Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 306/1802/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-8368ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 306/1802/21
		провадження № 61-8368св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., 
		Сердюка В. В., 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,
		заінтересована особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті  Свалявської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником адвокатом Дудуричем Ігорем Володимировичем, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року в складі судді Вінер Е. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в складі колегії суддів Собослой Г. Г., Кожух О. А., Терпай С. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах своєї дочки 
		ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати ОСОБА_2 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
		Обґрунтовуючи позовні вимоги заявник посилалась на те, що ОСОБА_3 є її дочкою та інвалідом другої групи загального захворювання. Внаслідок психічного захворювання ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зазначила, що дочка тривалий час страждає на стійкий психічний розлад, обумовлений наявністю у останньої ряду серйозних захворювань.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 
		2023 року заяву  ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано ОСОБА_2 недієздатною з листопада 1994 року.
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Посилаючись на висновок судово-психіатричного експерта № 92 від 09 червня 
		2022 року, складений Комунальним некомерційним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегово Закарпатської обласної ради», суд першої інстанції визнав ОСОБА_2 недієздатною з листопада 1994 року.
		Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься подання Свалявської міської ради щодо питання забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), згідно з яким до органу опіки та піклування щодо встановлення опіки над ОСОБА_2 звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Отже, враховуючи, що подання було складено з порушенням норм цивільного процесуального права без зазначення, якого саме опікуна необхідно призначити, суд відмовив у задоволенні вказаних вимог.
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Свалявського районного суду від 18 січня 2023 року в частині відмови у встановленні опіки скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення.
		Встановлено над ОСОБА_2   опіку, її опікуном призначено 
		ОСОБА_1 . 
		У решті рішення Свалявського районного суду від 18 січня 2023 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції у частині визнання ОСОБА_2 недієздатною з листопада 1994 року.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважав неправильним  висновок суду першої інстанції про відмову у призначенні опікуном недієздатної її матері ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю відповідного подання органу опіки та піклування. 
		Так, на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 08 травня 
		2023 року було надано подання органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Свалявського міської ради, згідно з яким орган опіки та піклування не заперечував щодо призначення ОСОБА_1 опікуном її дочки 
		ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною у судовому порядку.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		10 червня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Дудурич І. В., звернулась до Верховного Суду  із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.
		21 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі, як на підставу оскарження судових рішень, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи має повноваження суд визнати особу недієздатною та не призначати їй опікуна; чи має повноваження суд призначити одну з двох осіб опікуном, у випадку коли орган опіки та піклування вважає, що обидві особи можуть бути опікунами (частина п`ята статті 63 ЦК України); чи зобов`язаний суд залишити заяву без розгляду в частині вимог про призначення опікуна та роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
		Також, заявник підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 5, 8 частини першої та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		У касаційній скарзі заявник зазначає, що у період з 08 листопада 2021 року по
		23 листопада 2022 року суд першої інстанції, не маючи доказів щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , що унеможливлюють прийняття її участі в судових засіданнях, розглядав справу без участі останньої, не повідомляв її про призначені судові засідання та не вирішив питання щодо призначення їй адвоката, що є порушенням прав особи на обов`язкову участь у судовому засіданні та права на захист. Крім того, у вказаний період без участі ОСОБА_2 по справі були проведені основні процесуальні дії, зокрема, призначена та проведена судово-психіатрична експертиза та додаткова судово-психіатрична експертиза (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України). На зазначені обставини суд апеляційної інстанції не звернув увагу.
		Заявник зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно знаючи, що особа, щодо якої розглядається питання про визнання недієздатною, перебуває у шлюбі, не залучили її чоловіка ОСОБА_4 до участі у справі в якості заінтересованої особи (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). Просила врахувати той факт, що вона проживає з чоловіком за однією адресою, на відміну від її матері ОСОБА_1 , яка проживає за іншою адресою, тому доцільним є призначити її опікуном саме ОСОБА_4 .
		Заявник посилається також на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме, подання органу опіки та піклування Свалявської міської ради в частині доцільності призначення опікуном недієздатної її чоловіка - ОСОБА_4 , який звертався з відповідною заявою як до органу опіки та піклування, так і до суду.
		Позиція інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 21 липня 2021 року уклала шлюб зі ОСОБА_4 , після одруження змінила прізвище на ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 липня 2021 року.
		Згідно з довідкою № 3 від 29 січня 2021 року, яка видана лікарем-психіатром Комунального некомерційного підприємства «Свалявська районна лікарня», ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку з 1998 року. Неодноразово лікувалась в обласній психіатричній лікарні, є інвалідом ІІ групи з 2015 року.
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 182 від 24 грудня 
		2021 року, складеного Комунальним некомерційним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегово Закарпатської обласної ради» на підставі ухвали суду про призначення судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі параноїдної шизофренії з епізодичним перебігом та стабільним змішаним дефектом особистості, внаслідок чого нездатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 92 від 09 червня 2022 року, складеним Комунальним некомерційним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегово Закарпатської обласної ради» на підставі ухвали суду, ОСОБА_5 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі параноїдної шизофренії з епізодичним перебігом та стабільним змішаним дефектом особистості. Психічні розлади згідно медичної документації розпочалися з листопада 1994 року.
