Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/628/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 61-14975ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 730/628/22
		провадження № 61-14975св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: голова Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_2, Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висіцька Ірина Володимирівна, на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області
		від 20 квітня 2023 року у складі судді Данько О. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до голови Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_2., Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у якому просив:
		1) визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, шкодить діловій репутації інформацію, поширену головою Плисківської сільської ради
		ОСОБА_2 у мережі «Інтернет» на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_6:
		а) ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:16 у відеозверненні під назвою: « 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 »: ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме: «... ІНФОРМАЦІЯ_10....»
		«... ІНФОРМАЦІЯ_10...»
		«ІНФОРМАЦІЯ_10...»
		«ІНФОРМАЦІЯ_10...»
		«ІНФОРМАЦІЯ_11»
		«ІНФОРМАЦІЯ_12»;
		б) ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16:01 у відеозверненні під назвою: « 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 »:
		ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме:
		«ІНФОРМАЦІЯ_13»
		«ІНФОРМАЦІЯ_14»
		«ІНФОРМАЦІЯ_15»
		«ІНФОРМАЦІЯ_16»
		«ІНФОРМАЦІЯ_17...»;
		в) 06 квітня 2022 року о 12:53 у відеозверненні під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »:
		ІНФОРМАЦІЯ_18, а саме:
		«ІНФОРМАЦІЯ_19»
		«ІНФОРМАЦІЯ_19»
		«ІНФОРМАЦІЯ_20.»
		«ІНФОРМАЦІЯ_21»
		«ІНФОРМАЦІЯ_21»;
		г) у дописі (публікації, статті) від 02 травня 2022 року під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_22»:
		ІНФОРМАЦІЯ_23, а саме:
		«...ІНФОРМАЦІЯ_23»
		« ІНФОРМАЦІЯ_24?».
		2) зобов`язати голову Плисківської сільської ради ОСОБА_2 у межах десятиденного строку з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати вищевказану недостовірну інформацію шляхом розміщення у мережі «Інтернет» на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_6 , або на будь-якій іншій персональній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок», з тією ж кількістю підписників (6 000 осіб), яка буде активно функціонувати на момент завершення розгляду справи по суті, відеозвернення (відеозапис) під заголовком «Спростування», в якому зачитати під відеозапис без власних зауважень і коментарів текст спростування такого змісту:
		«Я, ОСОБА_2 , голова Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, заявляю, що є неправдивою та недостовірною інформація, опублікована мною у відеозверненнях від 29 березня 2022 року під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_7 а саме:
		«...ІНФОРМАЦІЯ_24.»
		«...ІНФОРМАЦІЯ_24...»
		«ІНФОРМАЦІЯ_24...»
		«ІНФОРМАЦІЯ_24..»
		«ІНФОРМАЦІЯ_11»
		«ІНФОРМАЦІЯ_12»;
		- від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_5 о, а саме:
		«ІНФОРМАЦІЯ_13»
		«ІНФОРМАЦІЯ_14»
		«ІНФОРМАЦІЯ_15»
		«ІНФОРМАЦІЯ_16»
		«ІНФОРМАЦІЯ_25...»;
		- від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме:
		« ІНФОРМАЦІЯ_26.»
		«ІНФОРМАЦІЯ_26»
		«ІНФОРМАЦІЯ_20.»
		«ІНФОРМАЦІЯ_21»
		«ІНФОРМАЦІЯ_26»;
		3) зобов`язати голову Плисківської сільської ради ОСОБА_2 у межах десятиденного строку з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати вищевказану недостовірну інформацію шляхом розміщення у мережі «Інтернет», на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_6 , або на будь-якій іншій персональній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» з тією ж кількістю підписників (6 000 осіб), яка буде активно функціонувати на момент завершення розгляду справи по суті, публікацію (статтю, допис, повідомлення) під заголовком «Спростування», без власних зауважень і коментарів, такого змісту:
		«Я, ОСОБА_2 , голова Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, заявляю, що є неправдивою та недостовірною інформація, опублікована мною у статті (дописі) від 02 травня 2022 року під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_22» за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_23, а саме:
		«...ІНФОРМАЦІЯ_26...»
		« ІНФОРМАЦІЯ_26?»;
		4) стягнути з голови Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_2 та Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області солідарно 100 000,00 грн як відшкодування моральної (немайнової) шкоди за поширення інформації, що є неправдивою та недостовірною, принижує честь і гідність ОСОБА_1 , завдає шкоди його діловій репутації.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що голова Плисківської сільської ради
		ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook», яка є відкритою та загальнодоступною і на яку підписано близько 6 000 осіб, розповсюдила стосовно позивача вказану інформацію, яка є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і шкодить його діловій репутації.
		Зазначав, що усі звинувачення ОСОБА_2 стосовно нього не мають підґрунтя, оскільки ОСОБА_1 не має у власності магазину, готелю, складів у с. Плиски, не звинувачував нікого у розкраданні майна в магазині на 
		АДРЕСА_1 , оскільки ні магазин, ні продукти харчування йому не належали. Поширена ОСОБА_2 інформація щодо вчинення ним протиправних діянь у вигляді здійснення погроз та переслідування відповідачки або інших осіб, розкрадання гуманітарної допомоги в умовах війни, ухилення від сплати податків, ведення тіньового та незаконного бізнесу під прикриттям не відповідає дійсності, негативно впливає як на його особисте життя, так і на ділові відносини. Жодне
