Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12257/13 (910/18736/21) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2024. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/12257/13 (910/18736/21) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
		за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» арбітражного керуючого Огулькової А. М. та представників: Національного банку України - Колосюка С.Л., Служби безпеки України - Ярка О.Ю., Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквія Ойл» - Гавриленка Р.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» - Тарасова С.О.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Національного банку України та Служби безпеки України
		 
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (в частині ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог Служби безпеки України)
		 
		у справі № 910/12257/13 (910/18736/21)
		за позовною заявою Служби безпеки України
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»
		2) Товарної біржі «Всеукраїнський торгівельний центр»
		3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквія Ойл»
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ»
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: арбітражний керуючий Тищенко Оксана Іванівна
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Служба зовнішньої розвідки України
		третя особа-4: Національний банк України
		третя особа -5: ОСОБА_1 
		про визнання недійсними результатів аукціону
		 
		та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквія Ойл»
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»
		2) Товарної біржі «Всеукраїнський торгівельний центр»
		про зобов`язання укласти договір
		 
		в межах справи № 910/12257/13
		за заявою ОСОБА_2 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» 
		про визнання банкрутом
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12257/13 про банкрутство ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (далі - ТОВ «БІК «Інтербудінвест», Боржник). 
		Ухвалою від 01.10.2014 у справі № 910/12257/13 суд першої інстанції, зокрема, затвердив новий реєстр вимог кредиторів Боржника, до якого ухвалив включити, серед інших, таких кредиторів: Службу безпеки України (далі - СБУ) з грошовими вимогами на суму 1 112 266,10 грн; Проектний інститут СБУ з грошовими вимогами на суму 1 647 494,23 грн.
		Постановою від 16.04.2014 у справі № 910/12257/13 місцевий господарський суд визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
		У ліквідаційній процедурі 15.11.2019 Товарною біржою «Всеукраїнський торгівельний центр» (далі - Біржа) проведено другі повторні відкриті торги у формі аукціону з продажу майна банкрута (далі - Аукціон), переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквія Ойл» (далі - ТОВ «Аквія Ойл»).
		Короткий зміст позовних вимог 
		У листопаді 2021 року СБУ звернулася до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/12257/13 з позовом до Боржника, Біржі та ТОВ "Аквія Ойл" про визнання недійсними результатів Аукціону щодо лоту №1: цілісного майнового комплексу, розташованого за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, пр-т Перемоги, 131 (секція №1).
		Позов СБУ обґрунтувала порушенням організації та проведення Аукціону.
		Переможець Аукціону - ТОВ "Аквія Ойл" подав до господарського суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "БІК "Інтербудінвест" та Біржі про зобов`язання укласти договір.
		Ухвалою від 24.03.2023 місцевий господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ «Аквія Ойл» до розгляду (спільно з первісним позовом), а ухвалою від 24.04.2023 відмовив , зокрема, ТОВ «БІК «Інтербудінвест» у задоволенні заяви про залучення третіх осіб до участі у справі (зокрема Національного банку України (далі - НБУ)).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням від 11.09.2023 у справі № 910/12257/13 (910/18736/21) Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позовних вимог СБУ повністю,  задовольнив позовні вимоги ТОВ «Аквія Ойл» та зобов`язав Боржника укласти договір купівлі-продажу за результатами Аукціону.    
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову СБУ, суд першої інстанції мотивував рішення тим ,що наведені позивачем обставини щодо неповноти оголошення про продаж майна не відносяться до безумовних правових підстав для визнання результатів аукціону недійсними, натомість за наслідками проведеного Аукціону досягнуто його мету, що полягала в реалізації майна банкрута для можливості погашення вимог кредиторів, у той час як позивачем не доведено та судом не встановлено порушення прав і законних інтересів СБУ при оспорюванні результатів торгів.
		Підставою для задоволення зустрічного позову про укладення договору за результатом торгів місцевий господарський суд вказав те, що ТОВ «Аквія Ойл», будучи переможцем Аукціону, має легітимне очікування щодо укладення відповідного договору купівлі-продажу.
		Не погодившись із означеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (далі - ТОВ «ІБФ «АВМ»), Національний банк України (далі - НБУ, Банк) та СБУ оскаржили його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою від 02.07.2024 Північний апеляційний господарський суд: задовольнив апеляційні скарги ТОВ «ІБФ «АВМ», НБУ та СБУ частково; скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/12257/13(910/18736/21); прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог СБУ; закрив провадження за зустрічною позовною заявою ТОВ «Аквія Ойл»; скасував ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 та від 24.04.2023 у справі №910/12257/13(910/18736/21).
