Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/28840/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 29.11.2024. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 29.09.2025
Результат оскарження 29.09.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/29074/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 листопада 2024 рокусправа № 380/28840/23
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТЕХ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів,
		у с т а н о в и в :
		Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІТЕХ" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить :
		- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023;
		- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209170/2023/003108.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем та постачальником укладено перший зовнішньоекономічний контракт №11/2021 від 04.11.2021. На підставі інвойсу №RNH211104V-CX позивачем замовлено та отримано перше замовлення товарів на суму 41099,98 доларів США. В продовження співпраці позивач 28.02.2023 уклав з постачальником зовнішньоекономічний контракт №02/2023 від 28.02.2023 і на підставі інвойсу №KNH230220M-CX оплатив вартість товару на суму 78860,00 доларів США. Позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів. Під час митного оформлення другої поставки відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару 1 і товару 3 митної декларації та збільшено їх вартість, без врахування того, що замовлення покупця відбулось повторно і постачальник зробив знижку на більшість товарів. При митному оформленні товару було складено проект митної декларації №23UA20917007165U6 від 06.09.2023. Згідно графи 47 (Розрахунок платежів) даної митної декларації було розраховано мито на імпорт (код платежу 020) у розмірі 10374,66 грн і ПДВ при імпорті (код платежу 028) у розмірі 297767,05 грн. Відповідач не погодився із задекларовано вартістю товару 1 та товару 3 митної декларації та надав картку відмови №UA209170/2023/003108. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно, у порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару позивач вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин позивач просить позов задовольнити повністю.
		Ухвалою суду від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою суду від 19.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Ухвалою суду від 28.11.2024 відмовлено у клопотанні з питань розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.
		Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№1432 від 08.01.2024) в якому вказав, що відповідно до п. 5 Контракту № 11/2021 від 04.11.2021 р., вказано, що оплата за товар здійснюється 30% передоплати та інші 70% до відправлення товару з порту. Проте декларантом подано платіжний документ який містить посилання на інший зовнішньоекономічний контракт та інвойс ніж ті які зазначені в графі 44 митної декларації. Таким чином Львівською митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. Зазначає, що встановлені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі  продажу товарів. На вимогу декларантом надіслано платіжний документ, який не стосується даної поставки, експортну МД, інших документів згідно вимоги не надано. Відповідач вважає, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Зауважує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач наголошує, що оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІТЕХ» (далі - ТОВ «НАВІТЕХ»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 39811454, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		04.11.2021 року між компанією XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «НАВІТЕХ» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/2021 (далі  Контракт №11/2021), відповідно до якого Продавець зобов`язується продати Покупцю товари в асортименті, кількості, та за цінами, що наведені у Інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказані товари на умовах та у строки, передбачені цим контрактом.
		Згідно із п. 1.2. Контракту № 11/2021, товари поставляються окремими партіями та оплачуються за рахунками-фактурами, виставленими Продавцем до Покупця за кожну поставлену партію товарів.
		Розділом 2 Контракту № 11/2021 встановлено, що валютою цього контракту і оплат є Долар США. Ціни та вартість товарів визначаються у Доларах США та періодично змінюються шляхом переговорів із Покупцем.
		Відповідно до п. 3.1. Контракту № 11/2021 строки та умови доставки погоджуються сторонами наступним чином: FOB XIAMEN, CHINA згідно із умовами INCOTERMS-2010. Всі поставки товарів здійснюються для ввезення на територію України (п. 3.2. Контракту № 11/2021). Країна походження: Китай (п. 3.3. Контракту № 11/2021).
		Пунктом 3.5. Контракту № 11/2021 встановлено, що Продавець зазначає умови доставки, вказані в пункті 3.1. Контракту № 11/2021, у експортному рахунку-фактурі.
		Згідно з пунктами 5.1., 5.2. Контракту № 11/2021, Покупець повинен здійснити оплату товарів відповідно до «проформи рахунку» або інвойсу Продавця шляхом грошового переказу передоплати в доларах США на рахунок Продавця у розмірі 30% від суми кожного рахунку-фактури. Покупець здійснює переказ решти 70% від суми кожного рахунку-фактури на рахунок Продавця до відправлення товару з порту відвантаження.
		28.02.2023 року між компанією XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «НАВІТЕХ» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 02/2023 (далі  Контракт №02/2023), який за змістом та умовами аналогічний Контракту №11/2021.