		з наведених у відеозверненнях та публікації тверджень не має реального відображення.
		Наголошував, що він є відомим серед широкого кола осіб і поширення стосовно нього недостовірної і неправдивої інформації завдало позивачу моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях,
		у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Через поширення недостовірної інформації він вимушений постійно доводити протилежне, наслідком чого є емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи та обурення. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у 100 000,00 грн.
		Вважав, що належними відповідачами у цій справі є голова Плисківської сільської ради ОСОБА_2 та Плисківська сільська рада, оскільки ОСОБА_2 є автором зазначених публікацій та поширила їх на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» як голова Плисківської сільської ради, тобто від імені сільської ради та при виконанні посадових обов`язків.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Данько О. В. від 20 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, поширена на сторінці користувача, зареєстрованого під іменем « ОСОБА_12 », у відеозаписах від 29 березня 2022 року, від 02 квітня 2022 року, від 06 квітня 2022 року, у дописі від 02 травня 2022 року, та яка стосується ОСОБА_1 , є недостовірною інформацією образливого характеру, викладеною у формі фактичних тверджень, зокрема про те, що за вказівкою позивача вивезена велика кількість продовольства з території Плисківської територіальної громади під час бойових дій на території області; вчинення позивачем тиску та погроз, переслідування, за його вказівками, працівниками правоохоронних органів сільського голови, працівників сільської ради та активістів місцевої самооборони; вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з ухиленням від сплати податків, погрози знищення майна, колабораційною діяльністю, а інша інформація, викладена
		у формі оціночних суджень, є критикою, вираженням суб`єктивної думки та поглядів ОСОБА_2 та не може бути предметом судового захисту.
		Указавши наведене, районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що позивач не довів того, що саме голова Плисківської сільської ради ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» розмістила і поширила недостовірну інформацію, що міститься
		у відеозверненнях та публікації.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2023 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог про захист честі і гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, але вважав хибними наведені районним судом мотиви для відмови, виходячи з такого.
		Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 визначив двох осіб, що мають відповідати за заявленими ним вимогами: голову Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_2 та Плисківську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області. Оскільки голова сільської ради
		є головною посадовою особою територіальної громади і діє відповідно від її імені та в інтересах органу місцевого самоврядування, тому ОСОБА_2 , саме як посадова особа Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, є неналежним відповідачем у справі, оскільки здійснює представництво наведеної юридичної особи. Таким чином, відповідачем у справі виступає юридична особа - Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, від імені якої виступає ОСОБА_2 як її голова.
		Дослідивши відеозвернення від 29 березня 2022 року, яке знаходиться на цифровому носії типу USB-флеш-накопичувач (а. с. 36 т. 1), апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 , діючи від імені Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, звернулася за допомогою та просила відреагувати на звернення Ніжинську районну військову адміністрацію, Чернігівську обласну військову адміністрацію, СБУ, народного депутата ОСОБА_13 . Апеляційний суд дійшов висновку, що автором наведеного відеозвернення є Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, від імені якої зверталася
		ОСОБА_2 , як сільський голова. При виконанні своїх повноважень сільський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань (пункти 1, 18 частини четвертої
		статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). ОСОБА_2 , як голова органу місцевого самоврядування, звернулася до наведених вище органів державної влади та їх посадових осіб з метою перевірки інформації, викладеної
		у відеозверненні. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача зазначила про те, що їй невідомо, чи проводилась зазначеними
		у відеозверненні від 29 березня 2022 року органами або посадовими особами перевірка викладених ОСОБА_2 обставин та її результати. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вказав, що інформація, яка міститься у відеозверненні від 29 березня 2022 року та викладена у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці « ОСОБА_12 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », створена з метою перевірки викладених в ньому обставин уповноваженими на це законом посадовими особами, а отже не є поширенням Плисківською сільською радою, від імені якої діяла ОСОБА_2 , недостовірної інформації щодо позивача, а свідчить про реалізацію органом місцевого самоврядування конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України. Установивши, що у вказаному відеозверненні мала місце реалізація Плисківською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, апеляційний суд вважав за необхідне відмовити саме з цих підстав у задоволенні позову щодо цієї частини заявлених ОСОБА_1 вимог.