		Відмовляючи у задоволенні позову СБУ, суд апеляційної інстанції керувався тим, що на спірному Аукціоні були реалізовані саме будівельні матеріали та обладнання, тоді як суть спірних правовідносин свідчить про наявність спору про право власності на реалізоване майно, який існує між третіми особами, до кола яких не відноситься позивач. 
		За висновком суду апеляційної інстанції, СБУ при зверненні з відповідним позовом не обґрунтувала кінцевої мети свого позову та того, як задоволення вимог про визнання недійсним результатів Аукціону може в ефективний спосіб захистити саме її порушені права та які саме права позивача порушені.
		Також апеляційний суд вважав, що особа, яка вважає себе власником майна, що було, на її переконання, незаконно реалізовано на Аукціоні, не позбавлена права звернутись з позовом про визнання недійсним результатів такого та повернення їй майна особисто звертаючись до суду з відповідним позовом. 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги НБУ 
		Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у цій справі в частині ухвалення нового рішення про відмову у задоволені первісних позовних вимог, НБУ подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов СБУ задовольнити. 
		Підставою касаційного оскарження НБУ зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків про їх застосування у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені:
		- у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16 та від 14.12.2016 у справі № 904/9284/14, у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15 (910/16832/19), у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі від 28.01.2021 у справі №922/987/16, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12, від 07.10.2021 у справі №922/3059/16, від 25.11.2021 у справі № 5023/5622/12, від 26.01.2022 у справі №909/1060/16(909/386/20), від 14.06.2022 у справі № 15/68-10, від 26.07.2023 у справі № 926/767-б/15) (щодо можливості визнання (за наявності підстав) результатів торгів (аукціону) недійсними);
		- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16 (щодо порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону);
		- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (щодо застосування конкретного способу захисту);
		- у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 13.06.2017 у справі № 914/2622/16, від 27.02.2019 у справі № 237/142/16-ц, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 (щодо принципу «venire contra factum proprium» - заборона суперечливої поведінки).
		За змістом наведених у скарзі доводів НБУ стверджує про незаконність оскаржуваної постанови (у частині відмови у позові СБУ) внаслідок її ухвалення з порушенням норм процесуального права, зокрема, з підстав залишення поза увагою апеляційним судом обставин того, що позивач за первісним позовом (СБУ) звернувся до суду за захистом своїх прав, будучи одночасно власником земельної ділянки (належить СБУ на праві постійного користування), кредитором у справі та інвестором, що свідчить про помилковість висновку цього суду про відсутність порушених прав СБУ. 
		У контексті порушення процесуальних норм НБУ також зазначає про не дослідження судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи щодо порушення порядку проведення спірного Аукціону та неналежну правову оцінку пов`язаних із цим доказів.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги СБУ 
		СБУ подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у цій справі в частині прийняття нового рішення про відмову у задоволені первісних позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов СБУ задовольнити, а в частині закриття провадження за позовною заявою ТОВ «Аквія Ойл» - постанову залишити без змін. 
		Касаційну скаргу СБУ мотивувала підставами касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та полягають у такому:
		- невірному застосуванні судом апеляційної інстанції положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) через неврахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12, від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17 (у частині можливості оскарження результатів аукціону);
		- порушенні апеляційним судом вимог статті 162 ГПК України, тоді як відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм (у питанні необхідності обґрунтування кінцевої мети подання позову) у подібних правовідносинах;
		- не дослідженні судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, чим порушено норми процесуального права, а саме - статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, висновок щодо застосування яких викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
		Доводи касаційної скарги СБУ зводяться до помилковості висновку суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права СБУ, за захистом якого  останній звернувся із відповідним позовом до суду. Скаржник вважає, що апеляційний суд у наведеному висновку проігнорував обставини того, що: 
		- СБУ позбавлена можливості отримати результат у вигляді готового об`єкту будівництва, а також належній їй частині житлових приміщень (земельна ділянка, розташована по проспекту Перемоги, 131 у м. Києві, належить СБУ на праві постійного користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 28.04.2012 серії ЯЯ №389750 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2018 № 127546447); при цьому СБУ не може звернутись із віндикаційним позовом за захистом свого порушеного права, оскільки не є власником реалізованого на Аукціоні майна; 
		- через порушення процедури проведення Аукціону сума погашення кредиторських вимог СБУ значно менша, ніж могла б бути за умови відсутності порушень щодо рівності учасників Аукціону або допущення їх дискримінації.
		Крім того, стверджуючи про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 162 ГПК України, СБУ зазначила, що вимога цього суду щодо необхідності обґрунтування кінцевої мети подання позову є такою, що обмежує позивача у праві доступу до правосуддя.
