Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/33838/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-13072ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 686/33838/23
		провадження № 61-13072св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Холдінг «Всім»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ксьондзик Юрій Юрійович, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., і виходив з такого.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначав, що 25 липня 2023 року на інформаційному ресурсі vsim.ua відповідачем було поширено статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 який відноситься до 
		ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім».
		3.           У статті зазначено, що «Заступник Симчишина організував схему, в яку залучив ще чотирьох чиновників Хмельницької міської ради. Такою є версія слідства. За попередніми підрахунками, вони завдали шкоди бюджету на 
		1 мільйон гривень», «Заступник мера Хмельницького організував схему привласнення бюджетних коштів - у справі є перші висновки експертів», «Слідчими було встановлено, що заступник міського голови ОСОБА_2 вступив у злочину змову із чотирма чиновниками міськради: Сергій Ямчук - начальник фінансового управління міськради, Василь 
		Кабальський - начальник управління комунальної інфраструктури ХМР, головний спеціаліст відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду управління комунальної інфраструктури ХМР, начальник проєктно-кошторисного відділу ХМР», «Ця злочинна група, за версією слідства, через «директора 
		ТОВ «Шляхбудгруп» Юрія Балабана та директора ТОВ «Світ розваг» Олексія Віштала організували схему із систематичного привласнення бюджетних коштів, виділених на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій та будівництва об`єктів комунальної інфраструктури. Вони штучно завищували очікувану вартість закупівель, вносили недостовірні дані до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт», «В результаті чого (за попередніми підрахунками) державним інтересам спричинено істотної шкоди на суму понад 1 мільйон гривень». Серед іншого у статті зазначається конкретний перелік державних закупівель, які за версією журналістів є корупційними та такими, що спрямовані на неправомірне заволодіння державними коштами.
		4.           Позивач зауважував, що відповідачем було поширено недостовірну, маніпулятивну та необ`єктивну інформацію щодо його діяльності, як заступника міського голови. Стаття «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року містить фактичні відомості щодо осіб, перекручені обставини справи, які виставляють позивача у негативному для суспільства світлі, а також безпідставно звинувачує його у вчиненні кримінальних правопорушень.
		5.           Доказом недостовірності інформації, зокрема є і висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа від 29 липня 2023 року, виконаний спеціалістом-поліграфологом ОСОБА_4 . За результатами проведених досліджень встановлено, що його свідчення про те, що він та/або його довірені особи не отримували ані «відкати», ані іншу неправомірну вигоду під час виконання будівельних/ремонтних робіт від підрядників/їхніх представників, перебуваючи на посаді заступника міського голови м. Хмельницький, є достовірними. Більше того, встановлено, що жодних неправомірних дій, висвітлених у спірній статті, ним не вчинялося.
		6.           Посилався на те, що характер та зміст поширеної інформації свідчить про те, що вона не є оціночним судженням, адже містить фактичні дані про особу, займану нею посаду, посилання на конкретні обставини, а також безпідставні звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, зазначена інформація підлягає спростуванню, адже є недостовірною та такою, що порушує його право на повагу до честі і гідності, а також негативно впливає на ділову репутацію. 
		7.           Наслідки опублікування неправдивої інформації призвели до появи у нього негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі, періодичні нервові зриви, тривога з приводу майбутнього. Він втратив жагу та інтерес до життя, відчуває постійну апатію, не бажає соціалізуватись та переймається за свою безпеку у людних місцях після публікації безпідставних звинувачень відповідача. Його авторитет, який він вибудовував протягом тривалого часу шляхом самовідданої роботи та беззаперечного виконання своїх посадових обов`язків, було піддано сумніву серед тисяч громадян міста Хмельницького. Користувачі мережі Інтернет коментували вищевказану статтю, де в негативному ракурсі висловлювались щодо нього, а також бажали йому бути засудженим до смертної кари, що призвело до важких душевних хвилювань та переживань за своє майбутнє та сім`ю.