		В матеріалах справи міститься подання секретаря Свалявської міської ради щодо питання забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), згідно з яким до органу опіки та піклування щодо встановлення опіки над ОСОБА_2 звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Враховуючи те, що обидва заявники надали повний перелік документів та можуть бути опікунами, орган опіки та піклування Свалявської міської ради просить питання визначення опікуна залишити на розсуд суду.
		Рішенням виконавчого комітету Свалявського міської ради Закарпатської області № 186 від 31 травня 2023 року «Про затвердження подання до суду про призначення опікуна» на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 08 травня 2023 року по справі, враховуючи пропозиції опікунської ради при виконавчому комітеті Свалявського міської ради, затверджено подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_1 опікуном її дочки 
		ОСОБА_2 ,  у випадку визнання її недієздатною у судовому порядку.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог  заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 
		40 ЦК України).
		Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
		Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
		Хоча за станом здоров`я недієздатні особи неспроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми.
		Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і  основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи недієздатною.
		Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (частина четверта статті 294 ЦПК).
		Частиною першою статті 294 ЦПК України встановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
		Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
		Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		У пункті 68 рішення Європейського суду з прав людини від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти росії» № 44009/05, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини виходив з того, що в справах осіб, які страждають на психічні розлади, національні суди користуються деякою свободою розсуду: наприклад, вони можуть вживати відповідні процесуальні підходи для забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту здоров`я відповідної особи і подібне. Однак такі підходи не повинні зачіпати саму суть права заявника на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею     6 Конвенції. При оцінці того, чи був необхідним той чи інший процесуальний підхід, такий як слухання без участі особи, Європейський суд з прав людини бере до уваги всі відповідні чинники, такі, як сутність і складність питань, що розглядалися національним судом, їх значення для особи, реальність загроз для інших чи самої особи в разі слухання за її участі і т. п.
		У пункті 71 цього рішення вказано, що особа з психічними розладами повинна мати можливість брати участь у слуханнях своєї справи безпосередньо або, за необхідності, в інший спосіб (через представника), адже вирішується питання обмеження прав особи практично в усіх сферах життя.
		Про необхідність надання доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошується у пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі № 49069/11 «Наталія Михайленко проти України».
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу): системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (пункт 2.2 зазначеного рішення). Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Конституційний Суд України виходить із того, що серед фундаментальних цінностей дієвої конституційної демократії є свобода, наявність якої у особи є однією з передумов її розвитку та соціалізації. Право на свободу є невід`ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо. Право на свободу означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України (пункт 2.3 згаданого рішення).
		Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь 
		у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів 
		у судовому засіданні при вирішенні питань, пов`язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав.
		Отже, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажанням скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд (постанови Верховного Суду 
		від 07 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16-ц (провадження № 61-9500св20), від 27 червня 2022 року у справі № 754/6831/17 (провадження № 61-685св22)).
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
		ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки заявник звернулася у жовтні 2021 року, рішення судом першої інстанції ухвалено 18 січня 2023 року, а оскаржувана постанова судом апеляційної інстанції ухвалена 30 квітня 2024 року.
		Згідно з частиною першою статті 299 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції) справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги» від 10 квітня 2023 року 
		№ 3022-IX (далі - Закон № 3022-IX) були внесені зміни.
		Так, статтю 293 ЦПК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: 
		«у випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов`язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання».
		Перше речення абзацу першого частини першої статті 299 викладено в такій редакції: «Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування».
		Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 3022-IX цей Закон набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Закон № 3022-IX набрав чинності 03 серпня 2023 року.
		У доктрині цивільного процесуального права процесуальними розуміють дії, спрямовані на виконання завдань цивільного провадження на різних стадіях цивільного процесу, проведення яких забезпечується на підставах і в порядку, передбачених цивільним процесуальним законодавством.
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 травня 
		2023 року у справі № 344/1007/15 (провадження № 61-2122св23), від 27 березня 
		2024 року у справі № 757/7499/17-ц (провадження № 61-9313св20).
		Отже, системний аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить про те, що участь особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, була обов`язковою, як на час звернення заявника із заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, так і на час розгляду  справи судами першої та апеляційної інстанції, а з 03 серпня 2023 року вимогами процесуального закону передбачена обов`язкова участь у такій категорії справ і адвоката. Обов`язковість участі особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною під час розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною експліцитно передбачена частиною п`ятою статті 293 ЦПК України та частиною першою статті 299 ЦПК України в чинній редакції. 
		Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 жодного разу не брала участі в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 
		2023 року. Більш того, 29 квітня 2024 року ОСОБА_2 до апеляційного суду була подана заява, в якій вона просила відкласти судове засідання, призначене на 30 квітня 2024 року, зазначивши про бажання брати участь в судових засіданнях. Аналогічна заява подана і її адвокатом Дудуричем І. В. 31 січня 2024 року, в якій останній зазначив про намір ОСОБА_2 брати безпосередню участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції. Однак, указане суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та розглянув справу за відсутності особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, тим самим порушив конституційне право такої особи на участь у судовому засіданні та вимоги ЦПК України.