		 
		Узагальнений виклад позиції учасників у справі щодо поданих касаційних скарг
		Переможець Аукціону - ТОВ "Аквія Ойл" подав відзиви, у яких просить залишити касаційні скарги НБУ та СБУ без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. 
		За змістом наведених у відзиві доводів ТОВ "Аквія Ойл" стверджує про таке:
		- доводи скаржників щодо порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки, проведення та оформлення кінцевих результатів аукціону є маніпулятивними та такими, що не відповідають обставинам справи та положенням процесуального законодавства;
		- суди з дотриманням відповідних правових позицій Верховного Суду повно та всебічно дослідили процедуру реалізації майна на спірному Аукціоні, встановили відсутність порушень вимог законодавства, що вплинули на результати Аукціону, при його проведенні та констатували відсутність порушень прав та законних інтересів особи, яка оспорює результати Аукціону.
		- НБУ не навів жодних переконливих підстав та доказів, на яких він базує свої вимоги та обґрунтовує, яким чином та яке порушене право СБУ він прагне захистити (безвідносно того, що відсутні будь-які правові підстави для захисту НБУ будь-яких прав СБУ);
		- доводи НБУ про «суперечливу поведінку» ліквідатора ТОВ «БІК «Інтербудінвест» є безпідставними, адже скаржник не надав жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження;
		- НБУ лише декларує про неправильну оцінку доказів, але не зазначає, який саме доказ був оцінений невірно і як само, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції мав такий доказ оцінити. Доводи обох скаржників у цій частині зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки досліджених судами доказів, що виходить за межі його повноважень;
		- твердження СБУ щодо обов`язку суду визначити, якій спосіб захисту порушеного права, у цьому випадку, є ефективним для СБУ, є маніпулятивними та такими, що не базуються на положеннях процесуального законодавства;
		- позиція СБУ є суперечливою, адже останньою зазначено дві взаємовиключні підстави позову, а саме: недотримання порядку проведення Аукціону (коли належним позивачем є кредитор боржника) та незаконність продажу майна через його неналежність Боржнику на дату проведення Аукціону (з позовом має звертатись особа, яка вважає себе власником такого майна). При цьому в матеріалах справи наявні докази того, що Рішенням Комітету кредиторів від 08.10.2019, на якому був присутній з правом вирішального голосу представник СБУ, було погоджено організатора аукціону та порядок продажу майна банкрута.
		Касаційне провадження
		22.07.2024 та 25.07.2024 до касаційного суду надійшли касаційні скарги НБУ та СБУ відповідно.
		Склад суду касаційної інстанції визначено наявними у справі протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
		Ухвалою від 19.08.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (в частині ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог СБУ) у справі №910/12257/13 (910/18736/21), призначив касаційну скаргу до розгляду на 02.10.2024 о 11:30 год.
		Іншою ухвалою від 19.08.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу СБУ без руху, надав скаржнику строк для усунення її недоліків.
		22.08.2024 до касаційного суду на виконання вимог ухвали від 19.08.2024 від СБУ надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
		Ухвалою від 06.09.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (в частині ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог СБУ) у справі №910/12257/13 (910/18736/21), призначив її до розгляду на 02.10.2024 о        11:30 год.; об`єднав у одне касаційні провадження за касаційними скаргами НБУ та СБУ.
		Ухвалами від 02.10.2024 та від 23.10.2024 Верховний Суд оголошував перерву у судовому засіданні у справі №910/12257/13 (910/18736/21) з розгляду касаційних скарг, востаннє до 14.11.2024 о 11:40 год.
		При цьому ухвалою від 07.10.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання ліквідатора ТОВ «БІК «Інтербудінвест» арбітражного керуючого         Огулькової А. М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		У судовому засіданні 14.11.2024 взяли участь ліквідатор ТОВ «БІК «Інтербудінвест» арбітражний керуючий Огулькова А. М. та представники НБУ, СБУ, ТОВ «Аквія Ойл» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційних скарг. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
		Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших учасників судового процесу чи їх представників.
		Установлені судом апеляційної інстанції обставини справи 
		Звертаючись із первісним позовом, СБУ визначила свій статус та право на звернення з відповідним позовом як кредитора Боржника у справі про його банкрутство та замовника будівництва недобудованого житлового будинку, вбудовано-прибудинкових торговельних та офісних приміщень та автомобільного паркінгу, розташованих за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, пр-т Перемоги, 131 (секція 1) та як сторона договору поруки від 20.09.2012, укладеного між ТОВ «БІК «Інтербудінвест» (Боржник), СБУ (Кредитор-1), ТОВ «ІБК «АВМ» (Поручитель) та Службою зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ, Кредитор-2).
