Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/727/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-13608ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 444/727/23
		провадження № 61-13608св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		відповідач - Жовківська міська рада Львівського району Львівської області,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:служба у справах дітей Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_7 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Блонський Михайло Андрійович, на рішення Жовківського районного суду Львівської області у складі судді
		Зеліско Р. Й. від 09 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., 
		від 25 червня 2024 року, і виходив з такого.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог
		1.           У березні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		ОСОБА_6 , звернулися до суду з позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_7 , про визнання рішення про зняття з місця реєстрації протиправним та зобов`язання вчинити дії.
		2.           Свої вимоги позивачі мотивували тим, що рішенням Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28 лютого 2023 року їх знято з реєстрації місця проживання за адресою: 
		АДРЕСА_1 . Вважали оспорюване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вони на законних підставах вселені у будинок 
		АДРЕСА_1 як члени сім`ї власника майна, зазначений будинок є їхнім єдиним житлом, в якому вони проживають разом з малолітніми дітьми. Зазначали, що цей будинок вибув з володіння позивачки ( ОСОБА_1 ) внаслідок його реалізації через прилюдні торги в межах виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь                     ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 149 000 грн, якої не існувало, оскільки ОСОБА_7 , скориставшись довірливими відносинами, ввівши в оману ОСОБА_1 , під приводом ведення спільного бізнесу отримав від неї розписку про надання їй коштів, які фактично не були передані, чим вчинив шахрайські дії, незаконно набувши право власності на їхній будинок, поставивши їхню сім`ю у скрутне матеріальне становище, що було предметом розслідування в межах кримінального провадження за № 420171411500008 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 . 
		3.           Позивачі вказували, що на час придбання ОСОБА_7 спірного будинку їхнє право користування житловим приміщенням припинено не було, а сам лише факт переходу права власності на житло до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї попереднього власника цього нерухомого майна, в тому числі і колишніх. Крім того, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє члена сім`ї права користування цим жилим приміщенням. Оскільки вони не мають іншого житла, в якому могли б зареєструвати своє місце проживання, рішення про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , порушує їхні права та інтереси, позбавляє можливості реалізовувати права щодо отримання соціальної допомоги, безоплатного харчування дітей в школі тощо. Крім того, знявши з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , який є військовозобов`язаним, відповідач порушив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким військовозобов`язаним заборонено змінювати місце проживання з часу оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника).
		4.           З урахуванням зазначеного, позивачі просили визнати протиправним та скасувати рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28 лютого 2023 року про зняття позивачів з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати Жовківську міську раду Львівського району Львівської області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		5.           Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відмовлено.
		6.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_7 , будучи власником будинку АДРЕСА_1 , звернувся до Центру надання адміністративних послуг Жовківської міської ради Львівського району Львівської області із заявою про зняття позивачів з реєстрації місця проживання у належному йому житловому приміщенні, надавши відповідні документи, передбачені Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а Жовківська міська рада Львівського району Львівської області, перевіривши подані документи, з дотриманням вимог закону вчинила реєстраційні дії щодо зняття позивачів з реєстрації місця їхнього проживання в належному ОСОБА_7 будинку, встановивши наявність підстав для цього, що свідчить про правомірність рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 
		від 28 лютого 2023 року про зняття позивачів з реєстрації місця проживання за адресою:  АДРЕСА_1 , та відсутність підстав для його скасування.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		7.           Постановою Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		ОСОБА_6 , залишено без задоволення, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року - без змін.
		8.           Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорюване позивачами рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28 лютого 2023 року про зняття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з реєстрації місця проживання за адресою:
		АДРЕСА_1 , прийнято відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», у спосіб, передбачений Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), та у межах наданих відповідачу повноважень, що свідчить про законність прийнятого ним рішення.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		9.           02 жовтня 2024 року  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Блонський М. А., звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		10.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо зняття осіб, зокрема дітей, з реєстрації місця проживання (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказують, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		11.        У касаційні скарзі заявники зазначають, що прийнятий державою закон, який дозволяє знімати з реєстрації особу, яка має право на житло та щодо якої відсутні підстави для її виселення, суперечить правам, гарантованим Конституцією України, міжнародними договорами. Норми Конституції України є нормами прямої дії та мають вищу юридичну силу за закон. 
