Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 288/1920/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-14436ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 288/1920/21
		провадження № 61-14436св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану адвокатом Слівінським Віктором Олександровичем, на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2023 року у складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна подружжя.
		Позов мотивовано тим, що з 24 червня 1989 року вона перебувала  у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано 23 листопада 2007 року. Після розірвання шлюбу поділ спільного майна подружжя між ними не було здійснено. За час перебування в шлюбі за спільні кошти вони побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за відповідачем, та в якому після розірвання шлюбу вона залишилась проживати разом з дітьми. ОСОБА_2 почав проживати з іншою жінкою.
		У липні 2009 року відповідач повернувся жити у вказаний будинок та вони почали знову проживати однією сім`єю і вести спільне господарство. Проте з серпня 2021 року вони разом не проживають в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 став вчиняти дії, які загрожують її життю та здоров`ю, а також їх дітей. У зв`язку з цим вона пішла з їх спільного з відповідачем будинку та змушена орендувати житло, в той час як ОСОБА_2 користується всім майном та її до будинку не допускає, незважаючи на те, що житловий будинок та земельна ділянка придбано за їх спільні кошти під час перебування в зареєстрованому шлюбі. 
		Тому вона має право на 1/2 частку зазначеного майна. 
		Крім того, під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вони за спільні кошти придбали автомобіль марки «OPEL COMBO-С» та автомобіль марки «CHEVROLET NIVA», однак право власності на вказане рухоме майно також зареєстровано за відповідачем.
		З урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
		встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з липня 2009 року по серпень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га за цією ж адресою, автомобіля марки «OPEL COMBO-С», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля марки «CHEVROLET NIVA», державний номерний знак НОМЕР_2 та визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного майна.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, позов задоволено.
		Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з липня 2009 року по серпень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .
		Здійснено поділ спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га за цією ж адресою, автомобіля марки «OPEL COMBO-С», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля марки «CHEVROLET NIVA», державний номерний знак НОМЕР_2 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони з 24 червня 1989 року по 22 січня 2008 року  перебували в зареєстрованому шлюбі та за час їх спільного проживання збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який та на земельну ділянку, на якій він розташований, зареєстровано в 2020 році за ОСОБА_2 . Таким чином на вказане нерухоме майно поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно та рівності часток кожного із них у ньому. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності подружжя, зокрема щодо придбання такого майна за кошти, які належали йому особисто, або існування інших підстав для визнання майна особистою власністю, перелік яких визначено статтею 57 СК України.
		Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2009 року по серпень 2021 року, суд виходить з того, що позивачем надано фактичні докази на підтвердження наявності між нею та відповідачем фактичних шлюбних стосунків та проживання з ним однією сім`єю з липня 2009 року по серпень 2021 року, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, що між ними мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю. Характер відносин між сторонами вказує на наявність ознак спільного проживання сім`єю, що підтверджується як наданими документальними доказами, так і показаннями свідків, які є одним із засобів доказування для доведення обставин справи. В свою чергу, ОСОБА_2 під час судового розгляду справи доказів протилежного та на спростування підтвердження вказаного факту надано не було.
		Враховуючи встановлені обставини, зокрема факт проживання сторін однією сім`єю, на вказані автомобілі також поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно та рівності часток кожного із них у ньому.
		Щодо заявленої вимоги про поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований спірний житловий будинок, який підлягає поділу, як об`єкт спільного майна подружжя, суд виходить з вимог статей 377 ЦК та 120 ЗК України. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Також зазначив, що ОСОБА_2 не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду доказів про те, що право власності на автомобіль марки «CHEVROLET NIVA» він набув на підставі договору дарування. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості судового рішення в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу є безпідставними, з огляду на те, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності. 
		Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив вимоги статті 49 ЦПК України, колегія суддів виходить з того, що постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року скасовано рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року, яким задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та залишено її заяву без розгляду. Після чого, 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву (про збільшення позовних вимог) та просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з липня 2009 року по 15 серпня 2021 року. Таким чином, ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги з врахуванням того, що позовна вимога про визнання права власності на 1/2 частку транспортних засобів є похідною від позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Звернувшись до суду 20 квітня 2023 року із позовною заявою (про збільшення позовних вимог), а саме з вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 вчинила дії на захист свого порушеного права.