		8.           Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати інформацію, що висвітлена у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року на інформаційному ресурсі vsim.ua (ІНФОРМАЦІЯ_3), недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації; зобов`язати ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» видалити статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року з інформаційного ресурсу vsim.ua (https://vsim.ua/Groshi/novachok-i-milyon-griven-detali-spravi-pro-privlasnennyabyudzhetnih-k-11864934.html?fbclid=IwAR1GBeUvwUNTT7iIpYzzquyw); зобов`язати ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» спростувати інформацію, висвітлену у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року, у такий самий спосіб, у який вона була поширена, а також здійснити офіційні вибачення; стягнути з ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» на його користь 500 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок опублікування недостовірної інформації у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня            2023 року.
		 
		Стислий виклад позиції відповідача
		9.           ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Відповідач зазначав, що викладена у статті інформація представлена у межах допустимої критики посадової особи, представника органу державної влади. Більш того інформація здобута із загальнодоступних джерел інформації (Єдиного державного реєстру судових рішень), а також коментарів самого заступника міського голови ОСОБА_1 . Наданий позивачем висновок дослідження з використанням поліграфа, проведений поза межами провадження у справі, має лише вірогідний характер. Крім того, як публічна особа позивач не має права на відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому статті 31 Закону України «Про інформацію».
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		10.        Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року позов задоволено частково. 
		11.        Визнано інформацію, що висвітлена у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року на інформаційному ресурсі vsim.ua, недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації. 
		12.        Зобов`язано ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» видалити статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» 
		від 25 липня 2023 року з інформаційного ресурсу vsim.ua ( 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ). 
		13.        Зобов`язано ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» спростувати інформацію, висвітлену у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року, у такий самий спосіб, у який вона була поширена, а також здійснити офіційні вибачення. 
		14.        Стягнуто з ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок опублікування недостовірної інформації у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25 липня 2023 року.
		15.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація щодо ОСОБА_1 до отримання результатів досудового розслідування у вигляді повідомлення про підозру чи обвинувального акта, шляхом оприлюднення фотографічних зображень та тексту в мережі Інтернет і через соціальну мережу Facebоок на персональних сторінках, доведення такої інформації до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями про протиправну діяльність ОСОБА_1 , у контексті та разом з фотографічними зображеннями, має обвинувальний нахил і сприймається як звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень). Фактичні твердження про вчинення позивачем дій, що містять ознаки злочину, порушують презумпцію невинуватості та негативно впливають на немайнові права позивача не тільки як публічної особи, але й як приватної особи, а тому підлягають спростуванню з відшкодуванням моральної шкоди у розмірі, достатньому та обґрунтованому для належної сатисфакції та компенсації психоемоційних переживань.
		16.        Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2024 року стягнуто з ТОВ «Медіа-Холдинг «Всім» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 222,20 грн.
		17.        Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які з урахуванням відсутності заяви про зменшення заявлених витрат підлягають стягненню з відповідача. Розмір судового збору підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог. Водночас витрати на оплату висновку експертного дослідження, яким оцінено ймовірний розмір моральної шкоди, враховуючи роль суду при визначені суми відшкодування як еквіваленту моральних страждань, інформативний, рекомендаційний характер висновку, який суд не брав до уваги як джерело доказу по справі, не підлягають відшкодуванню.
		18.        Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. 
		19.        У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		20.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу того, як він здійснює свою діяльність, є значно ширшою, а інформація у вищезазначеній статті з розкриттям деталей, які перевіряються в межах кримінального провадження, є по суті громадською критикою діяльності ОСОБА_1 як публічної особи, тому її поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача. Крім того, значна частина спірної статті містить цитування коментаря та висловлювання самого ОСОБА_1 з приводу обставин справи. Таке поширення та оцінка отриманої інформації з відомостей в межах кримінального провадження є судженнями відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердженнями про факти, а тому не підлягає спростуванню.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		21.        26 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ксьондзик Ю. Ю., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 
		2024 року та додаткове рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2024 року.