		12.        Заявники стверджують, що реєстрація їхнього місця проживання у будинку АДРЕСА_1 надає їм можливість реалізовувати ряд своїх прав, зокрема отримання соціальної допомоги, безоплатного харчування дітей в школі та інших. Оскільки вони не мають іншого житла, вони не можуть зареєструвати своє місце проживання, а тому рішення відповідача суттєво порушує їхні права та інтереси і є очевидно протиправним, таким що порушує права людини, визначені статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		13.        Заявники звертають увагу на те, що дії відповідача суперечать Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки зняття з реєстрації ОСОБА_2 , який є військовозобов`язаним, було здійснено без отримання дозволу керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на зняття з реєстрації місця проживання. Відповідач не мав права знімати ОСОБА_2 з реєстрації, відповідно були відсутні підстави і для зняття з реєстрації місця проживання і його дітей, оскільки такі були зняті на підставі зняття з реєстрації їхнього батька. 
		14.        На думку заявників, зняття з реєстрації місця проживання має наслідком суттєве втручання у їхнє право на житло. Таке втручання не є пропорційним, здійснено не на підставі судового рішення, суперечить їхнім правам на проживання в єдиному житлі, а також обов`язку, взятому державою щодо забезпечення кожної особи житлом.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		15.        Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 444/727/23.
		16.        Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		17.        У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7 , посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та прийнятті з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що зняття з реєстрації позивачів відбулося на підставі підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, та підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», за заявою власника житла.  ОСОБА_7 вказує, що він є одноосібним власником житлового будинку, відповідно реєстрація у належному йому будинку сторонніх осіб перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власністю. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		18.         ОСОБА_7 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який складається з коридору, кухні, кладової, двох тамбурів та двох житлових кімнат, житловою площею 37,6 кв. м, загальною площею 75,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченим 11 січня  2017 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., зареєстрованим в реєстрі за № 12, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77939470 від 11 січня 2017 року.
		19.        Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області 
		від 10 вересня 2018 року у справі № 444/580/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року та постановою Верховного Суду від 28 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітніх дітей 
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_7 , Жовківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, 
		ДП «СЕТАМ», треті особи: Служба у справах дітей Жовківської міської ради, приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Головач О. Р., про визнання недійними торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію арештованого майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 - відмовлено.
		20.        Згідно з листом Жовківського районного відділу ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області № 194 від 15 лютого 2017 року у відповідь на звернення ОСОБА_7 у будинку АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		21.        14 листопада 2021 року у будинку АДРЕСА_1 також зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		22.        28 лютого 2023 року ОСОБА_7 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Жовківської міської ради Львівського району Львівської області із заявами про зняття з реєстрації місця проживання позивачів у належному йому на праві власності будинку.
		23.        Згідно з витягами з реєстру Жовківської територіальної громади 
		№ 2023/001800682, № 2023/001801141, № 2023/001802225, № 2023/001801944, № 2023/001801662, № 2023/001801413, 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 зняті з реєстрації місця проживання за адресою: 
		АДРЕСА_2 .        Листом Жовківської міської ради Львівської області від 03 березня 
		2023 року № 05-06/641 ОСОБА_2 повідомлено про те, що 28 лютого 
		2023 року його та його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяв власника житла знято з реєстрації місця проживання за адресою: 
		АДРЕСА_1 , відповідно до підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, та підпункту 2              пункту 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». 
		25.        Листом Жовківської міської ради Львівської області від 03 березня 
		2023 року № 05-06/642 ОСОБА_1 повідомлено про те, що 28 лютого 
		2023 року її на підставі заяви власника житла знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		26.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		27.        Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		28.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		29.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		30.        За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		31.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		32.        Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		33.        Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. 
		34.        Втручання національних органів влади в особисті права, передбачені статтею 8 Конвенції, має бути необхідним для захисту прав інших осіб.
		35.        Відповідно до частини четвертої статті 9, частини першої, четвертої            статті 156 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. 
