Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 718/1862/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2024.
Дата набрання законної сили: 26.11.2024
Номер судового провадження: 61-7452ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 718/1862/22
		провадження № 61-7452св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
		 
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2023 року в складі судді Мінів О. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2023 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисак І. Н., Перепелюк І. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») та просив стягнути з відповідача на його користь суму неповернутого банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 764 360,00 грн за період з 2014 року по 2022 рік, а також 3 % річних в розмірі 93 960,00 грн.
		Позов мотивований тим, що 12 вересня 2007 року він уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2 договір банківського вкладу (депозитний вклад) № 3, на суму 23 000,00 грн, що підтверджується розпорядженням на поповнення вкладу від 12 вересня 2007 року. Відповідно до пункту 1.3. договору допускається внесення додаткових коштів на депозитний рахунок.
		08 лютого 2008 року він додатково вніс в якості вкладу 55 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером на поповнення вкладу від 08 лютого 2008 року. 
		16 вересня 2008 року він уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2 договір банківського вкладу (депозитний вклад) № 3 у новій редакції, згідно з пунктом 1.1 якого банк продовжив термін депозитного вкладу на суму 78 000,00 грн. Загальна сума вкладу складала 100 000,00 грн після його поповнення власними коштами.
		Відповідно до пункту 1.3. договору він 18 вересня 2009 року вніс на депозитний рахунок 40 000,00 грн; 19 жовтня 2009 року - 10 000,00 грн.
		28 жовтня 2008 року він уклав з банком договір банківського вкладу № 137, згідно пункту 1.1 якого банк відкрив депозитний рахунок у сумі 30 000,00 грн та в цей же день він вніс на рахунок кошти у вказаному розмірі.
		На виконання пункту 1.3. договору № 137 він додатково вносив на депозитні рахунки грошові кошти та після об`єднання депозитів за договором № 137 та договором № 3 станом на 03 жовтня 2014 року загальна сума вкладу склала 1 044 000,00 грн.
		Востаннє він отримував відсотки по депозиту 03 листопада 2014 року у розмірі 21 200,00 грн.
		Пунктом 3.2.4 договору передбачено, що банк зобов`язаний повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів готівкою в останній день строку, на який залучався депозитний вклад. 
		25 листопада 2014 року він звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо повернення грошових коштів за договором банківського вкладу, проте листом від 08 січня 2015 року банк повідомив, що вказані ним договори банківського вкладу не укладалися та в ПАТ «Укрсоцбанк» не обліковуються. Банк не відкривав депозитні рахунки, не приймав та не зараховував грошові кошти згідно договорів з депозитного обслуговування, зазначених ним.
		В подальшому він довідався про відкриття 21 листопада 2014 року кримінального провадження № 12014260110000622 щодо начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 у зв`язку з привласненням депозитних коштів фізичних осіб, які залучалися ПАТ «Укрсоцбанк».
		З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання з банку на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
		Короткий зміст судових рішень в справі
		Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2023 року позов задоволено.
		Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу у загальному розмірі 1 858 320,00 грн, яка складається з суми банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 764 360,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 93 960,00 грн.
		Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь держави 18 583,20 грн судового збору.
		Суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення між банком та ОСОБА_1 договорів банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозит, які банком на вимогу вкладника не було повернуто.
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2023 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2023 року в частині стягнення судового збору на користь держави змінено.
		Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 405,00 грн.
		В решті рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2023 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами існують договірних відносини за договорами банківського вкладу, які є чинними, у встановленому законом порядку не визнані недійсними. Отже, позивач має право вимоги до банку про повернення вкладів та застосування наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов`язань за договором.
		Ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за відповідними договорами.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 12 405,00 грн в рахунок відшкодування судового збору, проте суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 18 583,20 грн, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У травні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків  щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року в справі № 5011-66/7999-2012, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 14 серпня 2018 року в справі № 922/3775/17, від 16 листопада 2018 року в справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року в справі № 905/2324/17, від 30 січня 2019 року в справі № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року в справі № 924/312/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 20 травня 2020 року в справі № 569/12481/15, від 31 липня 2020 року в справі № 201/3811/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 569/12481/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		З наданих позивачем копій розпоряджень на підтвердження внесення ним коштів не депозитні рахунки не можна встановити, на які рахунки вносились кошти, в них не зазначено ідентифікуючі дані позивача.
		Вказані копії розпоряджень не відповідають вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками України. 
		Таким чином, у зв'язку з недотриманням письмової форми договорів банківського вкладу, вони є нікчемними.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіцманського районного суду Чернівецької області.
		23 червня 2023 року справа № 718/1862/22 надійшла до Верховного Суду.
		Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 12 вересня 2007 року ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2. та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів по закінченню строку дії договору) № 3 на суму 23 000,00 гривень, що підтверджується розпорядженням на поповнення вкладу від 12 вересня 2007 року. За умовами цього договору банк відкрив клієнту депозитний рахунок № 26100933000005. Відповідно до пункту 1.3. договору допускається додаткове внесення коштів на депозитний рахунок.
		08 лютого 2008 року ОСОБА_1 додатково вніс на депозитний рахунок 55 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером на поповнення вкладу від 08 лютого 2008 року, та сума вкладу збільшилась до 78 000,00 грн.
		16 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., договір банківського вкладу (депозитний вклад) № 3 у новій редакції.
		Згідно пункту 1.1 цього договору банк продовжує термін депозитного вкладу на суму 78 000,00 грн. Вклад поповнюється на суму відсотків 10 560,00 грн та за рахунок коштів клієнта в сумі 11 440,00 грн. Загальна сума вкладу становить 100 000,00 грн.
