Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/5064/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2024. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: К/9901/24080/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа №280/5064/20
		адміністративне провадження № К/9901/24080/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючий - Стародуб О.П.,
		судді - Берназюк Я.О., Коваленко Н.В., 
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 (суддя - Новікова І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 (судді - Круговий О.О., Прокопчук Т.С.,    Шлай А.В.)
		у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_1, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа: Андрівська сільська рада Бердянського району Запорізької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		ПАТ "Розівський елеватор" звернулося до суду з позовом, в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 53110359 від 14.07.2020; 
		- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_1 внести відомості про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 53110359 від 14.07.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду та відновити розгляд заяви за реєстраційним номером 40412388.
		В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 16.05.2017 проведено державну реєстрацію припинення ПАТ "Троянівський Елеватор", на підставі рішення акціонерів про припинення юридичної особи в результаті приєднання. 19.05.2017 проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту ПрАТ "Розівський Елеватор", відповідно до якого позивач є правонаступником ПАТ "Троянівський Елеватор", яке припинилось шляхом приєднання до позивача. 10.07.2020 він звернувся через представника до державного реєстратора з заявою про реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320680500:23:003:0001, проте отримав відмову у проведенні державної реєстрації прав. Позивач зазначає, що підставою для відмови стало посилання державного реєстратора на виявлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме те, що право постійного користування зареєстроване за ПАТ "Троянівський Елеватор", яке на момент розгляду заяви припинено. Покликався на те, що право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинено виключно з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, проте такі підстави на дату розгляду заяви не існували. В свою чергу припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, заважаючи на положення частини 1 статті 141 ЗК України, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.07.1998 Відкритому акціонерному товариству "Троянівський елеватор" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320680500:23:003:0001, серії І-ЗП №002830.
		Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за Публічним акціонерним товариством "Троянівський елеватор".
		16.05.2017 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - ПАТ "Троянівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954194).
		При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис про те, що ПАТ "Розівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954337) є правонаступником ПАТ "Троянівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954194).
		10.07.2020 ПрАТ "Розівський елеватор" подало до державного реєстратора: заяву з реєстраційним номером 40412388 про державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2320680500:23:003:0001; державний акт на право постійного користування землею №І-ЗП №002830 виданий 27.07.1998 Берянською районною радою народних депутатів Бердянського району Запорізької області; витяг з ЄДР; протокол № 2/2016 від 12.11.2016 ПАТ "Розівський елеватор"; протокол № 1/2010 від 16.12.2010 загальних зборів засновників ВАТ "Троянівський елеватор"; протокол № 2/2016 від 09.11.2016 ПАТ "Троянівський елеватор".
		14.07.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_1 прийнято рішення №53110359 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, в якості підстави для відмови у державній реєстрації прав державним реєстратором вказано на встановлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
		Позивач, не погодившись з відмовою у проведенні державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, звернувся до суду.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Андрівську сільську раду Бердянського району Запорізької області.
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 53110359 від 14.07.2020.
		В іншій частині вимог відмовлено. 
		Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. 
		Ухвалено додаткове рішення. 
		Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, код ЄДРПОУ 00954337) витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36, код ЄДРПОУ 40302133).
		В іншій частині заяви     відмовлено.
		Вирішуючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, враховуючи обсяги робіт (послуг) наданих адвокатом, а також його представництво інтересів позивача у засіданнях 10.09.2020, 20.10.2020 та 28.01.2021, суд першої інстанції дійшов висновку що заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Водночас, що стосується додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, суд дійшов висновку, що така стягненню не підлягає, оскільки за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦКУ та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту 4.2 про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні заяви ПрАТ "Розівський елеватор" про стягнення 5000 грн. витрат на правничу допомогу та прийнято в цій частині нову постанову.
		Стягнуто на користь ПрАТ     "Розівський елеватор" витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
		В задоволенні заяви ПрАТ "Розівський елеватор" в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. відмовлено.
		В іншій частині додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 залишено без змін.
		Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбачену пунктом 4.2 додаткової угоди №2 та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
		Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що заява у вказаній частині підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 2500 грн.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		З рішеннями судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою.
		В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
		Зокрема, покликається на те, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасниками справи. Водночас, доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати) позивачем до суду надано не було.