		Відповідно до інвойсу № KNH230220M-CX від 28.02.2023 предметом поставки є:- Ролики підтримуючі та опорні для ланцюгів гусеничної будівельної спецтехніки відповідно до визначеного асортименту; - Зірочки привідні, призначені для обладнання спеціальної техніки на гусеничному ходу згідно асортименту. Розрахована митна вартість товарів становить 78860,00 Доларів США.
		З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 06.09.2023 подано митну декларацію № 23UA209170071654U6 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 11.07.2023; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № KNH230220M-CX від 11.07.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 31.08.2023; - декларація про походження товару (Declaration of origin) № KNH230220M-CX від 11.07.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3/VII/2023 від 03.07.2023, № I/IX/2023 від 01.09.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 11/2021 від 04.11.2021; - договір про надання послуг митного брокера № 13/05/19 від 13.09.2019; - договір (контракт) про перевезення № 07/2023 від 03.07.2023.
		Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.
		Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
		Уповноваженою особою ТОВ «НАВІТЕХ» на вимогу Львівської митниці подано додаткові документи, а саме: - платіжний документ.
		08.09.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
		Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала: МД № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023, № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023.
		ТОВ «НАВІТЕХ» з метою уникнення простою імпортованого товару подано нову вантажну митну декларацію № 23UA209170072731U0 від 09.09.2023, де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару.
		Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
		У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
		Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
		Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
		Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
		Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
		Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
		Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
		Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішення. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
		За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору.
		Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
		Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
		Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
		Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
		Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
		Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
		Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
		Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
		Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
		За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
		Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
		Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що 08.09.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
		Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала: МД № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023, № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023.
		Згідно аркуша коригування митної декларації від 09.09.2023 № 23UA209170072731U0, в графі 44 митної декларації зазначено вірні відомості номеру і дати зовнішньоекономічного контракту, а саме № 02/2023 від 28.02.2023, оскільки у митній декларації невірно було зазначено номер і дату зовнішньоекономічного контракту - № 11/2021 від 04.11.2021.
		Суд зазначає, що відповідно до п. 1.2. Контракту № 02/2023, товари поставляються окремими партіями та оплачуються за рахунками-фактурами, виставленими Продавцем до Покупця за кожну поставлену партію товарів.
		Розділом 2 Контракту № 02/2023 встановлено, що валютою є Долар США. Ціни та вартість товарів визначаються у Доларах США та періодично змінюються шляхом переговорів із Покупцем.
		Згідно з пунктами 5.1., 5.2. Контракту № 02/2023, Покупець повинен здійснити оплату товарів відповідно до «проформи рахунку» або інвойсу Продавця шляхом грошового переказу передоплати в доларах США на рахунок Продавця у розмірі 30% від суми кожного рахунку-фактури. Покупець здійснює переказ решти 70% від суми кожного рахунку-фактури на рахунок Продавця до відправлення товару з порту відвантаження, що може бути підтверджене повідомленням про відправку товару.
		28 лютого 2023 року компанія XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD виписала ТОВ «НАВІТЕХ» інвойс № KNH230220M-CX, яким визначено предмет поставки та розрахована митна вартість товару, яка становить 78860,00 доларів США.
		Платіжними інструкціями в іноземній валюті № 9 від 21.03.2023 року на суму 23658,00 доларів США та № 15 від 27.06.2023 року на суму 55202,00 доларів США, загальна сума 78860,00 доларів США, підтверджується факт оплати поставленого товару на підставі інвойсу № KNH230220M-CX від 28.02.2023 року.
		Згідно із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 31.08.2023 товар був доставлений в Україну.
		Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «НАВІТЕХ» при митному оформленні зазначив в митній декларації № 23UA209170071654U6 від 06.09.2023 року ціну товару відповідно до інвойсу № KNH230220M-CX від 28.02.2023, оскільки відповідно до умов Контракту № 02/2023 від 28.02.2023 року, ціни на товар встановлюються на кожну окрему партію товару відповідно до рахунків фактур, що в свою чергу свідчить про виконання умов контракту № 02/2023, та можливості встановлення ціни імпортованого товару.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з висновком експерта від 10.11.2023 року № 23/1/498 ринкова вартість об`єктів дослідження: «ролик нижній для гусеничної будівельної спецтехніки «…..далі за текстом викладеному у висновку», країна походження  Китайська Народна Республіка за одиницю виміру станом на вересень 2023 року (на час проведення дослідження) який поступає на адресу ТзОВ «НАВІТЕХ» від фірми XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD., по контракту № 02/2023 від 28.02.2023 року за межами території України з врахуванням витрат на їх доставку до кордону України без нарахування митних платежів та зборів (при перетині митного кордону України), може складати, USD без ПДВ/шт. (з округленням): «….згідно зазначеного тексту» перелічено найменування відповідно до найменування зазначеного у інвойсі № KNH230220M-CX від 28.02.2023.
