Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/13295/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 29.11.2024. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 31.12.2024
Номер судового провадження: П/620/13469/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 листопада 2024 року м. Чернігів Справа № 620/13295/24
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіКлопота С.Л.,
		за участю секретаряШевченко А.В.,
		представника позивача Антонової О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить наступне:
		1. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняте у п. 35 протоколу засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 24 від 16.05.2024, за результатом розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024 (вх. № 7409 від 15.05.2024).
		2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 15.05.2024 (вх. № 7409 від 15.05.2024) з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняте у п. 35 протоколу засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 24 від 16.05.2024, за результатом розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024, є не обгрунтованим, безпідставним та порушує його права і соціальні гарантії.
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився вдруге, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
		Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Заява про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), була подана позивачем з метою її отримання за місцем перебування на військовому обліку, яка у подальшому винесена відповідачем на розгляд комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Комісія відповідача ухвалила негативне для позивача рішення, відмовивши йому в наданні відстрочки, зауваживши, що ОСОБА_1 не подано належних документів, якими підтверджується факт самостійного виховання дитини віком до 18 років.
		Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 714/1177/22 (провадження № 2/714/265/22), шлюб між позивачем та його вже колишньою дружиною, ОСОБА_2 , зареєстрований 21 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1133, було розірвано. 
		Після розірвання шлюбу неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Вказаним рішенням суду встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , самостійно виховує неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення суду набрало законної сили 05.11.2022.
		Позивач додав до заяви від 15.05.2024 документи, що підтверджують його право на відстрочку, як чоловіка, який має дитину віком до 18 років, і відповідно самостійно виховує та утримує її за рішенням суду, а саме:
		-копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
		-копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;
		-копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
		-копію витягу з реєстру Новобілоуської територіальної громади з даними відносно ОСОБА_3 ;
		-копію витягу з реєстру Новобілоуської територіальної громади з даними відносно ОСОБА_1 ;
		-копію рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 714/1177/22;
		-витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_1 .
		За результатом розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024 (вх. № 7409 від 15.05.2024) рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим у п. 35 протоколу засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 24 від 16.05.2024, відмовлено ОСОБА_1 у зв`язку із не поданням останнім, на думку відповідача, належних документів, якими підтверджується факт самостійного виховання дитини віком до 18 років. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.05.2024 № 513911, позивача, ОСОБА_1 , було повідомлено про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки, на думку відповідача, військовозобов`язаним не подано належних документів, якими підтверджується факт самостійного виховання дитини віком до 18 років.
		При цьому, оскільки в такому листі відповідачем не було вказано вмотивованої причини відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», попереднім адвокатом позивача, ОСОБА_4 , надіслано адвокатський запит від 30.05.2024 № 90/24, у відповідь на який ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що хоч до заяви про відстрочку ним і додано рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 714/1177/22, яким було встановлено факт самостійного виховання позивачем неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте, на думку комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 : «З обставин, викладених у рішенні Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 року вбачається, що встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні позивача здійснювалось з метою захисту прав та інтересів його сина та прав позивача як батька, зокрема також для переміщення позивача і його дитини без нотаріально завіреної згоди матері дитини тощо. Також у даному листі, ІНФОРМАЦІЯ_3 акцентує увагу на той факт, що мати дитини, ОСОБА_2 , не позбавлялась права брати участь у вихованні спільного з позивачем сина - ОСОБА_3 (лист від 10.06.2024 № 4383).
		Адвокатом Антоновою Олесею Вікторівною, яка діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 , направлено адвокатський запит від 29.07.2024 № 98/07 до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про: чи значиться на дату звернення в Інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» інформація щодо ОСОБА_1 як особи, відповідно до якої складені матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 210, ст. 210-1 КУпАП; чи значиться на дату звернення в Інформаційно- комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» інформація щодо розшуку особи ОСОБА_1 як особи, відповідно до якої відкрито кримінальне провадження за ст.ст. 335-337 КК України; чи надходило до органів Національної поліції України заява / звернення будь-якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ОСОБА_1 як військовозобов`язаного.
		В свою чергу, Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області, своєю відповіддю від 07.08.2024 № 192аз/124/48/11/2024, повідомило наступну інформацію: згідно інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області 09.07.2024 надійшли матеріали через канцелярію вх. 10608 з ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом ухилення від призову гр. ОСОБА_1 . Дане звернення було зареєстроване у ІКС ІПНП ЧРУП ГУНП області за № 36932 від 09.07.2024 та в подальшому було розглянуто відповідно Закону України «Про звернення громадян» (довідка № 14957 від 05.08.2024).
		Так, відповідно до довідки від 05.08.2024 про результати перевірки інформації, викладеної у зверненні, зазначено про відсутність кримінального правопорушення, а також про не отримання відомостей, які вказували б на вчинення ОСОБА_1 протиправних дій із ознаками злочину за ст. 336 Кримінального кодексу України.
		Крім того, адвокатом Антоновою Олесею Вікторівною, яка діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 , направлено адвокатський запит від 29.07.2024 № 99/07 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про витребування відповідних документів, а саме: заяви від 15.05.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поданої ОСОБА_1 разом з додатками; довідок військово-лікарської комісії, яку проходив ОСОБА_1 у 2022-2024 роках; протоколу комісії з надання відстрочок ІНФОРМАЦІЯ_2 чи іншого відповідного рішення, яким було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки за заявою від 15.05.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поданої ОСОБА_1 ; наказу на мобілізацію відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» відносно ОСОБА_1 , якщо такий видавався керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У своїй відповіді від 01.07.2024 № 5/6389 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що надати наказ про призов громадянина ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», не є можливим, оскільки станом на 01.08.2024 останній для проходження військової служби під час мобілізації призваний не був, додатково надавши при цьому пакет документів, який долучався позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024.
