Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/767/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2024. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 листопада 2024 року 
		м. Київ
		Cправа №  915/767/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І., 
		секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 (колегія суддів: Діброва Г.  І., Принцевська Н.  М., Ярош  А.  І.) у справі
		за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою,
		за участю представників:
		Офісу Генерального прокурора - Колодяжної А. В.,
		відповідача - Дубовик С. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1.          У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі - Міськрада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" (далі - ТОВ "Наваль Парк") з вимогою про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою.
		2.          Після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції прокурор заявив про зменшення розміру позовних вимог і просив суд стягнути з ТОВ "Наваль Парк" на користь Міськради 9 087      964,00 грн.
		3.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Наваль Парк" у період з 15.08.2018 по 01.10.2020 без достатніх правових підстав використовувало частину земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 4810136300:07:001:0107) площею 32,1161 кв. м, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в, та на якій розміщено належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомого майна, внаслідок чого Міськрадою у спірний період недоотримано дохід до бюджету у вигляді орендної плати.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		4.          На підставі договорів купівлі-продажу від 29.09.2016 №№ 427, 428, 429, 430, від 18.08.2017 №  481, від 07.12.2017 № 708 та від 15.08.2018 № № 524, 525 ТОВ "Наваль Парк" стало власником нежитлових об`єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/1, 1/1а, 1/б, 1/1в, 1/6. 
		5.          Попереднім власником зазначеної нерухомості - Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП", право користування земельними ділянками під такими будівлями та спорудами оформлено не було.
		6.          При цьому придбане ТОВ "Наваль Парк" нерухоме майно фактично знаходилося на земельних ділянках, які були визначені у пропорційному відношенні в державних актах на право постійного користування землею за (1) Відкритим акціонерним товариством "Чорноморський машинобудівний завод" (ліквідоване 30.09.2007) з 1999 року, (2) Відкритим акціонерним товариством "Суднобудівна верф "Меридіан" (ліквідоване 10.01.2012) з 1999 року; (3) Публічним акціонерним товариством "Чорноморський суднобудівний завод" з 1995 року.
		7.           16.08.2018 відповідач звернувся до міського голови із заявою про надання в оренду на 25 років земельної ділянки (на якій, зокрема, розташовані придбані об`єкти нерухомості) орієнтовною площею 65 га, а саме: земельної ділянки № 1 орієнтовною площею 48 га на вул. Індустріальній, 1/6, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в та земельної ділянки № 2 орієнтовною площею 17 га на вул. Індустріальній, 1/6 у м. Миколаєві, Миколаївської області.
		8.          Рішенням Міськради від 09.04.2019 № 51/168 відповідачу надано дозвіл для складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 65 га за рахунок земель вищезгаданих товариств для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 
		9.          За проєктом землеустрою фактично були сформовані дві земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка № 2 площею 46,9889 га, яка 29.10.2019 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 (далі - спірна земельна ділянка).
		10.          Згідно з витягом із технічної документації від 05.05.2020 № 5939, розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2020 році становив 357 383      476,73 грн. 
		11.          Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.05.2020 № 162/115-20 та від 25.05.2021 № 10-14-0.4-3551/2-21 відсутні підстави для надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за попередні роки, а нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2018- 2019 роках складала 216      658      684, 98 грн. 
		12.          Відповідно до листів Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 26.06.2020 № 497/9/14-29-50-04-16 та від 13.05.2021 №  4594/5/14-29-04-02-08 земельні ділянки на вул. Індустріальній, 1/1, 1/1 а, 1/1в, 1/6 у м.  Миколаєві за ТОВ "Наваль Парк" у власності або у користуванні, в тому числі на умовах оренди, не обліковуються. Плата за землю за вказані земельні ділянки за податкові періоди 2017- 2021 років ТОВ "Наваль Парк" не здійснювалась, податкова звітність з плати за землю до податкового органу не надавалась.
		13.          Судами також установлено, що актом комісії від 29.10.2020, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Міськради від 27.01.2021 № 61 - визначено розмір збитків, завданих Міськраді відповідачем у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 15.08.2018 по 01.10.2020 у розмірі 16 111  048,99 грн. 