		СБУ стверджувало, що під час ліквідації ТОВ «БІК «Інтербудінвест» відбувся аукціон з продажу майна банкрута, а саме зазначеного вище житлового будинку, вбудовано-прибудованих торговельних і офісних приміщень та автомобільного паркінгу, замовником будівництва яких виступає СБУ, а вказане майно не є власністю ТОВ «БІК «Інтербудінвест» та не могло бути включено до ліквідаційної маси Боржника.
		Відповідач-1 - ТОВ «БІК «Інтербудінвест» заперечувало щодо володіння спірним майном ТОВ «ІБФ «АВМ», покликаючись на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/12257/13, яка була чинна на час проведення Аукціону.
		В ухвалі від 06.06.2018 Господарським судом міста Києва встановлено, що 10.02.2005 між СБУ (Замовник) та  ТОВ «БІК «Інтербудінвест», (Пайовик) укладено Договір № 19/3-32-ЖІ7 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по проспекту Перемоги, 131 у місті Києві (далі - Договір).
		Предметом Договору є будівництво в порядку пайової участі житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями та автопаркінгом за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 131 (далі - Об`єкт).
		За умовами Договору Замовник (СБУ) отримує у власність 22% від загальної площі житла завершеного будівництвом Об`єкту (п. 2.3.1), Пайовик - 78% загальної площі житла завершеного будівництвом Об`єкту та 100% нежитлової 
		19.04.2005 між СБУ та ТОВ «БІК «Інтербудінвест» укладено додаткову угоду №1-19/3-49-ж17 до Договору (далі - Додаткова угода №1), якою Сторони передбачили можливість для ТОВ "БІК Інтербудінвест" здійснювати фінансування об`єктів житлового будівництва Замовника (СБУ) на умовах Договору за рахунок зменшення квоти житла Замовника (СБУ) в Об`єкті.
		Також 19.04.2005 між СБУ та ТОВ «БІК «Інтербудінвест» було укладено додаткову угоду №2-19/3-5с-ж17 до Договору (далі - Додаткова угода №2), якою Сторони внесли зміни до розподілу квартир, що відображений у протоколі № 1 від 18.03.2005 Розподілу загальної житлової, нежитлової площі та автомісць у паркінгу в житлових будинках по пр-ту Перемоги, 131 у Святошинському районі міста Києва (будинки 1, 2, 3).
		Згідно Додаткової угоди № 2 за Замовником (СБУ) закріплено 16 квартир загальною площею 1 553,50 кв. м (із зазначенням номерів будинку, поверхів, номерів квартир, кількості кімнат, загальної та житлової площі квартир) за Пайовиком (ТОВ «БІК «Інтербудінвест») - 339 квартир загальною площею 29 790,80 кв. м.
		26.09.2007 на виконання спільних наказів між СБУ, СЗРУ та ТОВ «БІК «Інтербудінвест» було укладено додаткову угоду № 3-19/2-57 до Договору (далі - Додаткова угода № 3), якою Сторони у зв`язку з погодженням залучення до виконання Договору СЗРУ, вносять до нього відповідні зміни.
		Додатковою угодою № 3 Договір доповнено новим пунктом, відповідно до якого СЗРУ із квоти житла, визначеній Договором для СБУ (п. 2.3.1), після завершення будівництва та введення Об`єкту в експлуатацію (посекційно), отримує у власність 18 квартир.
		Також Додатковою угодою № 3 передбачено, що для прискорення вирішення питання покращення житлових умов співробітників СБУ та СЗРУ Пайовик (ТОВ «БІК «Інтербудінвест»), до завершення Об`єкта будівництва в межах квоти СБУ і СЗРУ може передавати нові квартири в інших новобудовах міста Києва в обмін на квоту житла СБУ і СЗРУ за їх погодженням.
		Отже, Договором визначено кількість квартир, що має бути передана до СЗРУ (18 квартир) та виходячи з пункту 2.3.1 Договору визначено загальну площу квартир, що має отримати СЗРУ із квоти житла СБУ, а саме 1 553,50 кв. м загальної площі квартир в Об`єкті будівництва.
		Виходячи з наведених вище фактів виникнення договірних відносин між учасниками будівництва Об`єкта, суд апеляційної інстанції з`ясував, що повноцінним та повноправним його замовником є СЗРУ.
