Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/3143/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 29.11.2024. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 13.02.2025
Результат оскарження 13.02.2025 Дніпровський апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/183/1418/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170030001572

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 183/3143/24
		№ 1-кп/183/1418/24
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 листопада 2024 року                                    м. Самар
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1 ,
		секретарів судового засідання- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170030001572, за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Межова, Межівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби під час мобілізації на особливий період, на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 4 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора 
		 ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку), обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		ВСТАНОВИВ:
		   Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 4 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 31.03.2023 самовільно залишив місце несення служби  розташування підрозділу  автомобільний міст через річку Вовчка на автомобільній дорозі загального користування М-04 «Знам?янка-Луганськ-Ізварине» у АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та був незаконно відсутній на військовій службі до 27.08.2023.
		Крім того, старший солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 4 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 13.12.2023 самовільно залишив місце несення служби - лікувальний заклад, а саме з КП «ДОСРЦ «Солоний лиман»» ДОР, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та був незаконно відсутній на військовій службі до 07.02.2024.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав, зокрема зазначив, що він є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації з 01.03.2022 у військовій частині НОМЕР_1 Державна служба транспорту. Дійсно, перший раз самовільно залишив військову частину точної дати не пам`ятає, напевно 30.05.2023, оскільки мав скарги на біль у ребрі, а командир його не відпускав на лікування, чи звертався з рапортом до командира про направлення до медичної роти на лікування точно не пам`ятає. Доповнив, що статут внутрішньої служби ЗСУ йому невідомий, заняття з ним ніякі не проводилися. Точної дати повернення до військової частини не пам`ятає, але на передодні, у зв`язку з тим, що йому не подобалося здійснювати охорону мостів, домовившись з ротним за переведення його до бойової частини, він самостійно викликав ВСП через службу «102», які забрали його з місця його реєстрації. Далі пояснив, що вдруге він покинув військову частину в грудня 2023 року, оскільки отримав направлення на проходження реабілітації на 21 день до лікувального закладу КП «ДОСРЦ «Солоний лиман»», де пролікувавшись 13 діб, самовільно поїхав додому. Вже після нового року він зателефонував на службу «102» та заявив про себе, і через декілька днів його забрали ВСП та доставили до військової частини. Доповнив, що він намагався повернутися за місцем служби, але в телефонній розмові командування повідомило, що він може не повертатися до військової частини. Розумів, що скоїв злочин.
		Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий, неприязних відносин між ними немає. Показав, що 05.10.2023 року ОСОБА_4 отримав поранення верхньої третини гомілки, в зв`язку з чим був госпіталізований до м. Кам`янське, де знаходився до 28.10.2023, та після виписки, отримав довідку ВЛК, на підставі якої йому надано відпустку тривалістю 30 календарних днів. Після чого, 01.12.2023 ОСОБА_4 направлено до лікувального закладу КП «ДОСРЦ «Солоний лиман»» ДОР для проходження реабілітацію. Однак, 12.12.2023 стало відомо від лікаря, що ОСОБА_4 виписано за порушення режиму, оскільки останній самовільно покинув лікувальний заклад.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий, неприязних відносин між ними немає. Показав, що 05.10.2023 року ОСОБА_4 отримав поранення верхньої третини гомілки, внаслідок чого був госпіталізований, де знаходився до 28.10.2023, та після виписки, отримав довідку ВЛК, на підставі якої йому надано відпустку тривалістю 30 календарних днів. Після чого, 01.12.2023 ОСОБА_4 направлено до лікувального закладу КП «ДОСРЦ «Солоний лиман»» ДОР для проходження реабілітацію, де виходив на зв`язок до 12.12.2023, а 13.12.2023 він на телефонні дзвінки не відповідав, після чого, зателефонувавши лікарю, який повідомив, що ОСОБА_4 покинув приміщення лікувального закладу без будь-якого дозволу. В подальшому, після направлення офіційного запиту, 02.02.2024 надійшла виписка ОСОБА_4 , в якій вказано, що останній виписаний з лікувального закладу, в зв`язку з самовільним залишенням закладу.
		Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий, неприязних відносин між ними немає. Показав, що він разом з обвинуваченим здійснювали охорону об`єктів в військовій частині в/ч НОМЕР_1 . 25.03.2023 ОСОБА_4 повинен був приїхати з щорічної відпустки, але не приїхав. Після чого, він разом з замполітом ОСОБА_10 поїхали за місцем мешкання ОСОБА_4 , де знайшли його в стані алкогольного сп`яніння, якого відвезли до Військової служби правопорядку, де перевіривши його стан сп`яніння виявили 2,32 проміле та залишили його на добу в ВСП. 27.03.2023 вони забрали обвинуваченого в розташування військової частини, але через декілька днів, встановили, що ОСОБА_4 відсутній на ранковому шикуванні, що свідчило про залишення ОСОБА_4 місця проходження військової служби. Через пару днів, йому зателефонував ОСОБА_4 , який повідомив, що до нього приїхав товариш, з яким вони вжили спиртних напоїв та поїхали до м. Дніпро, але дозволу покинути військову частину останній не отримував, до військової частини не повернувся.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий, неприязних відносин між ними немає. Показав, що ОСОБА_4 перебував в його відділенні, нарікань до нього за час перебування не було, всі накази виконував. 31.03.2023 обвинувачений самостійно залишив місце несення служби, на телефонні дзвінки не відповідав, можливості дізнатися його місце перебування не було. 27.08.2023 ОСОБА_4 затримали ВСП та доставили його до їхнього батальйон. Де саме обвинувачений перебував йому не відомо. Зі слів інших військовослужбовців йому стало відомо, що при затриманні ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що він знаходився на лікуванні, який без будь-якого дозволу самовільно залишив. Доповнив, що поки ОСОБА_4 знаходився в його підпорядкуванні, він знав про кожен його шаг.
		Будучи допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий, неприязних відносин між ними немає. Показав, що 11.12.2022 він обіймає посаду командира 4-го взводу. Приблизно в 15-х числах березня 2023 його було відряджено на навчання у м. Львів, де він перебував до 01.06.2023. Саме в вказаний період ОСОБА_4 пішов у чергову відпустку, з якої не повернувся. Зі слів побратимів, йому стало відомо, що ОСОБА_4 почав зловживати спиртними напоями і це й стало основною причиною не повернення до військової частини.Вказав, що він особисто телефонував та їздив за місцем мешкання ОСОБА_4 , щоб він повернувся до військової частини, але жодних дій останній для цього не приймав. Після чого, його затримали ВСП та згодом перевели до іншої військової частини.
		Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст. 408 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 62023170030001572 від 08.10.2023 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до якого, до ТУ ДБР у м. Полтаві надійшло повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено, що 31.03.2023 при перевірці наявності особливого складу частини було виявлено відсутність на місці несення служби ( АДРЕСА_3 ) старшого солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який самовільно залишив розташування частини та перебуває позі її межами в умовах воєнного стану.(а.с. 47);
		- повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_13 про вчинення старшим солдатом ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (а.с.48-49);
		- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) за №231 від 31.03.2023 про призначення службового розслідування з метою з`ясування причин і умов, що сприяли виникненню даного випадку, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця ОСОБА_4 (а.с.50);
		- актом проведення службового розслідування від 15.04.2023, відповідно до якого встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини, що триває більше 10 діб, вказаними діями вчинив правопорушення передбачене ч.5 ст.407 КК України. (а.с.51-52);
		- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №90 від 31.03.2023 про зняття з продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_4 (а.с.53);
		- повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_13 про затримання старшого солдата ОСОБА_4 26.08.2023 співробітниками ВСП 
		м. Павлоград та доставляння останнього до місця несення служби 27.08.2023 (а.с.54);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024041110000064 від 07.02.2024 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, відповідно до якого, 13 грудня 2023 старший стрілець 2 відділення 4 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив лікувальний заклад КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради та не з`явився до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 (а.с. 55);
		- повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_13 про вчинення старшим солдатом ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (а.с.56-57);
		- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) за №9 від 03.01.2024 про призначення службового розслідування з метою з`ясування причин і умов, що сприяли виникненню даного випадку, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця ОСОБА_4 (а.с.58);
		- актом проведення службового розслідування, відповідно до якого встановлено, що вказаними діями старший солдат ОСОБА_4 вчинив правопорушення передбачене ч.4 ст.408 КК України. (а.с.59-63);
		- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №356 від 22.12.2023 про зняття з продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_4 (а.с.64);
		- постановою про об`єднання матеріалів кримінального провадження в одне кримінальне провадження від 07.02.2024, відповідно до якого кримінальне провадження № 62023170030001572 від 07.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та кримінальне провадження № 42024041110000064 від 07.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України об`єднано в одне кримінальне провадження, визначивши основним номеромкримінального провадження № 62023170030001572 від 07.10.2023 (а.с.63-68); 