		14.          Рішенням Міськради від 22.04.2021 № 4/348:
		(1) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, у тому числі й спірної земельної ділянки;
		(2) припинено право постійного користування земельними ділянками і державні акти на право постійного користування землею Відкритому акціонерному товариству "Чорноморський машинобудівний завод", Відкритому акціонерному товариству "Суднобудівна верф "Меридіан";
		(3) вилучено у Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" частину земельної ділянки площею 150 000 кв. м по вул. Індустріальній, 1 зі складу земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні, та зобов`язано виготовити документацію із землеустрою на земельну ділянку, яка залишилась у його використанні;
		(4) передано ТОВ "Наваль Парк" в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 616 322 кв. м, у тому числі спірну земельну ділянку; 
		(5) Управлінню земельних ресурсів Міськради передбачити умову щодо обов`язку відповідача сплатити протягом 6 місяців з дати укладання договору оренди землі кошти за безоплатне використання земельних ділянок.
		15.          Згідно з науково-правовою експертизою від 12.05.2021 № 126/80-с, проведеною Інститутом держави та права ім. В. М. Корецького на замовлення відповідача, вимога Міськради про стягнення з ТОВ "Наваль Парк" безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками суперечить вимогам чинного законодавства.
		16.          Після перегляду 05.10.2022 даної справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Прокурор у суді першої інстанції заявив про зменшення розміру позовних вимог, а саме: замість 16 111  048,99 грн просив суд стягнути 9 087  964,00 грн. Причиною для цього стало те, що у користуванні ТОВ "Наваль Парк" була не вся спірна земельна ділянка, а лише її частина площею 32,1161 кв. м, у той час як інша частина земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 площею 14,8728 га перебувала у користуванні Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод".
		17.          При цьому під час нового розгляду даної справи в місцевому господарському суді рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 400/2760/20, було визнано протиправним та недійсним рішення Міськради від 10.07.2019 № 52/18 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва". Як результат, технічна документація, відповідно до якої надавались витяги про нормативну грошову оцінку земель міста Миколаєва у 2020- 2022 роках, була скасована. Внаслідок чого для обрахунку стягуваних з відповідача коштів Прокурор застосовував дані з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Миколаєва, затвердженої рішенням Міськради від 27.01.2011 № 3/40 (зі змінами, внесеними рішенням від 01.03.2012 № 15/24).
		18.          Водночас під час апеляційного перегляду було встановлено, що постановою Верховного Суду від 18.01.2024 було скасовано судові рішення нижчестоящих адміністративних судів, а справу № 400/2760/20 - направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
		19.          У матеріалах господарської справи також наявний висновок експерта Українського незалежного інституту судових експертиз Коваленко Л. А. за результатами проведення оціночно-земельної експертизи від 30.03.2023 № 271/02-2023. 
		20.          За висновками експерта, оскільки в період 2018- 2019 років спірна земельна ділянка не була окремо сформована, то неможливо розрахувати її нормативну грошову оцінку. Договори оренди в цей період не укладалися і орендна плата за оренду земельної ділянки не нараховувалася, а тому визначити вартість права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 у 2018- 2019 роках неможливо. 
		21.          Крім цього, експерт вказав, що земельна ділянка площею 32,1161 га, яка входить до складу спірної земельної ділянки площею 46,9889 га, є окремо несформованою. З огляду на це, з тих самих підстав неможливо визначити вартість права оренди земельної ділянки площею 32,1161 га за період з 29.10.2019 (дата державної реєстрації спірної земельної ділянки) по 01.01.2020.
		22.          Окрім наведеного, апеляційний господарський суд встановив, що в матеріалах справи наявні документи на підтвердження підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Міськради.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		23.          Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
		24.           05.10.2022 Верховний Суд прийняв постанову про скасування цих судових рішень та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		25.           05.12.2023 Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення про відмову в позові, виснувавши про неможливість реальної передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 площею 46,9889 га в оренду у період з 15.08.2018 по 01.10.2020 через те, що лише 29.10.2019 спірна земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі і тільки 22.04.2021 у Публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" було вилучено частину такої земельної ділянки площею 15 га. 