		На виконання Додаткової угоди № 3 до Договору, на підставі Акта № 20 від 27.09.2007, підписаного між СБУ та СЗРУ, СБУ передала до СЗРУ 2 квартири (1-трикімнатна та 1-двокімнатна) за адресою: пр-т Перемоги, 131 у м. Києві, які згідно з Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 475 від 03.04.2008 включені до числа службових квартир і закріплені за СЗРУ.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що замовники будівництва (СБУ та СЗРУ) в момент укладення Договору отримали майнове право на визначену за взаємною домовленістю сторін Договору частку (у розмірі 22% від загальної житлової площі) в Об`єкті будівництва та можливість у майбутньому у передбачений законодавством спосіб отримати право власності на квартири, з яких безпосередньо 18 квартир загальною площею 1553,50 кв.м. має отримати у власність СЗРУ після введення Об`єкта в експлуатацію, а Пайовик - 78% загальної площі житла завершеного будівництвом Об`єкта та 100% нежитлової площі, 100% місць автопаркінгу Об`єкта, і являються власниками будівництва відповідно до кількісно-відсоткового розподілу площ Об`єкта.
		Встановлені обставини не заперечувалися сторонами під час апеляційного розгляду, зокрема щодо розподілу майнових прав в Об`єкті будівництва.
		Ухвалою від 06.06.2018 Господарський суд міста Києва, між іншим, вирішив:
		- визнати за ТОВ «БІК «Інтербудінвест» право власності на 78% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого житлового будинку, розташованого за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131 (секція № 1) (далі - Житловий будинок);
		- визнати за ТОВ «БІК «Інтербудінвест» право власності на 100% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованих вбудовано-прибудованих торговельних та офісних приміщень і автомобільного паркінгу, розташованих за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131 (далі - Приміщення і паркінг).
		16.10.2019 на офіційному сайті http://vgsu.arbitr.gov.ua/ опубліковано відомості щодо оголошення Біржою про проведення Аукціону з продажу майна банкрута ТОВ «БІК «Інтербудінвест».
		15.11.2019 Біржою проведено спірний Аукціон з продажу майна, цілісного майнового комплексу, а саме 78% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого Житлового будинку та 100% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованих Приміщень і паркінгу. Переможцем аукціону визнано ТОВ «Аквія-Ойл».
		19.11.2019 на офіційному сайті http://vgsu.arbitr.gov.ua/ опубліковано оголошення, за змістом якого Біржа повідомила, що Аукціон з продажу майна банкрута ТОВ «БІК «Інтербудінвест» визнано таким, що відбувся, а саме: лот №1: Цілісно-майновий комплекс реалізовано за ціною: 2 463 713,50 грн. без ПДВ; скарг та зауважень на адресу організатора торгів не надходило. 
		З наведеного апеляційний суд встановив, що спірний Аукціон було проведено 15.11.2019 та відповідно на ньому було реалізовано 78% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого Житлового будинку та 100% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованих Приміщень і паркінгу, власником яких згідно чинної на той час ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 був Боржник - ТОВ «БІК «Інтербудінвест».
		При цьому з матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що 20.09.2012 між ТОВ «БІК «Інтербудінвест» (Боржник), СБУ (Кредитор-1), ТОВ «ІБК «АВМ» (Поручитель) та СЗРУ (Кредитор-2) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за яким Поручитель поручається перед кредиторами за виконання ТОВ «БІК «Інтербудінвест» зобов`язань Боржника перед Кредитором-1 та Кредитором-2 у повному обсязі, що виникли з Договору з усіма додатковими угодами та додатками до нього.
		Згідно із пунктом 4.3 Договору поруки в разі ліквідації чи банкрутства ТОВ «БІК «Інтербудінвест» його права та обов`язки за Договором, які забезпечені цією порукою, переходять до поручителя.
		07.12.2012 ТОВ «БІК «Інтербудінвест», ТОВ «ІБФ «АВМ» та ДП «ФК «Інтербудінвест» підписано акт приймання-передачі об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - проспект Перемоги, 131, у Святошинському районі м. Києва, на підставі договору передоручення від 25.04.2012, договору № 2-З/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131, у м. Києві Фонду фінансування будівництва виду «А» від 25.04.2012, укладених між ДП «ФК «Інтербудінвест» та ТОВ «ІБФ «АВМ», Договору поруки від 20.09.2012, укладеного між ТОВ «ІБФ «АВМ», ТОВ «БІК «Інтербудінвест», СБУ та СЗРУ, за якими ТОВ «ІБФ «АВМ» виконує функції забудовника. Відповідно до вказаного акта ТОВ «БІК «Інтербудінвест» за погодженням з ДП «ФК «Інтербудінвест» передає, а ТОВ «ІБФ «АВМ» приймає об`єкт незавершеного будівництва - проекту будівництва житлових будинків на проспекті Перемоги, 131, у Святошинському районі м. Києва, у складі: житлового будинку секції № 1 - вартістю 33 699 600,00 гр. із ПДВ, підземного паркінгу - вартістю 2 260 800,00 грн із ПДВ, офісного центру (секція Г) - вартістю 2 438 400,00 грн із ПДВ.