		Аргументи учасників справи
		05 жовтня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява про встановлення факту проживання однією сім`єю не містить викладених обставин та будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 та він проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу, і що між ними виникли взаємні права та обов`язки. Суди попередніх інстанції послалися на довідку видану 03 січня 2023 року за вих. № 2-6 старостою Новоселицького старостинського округу ОСОБА_5. про те, що ОСОБА_1 дійсно проживала та вела спільне господарство разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з 25 березня 1991 року по 01 вересня 2021 року. Разом з тим, факт ведення спільного господарства ОСОБА_1 разом з ним, як чоловіка і дружини, не підтверджено погосподарською книгою. У погосподарській книзі, на підставі якої видано довідку від 03 січня 2023 року, відсутня будь-яка інформація про фіксування волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вести або припинити ведення селянського господарства шляхом проставлення у відповідній графі позначки, яка завіряється підписом члена особистого селянського господарства із зазначенням дати.
		Суди не відобразили в судових рішеннях те, що допитані у суді свідки вказували, що він після розлучення з позивачем тричі періодами різної тривалості не проживав за адресою місцезнаходження спірного будинку. Наведене також спростовує інформацію, вказану у довідці від 03 січня 2023 року. Апеляційний суд взагалі не надав оцінки показанням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які надані під час судового засідання. Також його дочка зазначала, що автомобіль марки «CHEVROLET NIVA» був переданий йому у власність на попередньому місці роботи, тобто фактично свідок підтвердила те, що автомобіль не купувався за будь-які спільні кошти з ОСОБА_1 . Також не змогла пояснити за які кошти придбавався автомобіль марки «OPEL». Показання ОСОБА_5 (староста Новоселицького старостинського округу) не підтверджують те, що він з позивачем вели спільне господарство, оскільки у с. Новоселиця він проживає лише останні чотири роки. 
		Обставина їх спільного проживання пов`язана з відсутністю у них іншого житла, їх відносини не носили характер сімейних.
		Під час збільшення позовних вимог (уточнення позовної заяви), ОСОБА_1 одночасно змінила предмет і підставу позову, про що він наголошував і в суді першої інстанції. При зверненні до суду з позовом 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 просила здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за нею право власності на частину спірного майна. Відповідно до змісту заяви про збільшення позовних від 20 квітня 2023 року, змінено предмет позову та додано нову позовну вимогу - встановлення факту проживання однією сім`єю. Крім того, у цій заяві викладені нові обставини, які не було зазначено у позовній заяві. Позивач обрала інший спосіб захисту свого порушеного права.
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. 
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди обох інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, 08 грудня 2021 року № 531/295/19, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15; у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17).
		Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду. Докази, подані ОСОБА_2 , а саме: адвокатський запит від 28 вересня 2023 року № 20, лист Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 03 жовтня 2023 року № 20, копії погоспосподарських книг за 2006-2010 роки, за 2011-2015 роки, за 2016-2020 роки повернуто заявнику.
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що з 24 червня 1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірвано 22 січня 2008 року.
		З 25 березня 1991 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: с. Новоселиця, Попільнянський район, Житомирська область. ОСОБА_2 також постійно зареєстрований за вказаною адресою.
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки «OPEL COMBO-С», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, є ОСОБА_2 Дата реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власником транспортного засобу марки «CHEVROLET NIVA», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, є ОСОБА_2 Дата реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Листом від 10 січня 2022 року за вих. № 31/6-44 Регіональний сервісний центр в Житомирській області повідомив, що строк зберігання документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація транспортних засобів становить три роки, а тому відсутня можливість надати копії документів, які стали підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 24 березня 2016 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26 жовтня 2013 року.
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 листопада 2020 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
		В технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому на замовлення ОСОБА_2 , станом на 06 жовтня 2016 року визначено характеристику будинку, господарських будівель і споруд: житловий будинок, позначений на плані під літерою «А», 1990 року побудови; погріб, позначений на плані під літерою «Б», 1980 року побудови; гараж, позначений на плані під літерою «В», 1990 року побудови; літня кухня, позначена на плані під літерою «Г», 1990 року побудови; сарай, позначений на плані під літерою «Д», 1990 року побудови; убиральня, позначена на плані під літерою «Є», 1990 року побудови; огорожа, позначена на плані під літерою «1». 