		26.          Місцевий господарський суд зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою площею 32,1161 га, так як вона не була сформованою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що виключає можливість розрахувати її нормативну грошову оцінку. Крім того, Господарський суд Миколаївської області звернув увагу на те, що оновлений розрахунок позивач здійснив з урахуванням оцінки, зробленої на підставі рішення Міськради від 27.01.2011 № 3/40, тоді як її актуальність не може бути більше ніж 7 років. 
		27.          Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 рішення суду першої інстанції було скасоване, а позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міськради задоволено шляхом стягнення з відповідача 9  087  964,00 грн за безоплатне користування земельною ділянкою площею 32,1131 кв.м, яка є частиною спірної земельної ділянки.
		28.          Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що у ТОВ "Наваль Парк" за результатами набуття права власності на нерухоме майно в силу вимог статті 120 ЗК України виник обов`язок сплачувати позивачу, за умови її перебування в комунальній власності, за фактичне користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування придбаного нерухомого майна незалежно від факту сформованості такої ділянки як об`єкта цивільних прав та належності її на праві користування іншій особі. Південно-західний апеляційний господарський суд вважав, що Прокурор разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог надав належні та достатні докази для встановлення розміру земельної ділянки, яка використовувалася відповідачем як власником нерухомого майна в спірний період, а також вартості 1 кв. м такої земельної ділянки, що були покладені в основу розрахунку ціни позову.
		Короткий зміст касаційної скарги
		29.           21.08.2024 ТОВ "Наваль Парк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		30.          Скаржник обґрунтовує необхідність касаційного оскарження підставами, визначеними в пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287, пунктах 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:
		(1) неправильним застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
		(2) посиланням на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах;
		(3) порушенням апеляційним господарським судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (детальніше про доводи скарги в пунктах 40- 41, 60- 61, 74, 100, 109 цієї постанови).
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		31.           24.09.2024 прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
		32.          Передусім Прокурор зазначив, що у зв`язку із тим, що Міськрада не здійснила належного захисту інтересів громади, то у нього були передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом. 
		33.          По суті спору Прокурор вважав, що суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав належну оцінку її обставинам, виснувавши, що у відповідача в силу вимог статті 120 ЗК України виник беззаперечний обов`язок сплати громаді міста Миколаєва коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності. 
		34.          При цьому, на думку прокурора, розрахунок заборгованості відповідача було здійснено на підставі належних та достатніх доказів, а суд апеляційної інстанції не допустив порушень вимог процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
		Межі розгляду справи Верховним Судом
		35.          Забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша і друга статті 300 ГПК України, пункт 240 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
		36.          Верховний Суд керується й принципом res judicata, який розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (позиція з рішень Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
		37.          При цьому відхід від принципу res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, існування яких має довести скаржник. Cаме у касаційній скарзі визначається підстава, вимоги та межі перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.
		38.          Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
		39.          Виходячи із викладеного вище, Верховний Суд розглядає дану справу виключно у межах заявлених ТОВ "Наваль Парк" доводів і вимог, які стали підставою для відкриття провадження, а саме на підставах, визначених в пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пунктах 1, 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача
		40.          Скаржник вважає, що у Прокурора не було повноважень звертатися до суду з позовом у даній справі. Як результат, на думку ТОВ "Наваль Парк", апеляційний господарський суд застосував статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №  912/2385/18. 
		41.          Відповідач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №  912/2385/18, який полягає у тому, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (пункт 81 постанови). Окрім цього, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 45 постанови).
		42.          Проаналізувавши доводи скарги щодо відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Міськради, колегія суддів вважає таку підставу касаційного оскарження необґрунтованою з огляду на таке. 
		43.          Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		44.          Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		45.          Конституційний Суд України зазначав, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
		46.          Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом) (пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №  925/1133/18).
		47.          Предметом вимог Прокурора у даній справі є стягнення з ТОВ "Наваль Парк" як власника низки об`єктів нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці, яка є комунальною власністю, безпідставно збережених коштів за безоплатне користування цією земельною ділянкою.
		48.          Південно-західний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові, проаналізувавши положення статей 7, 140, 143 Конституції України, статті 172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 10, 18-1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", дійшов висновку про те, що Міськрада як власник спірної земельної ділянки уповноважена на здійснення ефективного контролю у сфері землекористування шляхом вжиття заходів, спрямованих на відновлення прав територіальної громади.