		22.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 2318/1249/2012, у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 07 серпня 2024 року у справі № 200/7011/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		23.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ним доведено наявність юридичного складу правопорушення, вчиненого відповідачем (поширення недостовірної інформації, наявність завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди, причинний зв`язок між діями відповідача та завданою шкодою), що є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновок експерта психолога № 05/04/2024-НВП від 05 квітня 2024 року.
		24.        Коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено доказами, це призводить до порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		25.        Зазначає, що інформація, викладена у статті, не може вважатися оціночним судженням, адже містить фактичні дані про особу, займану нею посаду, посилання на конкретні обставини, звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Фактичні твердження про вчинення ним дій, що містять ознаки злочину, порушують презумпцію невинуватості та негативно впливають на немайнові права позивача не тільки як суб`єкта публічного, але й як приватну особу. Опублікування інформації, достовірність якої не підтверджена належними доказами, призвела до появи у нього та його родини негативних психоемоційних змін.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		26.        Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/33838/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		27.        05 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		28.        Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		29.        З 01 січня 2021 року ОСОБА_1 обіймає посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - директора департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради.
		30.        25 липня 2023 року на інформаційному ресурсі vsim.ua ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім», який відноситься до ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім», було поширено статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» (ІНФОРМАЦІЯ_3).
		31.        У вищевказаній статті зазначено, зокрема, що «…Заступник Симчишина організував схему, в яку залучив ще чотирьох чиновників Хмельницької міської ради. Такою є версія слідства. За попередніми підрахунками, вони завдали шкоди бюджету на 1 мільйон гривень», «…Заступник мера Хмельницького організував схему привласнення бюджетних коштів - у справі є перші висновки експертів», «…Слідчими було встановлено, що заступник міського голови ОСОБА_2 вступив у злочину змову з чотирма чиновниками міськради: Сергій Ямчук - начальник фінансового управління міськради, Василь Кабальський - начальник управління комунальної інфраструктури ХМР, головний спеціаліст відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду управління комунальної інфраструктури ХМР, начальник проєктно-кошторисного відділу ХМР», «…Ця злочинна група, за версією слідства, через директора 
		ТОВ «Шляхбудгруп» Юрія Балабана та директора ТОВ «Світ розваг» Олексія Віштала організували схему із систематичного привласнення бюджетних коштів, виділених на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій та будівництва об`єктів комунальної інфраструктури. Вони штучно завищували очікувану вартість закупівель, вносили недостовірні дані до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт», «…В результаті чого (за попередніми підрахунками) державним інтересам спричинено істотної шкоди на суму понад 1 мільйон гривень». Серед іншого, у статті зазначається конкретний перелік державних закупівель, які за версією журналістів могли бути такими, що спрямовані на неправомірне заволодіння державними коштами, зокрема: модульна вбиральня в парку Чекмана - договір про закупівлю товару №25/06-21 на суму 349 020,00 грн, договір №12/09-21 від 27 вересня 2021 року на суму                       105 745,69 грн; комплект обладнання з очистки стічних вод ZS-12 
		(TM ZELENA SKELIA) - договір № 25/10-21 від 19 жовтня 2021 року на суму 199 000,00 грн; проведення робіт з капітального ремонту атракціону «Колесо огляду» в парку Чекмана, договір про закупівлю № 61 від 02 березня 2021 року на суму 2 907 413,82 грн та договір № 10т від 09 січня 2020 року на суму 
		3 950 100,00 грн; проведення робіт з реконструкції парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. М. Чекмана» «Ділянка колеса огляду» - договір про закупівлю № 250Т від 03 серпня 2021 року на суму 
		921 906,52 грн; закупівлі за предметом «поточний ремонт обладнання дитячого майданчика з ліквідацією пошкоджень пішохідних доріжок в парку Чекмана - договір про закупівлю № 114Т від 05 квітня 2021 року на суму 1 662 384,28 грн, договір № 31т від 20 травня 2020 року на суму 2 282 875,57 грн". 