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що повідомлення учасника справи через месенджер «Viber» не може вважатися належним повідомленням такого учасника про розгляд справи в розумінні статей 128, 130 ЦПК України. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалась на те, що ані вона, ані її адвокат майже рік після звернення до суду першої інстанції ОСОБА_1 із цією заявою не викликались у судові засідання, без її участі та участі адвоката судом першої інстанції були призначені судова психіатрична експертиза та додаткова судова психіатрична експертиза, з висновками яких ОСОБА_2 категорично не погоджується. 
		У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі
		№ 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за частиною першою статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» 
		від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
		Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина перша статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
		Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
		Аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що така експертиза проводиться за участю особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі 
		№ 463/2503/18, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити, чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. 
		Як свідчить зміст висновків судово-психіатричного експерта № 182 від 24 грудня 
		2021 року та №92 від 09 червня 2022 року, ОСОБА_2 не була присутньою під час проведення експертизи. В графі 16 вказаної експертизи «особи, присутні при проведення експертизи» відомості щодо її присутності не зазначені. Незважаючи на відсутність ОСОБА_2 під час проведення експертизи, у висновку викладені дані клінічного дослідження особи, виявлені саме під час проведення експертизи, її психічний, неврологічний, соматичний стан. 
		Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.
		Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Згідно зі статтею 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.
		Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.
		Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
		Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
		Натомість, як свідчать матеріали справи та зміст висновку судово-психіатричного експерта №182 від 24 грудня 2021 року, при дослідженні та проведенні експертизи була використана медична документація датована 1997-2014 роками, тобто за відсутності медичних даних за останні сім років, що передували зверненню заявника до суду з цією заявою, зважаючи на те, що матеріали справи містять відомості щодо наявності таких даних, зокрема під час проходження огляду ОСОБА_2 спеціалізованою психоневрологічною МСЕК. 
		При цьому, не зважаючи на дослідження експертами медичної документації за період 1997-2014 роки, згідно зазначеного висновку експертів недієздатність ОСОБА_2 визнано з 1994 року, з приводу чого також заперечувала ОСОБА_2 .
		Крім того, в матеріалах справи міститься консультативний висновок спеціаліста від 20 січня 2021 року, згідно якого у  ОСОБА_2 не виявлено захворювання центральної нервової системи, який суперечить іншим матеріалам справи. 
		Разом з тим, матеріали справи свідчить про те, що не погоджуючись з висновками судових психіатричних експертиз, які були проведені під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_2 тричі заявляла клопотання про призначення повторної комплексної комісійної судової психіатричної експертизи в суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про призначення такої експертизи без належного обґрунтування мотивів такої відмови. 
		В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року, ОСОБА_2 посилалась у тому числі на її незгоду з висновками судової психіатричної експертизи та додаткової судової психіатричної експертизи, які були призначені та проведені з порушенням процесуального порядку. 
		Як свідчить аналіз оскарженої постанови апеляційного суду, відповідь на вказані важливі й доречні аргументи апеляційної скарги відсутні.
		Апеляційний суд не звернув уваги, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання. Як наслідок, апеляційний суд не спростував всі  аргументи апеляційної скарги та не звернув уваги, що у справі про визнання фізичної особи недієздатною, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.
		Подібні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 30 травня 2024 року 
		у справі № 229/7156/19.
		Окрім вказаних процесуальних правопорушень, суд апеляційної інстанції не надав оцінки і заяві ОСОБА_4 про залучення його до участі у справі, яку підтримала ОСОБА_2 , зазначивши про це в заяві від 14 вересня 2023 року. Матеріали справи не містять будь-якого процесуального рішення за результатами розгляду зазначеного питання, як і заяв ОСОБА_2 від 14 вересня 
		2023 року та ОСОБА_4 від 12 липня 2023 року про об`єднання цієї справи зі справою №306/62/23 за заявою ОСОБА_4 про визнання його опікуном.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 червня 
		2006 року у справі «Кайя проти Австрії», заява № 54698/00, пункт 28; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, пункт 26 від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04, 
		пункт 23).
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
		Колегія суддів зауважує, що справи про визнання особи недієздатною є справами окремого провадження, які мають спеціальний порядок розгляду та вирішення, пов`язаний як з необхідністю захисту інтересів особи, яка не може набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, так і з необхідністю встановлення психічного стану такої особи.
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.
		 Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Зважаючи на те, що апеляційний суд, допустив порушення норм процесуального права, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою і в силу вимог статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		При новому судовому розгляді суд апеляційної інстанції повинен врахувати норми процесуального права, якими регулюється порядок розгляду справ про визнання особи недієздатною та розглянути справу згідно діючого законодавства. 
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Верховний Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції за апеляційними скаргами з підстав скасування постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року.
		Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_6 , подану представником адвокатом Дудуричем Ігорем Володимировичем, задовольнити частково.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Закарпатського апеляційного суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                   І. М. Фаловська
		Судді                                                                                                                В. М. Ігнатенко
		                                                                                                           С. О. Карпенко
		                                                                                                             І. В. Литвиненко
		                                                                                                       В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...