		Ухвалою від 06.06.2018 Господарський суд міста Києва спростував вказану майнову дію Боржника щодо передачі означеного Об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн, підземного паркінгу - вартістю 2 260 800, 00 грн, офісного центру (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн) від ТОВ «БІК «Інтербудінвест» до ТОВ «ІБФ «АВМ» на підставі Акта приймання-передачі від 07.12.2012.
		У подальшому, після проведення спірного Аукціону 15.11.2019, ухвалою від 24.06.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.03.2021, Господарський суд міста Києва скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 та відмовив повністю у задоволенні позову Савченко О. В. про спростування майнових дій Боржника. 
		З наведеного вище апеляційний суд з`ясував, що станом на день проведення Аукціону 15.11.2019 право власності на виставлене на реалізацію майно (зокрема 78% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованого Житлового будинку та 100% будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва недобудованих Приміщень і паркінгу) ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 було визнано за ТОВ «БІК «Інтербудінвест». Вказана ухвала була скасована лише ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020.
		При цьому СБУ та СЗРУ відповідно до умов Договору, з урахуванням змін і доповнень до нього, отримали частку у розмірі 22% від загальної житлової площі, яка не була включена до майна, що було реалізована на спірному Аукціоні.
		Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Аналіз доводів та вимог касаційних скарг НБУ та СБУ свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні первісного позову СБУ про визнання недійсними результатів Аукціону з продажу майна Боржника, у зв`язку з чим, ураховуючи принцип диспозитивності та вимоги частини першої статті 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення переглядається в касаційному порядку лише у цій частині.
		Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Предметом первісного позову, як зазначалось, є вимога про визнання недійсними результатів Аукціону з продажу майна Боржника у справі про банкрутство.
		За частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
		Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, на час розгляду справи урегульовані КУзПБ, що набрав чинності 21.04.2019 та був введений у дію 21.10.2019.
		Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. 
		Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу (абзац другий пункту 4 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? КУзПБ).
		Верховний Суд бере до уваги, що оспорюваний Аукціон, результати якого оскаржуються у цій справі, проведений 15.11.2019 у період дії КУзПБ, тоді як оголошення про проведення цього аукціону було опубліковане 16.10.2019, тобто у період здійснення регулювання умов та порядку провадження у справі про банкрутство Боржника нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 19.01.2013; далі - Закон про банкрутство).
		Оскільки оголошення про проведення оспорюваного аукціону було опубліковано в період дії Закону про банкрутство, оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень цього Закону.
		Згідно із частинами першою, п`ятою статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Замовником аукціону є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.
		Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (частина перша статті 50 Закону про банкрутство).
		Системний аналіз положень статті 650 та частини четвертої статті 656 ЦК України свідчить, що правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону).
		Подібна правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (правовий висновок, зокрема викладений у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 904/9284/14, у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012, від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) та в ряді інших постанов Верховного Суду, на які у своїй касаційній скарзі покликається НБУ).
		Разом з тим питання ефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах неодноразово було предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду, за результатом чого [дослідження] сформовано відповідні висновки.
		Зокрема у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала про неефективність такого способу захисту порушених прав та інтересів як пред`явлення забезпеченим кредитором вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі-продажу, укладеного за результатом такого аукціону.
		Втім, у постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступлення від власних висновків, сформульованих у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах. 
		Згідно частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При цьому аналіз встановленої процесуальним законом процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду (стаття 302 ГПК), свідчить, що висновки, які містяться у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаних палат, палат та колегій суддів касаційних судів, тому саме такі підлягають урахуванню.
		Отже, при вирішенні спору в цій справі щодо визнання недійсними результатів Аукціону з продажу майна банкрута господарським судам попередніх інстанцій належало урахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 та, серед іншого, полягають у такому.
		Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
		Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
		Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. 
		З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.
		Законодавство про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.
		Одним з таких способів захисту є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу в порядку, визначеному частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство та статтею 73 КУзПБ. 
		Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.
		Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
		Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).
		Утім Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зауважила, що пред`явлення в межах справи про банкрутство позову з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна не завжди може забезпечувати ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з цими вимогами до суду на захист своїх порушених прав.
