справі, яка розглядається, відтак відхилення їх судом апеляційної інстанції, як неналежних, не можна визнати обґрунтованим.
		Крім того, Верховний суд уже вирішував питання можливості врахування під час розгляду подібних справ показів свідків.
		Так, у постанові від 07.09.2022 у справі №380/1381/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
		«…суд має право брати до уваги пояснення осіб, отримані за процедурою допиту свідка безпосередньо судом, адже фактично пояснення особи можуть бути розцінені як доказ по справі виключно, якщо його особу встановлено судом, попереджено про кримінальну відповідальність за неправдиві показання та за неправомірну відмову від дачі показань, а також приведено до присяги такого свідка.
		38. Так, свідок Особа_ надавав безпосередньо свої пояснення у суді під присягою, і саме показання, наданні в суді, повинні братися судом до уваги.»  
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 24.04.2019 у справі №822/1487/18, від 02.02.2021 у справі №1.380.2019.002712.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив, як докази, покази свідків, а їх суперечність з наданими під час перевірки письмовими поясненнями, в т.ч. про об?єкт фасування, не свідчить автоматично, що перевагу слід надати саме останнім, чи що такі є недостовірними, за умови що покази свідків не спростовані у встановленому процесуальним законом порядку на підставі інших належних та допустимих доказів.
		За таких обставин суд першої інстанції інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо недоведеності факту допуску позивачем працівників до роботи без укладення трудових договорів і в ході апеляційного перегляду такі висновки не спростовано.
		Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		Керуючись ст. 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едімік"  задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: 
		О.П. Стародуб
		 
		А.А. Єзеров
		 
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...