		Таким чином, покупна вартість товару, за якою позивач здійснював митне оформлення також підтверджується висновком експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження у відповідності до договору про надання послуг.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, встановлено, що «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості».
		Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість товару.
		Натомість відповідач не довів, що подані у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.
		Митним органом не доведено, що «Ролики підтримуючі та опорні для ланцюгів гусеничної будівельної спецтехніки: ролик нижній……ролик верхній……каток опорний…..каток верхній…..», має аналогічне маркування (якість, фактура і т.д.) з товаром зазначеним в митних декларація № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023, № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023 на підставі яких здійснювалося коригування митної вартості товару.
		Крім того, митною декларацією № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023, яка є джерелом інформації для коригування митної вартості поставляємого ТОВ «НАВІТЕХ» товару здійснювалося митне оформлення  «Зубчасті колеса, ланцюгові зірочки та інші елементи передач, представлені окремо частини: Зірочка в упаковці; Пружини спіральні з чорних металів. Пружини розтягання, не призначені для промислового складання моторних т/з……», а митною декларацією № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023, яка також є джерелом інформації для коригування митної вартості здійснювалося митне оформлення  «Електромеханічні пристрої спеціального призначення: система автоматичного відкриття та закривання гаражних та промислових воріт, нові…», що є іншим товаром за маркуванням (якістю, фактурою і т.д.), який поставлявся ТОВ «НАВІТЕХ».
		Більш того, поставлений ТОВ «НАВІТЕХ» товар передбачений саме для спеціальної будівельної техніки на гусеничному ходу, водночас в митних декларація № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023, № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023, на підставі яких здійснювалося коригування митної вартості товару не вказано, що товар призначений для обладнання спеціальної техніки на гусеничному ходу.
		Таким чином, суд зазначає, що митний орган не може здійснювати коригування митної вартості товару на підставі інших митних декларацій, оскільки, не доведено, що «Ролики підтримуючі та опорні для ланцюгів гусеничної будівельної спецтехніки: ролик нижній……ролик верхній……каток опорний…..каток верхній…..» має аналогічне маркування (якість, фактура і т.д.), що в свою чергу впливає на ціну товару.
		Щодо доводів митного органу про зазначення в платіжному документі реквізитів іншого зовнішньоекономічного договору, суд зазначає наступне.
		Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затверджене постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Положення № 216).
		Згідно пункту 15 розділу ІІ Положення № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
		Судом встановлено, що в платіжних дорученнях в іноземній валюті № 9 від 21.03.2023 року та № 15 від 27.06.2023 року вказано Контракт № 02/2023 від 28.02.2023 на підставі якого здійснено купівлю та поставку заявленого до митного оформлення товару, оскільки, відповідно до аркуша коригування митної декларації від 09.09.2023 № 23UA209170072731U0, в графі 44 митної декларації зазначено вірні відомості номеру і дати зовнішньоекономічного контракту, а саме виправлено з невірного № 11/2021 від 04.11.2021 на вірний № 02/2023 від 28.02.2023.
		Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.
		Отже, на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
		Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
		Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
		Таким чином, суд критично оцінює зазначені відповідачем твердження.
		Стосовно тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
		Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
		Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товарів («Ролики підтримуючі та опорні для ланцюгів гусеничної будівельної спецтехніки: ролик нижній……ролик верхній……каток опорний…..каток верхній…..»), що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
		Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17.
		Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
		Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
		При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
		Щодо застосування резервного методу.
		Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
		Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
		Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
		Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
		В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.
		У постанові від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
		З оскарженого рішення видно, що джерело коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначена митна декларація від 10.07.2023 № UA205170/2023/19511, від 01.09.2023 № UA209120/2023/21116.
		Проте оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами, що додатково свідчить про його необґрунтованість.
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
		Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 08.09.2023 № UA209000/2023/900998/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108, суд зазначає таке.
		Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
		Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
		Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації № 23UА209170071654U6 від 06.09.2023.
		Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108 є протиправною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
		Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.
		Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		у х в а л и в:
		1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТЕХ» (81114, Львівська область, Львівський район, село Скнилів, вул. Окружна, буд. 25; код ЄДРПОУ 39811454) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
		2.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023 року.
		3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108.
		4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТЕХ» (81114, Львівська область, Львівський район, село Скнилів, вул. Окружна, буд. 25; код ЄДРПОУ 39811454) судовий збір у сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		СуддяГрень Наталія Михайлівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...