		Отже, виникла ситуація, при якій, маючи підстави для відстрочки за абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач, звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зміг реалізувати таке право.
		Так, наголошую на тому, що рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 714/1177/22, яким встановлено юридичний факт самостійного виховання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , набрало законної сили. Обставини справи щодо факту самостійного виховання дитини позивачем вже встановлені судом у зазначеному вище рішенні.
		Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
		В даному випадку, вважаю, що відсутність у мотивувальній частині рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 714/1177/22 згадки про те, що встановлення юридичного факту потрібно позивачу саме для реалізації права на відстрочку, а саме формулювання: «Встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні позивача потрібно з метою захисту прав та інтересів його сина та прав позивача як батька, зокрема також для переміщення позивача і його дитини без нотаріально завіреної згоди матері дитини тощо», не позбавляє права позивача на реалізацію ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому, звертаю увагу на те, що зазначене речення містить слово «тощо», а відповідно породжує множинне трактування підстав для встановлення згаданого юридичного факту.
		Додатково, зауважую на тому, що повторне звернення позивача до суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з урахуванням ст. 44 ЦПК України про неприпустимість зловживання процесуальними правами, потягне за собою відмову у відкритті провадження у справі на підставі ст. 186 зазначеного Кодексу.
		2.Обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням суб`єкта владних
		повноважень прав та інтересів позивача.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
		Зокрема, останнім Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 469/2024 від 23 липня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Частиною 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		В свою чергу, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, чинній на день подання заяви про відстрочку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024 та день прийняття рішення суб`єктом владних повноважень про відмову в наданні відстрочки), документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, є свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
		Положеннями ст. 58 Конституції України закріплено один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення вищезгаданого названого принципу на конституційному рівні стало гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється і на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України) включно.
		В силу Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Проте, як і у будь-якому правилі є винятки, зокрема у даному принципі такий прецедент допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).
		Суд зазначає, що описана у даному позові правова ситуація виникли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ, а отже, варто рахувати, що за правилами дії нормативно-правового акта в часі, необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення.
		Згідно п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, в тому числі: розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
		Відповідно до п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
		Враховуючи положення п. 12 Положення № 154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження. Підсумовуючи, акцентую увагу на тому, що обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
		Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
		В силу п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Проте, законодавець передбачив, що положеннями ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до норм чинного на момент подання заяви про відстрочку від призову під час мобілізації законодавства, вважаю, що позивач мав право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років).
		Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії (п. 57 Порядку № 560).
		Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
		Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон -№ 3543-XII) встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Враховуючи положення ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Підсумовуючивикладене, суд зазначає, що, у період часу з 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації, у громадян України виник обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 337/6165/18 (провадження № 61-18115св19) зазначено, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, а тому можливо застосувати аналогію поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
		Проте, слід зазначити, що позивач, ОСОБА_1 , довів у справі № 714/1177/22 (провадження №2/714/265/22) Герцаївського районного суду Чернівецької області (рішення суду від 05.10.2022) той факт, що він здійснює самостійне виховання дитини, при цьому, необхідно врахувати, що матір їх спільної дитини, ОСОБА_2 , не заперечувала щодо того, щоб дитина залишилась з батьком і в заяві про розгляд справи без її участі повідомила, що не може здійснювати виховання дитини, тобто вона не виявила бажання залишитись після розлучення з неповнолітньою дитиною, ОСОБА_3 , та не оспорювала той факт, що з березня 2020 року не проживала разом з позивачем, ОСОБА_1 та їх дитиною, ОСОБА_3 . У такому випадку, зокрема прошу врахувати і той факт, що з 2020 року по день подання цієї позовної заяви, неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає разом з позивачем, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а місцеперебування матері дитини наразі не відоме.
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов переконання, що позивач, ОСОБА_1 , мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та має таке право й на сьогодні з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент подання позову до суду).
		При цьому, суд зазначає, що позивач позбавлений повторно звернутись до суду за встановленням факту самостійного виховання його неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мотивуючи необхідністю реалізувати право на відстрочку, оскільки такий юридичний факт вже встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.
		Відповідно, оскільки позивач, ОСОБА_1 , довів у справі № 714/1177/22 Герцаївського районного суду Чернівецької області (рішення суду від 05.10.2022) той факт, що він здійснює самостійне виховання та утримання його дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , отже документи, додані позивачем до заяви про відстрочку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024, повністю підтверджують його право на відстрочку, як чоловіка, який має дитину віком до 18 років, і відповідно самостійно виховує та утримує її за рішенням суд, що відповідає Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на день прийняття рішення суб`єктом владних повноважень про відмову в наданні відстрочки). 
		Окремо суд зазначає, що у випадку мобілізації позивача, у його неповнолітньої дитини не залишиться нікого, хто зможе її виховувати, утримувати та фінансово забезпечувати.
		Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняте у п.35 протоколу засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 24 від 16.05.2024, за результатом розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Від так слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 15.05.2024 з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволдьнити в повному обсязі.
		Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняте у п.35 протоколу засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 24 від 16.05.2024, за результатом розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 15.05.2024 (вх. № 7409 від 15.05.2024).
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 15.05.2024 (вх. № 7409 від 15.05.2024) з підстав, визначених абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2024 року.
		 
		 
		Суддя Сергій КЛОПОТ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...