Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/15604/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2024. Зареєстровано: 28.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.

Номер судового провадження: 2/295/3604/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №295/15604/24
		Категорія 43
		2/295/3604/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.11.2024 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомира у складі:
		головуючого судді Перекупка І.Г.
		при секретарі Конончук Ю.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФ України в Житомирській області) про відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтований тим, що він ОСОБА_1 (Позивач), 31.12.2010 р звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, є особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Житомирській області (Відповідач) та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/3649/21 зобов`язано ГУ ПФ України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у період: з 01 серпня 2018 р. по 31 серпня 2018 р.; з 01 жовтня 2018 р. по 31 жовтня 2018 р.; з 01 грудня 2018 р. по 31 грудня 2018 року; з 01 березня 2019 р. по 31 березня 2019 р.; з 01 червня 2019 р. по 31 липня 2019 року; з 01 вересня 2019 р. по 31жовтня 2019 р., з 01травня 2020р.по 31липня 2020року:з 01вересня 2020 р. по 31 жовтня 2020 р. та з 01 грудня 2020 р. підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
		Вказане рішення суду 10.07.2021 р. набрало законної сили і на його виконання Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який пред`явлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
		На підставі виконавчого листа державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 67921592.
		ГУ ПФ України у Житомирській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 240/3649/21 неправомірно нараховано розмір підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, замість визначеного у рішенні суду двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), здійснено неправильний розрахунок заборгованості з виплати підвищення до пенсії, тобто нараховано тільки 30 470,64 грн., а повинна бути сума 206 406,00 грн.
		Позивач двічі звертався до суду, в порядку ст. 383 КАС України, тричі звертався до Відділу примусового виконання рішень, але результат відсутній.
		Заборгованість по перерахунку пенсії в сумі 30 470,64 грн. не виплачена. 
		Крім цього, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 240/16923/21 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» від 10.06 2021 р. № 33/26/117-401, у розмірі 83% від грошового забезпечення, визначеного станом за листопад 2019 р., з урахуванням проведених виплат.
		Вказане рішення суду 30.12.2021 р. набрало законної сили і на його виконання Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який пред`явлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
		27.01.2022 р. старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68354130.
		ГУ ПФ України в Житомирській області на виконання вказаного судового рішення було проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії, однак виплата коштів за період з 01.12.2019 р. по 31.01.2022 р. в сумі 16 806,36 грн. не здійснена. 
		Рішенням Житомирськогоокружного адміністративногосуду від25травня 2022р.у справі№ 240/1060/22зобов`язаноГУ ПФУкраїни вЖитомирській областіздійснити перерахунокта виплату ОСОБА_1 пенсії безобмеження їїмаксимальним розміромз урахуваннямвиплачених сум,із 01.12.2019р.по 31.03.2020року.11.07.2022 р. рішення суду набрало законної сили.
		06.12.2022 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження № 70471559. 
		ГУ ПФ України у Житомирській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 240/1060/22 тричі невірно розраховано суму доплати у розмірі 3 391,52 грн., що свідчить про навмисні протиправні дії посадових осіб ГУ ПФ України в Житомирській області лише після звернення до суду в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України та неодноразового звернення до Відділу примусового виконання рішень, проведено правильний розрахунок заборгованості в сумі 36 775,52 грн. Заборгованість в сумі 36 775,52 грн не виплачена.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 р. у справі № 240/2012/23 зобов`язано ГУ ПФ України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.07.2022 р. щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». 28.07.2023 р. рішення суду набрало законної сили. 05.12.2023 р. головним державним виконавцем Відділу прмусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 735132 06. 
		ГУ ПФ України в Житомирській області на виконання вказаного судового рішення було проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії, однак доплата за рішенням суду в сумі 6 714,96 грн. не здійснена.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 р. у справі № 240/15339/23 зобов`язано ГУ ПФ України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01 03.2023 р. перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії. 04.12.2023 р. рішення суду набрало законної сили. 
