Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 179/338/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-17344ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2024 року                           
		м. Київ
		 
		 
		справа № 179/338/23
		провадження № 61-17344св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солодовник Вікторія Володимирівна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
		Історія справи 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зміну черговості одержання права на спадкування.
		В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,89 га, кадастровий номер 1222386100:01:001:0470, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Почино-Софіївського старостинського округу № 11 Новомосковського району Дніпропетровської області.
		Спадкодавець за життя заповіту не лишив, тому процедура спадкування відбувається за законом.
		Рішенням Магдалинівського районного суду від 02 лютого 2022 року по справі № 179/2177/21 встановлено факт, що позивач та спадкодавець проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Рішення набрало законної сили 05 березня 2022 року.
		Від попереднього шлюбу спадкодавець мав дочок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в розумінні статті 1261 ЦК України відносяться до спадкоємець першої черги.
		Рішенням Магдалинівського районного суду від 07 листопада 2022 року по справі № 179/417/22 ОСОБА_2 визначено додатковий строк три місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлого батька. Рішення набрало законної сили 20 грудня 2022 року.
		Менша донька проживає на території країни агресора, тому позивач припускає, що саме ця обставина перешкоджає їй повноцінно займатися спадкуванням, але після усунення перешкод, вона матиме таку нагоду.
		Спадкодавець розлучився з матір`ю його дітей, доньки лишилися проживати з матір`ю, бажання спілкуватися з батьком у них не виникало, вони ним не цікавилися. Спадкоємиці першої черги за законом не турбувалися про батька, не надавали йому жодної допомоги, не відвідували його.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 переніс ішемічний інсульт, в результаті чого йому паралізувало праву сторону тіла та порушилася вимова, і з цього дня він знаходився у безпорадному стані та потребував допомоги внаслідок тяжкої хвороби.
		Позивач опікувалася спадкодавцем в останні роки його життя, в період з липня 2017 року по липень 2021 року здійснювала догляд та одержувала компенсацію як фізична особа, яка надавала соціальні послуги. Возила хворого спадкодавця до лікарні та привозила до нього лікарів, купувала ліки та продукти харчування, прибирала в будинку, прала одяг, готувала їжу, здійснювала гігієнічні процедури.
		Основний дохід у позивача був з землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Спадкодавець мав мінімальну пенсію за віком, з якої відраховувалися 20 % та сума виконавчого збору в межах виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 відкритих Магдалинівським РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року, ухваленого за результатом розгляду цивільної справи № 179/187/16-ц.
		Те, що лишалося з пенсії спадкодавця було недостатнім для повноцінного забезпечення життєдіяльності хворої людини.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років ОСОБА_4 помер, смерть настала вдома в АДРЕСА_1 , від хронічної серцево-мозкової недостатності.
		Позивач за власний кошт здійснила поховання спадкодавця, їй як особі, яка здійснила його поховання, виплачено допомогу на поховання пенсіонера. Доньок спадкодавця на похоронах не було.
		На підставі наведених обставин позивач просила:
		змінити черговість спадкування за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Почино-Софіївка Новомосковського району Дніпропетровської області;
		надати ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року у складі судді Ковальчук Т. А., позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солодовник В. В. про зміну черговості одержання права на спадщину - задоволено.
		Змінено черговість спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та надано ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.
		Судове рішення мотивоване тим, що позивач довела належними і допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї виникло право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, а саме тривалий час здійснення опіки над спадкодавцем, його матеріальне забезпечення, надання допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, який був викликаний тяжкою хворобою. Виходячи з наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солодовник В. В. про зміну черговості одержання права на спадщину відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1610,40 грн. 
		Апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності обставин, з якими закон пов`язує право на зміну черговості на спадкування, а саме матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріальне вираження, тривалий час здійснення цих дій, тому відсутні підстави для задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадщину за законом.
		Крім того, колегія суддів звернула увагу, що позивач надавала послуги з догляду ОСОБА_4 та отримувала від держави компенсацію за ці послуги в розмірі 2027 грн щомісячно, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», а тому підстав для задоволення позову немає.
		Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Аргументи учасників справи
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати повністю постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року, яким задоволено її позовні вимоги.
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		          судом апеляційної інстанції при прийнятті оскарженої постанови не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права;
		            суд апеляційної інстанції мотивуючи свої висновки щодо відмови в задоволенні позову помилково зазначив, що позивач надавала послуги з догляду ОСОБА_4 та отримувала від держави компенсацію за ці послуги в розмірі 2027 грн щомісячно та не врахував, що в момент коли спадкодавець переніс інсульт вона мала  повних 55 років, відбулася пенсійна реформа і вона не могла вийти на пенсію; повноцінно працювати та заробляти страховий стаж вона також не могла, оскільки на руках була тяжко хвора людина, яка потребувала постійної сторонньої допомоги.
		У січні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржену постанову без змін.