		- довідкою №750 військово-лікарської комісії від 25.10.2023, відповідно до якої старший сержант ОСОБА_4 , 1981 р.н., військовослужбовець НОМЕР_1 після проведеного медичного огляду ВЛК КНП КМР «МЛШМД» м. Кам`янське, потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (а.с.69);
		- довідкою №2715 військово-лікарської комісії від 30.11.2023, відповідно до якої старший сержант ОСОБА_4 , 1981 р.н., військовослужбовець НОМЕР_1 після проведеного медичного огляду гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_3 , потребує реабілітації у
		КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради терміном 21 календарний день (а.с.70);
		- довідкою КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради в.о. генерального директора ОСОБА_14 за №103 від 12.02.2024, відповідно до якої встановлено, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в КП «ДОСРЦ «Солоний лимар» ДОР» з 01.12.2023 по 13.12.2023 (а.с.71);
		- копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3492, старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.72-73);
		- копією військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 (а.с.76-81);
		- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №6 від 01.03.2022 про зарахування до списків Державної спеціальної служби транспорту та призначення на посаду 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старшого солдата запасу ОСОБА_4 старшим стрільцем 2 відділення охорони 4 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 (а.с.82).
		Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень встановленою і його дії належить кваліфікувати: 
		- за ч.5 ст.407КК України, як самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем;
		- за ч.4 ст.408 КК України, дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те що ним відповідно до кваліфікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК) вчинені тяжке та особливо тяжке кримінальне правопорушення, однак обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Шире каяттяобвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненихкримінальних правопорушеннях,визнається відповідноп.1.ч.1ст.66КК Україниобставиною,яка, пом`якшує його покарання. 
		Судом також враховуються обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, тривалість вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
		Так, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинуваченим вчинене закінчені умисне кримінальні правопорушення,суспільна небезпечність якого полягає у тому, що ухилення від виконання військових обов`язків та дезертирство, що,з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні  збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинені військовозобов`язаним умисний тяжкий та особливо тяжкий злочини представляють значну суспільну небезпечність, оскільки заподіює шкоду керованості, боєздатності та боєспроможності підрозділу, а також дисципліні, яка існує в підрозділі за місцем проходження військової служби під час воєнного стану.
		Так, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вину визнав повністю, є особою несудимою, на обліках у лікарів психіатра, нарколога не перебуває (а.с.91,92), є учасником бойових дій (а.с.86).
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, зокрема, його вік та стан здоров`я, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема тривалість вчиненого злочину, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд вважає, що покарання в мінімальній межі санкції статті буде достатнім.
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.
		   Суд не знаходить можливим для призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом або звільнення від відбування покарання, з огляду на те, що частина 1статті 69 і частина 1 ст.75 КК України, з урахуванням змін внесених Законом України № 2839-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального Кодексу України та інших законодавчих актів України», прямо вказують на неможливість прийняттязазначених рішень у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.
		   Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення та обставин його вчинення, даних про особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій та його ставлення до скоєного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у видіпозбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.
		Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню експертні дослідження не проводилися. 
		Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
		Оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, даний запобіжний захід вважається продовженим до набрання вироком законної сили. 
		На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєні кримінальних правопорушень, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючисьст.ст. 336,370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винним  ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.5 ст.407, ч.4 ст. 408КК України та призначити йому покарання: 
		- за ч.5 ст.407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
		- за ч.4 ст. 408 КК України у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  ОСОБА_4 остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		До вступу вироку в законну силу залишити  ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Початок строку відбування  ОСОБА_4 покарання обчислювати з 07.02.2024.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                     ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...