		07.03.2024 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 74367298. Сума доплати по перерахунку становить 22 018,10 грн. Заборгованість не виплачена. 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 р. у справі № 240/1474/23 зобов`язано ГУ ПФ України в Житомирській області виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., з 01,10.2018 р. по 31.10.2018 р., з 01.12.2018 року по 31.12.2018 р., з 01 03 2019 р. по 31 03 2019 р., з 01 06 2019 р. по 31 07 2019 р., з 01 09 2019 року по 31.10.2019 р., з 01.05.2020 р. по 31.07.2020 р., з 01.09.2020 р. по 31.10.2020 р., з 01.12.2020 року по 31.07.2021 р. без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. 11.12.2023 р. рішення суду набрало законної сили.
		Відповідно до листа ГУ ПФУ сума доплати по перерахунку становить 190 818,12 грн. Заборгованість не виплачена.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 р. у справі № 240/27561/23 зобов язано ГУ ПФ України в Житомирській області виплатити пенсію ОСОБА_1 з 19.07.2022 р., без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. 09.04.2024 р. рішення суду набрало законної сили.
		27.06.2024 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 75399807. Сума доплати по перерахунку становить 8 123,75 грн. Заборгованість не виплачена. 
		25.08.2024 р. ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до ГУ ПФ України в Житомирській області з заявою про виплату йому заборгованості по вказаних рішеннях суду. 
		Листом від 23.09.204 р. № 23532-21396/Р-02/8-0600/24 ГУ ПФ України в Житомирській області повідомило, що виплата різниці між попередньо обчисленим розміром пенсії та на виконання рішень суду буде проводитись в порядку черговості після виділення коштів на виплату заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень.
		Незважаючи на чисельні звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Житомирській області останне надає йому відписки, а рішення суду залишаються невиконаними в частині виплати заборгованості, загальна сума заборгованості становить 311 727.45 грн.
		Протиправні дії ГУ ПФ України в Житомирській області, які полягають у невиплаті пенсії, а також бездіяльність ГУ ПФ України в Житомирській області щодо тривалого невиконання рішень суду, та умисно невірні розрахунки заборгованості працівниками ГУ ПФ України в Житомирській області, на думку позивача, заподіяли йому моральну шкоду. ОСОБА_1 звернув увагу, що він є особою з інвалідністю II групи, протиправні дії відповідача доводили його до загострення хвороби. Моральна шкода, завдана йому, полягає в душевних стражданнях через порушення його здоров`я, прав, неможливості реалізувати, враховуючи вік та стан здоров я, своє конституційне право на належний розмір пенсії. Також, моральна шкода полягає у порушенні звичного способу його життя, адже йому доводилося неодноразово письмово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії і щодо виконання рішень суду. Факт неправомірної бездіяльності відповідача встановлено судовими рішеннями, а тривале їх невиконання саме по собі завдає йому моральних страждань. Заподіяну йому моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 311 727,45 грн., тому що саме такий розмір заборгованості йому не виплачено ГУ ПФ України в Житомирській області.
		До судового засідання позивач не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволені позовних вимог обгрунтовуючи їх наданими суду доказами. (а. с. 48).
		Представник відповідача до суду не з`явився, направив до суду Відзив на позовну заяву зі змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач звернув увагу, що позивачем на підтвердження доводів заподіяння йому моральної шкоди не надано жодних доказів; не надані докази настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
		Відповідач зазначає, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
		Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, тому у задоволенні позову просить відмовити. (а. с. 34-46).
		Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Судом встановлено.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, визначено суддю ОСОБА_2 (а. с. 29).
		Ухвалою суду від 22.10.2024 р. по справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін на 15.45 год. 25.11.2024 року. (а. с. 30).
		31.12.2010 р. ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, є особою з інвалідністю 2 групи з 29.11.2022 р. захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. (а. с. 7)
		Згідно копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 являжться інвалідом МВС 2 групи. (а. с. 8)
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Приписами ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		За приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Судом встановлено, що рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 р., 29 листопада 2021 р., 25 травня 2022 р., 27 червня 2023 р., 13 жовтня 2023 р., 23 жовтня 2023 р., 24 січня 2024 р. зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 на загальну суму 311 727,45 грн.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		У пункті 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
		Серед іншого, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 р. у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
		Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
		При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
		У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п.п. 55-57 судового рішення).
		Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
		Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Із врахування зазначених вище правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
		Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 311 727,45 грн. позивач пов`язує з тим, що йому завдано моральну шкоду, оскільки порушені його права у зв`язку з невиконанням рішень судів в частині невиплати заборгованості на суму 311 727,45 грн. 
		В межах розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що протиправність дій відповідача, яка полягає в не виплаті в повному розмірі заборгованості на суму 311 727,45 грн., а тому в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає додатковому доказуванню.
		Разом з тим, доведення лише протиправності дій відповідача не є достатньою підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
		Задовольняючи адміністративні позови ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства при виплаті йому коштів. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок з бездіяльністю відповідача.
		Лише факт невиплати ГУ ПФ України в Житомирській області ОСОБА_1 заборгованості на суму 311 727,45 грн. безумовно не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди (№ 826/10460/16 від 03.10.2019 р., № 804/6922/16 від 31.07.2019 р. та інші).
		Також, слід зазначити, що сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.
		Суд звертає увагу, що позивачем надано, на його думку, докази, підтверджуючи факт завдання відповідачем моральної шкоди, а саме  «…він є особою з інвалідністю II групи, протиправні дії відповідача доводили його до загострення хвороби. Моральна шкода, завдана йому, полягає в душевних стражданнях через порушення його здоров`я, прав, неможливості реалізувати, враховуючи вік та стан здоров я, своє конституційне право на належний розмір пенсії. Також, моральна шкода полягає у порушенні звичного способу його життя, адже йому доводилося неодноразово письмово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії і щодо виконання рішень суду. Факт неправомірної бездіяльності відповідача встановлено судовими рішеннями, а тривале їх невиконання саме по собі завдає йому моральних страждань…» (а. с. 1-4, 7).
		Разом з тим, враховуючи період встановлення ОСОБА_1 відповідного діагнозу, суд не пов`язує причинного зв`язку між тривалими розладами здоров`я ОСОБА_1 та діями відповідача.
		Достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань бездіяльністю та діями відповідача, крім загального опису таких страждань у позові, а саме доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки цього відповідача, позивач суду не надав.
		Позовна заява містить лише цитування процесуальних рішень судів різних інстанцій, які постановлені в інших справах, в яких заявлялись вимоги про відшкодування моральної шкоди, в той же час в ній абсолютно відсутній конкретний виклад фактичних обставин, які пов`язані безпосередньо із самим позивачем, і які входять до предмета доказування в межах заявлених позивачем позовних вимог.
		На переконання суду наявність рішень Житомирського окружного адміністративного суду, якими права позивача було відновлено, не є безальтернативною підставою для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким у даному випадку і скористався позивач.
		Отже, цими судовими рішеннями були відновлені порушені права позивача на отримання недоотриманих виплат. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.
		Суд вважає, що позивач не довів, що саме внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду здоров`ю.
		Європейський суд з прав людини часто використовує нематеріальні способи залагодження моральної шкоди. У справі «Аміхалай проти Молдови» (20.04.2004 р.) зазначено, що сам факт визнання порушення є достатньою компенсацією моральної шкоди. Те саме зазначено у рішення «Білуха проти України» (09.11.2006 р.).
		Отже, беручи до уваги встановлені під час розгляду даної справи фактичні обставини, зважаючи на те, що позивачем не надано належних і достатніх доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, заподіяння шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру, які призвели до спричинення моральних страждань, не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати відносяться на рахунок держави.
		Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, відмовити.
		Судові витрати віднести на рахунок Держави Україна.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі пододання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Відомості про сторін: 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місцезнаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341.
		Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.
		Повний текст рішення виготовлено 27.11.2024 р.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Богунського районного
		суду м.Житомира                                     І.Г.Перекупка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...