		Дослідивши зміст відеозвернення від 02 та 06 квітня 2022 року, які знаходяться на цифровому носії типу USB-флеш-накопичувач (а. с. 36 т. 1), апеляційний суд дійшов до переконання, що їх автором є ОСОБА_2 , яка від власного імені звертається до територіальної громади. Під час розгляду справи голова Плисківської сільської ради ОСОБА_2 не заперечувала того, що на відеозверненнях зафіксовано саме її особу. Зі змісту цих звернень не випливає, що ОСОБА_2 діяла від імені органу місцевого самоврядування, в них не зазначено, що ОСОБА_2 звертається до територіальної громади саме як голова Плисківської сільської ради. Відеозвернення від 02 та 06 квітня 2022 року не розміщені на офіційній сторінці/сайті Плисківської сільської ради, отже, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 , з огляду на зміст висловлювань, діяла саме як голова сільської ради, виконуючи посадові обов`язки та висловлюючи позицію сільської ради, а не власну. Таким чином, апеляційній суд дійшов висновку, що автором відеозвернень від 02 та 06 квітня 2022 року, що розміщені у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці « ОСОБА_12 » у відеозверненні під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », є фізична особа ОСОБА_2 .
		Крім цього, власником персональної вебсторінки (акаунту) у мережі ««Facebook», на якій ОСОБА_1 просить спростувати поширену щодо нього недостовірну інформацію, також зазначено фізичну особу « ОСОБА_14 ». ОСОБА_1 , звернувшись із цим позовом, визначив належними відповідачами голову Плисківської сільської ради ОСОБА_2 та Плисківську сільську раду. Установивши, що володільцем персональної сторінки у соціальній мережі «Facebook», на якій позивач просив спростувати недостовірну інформацію у визначений ним спосіб, зазначено фізичну особу « ОСОБА_12 », яку не залучено до участі у справі як належного відповідача, апеляційний суд вважав за необхідне відмовити саме з цих підстав у задоволенні наведеної частини заявлених ОСОБА_1 вимог.
		Апеляційний суд виходив також з того, що навіть у випадку наявності на персональній вебсторінці (акаунті) власника « ОСОБА_15 » у мережі «Facebook» інформації про те, що вона є головою Плисківської ОТГ, неможливим є висновок про належність указаної сторінки органу місцевого самоврядування. Ця інформація може (але не обов`язково) відображати рід діяльності особи, що є власником вебсторінки, проте не свідчить про те, що всі публікації на такий сторінці здійснювалися власником акаунту як посадовою особою та в межах наданих органом місцевого самоврядування повноважень. За таких обставин апеляційний суд не може ототожнити вебсторінку «ОСОБА_2» з офіційною вебсторінкою сторінкою голови Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. Відповідно суд не аналізує на предмет достовірності інформацію, викладену в дописі від 02 травня 2022 року під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_22», оскільки вона розміщена на вебсторінці фізичної особи « ОСОБА_12 » у мережі «Facebook», яка до участі у справі не залучена.
		Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які стосуються недостовірності інформації, поширеної у відеозверненнях від 02 та
		06 квітня 2022 року та у дописі від 02 травня 2022 року у соціальній мережі «Facebook» на персональні сторінці « ОСОБА_12 », не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за відсутності належного відповідача (автора відеозвернення та володільця вебсторінки) не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.
		Оскільки позовна вимога про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, шкодить діловій репутації, не підлягає задоволенню, тому апеляційний суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню і похідна вимога про відшкодування шкоди, заявлена з підстав порушення немайнових прав позивача.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висіцька І. В., у жовтні 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (у листопаді 2023 року - новою редакцією касаційної скарги на виконання ухвали Верховного Суду від 01 листопада 2023 року) на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права
		у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20 березня 2019 року
		у справі № 649/415/16-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 619/3503/16-ц,
		від 09 листопада 2021 року у справі № 243/4297/20, від 09 листопада 2022 року
		у справі № 752/18942/21, від 21 лютого 2023 року у справі № 707/1132/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає, що апеляційний суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Заявник у касаційній скарзі також вказує, що апеляційний суд неправильно застосував статтю 40 Конституції України, а його висновки зроблені з порушенням статті 48 ЦПК України. Також апеляційний суд порушив статті 2, 4, частини першу, третю статті 12, частину першу статті 76, частину першу статті 77, статтю 78, частину першу статті 79, статті 80, 89, частини першу, п`яту статті 263, пункт 1 частини першої статті 264, частину четверту статті 265 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції, в силу положень статті 400 ЦПК України, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені
		в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги додані представником позивача до касаційної скарги у новій редакції копії листів на підтвердження доводів сторони позивача, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
		 
