Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6552/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2024. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: К/990/39388/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/6552/24
		адміністративне провадження № К/990/39388/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Губської О.А.,
		суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
		розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу 
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні ді, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, прийняте у складі судді - Лебедєвої Г.В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Джабурія О.В. (головуючий суддя), Вербицької Н.В., Кравченка К.В.
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.           ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі також - відповідач, разом - відповідачі), у якому просила:
		2.          визнати протиправними дії Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № Д-11/6/5129/-23/5129/43 від 17 січня 2024 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		3.          зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		4.          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у зв`язку з досягненням яким 14-ти річчя, вона звернулась у грудні 2023 року до Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Відповідачами надано відповіді про відмову в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки № Д-759/6/1501-23/5100.4.1/977-23 від 27 грудня 2023 року, № Д-11/6/5129-23/5129/43 від 17 січня 2024 року. Позивач вважає що порушені права її неповнолітнього сина, оскільки зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», ця постанова є чинною. На думку позивача будь-які дії з питань обов`язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя, а присвоєння унікального номеру в ЄДДР (УНЗР) суперечить релігійним переконанням позивача та її дитини. Також посилалась на правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		5.          Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		6.          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що використання ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, не порушує його права позивача та не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
		7.          З цих підстав суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 
		ІІІ. Касаційне оскарження
		8.          Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу.
		9.          Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17.
		10.          Наступною підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якої зазначено, що оскаржувана постанова підписана не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні.
		11.          Посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження відхилив за необґрунтованістю.
		12.          Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без задоволення, просив ці судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		IV. Установлені судами фактичні обставини справи
		13.           ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ).
		14.          У зв`язку з досягненням 14-ти річчя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись 22 грудня 2023 року до Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, додавши до заяви фотокартки, свідоцтво про народження та інші документи.
		15.          Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Болградський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області листами № Д-759/6/1501-23/5100.4.1/977-23 від 27 грудня 2023 року та № Д-11/6/5129-23/5129/43 від 17 січня 2024 року повідомили позивача та його законного представника про відсутність підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХІІ.
		16.          Позивач, не погодившись із вказаними відповідями, як законний представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з цим позовом.
		V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		17.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18.          Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		19.          За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
		20.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі також - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
		21.          Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
		22.          Визначення Єдиного державного демографічного реєстру міститься у частині першій статті 4 Закону № 5492-VI та означає електронну інформаційно-телекомунікаційну систему, яка призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		23.          Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
		24.          Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
		25.          Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
		26.          Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		27.          Частина четверта статті 21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		28.          Водночас за змістом пункту 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		29.          Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
		30.          В силу пунктів 1 - 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
		31.          Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		32.          Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
		33.          Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
		34.          Пунктом 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
		35.          Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі також Закон - № 2297-VI) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.
		36.          Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		37.          Приписами частин п`ятої-шостої статті 6 Закону № 2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
		38.          Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		VI. Позиція Верховного Суду
		39.          Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		40.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		41.          Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
		42.          Наведене вище правове регулювання свідчить, що Положенням № 2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.
		43.          У справі, що розглядається, спірні правовідносини стосуються зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням 14-ти річчя.
		44.          Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач 22 грудня 2023 року до Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулася із заявами щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року її неповнолітньому сину - ОСОБА_2 .
		45.          Болградський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області листами № Д-759/6/1501-23/5100.4.1/977-23 від 27 грудня 2023 року та №Д-11/6/5129-23/5129/43 від 17 січня 2024 року повідомили заявника про відсутність правових підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХІІ, з огляду на наявність у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та присвоєння УНЗР.
		46.          Суди попередніх інстанцій, погодилися з такою позицією відповідачів та відмовили у задоволенні позову з аналогічних підстав наведених Болградським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головним управління Державної міграційної служби України в Одеській області у вказаних листах.
		47.          У касаційній скарзі позивач наполягає на помилковості таких висновків суддів першої та апеляційної інстанцій та зазначає про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
		48.          Так, правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
		49.          У зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:
		50.          а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
		51.          б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
		52.          в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
		53.          Водночас у цій справі відповідачі не приймали рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
		54.          Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		55.          Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
		56.          З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
		57.          Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
		58.          Відтак, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
		59.          Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.
		60.          По-перше, позивач у цій справі звернулась до органу міграційної служби із заявою, в якій просила видати її неповнолітньому сину - ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.
		61.          По-друге, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2  було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 строк дії до 02 серпня 2023 року, при оформленні було надано згоду на обробку персональних даних, дані про ОСОБА_2 внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20091119-04335.
		62.          Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
		63.          Отже, безпідставним є посилання автора касаційної скарги на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
		64.          Водночас колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, та які були застосовані судом апеляційної інстанції, відповідно до яких, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
		65.          За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.
		66.          Щодо стосується доводів касаційної скарги про те, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року підписана не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні, то колегія суддів зазначає таке.
		67.          Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні (пункт 5 частини третьої статті 353 КАС України).
		68.          З матеріалів справи убачається, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 червня 2024 року у суді апеляційної інстанції адміністративна справа № 420/6552/24 була передана на розгляд колегії суддів: Джабурія О.В. (головуючий суддя), Вербицька Н.В., Кравченко К.В.
		69.          Вказаним складом суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 420/6552/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження (ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року).
		70.          У вступній частині постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року складом колегії суддів, який ухвалив цю постанову, зазначено суддів: Джабурія О.В. (головуючий суддя), Вербицька Н.В., Кравченко К.В.
		71.          Однак, у резолютивній частині постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року зазначено: суддя-доповідач - Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Вербицька К.В.
		72.          В аспекті наведено колегія суддів зазначає, що відповідно до частини десятої статті 243 КАС України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
		73.          Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено положеннями Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі також - Закон № 851-IV).
		74.          Відповідно до статті 5 вказаного Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		75.          Відповідно до положень статті 6 Закон № 851-IV накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
		76.          У пунктах 15 та 27 статті 1 Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
		77.          Отже, на судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (суддів, що входять до складу колегії), а судове рішення у паперовій формі підписується суддею (суддями, що входять до складу колегії).
		78.          Верховний Суд витребував справу № 420/6552/24 з Центральної бази даних Автоматизованої системи документообігу суду в електронному вигляді та встановив, що постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року підписано електронними цифровими підписами суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.
		79.          Разом з цим, текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 12 вересня 2024 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що також свідчить про те, що вказане судове рішення в електронній формі підписане електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії, тобто головуючим суддею Джабурія О.В., суддями Вербицькою Н.В. та Кравченко К.В.
		80.          А зазначення у резолютивній частині оскаржуваної постанови суду судді «Вербицька К.В.», свідчить у більшій мірі про допущенням судом описки, яка підлягає виправленню судом апеляційної інстанції.
		81.          Тому доводи касаційної скарги у цій частині Верховний Суд відхиляє.
		VІІ. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		82.          За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		83.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		84.          За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		85.          Зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		VІІІ. Судові витрати
		86.          З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 420/6552/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіО.А. Губська М.В. Білак   В.Е. Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...