		На практиці на момент оспорення результатів проведеного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника останнє може перебувати у власності: 1) боржника; 2) переможця аукціону; 3) іншої особи.
		Тому важливим під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.
		У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.
		Якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону. Якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону). 
		Пред`явлення вимог подібного змісту узгоджується з положеннями абзацу другого частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, де чітко визначено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника, та статті 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає правовим наслідком недійсності правочину застосування реституції.
		Отже, у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:
		- якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;
		- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону); 
		- якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.
		Щодо визначення переліку осіб, наділених правом на оспорення результатів аукціону з реалізації майна боржника у справі про банкрутство, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 врахувала відмінність нормативного регулювання цього питання за Законом про банкрутство (який не містив такого переліку) та КУзПБ (нормою статті 73 якого визначено відповідних суб`єктів), зауваживши про таке.
		До осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать, зокрема: 1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), 2) кредитори, 3) зареєстровані учасники аукціону, 4) особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон, 5) уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, 6) особа, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами статті 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні) у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу «зареєстрованого учасника аукціону» та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні, 7) особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні). 
		Наведена правова позиція щодо застосування положень Закону про банкрутство сформована Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, зокрема, в постанові від 30.11.2021 у справі №910/21182/15 (910/16832/19), яку [позицію] Велика Палата Верховного Суду вважала обґрунтованою та такою, що враховує особливості провадження у справі про банкрутство та характер завдань, які переслідує застосована до боржника ліквідаційна процедура, в межах якої здійснюється реалізація майна боржника задля задоволення вимог кредиторів. 
		У справі, що розглядається, відмовляючи у задоволенні первісного позову СБУ, суд апеляційної інстанції керувався тим, що:
		- звернувшись до суду з позовною вимогою про визнання результатів Аукціону недійсними СБУ не обґрунтувала кінцевої мети свого позову та не вказала, яким чином та яке порушене своє право СБУ прагне захистити;
		- подавши позов СБУ не визначила наслідків скасування результатів Аукціону, яких прагне досягнути як кредитор Боржника, а саме: чи то повернення до ліквідаційної маси Боржника реалізованого майна, при тому що у своїх пояснення СБУ не вважає Боржника власником такого майна, чи то повернення майна третім особам, які, на думку СБУ, є його власниками;
		- СБУ та СЗРУ відповідно до умов Договору (з урахуванням змін і доповнень до нього) отримали частку у розмірі 22% від загальної житлової площі, яка не була включена до реалізованого на спірному Аукціоні майна;
		- на спірному Аукціоні були реалізовані саме будівельні матеріали та обладнання, тоді як суть спірних правовідносин свідчить про наявність спору про право власності на реалізоване майно, який існує між третіми особами, до кола яких не відноситься позивач; 
		- особа, яка вважає себе власником майна, що було, на її переконання, незаконно реалізовано на Аукціоні, не позбавлена права звернутись з позовом про визнання недійсним результатів такого та повернення їй майна особисто; 
		- СБУ при зверненні з відповідним позовом не обґрунтувала належним чином як задоволення вимог про визнання недійсним результатів спірного Аукціону може в ефективний спосіб захистити саме його порушені права та які саме його права порушені.
		Аналіз наведених висновків суду апеляційної інстанції свідчить, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог СБУ слугувало те, що позивач при зверненні з позовом про визнання недійсними результатів Аукціону не обґрунтував належним чином кінцевої мети свого позову та того, як задоволення вимог про визнання недійсним результатів спірного Аукціону може в ефективний спосіб захистити його порушені права та які саме права позивача порушені.
		Отже, мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить чітких та однозначних висновків про відсутність порушеного права позивача чи неефективності обраного ним способу захисту як підстав для відмови у позові.
		Своєю чергою, апеляційний господарський суд, не здійснивши розгляду первісного позову по суті, відмовив у задоволенні позовних вимог СБУ через неналежне обґрунтування кінцевої мети позову, ефективності обраного позивачем способу захисту та того, які саме його права порушені.  
		Втім, Верховний Суд не може погодитись із правомірністю такого висновку апеляційного господарського суду, адже процесуальним законом (зокрема й статтею 162 ГПК України) не встановлено обов`язку позивача щодо зазначення у позовній заяві обґрунтування кінцевої мети подання позову чи ефективності обраного позивачем способу захисту.
		З урахуванням норм процесуального закону та наведених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів акцентує, що позивач у позовній заяві, окрім іншого, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб їх захисту [прав або інтересів], натомість саме на суд покладено обов`язок надати правову оцінку належності та ефективності такого [обраного позивачем] способу захисту. 