		49.          Колегія суддів погоджується з такими висновками, адже, зважаючи на встановлені обставини справи, Міськрада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		50.          Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		51.          Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви). 
		52.          Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		53.          Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (правова позиція з постанов Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 від 08.11.2023 у справі №  607/15052/16-ц).
		54.          Окрім цього, у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: 
		(1) орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; 
		(2) орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.
		55.          Прокурор у цій справі мотивував необхідність звернення до суду від імені держави в особі Міськради тим, що остання не вживала необхідних заходів для поновлення прав та інтересів територіальної громади в частині стягнення з відповідача безпідставно утримуваних коштів за користування без належної правової підстави земельною ділянкою. Водночас Прокурор зазначив, що незвернення Міськради до суду спричинило ненадходження коштів до місцевого бюджету, що свідчило про пасивну поведінку позивача як уповноваженого суб`єкта владних повноважень.
		56.          Зі свого боку, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач був належним чином повідомлений про пред`явлення позову в інтересах держави в особі Міськради, про що свідчить лист Прокурора від 08.06.2021 №51-3368вих21.
		57.          Зважаючи на те, що Міськрада, будучи обізнаною про виявлені Прокурором порушення, не здійснила належного захисту інтересів громади шляхом звернення до суду з відповідним позовом, Південно-західний апеляційний господарський суд виснував, що Прокурор міг звертатися з відповідним позовом до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі такої місцевої ради як органу місцевого самоврядування.
		58.          Тобто Прокурор належним чином обґрунтував правові підстави представництва інтересів держави в суді в особі органу місцевого самоврядування для здійснення захисту в спірних правовідносинах, щоб інтереси держави не залишилися без відповідного захисту.
		59.          Таким чином, досліджуючи наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в даній справі, апеляційний господарський суд застосував статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. 
		Щодо площі земельної ділянки, якою користувався відповідач 
		60.          ТОВ "Наваль Парк" вказує, що встановлення площі земельної ділянки є обов`язковим для правильного вирішення спорів щодо стягнення коштів у подібних правовідносинах. Якщо ж мова йде про використання несформованої земельної ділянки, встановлення її площі має відбуватись, виходячи з конкретних обставин справи.
		61.          Як результат, на думку відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд застосував статтю 1212 ЦК України, частину першу статті 79, статтю 79-1 ЗК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №  646/4738/19 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
		62.          Колегія суддів, перевіривши доводи скаржника, не знайшла підстав для їхнього підтвердження, зважаючи на наступне.
		63.          Як вбачається з постанови Верховного Суду від 05.10.2022 судові рішення судів нижчих інстанцій (якими у задоволені позовних вимог було відмовлено) були скасовані, а справу передано на новий розгляд. На виконання частини першої статті 316 ГПК України надав наступні вказівки щодо предмета доказування у межах вирішення спору:
		(1) Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташовано, необхідно насамперед, з`ясувати: 
		- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 
		- площу земельної ділянки; 
		- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 
		- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (правова позиція з постанови Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №  922/2060/20, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі №     922/3617/19 та від 16.08.22 у справі №  922/2095/21).
		(2) Для застосування статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру та залежить від конкретних обставин справи (позиція з постанови Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19).
		64.          На виконання вищезазначених вказівок місцевий та апеляційний господарські суди, враховуючи позовні вимоги Прокурора, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, встановили, що предметом позову в даній справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки загальною площею 32,1161 га, на якій знаходяться нежитлові об`єкти, нежитлові будівлі на вул. Індустріальній, 1/6, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в у м. Миколаєві у період з 15.08.2018 по 01.10.2020, та яка відповідно до замовленого ТОВ "Наваль Парк" проєкту землеустрою є необхідною для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
		65.          Отже, суди в цій справі встановили, що відповідач у спірний період як власник нерухомого майна використовував лише частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 розміром 32,1161 га, яка є окремо несформованою в межах її загальної площі 46,9889 га.
		66.          Зважаючи на це, мотивування касаційної скарги ТОВ "Наваль Парк" в частині, яка фактично зводиться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку встановлених судами нижчих інстанцій обставин справи, а саме площі частини спірної земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач (що є однією зі складових для визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності) - не береться до уваги і не оцінюється колегією суддів, адже суперечить завданням і межам касаційного перегляду (детальніше про це йшлося у пунктах 35- 38 цієї постанови).