		30 січня 2024 року та 01 лютого 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 ,
		в інтересах якого діє адвокат Висіцька І. В., через систему «Електронний Суд» та засобами поштового зв`язку надійшла заява про закриття касаційного провадження в частині вимог щодо відеозвернення від 02 квітня 2022 року та
		від 06 квітня 2022 року, допису від 02 травня 2022 року.
		 
		У березні 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висіцька І. В., надійшла заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.
		 
		20 вересня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висіцька І. В., надійшла заява про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з наслідками подання заяви про відмову від частини вимог касаційної скарги, наслідки такої відмови йому зрозумілі.
		 
		Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема надання нової редакції касаційної скарги, оформленої відповідно до положень статті 392 ЦПК України та належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження.
		Ухвалою від 20 грудня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребував матеріали справи № 730/628/22 із Борзнянського районного суду Чернігівської області та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 730/628/22.
		Ухвалою від 30 вересня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів                  від 01 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.,               Луспеник Д. Д. (головуючий).
		Ухвалою від 13 листопада 2024 року Верховний Суд задовольнив заяву
		ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висіцька І. В., про відмову від частини вимог касаційної скарги, касаційне провадження у відповідній частині закрив.
		 
		Межі касаційного оскарження та перегляду справи у Верховному Суді
		З огляду на закриття касаційного провадження в частині вимог щодо відеозвернення від 02 квітня 2022 року та від 06 квітня 2022 року, допису
		від 02 травня 2022 року, Верховний Суд здійснює перегляд справи лише в частині вирішення вимог щодо відеозвернення від 29 березня 2022 року.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених             у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди попередніх інстанційвстановили, що у соціальній мережі «Fасеbоок» на сторінці користувача під іменем « ОСОБА_12 » о 17:16 розміщено відеозвернення від 29 березня 2022 року під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за посиланням:
		ІНФОРМАЦІЯ_9 та містить інформацію, про спростування якої просить позивач у позовній заяві, а саме:
		 
		«...ІНФОРМАЦІЯ_27....»
		 
		«..ІНФОРМАЦІЯ_27..»
		 
		«ІНФОРМАЦІЯ_27...»
		 
		«ІНФОРМАЦІЯ_27...»
		 