		Позиція Верховного Суду
		32.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		33.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		34.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		35.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		36.        За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		37.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		38.        У Преамбулі Конституції України йдеться про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України.
		39.        Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		40.        Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		41.        У той же час статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного життя.
		42.        Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		43.        Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		44.        Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		45.        Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		46.        Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		47.        Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		48.        Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.
		49.        Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		50.        Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		51.        Суду необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів та права особи на повагу до його гідності і честі, на недоторканність ділової репутації та на приватність.
		52.             Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		53.        Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
		54.        Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		55.        Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує право на свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		56.             Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним.
		57.        У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова (постанова Верховного Суду 
		від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).
		58.        Для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і яка інформація була поширена, тобто, чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлений матеріал, а також безпосередній чи опосередкований зв`язок мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, чи поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному житті через призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази чи поняття.
		59.        Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 446/1953/16-ц.
		60.        Особисте коректне трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря слід вважати оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі                         № 757/22307/17-ц, від 02 червня 2022 року в справі № 757/55559/20-ц,                                           від 29 березня 2023 року у справі № 201/10970/21).
		61.        Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, 06 жовтня 2015 року).
		62.        Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France,                    № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).
		63.        ЄСПЛ, розглядаючи дифамаційні справи по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		64.        У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: 1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і 2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація.
		65.        Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (рішення ЄСПЛ Sunday Times v. the United Kingdom, № 6538/74, 
		§ 66, 26 квітня 1979 року), особливо, якщо це стосується добробуту населення (рішення ЄСПЛ Barthold v. Germany, № 8734/79, § 58, 25 березня 1985 року). 
		66.        Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії» 
		від 21 березня 2002 року, «Яновський проти Польщі» від 21 січня 1999 року та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		67.        У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
		68.        У вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.
		69.        У статтях 3, 4, 6 Декларації від 12 лютого 2004 року вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. 
		70.        Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики в засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		71.             Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду  від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц.
		72.             Таким чином, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість до висловленої критики, сатири, провокацій.
		73.             Разом з тим публічні особи, які спричиняють жваву суперечку чи гарячі дебати щодо їхньої поведінки і публічних виступів, не повинні потерпати від публічного звинувачення у вчиненні злочинів без підтвердження таких заяв фактами.
		74.             Хоча повідомлення про правдиві факти про приватне життя політиків чи інших публічних осіб може бути прийнятним за певних обставин, навіть особи, відомі суспільству, мають законні очікування щодо захисту та поваги до свого приватного життя (рішення ЄСПЛ Standard Verlags GmbH v. Austria (№ 2), 
		№ 21277/05, § 53, 4 червня 2009 року).
		75.             Умовою захисту права журналістів поширювати інформацію про справи загального значення є добрі наміри журналістів та їх дія на ґрунті точних фактів. Тобто йдеться про зобов`язання журналістів надавати «надійну і точну інформацію» відповідно до вимог журналістської етики. Свобода вираження поглядів супроводжується «обов`язками та відповідальністю». І це правило застосовується також у ситуаціях, коли йдеться про важливі громадські питання. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» набувають підвищеного значення, коли  зачіпається репутація конкретної особи чи виникає питання про порушення «прав інших». Натомість звільнення від обов`язку підтверджувати заяви про факти, які визнані наклепницькими, можливе лише за особливих підстав.
		76.             Якщо твердження є оціночним судженням, має існувати достатня фактична підстава для його підтвердження, інакше воно може бути визнано надмірним.
		77.        Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, проте її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний з її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine, № 16695/04, § 46, 15 липня 
		2010 року).