		67.          Окрім цього, скаржник у своїх доводах про нібито неправильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом статті 1212 ЦК України, частини першої статті 79 та статті 79-1 ЗК України не вказав чітко та однозначно, у чому саме воно полягало.
		68.          Водночас колегія суддів виходить з того, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду (позиція з постанови Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 280/8088/21).
		69.          Натомість підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (позиція з постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21).
		70.          Водночас, зважаючи на встановлені обставини справи, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, за якими:
		(1) За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на неї;
		(2) З дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими;
		(3) Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.
		71.          Отже, зважаючи на встановлені судами нижчих інстанцій обставини, висновки щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №      646/4738/19 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, на які посилається скаржник, були враховані апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови.
		72.          Зі свого боку ТОВ "Наваль Парк" не обґрунтовувало скаргу необхідністю відступу від вищезазначених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які були враховані судом апеляційної інстанції у даній справі. 
		73.          Таким чином, зважаючи на те, що тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладений на скаржника, то відповідач не довів, у чому саме полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції відповідних норм матеріального права.
		Щодо технічної документації та нормативної грошової оцінки земельної ділянки
		74.          Скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутня належна технічна документація та нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 32,1161 га, користуванням якою відповідачем обґрунтовані вимоги Прокурора. З огляду на це відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", висновок про що викладено у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №  905/979/20.
		75.          Оцінивши доводи ТОВ "Наваль Парк", колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		76.          Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
		77.          Згідно із частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. 
		78.          Частинами першою, третьою статті 23 цього ж Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
		79.          При цьому згідно із частиною другою статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років.
		80.          За змістом пунктів 87, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, витяг з Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відомості з якого є актуальними на дату та час формування документів.
		81.          Отож, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік. За таких умов технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
		82.          Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
		83.          Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
		84.          Як встановив суд апеляційної інстанції, Прокурор до заяви про зменшення розміру позовних вимог надав довідку із Державного земельного кадастру, що може підтверджувати відомості про нормативну грошову оцінку одного квадратного метра земель м. Миколаєва у спірний період з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, з якої можливо вирахувати розмір безпідставно збережених коштів відповідачем за її використання. 
		85.          У ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що такий розрахунок здійснено на підставі даних з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м.  Миколаєва, затвердженої рішенням Міськради від 27.01.2011 № 3/40 (зі змінами від 01.03.2012 № 15/24), адже в межах адміністративної справи № 400/2760/20 було визнано протиправним та недійсним наступне за часом прийняття рішення Міськради від 10.07.2019 № 52/18 з того самого питання. На додачу, при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки в спірних правовідносинах Південно-західний апеляційний господарський суд враховував лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.04.2023 № 944/22-23.
		86.          Відповідно до даних цієї технічної документації вартість 1 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 з врахуванням інших обов`язкових коефіцієнтів становить 243,06 грн. Отож, для встановлення нормативної грошової оцінки бажаної площі земельної ділянки необхідно 1 кв. м (243,06 грн) помножити на площу та на коефіцієнт індексації станом на 01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019, який складав 1,897.
		87.          Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №  922/2060/20 вказали, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
		88.          При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
		89.          Вищезазначена правова позиція Верховного Суду була врахована під час апеляційного розгляду цієї справи.
		90.          У свою чергу, висновки постанови Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №  905/979/20, на яку посилається скаржник, не протирічать наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду та судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (детальніше про це йшлося в пунктах 68- 69 цієї постанови). 
		91.          У справі № 905/979/20 Верховний Суд підтвердив раніше висловлені правові висновки про те, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (правова позиція з постанов Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №  922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №  922/3607/18).
		92.          Окрім цього, Верховний Суд у справі № 905/979/20 вказав, що у кожній із аналізованих справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, а тому немає підстав стверджувати про неправильне застосування судом нижчої інстанції статей 1212 ЦК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель".
		93.          Колегія суддів також зауважує, що для спростування будь-якого висновку, в оскаржуваній постанові, скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цього судового рішення, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судом попередньої інстанції з урахуванням встановлених ним обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (позиція з постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).