		«ІНФОРМАЦІЯ_11»
		 
		«ІНФОРМАЦІЯ_12»
		 
		Відповідно до звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі «Інтернет» від 01 грудня 2022 року, наданому ДП «Центр компетенції адресного простору мережі «Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», реєстратором доменного імені вищенаведених вебсторінок є: RegistrarSEC, LLC/RegistrarSafe, LLC; місцезнаходження: 1601 WillowRoad, MenloPark, CA 94025; вебсайт: https://registrarsec.com/; реєстрантом доменного імені в службі WHOIS є: MetaPlatforms, Inc; адреса місцезнаходження: 1601 WillowRoad, MenloPark, CA 94025, US.
		 
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		 
		Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		 
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		 
		У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		 
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		 
		Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
		 
		Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих
		у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
		 
		Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь
		у встановлений законом строк.
		 
		Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
		 
		При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Дослідивши відеозвернення від 29 березня 2022 року, яке знаходиться на цифровому носії типу USB-флеш-накопичувач (а. с. 36 т. 1), апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 , діючи від імені Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, звернулася за допомогою та просила відреагувати на звернення Ніжинську районну військову адміністрацію, Чернігівську обласну військову адміністрацію, СБУ, народного депутата ОСОБА_13 . Апеляційний суд дійшов висновку, що автором наведеного відеозвернення є Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, від імені якої зверталася
		ОСОБА_16 як сільський голова.
		 
		Тобто ОСОБА_16 як голова органу місцевого самоврядування звернулася до наведених органів державної влади та їх посадових осіб з метою перевірки інформації, викладеної у відеозверненні.
		 
		З урахуванням наведених норм та установлених обставин, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходив із того, що інформація, яка міститься
		у відеозверненні від 29 березня 2022 року та викладена у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці « ОСОБА_12 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », створена з метою перевірки викладених в ньому обставин уповноваженими на це законом посадовими особами, а отже, не є поширенням Плисківською сільською радою, від імені якої діяла ОСОБА_2 , недостовірної інформації щодо позивача, а свідчить про реалізацію органом місцевого самоврядування конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
		 
		Установивши, що у вказаному відеозверненні мала місце реалізація Плисківською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги саме з таких підстав.
		 
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 40 Конституції України не підтвердились.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо неправильного аналізу висловлювань відповідачки у відеозверненні від 29 березня 2022 року спростовуються його змістом, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		 
		Посилання в касаційній скарзі на відсутність офіційних звернень до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів зі сторони ОСОБА_2 як голови ради відхиляються, оскільки у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації (до подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження№ 61-4388св18), від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18), від 02 вересня 2020 року
		у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18)).
		 
		Ураховуючи установлені судами фактичні обставини справи, досліджені докази та обґрунтовані висновки апеляційного суду, немає підстав стверджувати, що апеляційний суд порушив відповідні норми матеріального права при розгляді цієї справи, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
		 
		Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду               від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22)).
		 
		Посилання заявника на загальні висновки у постановах Верховного Суду                  від 20 березня 2019 року у справі № 649/415/16-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 619/3503/16-ц,від 09 листопада 2021 року у справі № 243/4297/20,
		від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18942/21, від 21 лютого 2023 року
		у справі № 707/1132/22 та інших щодо застосування норм права не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при постановленні постанови, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.
		 
		На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними                   у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими                (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року                    у справі № 233/2021/19).
		 
		Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили всіх обставин у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів                                є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення                 у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені
		у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів про відмову в задоволенні позову.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони є аналогічними змісту позовної заяви, яким уже надавалася оцінка судами і не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних рішень судів про відмову
		в задоволенні позову.
		Оскільки відеозвернення не містить недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови і у задоволенні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за поширення інформації, що є неправдивою та недостовірною, принижує честь і гідність ОСОБА_1 , завдає шкоди його діловій репутації, оскільки така вимога є похідною.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних рішень судів, зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням про відмову в задоволенні позову.
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи           (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
		 
		Верховний Суд, на підставі статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції (у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанову апеляційного суду
		в частині вирішення вимоги щодо відеозвернення від 29 березня 2022 року - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу. Із зазначених підстав не підлягає задоволенню заява ОСОБА_1 ,
		в інтересах якого діє адвокат Висіцька І. В., від 11 березня 2024 року щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висіцька Ірина Володимирівна, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 квітня
		2023 року (у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги щодо відеозвернення від 29 березня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...