		В подальшому позивач вносив на депозитний рахунок грошові кошти в якості вкладу, внаслідок чого станом на 19 жовтня 2009 року сума вкладу по договору № 3 збільшилась до 150 000,00 грн.
		28 жовтня 2008 року сторони уклали договір банківського вкладу № 137, згідно з пунктом 1.1 якого банк відкрив депозитний рахунок №  НОМЕР_1 у сумі 30 000,00 грн з нарахуванням 21% річних у гривні. В цей же день позивач вніс на депозитний рахунок кошти в розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується відповідним розпорядженням.
		Пунктом 3.2.4 договору передбачено, що ПАТ «Укрсоцбанк» зобов`язане повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів готівкою в останній день строку, на який залучався депозитний вклад. 
		В подальшому позивач додатково вносив на депозитний рахунок за договором № 137 грошові кошти та після об`єднання депозитів за договорами № 137 та № 3 загальна сума вкладу станом на 27 листопада 2009 року склала 303 000,00 грн.
		В подальшому позивач здійснював поповнення банківського вкладу у ПАТ «Укрсоцбанк», а банк виплачував відсотки за користування депозитом, та за зверненням ОСОБА_1 видавав частину тіла депозиту й станом на 03 жовтня 2014 року загальна сума депозиту становила 1 044 000, 00 грн.
		24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з вимогою про повернення грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, однак листом від 08 січня 2015 року №09-202-86/96-193 банк повідомив позивача, що вказаний ним договір банківського вкладу не укладався та в ПАТ «Уксоцбанк» не обліковується. ПАТ «Укрсоцбанк» не відкривав депозитні рахунки , не приймав та не зараховував депозитні кошти згідно договорів з депозитного обслуговування, зазначені позивачем. 
		Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12014260110000622, внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в місті Кіцмань на вулиці Незалежності, 71, заволоділа готівковими коштами ОСОБА_1 під приводом розміщення їх на депозитному рахунку на ім`я останнього, звертаючи вказані кошти на свою користь, не вносячи їх в касу банку, всього на загальну суму 1 041 348,50 грн.
		Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи документів № 163- К від 29 січня 2015 року, проведеної в межах кримінального провадження № 12014260110000622, підписи в договорах банківського вкладу між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , розпорядженнях, виданих на ім`я ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_2 
		06 березня 2015 року Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м. Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» проведено службове розслідування за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення №  НОМЕР_2 у Подільському регіоні ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років. Встановлено, що ОСОБА_2 з 2001 року по теперішній час обіймає посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк» .
		Відповідно до пункту 34 посадової інструкції, з якою ОСОБА_2 ознайомлена 28 жовтня 2010 року, до її обов`язків відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності.
		Згідно довіреності ОСОБА_2 надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
		Правонаступником ПАТ «Укрсоцбанку» з 03 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-
		Банк», яке змінило найменування на АТ «Сенс Банк».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
		Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
		Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
		Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
		Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
		Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
		Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
		Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).
		Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку -  юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).
		Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
		Суди встановили, що 12 вересня 2007 року ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2. та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів по закінченню строку дії договору) № 3 на суму депозитного вкладу 23 000,00 грн з нарахуванням відсотків у розмірі 18% річних. За умовами договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується шляхом видачі розпорядження.  
		Пунктом 1.3 договору визначено, що на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.
		Доказів того, що ОСОБА_1 та начальник Кіцманського відділення банку ОСОБА_2 не підписували договір банківського вкладу від 12 вересня 2007 року № 3, суду не надано.
		16 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., договір банківського вкладу (депозитний вклад) № 3 у новій редакції.
		В подальшому позивач вносив на депозитний рахунок грошові кошти в якості вкладу, внаслідок чого станом на 19 жовтня 2009 року сума вкладу по договору № 3 збільшилась до 150 000,00 грн.
		28 жовтня 2008 року сторони уклали договір банківського вкладу № 137, згідно з пунктом 1.1 якого банк відкрив депозитний рахунок №  НОМЕР_1 у сумі 30 000,00  грн з нарахуванням 21% річних у гривні. В цей же день позивач вніс на депозитний рахунок кошти в розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується відповідним розпорядженням.
		Пунктом 3.2.4 договору передбачено, що ПАТ «Укрсоцбанк» зобов`язане повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів готівкою в останній день строку, на який залучався депозитний вклад. 
		Позивач додатково вносив на депозитний рахунок за договором № 137 грошові кошти та після об`єднання депозитів за договорами № 137 та № 3 загальна сума вкладу станом на 27 листопада 2009 року склала 303 000,00 грн.
		В подальшому ОСОБА_1 здійснював поповнення банківського вкладу у ПАТ «Укрсоцбанк», а банк виплачував відсотки за користування депозитом, та за зверненням ОСОБА_1 видавав частину тіла депозиту й станом на 03 жовтня 2014 року загальна сума депозиту становила 1 044 000, 00 грн.
		24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з вимогою про повернення грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, однак доказів повернення банком позивачу коштів за вкладом матеріали справи не містять.
		Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши факт укладення договору банківського вкладу, внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок, його подальше поповнення, а також отримання ним нарахованих відсотків за договором, ураховуючи, що вклад на вимогу позивача повернено не було, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення суми банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 764 360,00 грн на користь позивача.
		Верховний Суд зауважує, що питання про ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за відповідними договорами.
		Також правильними є висновки судів про стягнення з банку на користь позивача 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 06 вересня 2019 року по 05 вересня 2022 року, тобто в межах позовної давності.
		Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.
		Доводи касаційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу, а розпорядження про внесення коштів на депозит та поповнення вкладу не відповідають визначеним Національним банком України формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівався на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.
		При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
		Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2023 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                М. Ю. Тітов
		 
		                                                                                                            
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...