		94.          Доводи ТОВ "Наваль Парк" щодо неправильного застосування положень Закону України "Про оцінку земель" не конкретизовані, тобто наведеним вище вимогам не відповідають. Натомість обґрунтування скарги у відповідній частині фактично зводиться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, і до встановлення нових обставин, що з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі касаційного перегляду не є компетенцією суду касаційної інстанції (детальніше у пунктах 35- 38 цієї постанови).
		95.          З огляду на це скаржник не довів, що апеляційний господарський суд неправильно застосував статті 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" у спірних правовідносинах, тому доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків Південно-західного апеляційного господарського суду щодо належності доказів, які стали підставою для розрахунку позовних вимог.
		 
		 
		Щодо відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах
		96.          Обґрунтування касаційної скарги пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України означає необхідність доведення скаржником неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		97.          Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		98.          Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема: зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Також обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		99.          У разі подання касаційної скарги на зазначений вище підставі скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (позиція з постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №     910/800/19).
		100.          У даній справі відповідач зауважує про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування у подібних правовідносинах пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України, частини другої статті 18 та статті 20 Закону України "Про оцінку земель", а саме: чи застосовуються зазначені норми права при здійсненні розрахунку суми шляхом множення вартості одного квадратного метру земельної ділянки площею 32,1161 га (є окремо несформованою), яка входить до складу земельної ділянки площею 46,9889 га, з кадастровим номером 4810136300:07:001:0107 відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель станом на 2011 рік за період 2019- 2020 роки за відсутності належної технічної документації на спірну земельну ділянку.
		101.          У контексті обраної ТОВ "Наваль Парк" підстави касаційного оскарження колегія суддів констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. 
		102.          Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених фактичних обставин справи, що не допускається з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		103.          Саме лише прагнення скаржника здійснити перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень (детальніше у пунктах 35- 38 цієї постанови).
		104.          За змістом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а згідно із частиною першою статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		105.          Відповідач у цій справі на власний розсуд визначив підстави касаційної скарги та вказав обґрунтування на їх підтвердження. Більше того, скаржник користується правничою допомогою, тому має враховувати та нести юридичні наслідки від вчинення тих чи інших дій.
		106.          Отже, посилання ТОВ "Наваль Парк" на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є суто декларативним, необґрунтованим, а тому відхиляється. 
		107.          Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане призводило б до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.
		108.          Зважаючи на вищевикладене, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
		Щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права
		109.          Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів та необґрунтовано залишив без розгляду клопотання про призначення експертизи, а тому обставини, що мають суттєве значення для справи, були встановлені на підставі неналежних доказів. Наведеним ТОВ "Наваль Парк" мотивує наявність підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 та пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
		110.          Стосовно доводів відповідача про недослідження зібраних у справі доказів колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього кодексу. 
		111.          Як було мотивовано вище в цій постанові, визначені ТОВ "Наваль Парк" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли підтвердження.
		112.          За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів (позиція з постанови Верховного Суду в складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23).
		113.          Стосовно посилань скаржника на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про призначення експертизи, то колегія суддів зауважує, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 було відкрито апеляційне провадження у даній справі та, зокрема, роз`яснено учасникам справи про їхнє право не пізніше п`яти днів з дня отримання такої ухвали подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань. 
		114.          Тим часом клопотання відповідача про призначення експертизи надійшло до суду апеляційної інстанції лише в день розгляду справи (12.08.2024). Крім того, у клопотанні ТОВ "Наваль Парк" взагалі не зазначено про будь-яку поважність причин пропуску строку для його подання.
		115.          З огляду на це, враховуючи, що відповідне клопотання відповідача надійшло з порушенням встановленого строку, а причини пропуску не визнані поважними, то, керуючись статтями 118, 207 ГПК України, у суду апеляційної інстанції були достатні підстави для залишення його без розгляду.
		116.          Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення із цих підстав.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		117.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		118.          За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		119.          Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ "Наваль Парк", не підтвердилися. У той же час Південно-західний апеляційний господарський суд повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно застосував законодавство під час її розгляду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
		Судові витрати
		120.           Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №  915/767/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		Суддя                                                                                                    Є. В. Краснов
		 
		Суддя                                                                                                    Г. М. Мачульський
		 
		Суддя                                                                                                    Л. І. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...