		Покликається на те, що в даному випадку відсутні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення таких витрат з відповідача.
		Що стосується, стягнення так званого "гонорару успіху", то на переконання відповідача, фактично в межах розгляду цієї справи позивач намагався узаконити право постійного користування  спірною земельною ділянкою шляхом встановлення в рішенні суду факту щодо набуття ним такого права, водночас бажаного результату досягнуто не було. Тому відсутні підстави для відшкодування таких витрат.
		Просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції до 2000 грн.
		Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 640/22250/19, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 30.09.2020 у справі № 826/10120/18, від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 08.04.2021 у справі № 873/148/20, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		Покликається на те, що відповідач не має права на оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки таке ним в апеляційному порядку не оскаржувалось. Апеляційний перегляд додаткового рішення суду першої інстанції відбувся за апеляційною скаргою позивача і лише в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що вважає, що касаційний перегляд можливий лише щодо постанови суду апеляційної інстанції.
		Також покликається на те, що відповідно до висновку, що міститься у постанові від 03.10.2019 Верховного Суду у справі №922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		У постанові від 22.05.2024 у справі №227/2301/21 Велика Палата Верховного Суду вирішуючи питання можливості розгляду касаційної скарги особи, яка не оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, дійшла наступних висновків:
		"...в касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення першої інстанції в цілому (крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України) або рішення суду в частині, які були предметом перегляду в апеляційному порядку, незалежно від того, за скаргою якого учасника судового провадження вони переглядалися.
		6.11. У разі ж якщо судове рішення першої інстанції або рішення у якійсь частині не переглядалися апеляційним судом, приписи пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України виключають можливість касаційного оскарження такого рішення або його відповідної частини."
		Таким чином, враховуючи зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, касаційний перегляд справи за касаційною скаргою особи, яка не оскаржувала рішення суду першої інстанції, допускається.
		Водночас, такий перегляд можливий лише за умови, що рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному порядку за апеляційною скаргою інших учасників справи і касаційний перегляд в такому разі можливий лише в тих межах, в яких відбувся апеляційний перегляд.
		У справі яка розглядається, рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному суді за апеляційною скаргою позивача в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, передбачених п. 4.2. Договору про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018.
		Відтак, касаційний перегляд за касаційною скаргою відповідача можливий також лише в таких межах.
		В іншій частині касаційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 333 КАС України встановлено імперативну норму, яка визначає, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		За таких обставин, касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в частині задоволення вимог заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, передбачених п. 4.1. Договору про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018, підлягає закриттю.
		Аналогічних висновків щодо процесуальної можливості закриття провадження у справах, провадження у яких відкрито помилково, дійшов Верховний Суд в ухвалах від 19.06.2018 у справі №826/11418/17, від 27.01.2020 у справі №742/1545/16-а, від 23.07.2020 у справах   №742/2823/16-а та №0340/1523/18, від 11.11.2020 у справі №462/3661/17, від 26.04.2021 у справі №755/16106/17 (2-а-1636/1/09), а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №817/1768/18 (провадження № 11-809апп19).
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.
		Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Частинами 1, 3, 7 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, передбачених п. 4.2. Договору, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу у розмірі 2500 грн.
		Висновки про наявність права на компенсацію таких витрат (гонорару успіху) за рахунок іншої сторони після ухвалення судового рішення містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в якій Велика Палата вже вирішувала питання про стягнення аналогічних витрат «гонорару успіху» у іншій справі за участю того самого заявника.
		Враховуючи викладене, а також те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, позовні вимоги Товариства задоволено частково, висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення заяви про стягнення гонорару успіху, визначеного п. 4.2. Договору про надання правової допомоги, є обґрунтованими.
		Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність документального підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу є безпідставним, оскільки у цій справі позивач не міг подати докази остаточного розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, оскільки гонорар адвоката залежав від результату вирішення справи, що свідчить про наявність поважних причин неможливості подати докази до закінчення розгляду справи.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		п о с т а н о в и в:
		Закрити касаційне провадження у справі №280/5064/20 за касаційною скаргою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в частині задоволення вимог заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, передбачених п. 4.1. Договору про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018.
		В іншій частині касаційну скаргу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		О.П. Стародуб
		 
		Я.О. Берназюк
		 
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...