		Отже, висновки апеляційного суду, наведені в оскаржуваній постанові стосовно підстав для відмови у позові, Верховний Суд вважає неналежно обґрунтованими, у зв`язку з чим погоджується з доводами СБУ аналогічного змісту.
		Крім того, установивши, що СБУ ініціювало цей спір, зокрема, як кредитор Боржника, суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що у кредитора у справі про банкрутство наявний майновий інтерес щодо збільшення ліквідаційної маси боржника з метою збільшення обсягу задоволення за рахунок неї своїх грошових вимог. 
		Наведеним додатково підтверджується безпідставність твердження апеляційного суду про те, що позивачем (СБУ) не визначено наслідків скасування результатів спірного Аукціону, яких він [позивач] прагне досягнути як кредитор Боржника. 
		Також у розрізі питання обґрунтування порушеного права позивача судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам (державного акта та витягу з державного реєстру), якими підтверджується факт належності СБУ права постійного користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво відповідних Об`єктів (недобудованого Житлового будинку та недобудованих Приміщень і паркінгу), використані у процесі будівництва яких матеріали та обладнання були реалізовані на спірному Аукціоні.
		З викладеного вище вбачається, що не дослідивши належним чином наявності правового зв`язку між реалізованим на спірному Аукціоні майном, з однієї сторони, та майновими інтересами та/або порушенням прав позивача, з іншої [сторони], не надавши правової оцінки пов`язаним із цим аргументам учасників справи (у тому числі доводам апеляційних скарг), суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
		Підтвердженням цьому також є неврахування судом апеляційної інстанції викладеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду (пункт 276 постанови від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19) щодо варіативності способу захисту прав у відповідних правовідносинах (з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство) залежно від характеру та природи таких правовідносин між сторонами на момент виникнення спору (щодо укладення/неукладення договору, перебування реалізованого майна у власності боржника, переможця чи третіх осіб).
		Згідно з відповідними правовими висновками, викладеними у означеній постанові Великої Палати Верховного Суду, якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону.
		З огляду на викладений висновок Великої Палати Верховного Суду та з`ясовані у цій справі обставини того, що за результатами спірного Аукціону договору купівлі-продажу з переможцем укладено не було (про що також свідчить предмет зустрічного позову), тому належним та ефективним способом захисту порушеного права є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів такого Аукціону.
		Так, вказавши про наявність у особи, яка вважає себе власником реалізованого на Аукціоні майна, права звернутись особисто з позовом про визнання недійсним результатів Аукціону та повернення їй цього майна, апеляційний господарський суд також зазначив про існування спору про право власності на таке майно, який існує між третіми особами, до кола яких не відноситься позивач.
		Водночас оскаржувана постанова не містить висновку суду апеляційної інстанції про те, яким чином стверджувана ним невизначеність щодо власника реалізованого на Аукціоні майна та право такого власника на звернення із самостійним позовом (про визнання результатів Аукціону недійсним) стосується ефективності обраного позивачем у цій справі способу захисту майнових інтересів та порушених прав.
		Отже, не з`ясувавши зазначених обставин та не надавши належної правової оцінки доводам позивача у цій частині, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про відмову у позові через відсутність належної аргументації ефективності способу захисту.
		При цьому відмовивши у позові без здійснення розгляду спору по суті, суд апеляційної інстанції з незрозумілих причин констатував відсутність підстав для задоволення позовних вимог СБУ.
		Таким чином, зважаючи на всі зазначені вище мотиви, касаційний суд погоджується з аргументами скаржників про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи у відповідній частині вимог первісного позову СБУ.
		Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржувана постанова (у частині розгляду первісного позову) таким вимогам не відповідає у зв`язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
		Решта зазначених скаржниками доводів в частині порушення порядку підготовки та проведення спірного Аукціону, як і аргументи про не дотримання з боку ліквідатора принципу добросовісності, підлягають відхиленню Верховним Судом, оскільки спору по суті судом апеляційної інстанції вирішено не було.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржниками підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		При новому апеляційному перегляді справи (у частині первісного позову) апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		Розподіл судових витрат
		Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1. Касаційні скарги Національного банку України та Служби безпеки України задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (в частині ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог Служби безпеки України) у справі № 910/12257/13 (910/18736/21) скасувати.
		 
		3. Справу № 910/12257/13 (910/18736/21) в скасованій частині направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуючий          суддя                                                                                К. М. Огороднік 
		Судді                                                                                                    С. В. Жуков 
		                                                                                                    В. І. Картере

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...