		78.        Журналістська свобода охоплює можливе використання певної міри перебільшення або навіть провокації (рішення ЄСПЛ Prager and Oberschlick v. Austria, №  15974/90, § 38, 26 квітня 1995 року). Свобода вираження поглядів також застосовується до «інформації» або «ідей», які ображають, шокують або викликають занепокоєння (рішення ЄСПЛ Janowski v. Poland  [ВП], № 25716/94,                § 30, 21 січня 1999 року).
		79.        Гарантії, надані статтею 10 Конвенції журналістам щодо висвітлення питань, які становлять загальний інтерес, залежать від умови, що вони діють добросовісно з метою надання точної та достовірної інформації відповідно до журналістської етики. У ситуаціях, коли, з одного боку, робиться констатація факту і не надається достатніх доказів для його підтвердження, а з іншого боку, журналіст обговорює питання, що становить справжній суспільний інтерес, перевірка того, чи діяв журналіст професійно і добросовісно, набуває першочергового значення (рішення ЄСПЛ Flux v. Moldova (№ 7)», № 25367/05, § 41, 24 листопада 2009 року, рішення ЄСПЛ Tavares de Almeida Fernandes and Almeida Fernandes v. Portugal, № 31566/13, § 56, 17 січня 2017 року).
		80.        Не слід порівнювати стандарт точності, який має бути застосований судом до оцінки обґрунтованості кримінальних звинувачень проти особи, з тим підходом, яким доцільно скористатися, оцінюючи висловлювання журналіста щодо питань суспільного значення. Адже у випадку оцінювання журналістських висловлювань послуговуються категоріями моралі (рішення ЄСПЛ Unabhangige Initiative Informationsvielfalt v. Austria  № 28525/95, § 46, 26 травня 2002 року; Karman… № 29372/02, § 42, 14 грудня 2006 року).
		81.        Хоча преса не повинна переступати певні межі, що стосуються, зокрема, захисту репутації та прав інших осіб, її обов`язком є поширення - у спосіб, що відповідає її зобов`язанням та відповідальності, - інформації та ідей з усіх питань, що становлять суспільний інтерес, які громадськість має право отримувати, включаючи висвітлення та коментування судових процесів (рішення ЄСПЛ Axel Springer AG v. Germany [ВП], 39954/08, § 79, 07 лютого 2012 року). 
		ЄСПЛ також підкреслив важливість проактивної ролі преси, яка полягає у розкритті та доведенні до відома громадськості інформації, здатної викликати такий інтерес і спричинити таку дискусію в суспільстві (рішення ЄСПЛ Couderc and Hachette Filipacchi Associes v. France [ВП], № 40454/07, § 114, 10 листопада 
		2015 року). 
		82.        Встановивши, що спірна стаття викладена у формі висвітлення журналістами інформації, викладеної на сайті «НГП», даних Єдиного державного реєстру судових рішень, а також коментарів позивача, як заступника міського голови м. Хмельницького, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для її спростування.
		83.        Судом апеляційної інстанції було правильно враховано, що позивач є публічною особою - посадовою особою органу місцевого самоврядування, а інформація, висвітлена у статті стосується використання коштів місцевого бюджету у цілях міської громади та становить значний суспільний інтерес на місцевому рівні. Більш того, контекст статті не передбачає тверджень щодо здобутої з відкритих джерел інформації, зокрема щодо кримінального провадження № 12021240000000603, а зводиться до цитування даних сайту «НГП» та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідні посилання на зазначені джерела відображені у тексті оспорюваної статті. Крім того, наведений у тексті статті коментар самого позивача свідчить про оприлюднення різних позицій та поглядів щодо спірної теми.
		84.        Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, контекстом оприлюдненої інформації, її важливістю для суспільної дискусії на місцевому рівні, межею допустимої критики публічної особи, а також балансом між правами, передбаченими статтями 8 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		85.        Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, в загальному зводяться до переоцінки доказів
		86.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		87.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
		88.        Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		89.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		90.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		91.        З урахуванням доводів касаційної скарги  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ксьондзик Ю. Ю., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених              статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ксьондзик Юрій Юрійович, залишити без задоволення.
		2.           Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...