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 10 грудня 2020 року, земельній ділянці площею 0.2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер - 1824784500:02:002:0016.
		03 січня 2023 року за вих. № 2-6 старостою Новоселицького старостинського округу надано довідку про те, що за даними Новоселицького старостинського округу ОСОБА_1 дійсно проживала та вела спільне господарство разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 01 вересня 2021 року. 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року скасовано рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року і залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з тих підстав, що встановлення вказаного факту пов`язане із вирішенням спору про право. 
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
		Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено такі висновки:
		«41. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
		42. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
		44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
		70. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна».
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
		За обставин цієї справи належним способом захисту порушеного права позивача є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно). Вимога про встановлення юридичного факту щодо спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є вимогою, яка забезпечує ефективний захист прав у справах про визнання права власності, а лише підставою для її вирішення. При розгляді справ про визнання права власності на майно, яке набуто під час проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення.
		Тому в задоволенні вказаної позовної вимоги судам слід було відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав. За таких обставин оскаржені судові рішення в цій частині належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову вказаної позовної вимоги.
		Щодо позовних вимог про поділ спільного майна
		Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).
		Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
		Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя, четверта статті 368 ЦК України).
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
		Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження №61-30273св18), на яку посилається скаржник, вказано, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження №61-11607св18), на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, зазначено, що «при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, викладений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та вказала, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.
		Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
		Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
		У справі, що переглядається:
		            ОСОБА_1 заявила вимоги про поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для його обслуговування, а також автомобілів марки «OPEL COMBO-С» та «CHEVROLET NIVA»; вказала, що за час перебування в шлюбі та спільного проживання однією сім`єю вони за спільні кошти побудували житловий будинок, будь-які документи на спірне рухоме та нерухоме майно у неї відсутні, у зв`язку з чим просила суд витребувати відповідні документи, додала: копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а. с. 55-56); такі клопотання задоволено ухвалами Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 листопада та 23 грудня 2021 року; Регіональний сервісний центр в Житомирській області повідомив, що відсутня можливість надати копії документів, які стали підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про реєстрацію спірних транспортних засобів, у зв`язку з їх знищенням за терміном зберігання (а. с. 74-75); Регіональний сервісний центр в Житомирській області на адвокатський запит представника відповідача повідомив, що свідоцтва про реєстрацію спірних транспортних засобів видавались ОСОБА_2 26 жовтня 2013 року та 24 березня 2016 року у зв`язку з перереєстрацією при  переобладнанні для роботи на газовому пальному, відсутня можливість надати копії документів, які стали підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про реєстрацію спірних транспортних засобів (а. с. 110-111); ОСОБА_2 надав: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками - інформація про зареєстровані права (форму власності) відсутня (а. с. 128-130), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок (а. с. 131), технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а. с. 132-136); 
		            аналіз матеріалів справи свідчить, що в ній відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо часу та підстав набуття сторонами прав на відповідну земельну ділянку площею 0,25 га, матеріали щодо будівництва спірного житлового будинку, який знаходиться на цій земельній ділянці, правовстановлюючі документи, на підставі який зареєстроване право власності ОСОБА_2 на нього; суди не врахували, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) першочерговим є встановлення обсягу спільно нажитого майна (часу набуття у власність та його правового режиму);
		відповідач заперечував наявність між сторонами взаємних прав та обов`язків, що притаманні подружжю, після розірвання шлюбу 23 листопада 2007 року, визнавав лише періодичні періоди спільного проживання з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що було зумовлено відсутністю в них іншого житла для проживання. При цьому суди не врахували, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, довідка органу місцевого самоврядування є підтвердженням місця проживання особи, проте не може бути достатнім доказомнаявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, спільного побуту, що притаманні подружжю.
		За таких обставин суди не встановили фактичних обставин, необхідних для вирішення цього спору про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі), та зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		Водночас колегія суддів відхиляє доводи відповідача про одночасну зміну підстав та предмета позову у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , крім поділу спірного майна, просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторін у справі, оскільки заяву про зміну предмета або підстав позову можливо вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. За обставин цієї справи належним способом захисту порушеного права позивача є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку поділу спільного майна подружжя, предмет якого в цій частині позивач не змінювала. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині - передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року скасувати.
		У задоволені позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відмовити.
		В іншій частині справу № 288/1920/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 липня 2023 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...