		В обґрунтування відзиву зазначила, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом апеляційної інстанції. Піклування позивача як дружини за своїм  чоловіком, догляд за ним, поїздки до медичних закладів, придбання ліків та продуктів харчування, прибирання в будинку, приготування їжі, прання одягу та інше охоплюється загальним поняттям взаємних сімейних відносин чоловіка та дружини і не створює в подальшому будь-яких пріоритетів та переваг, зокрема при спадкуванні, про що вказує позивач. Тобто виконання нею обов`язків по догляду, прибиранню, забезпеченню свого чоловіка, покладених Сімейним кодексом, відрізняються від правових наслідків виконання цих обов`язків іншими спадкоємцями, оскільки здійснюються ними добровільно, за власною ініціативою та без законодавчого зобов`язання їх виконання. Отже, твердження позивача про наявність у неї права на зміну черговості права на спадкування відповідно до частини  другої статті 1259 ЦК України є незаконним і необґрунтованим, оскільки застосування даної статті при наявності доведення факту існування сімейних відносин неможливо. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 та від 27 січня 2023 року у справі № 712/66664/21.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 179/338/23, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 179/338/23 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року відзив на касаційну скаргу, поданий ОСОБА_3 , повернуто без розгляду. Справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позивач отримала лікарське свідоцтво про смерть та здійснила поховання померлого.
		ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
		На день смерті ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 4.89 га, кадастровий номер 1222386100:01:001:0470.
		У приватного нотаріуса Новомосковського РНО Солодовник В. В. зареєстрована спадкова справа № 13/2022 до майна померлого ОСОБА_4 . Заяви про прийняття спадщини подали позивач та донька померлого ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 встановлено діагноз - ішемічний інсульт в басейні лівої середньомозкової артерії у вигляді правобічного помірно вираженого геміпарезу, псевдобульбарного синдрому на тлі гіпертонічної хвороби III ступеню. У зв`язку із виявленими у нього захворюваннями він періодично проходив лікування в умовах стаціонару та потребував постійного стороннього догляду, що підтверджується відомостями його медичної картки.
		Позивач в період з липня 2017 року по липень 2021 року здійснювала догляд за ОСОБА_4 та одержувала компенсацію як фізична особа, яка надавала соціальні послуги.
		ОСОБА_4 за період з травня 2017 року по липень 2021 року призначено пенсію в розмірі 77 839 грн, з якої відраховано 15 185,03 грн в межах виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 відкритих Магдалинівським РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог до  ОСОБА_2 
		Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом. Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої- п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
		На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.
		Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
		За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19 (провадження № 61-12215св20), на яку ОСОБА_1 посилається в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин».
		Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, на які ОСОБА_1 посилається в касаційній скарзі.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , рішенням суду встановлено факт, що вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_4 переніс ішемічний інсульт, в результаті чого йому паралізувало праву сторону тіла та порушилася вимова, і з цього дня він знаходився у безпорадному стані та потребував допомоги внаслідок тяжкої хвороби, вона опікувалася спадкодавцем в останні роки його життя, здійснювала догляд та одержувала компенсацію як фізична особа, яка надавала соціальні послуги. Возила хворого спадкодавця до лікарні та привозила до нього лікарів, купувала ліки та продукти харчування, прибирала в будинку, прала одяг, готувала їжу, здійснювала гігієнічні процедури, за власний кошт здійснила його поховання;
		задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними і допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї виникло право на зміну черговості спадкування, а саме тривалий час здійснення опіки над спадкодавцем, його матеріальне забезпечення, надання допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, який був викликаний тяжкою хворобою;
		скасовуючи рішення суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності обставин, з якими закон пов`язує право на зміну черговості на спадкування, а саме матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріальне вираження, тривалий час здійснення цих дій. Крім того, колегія суддів звернула увагу, що позивач надавала послуги з догляду ОСОБА_4 та отримувала від держави компенсацію за ці послуги в розмірі 2027 грн щомісячно, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі»;
		суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_4 , який у зв`язку із виявленими у нього захворюваннями періодично проходив лікування в умовах стаціонару та потребував постійного стороннього догляду, позивач в період з липня 2017 року по липень 2021 року здійснювала догляд за ОСОБА_4 та одержувала компенсацію як фізична особа, яка надавала соціальні послуги;
		отже, встановивши відсутність підстав, з якими закон пов`язує право на зміну черговості на спадкування, апеляційний суд зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .
		Посилання на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 не свідчить про те, що судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_2 ухвалені без їх урахування. 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Щодо позовних вимог до ОСОБА_3 .
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
		Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19),Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 2-21/2010 (провадження № 61-5546св22), від  17 квітня 2024 року у справі № 457/969/20 (провадження № 61-305св24), від 09 жовтня 2024 року у справі № 642/3933/23 (провадження № 61-6075св24).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		У справі, що переглядається:
		ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування;
		під час розгляду справи суди встановили, що з заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_3 спадщину не прийняла;
		за таких обставин ОСОБА_3 не є належним відповідачем за вимогами про зміну черговості одержання права на спадкування, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.  
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від  17 квітня 2024 року у справі № 457/969/20 (провадження № 61-305св24), від 09 жовтня 2024 року у справі № 642/3933/23 (провадження № 61-6075св24), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_3 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині залишити без змін.
		Оскільки касаційний суд частково змінив судове рішення лише в частині мотивів його прийняття, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		Судді:                                                                             Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...