		36.        Системний аналіз приписів частини другої статті 64 ЖК України та частини першої статті 405 ЦК України дають підстави дійти висновку, що члени сім`ї власника будинку (квартири) (дружина власника, їх діти і батьки), які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. 
		37.        Згідно з частинами третьою, четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. 
		38.        Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		39.        Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		40.         Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		41.        Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
		42.        Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		43.        Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		44.        Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
		45.        Право користування чужим майном врегульовано статтями 401-406 ЦК України.
		46.        У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
		47.        У частині першій статті 402 ЦК України зазначено, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
		48.        У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так сервітут припиняється у разі, зокрема припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
		49.        Суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку балансу прав й інтересів учасників спору.
		50.        З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.
		51.        Згідно з пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом з її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
		52.        Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
		53.        Згідно з пунктами 50, 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви встановленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
		54.        Наведені вище норми наділяють власника житла правом зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) за його заявою без згоди на те зареєстрованої особи.
		55.        Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 161/5576/23, від 08 травня 2024 року у справі 
		№ 127/21333/22, від 17 вересня 2024 року у справі № 753/790/23.
		56.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. 
		57.        За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		58.        У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		59.        Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, надав належну оцінку поданим сторонами доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивачі не довели, що оспорюване ними рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28 лютого 2023 року про зняття ОСОБА_1 ,             ОСОБА_2 та його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,              ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з реєстрації місця проживання за адресою:                 АДРЕСА_1 , прийнято Жовківською міською радою Львівського району Львівської області з порушенням приписів підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.
		60.         ОСОБА_7 , користуючись своїм конституційним правом власника будинку АДРЕСА_1 , керуючись            підпунктом 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та підпунктом 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), звернувся до Центру надання адміністративних послуг Жовківської міської ради Львівського району Львівської області із заявою про зняття позивачів з реєстрації місця проживання у належному йому житловому приміщенні, надавши відповідні документи, передбачені Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а Жовківська міська рада Львівського району Львівської області, перевіривши подані документи, з дотриманням вимог закону вчинила реєстраційні дії щодо зняття позивачів з реєстрації місця їхнього проживання у належному з січня 2017 року ОСОБА_7 будинку.
		61.        Позивачами не доведення порушення Жовківською міською радою Львівського району Львівської області процедури зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла приватної форми власності.
		62.        Слід також врахувати, що згідно з довідкою Жовківського районного відділу ГУ ДМСУ у Львівській області від 15 лютого 2017 року № 194,                   ОСОБА_8 , мати дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,            ОСОБА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ,                              з 06 грудня 2005 року (а. с. 74).
		63.        Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 444/580/17 про відмову у позову щодо оспорення торгів, на яких ОСОБА_7 придбав житловий будинок, Верховний Суд зауважив, що реєстрація малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,                       ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спірному житловому будинку, належному на праві власності їх бабі, відбулася після початку вчинення державним виконавцем підготовчих дій з метою реалізації арештованого майна у примусовому порядку, а реєстрація малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - після передачі зазначеного майна на реалізацію, що може свідчити про те, що неповнолітні діти були зареєстровані власником такого майна з метою утруднення виконання судового рішення про стягнення заборгованості.
		64.        Малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 
		14 листопада 2021 року, тобто після зміни власника вказаного житлового будинку. 
		65.        Слід зазначити, що право членів сім`ї власника будинку користуватися цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок у особи, членами сім`ї якого вони є. Припинення права власності особи може призводити і до припинення права користування жилим приміщенням членів його сім`ї.
		66.        Враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема те, що позивачі не є членами сім`ї власника житла ОСОБА_7 , який набув у власність житловий будинок в результаті проведення прилюдних торгів у межах примусового виконання судового рішення у справі № 444/2702/14-ц про стягнення з        ОСОБА_1 на його користь грошових коштів, наявність зареєстрованого місця проживання ОСОБА_8 , яка є матір`ю дітей ОСОБА_3 ,                  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_3 , з 06 грудня 2005 року, встановленні у справі № 444/580/17 обставини реєстрації малолітніх дітей з метою утруднення виконання судового рішення про стягнення заборгованості, баланс прав та інтересів сторін спору та їхні дії у спірних правовідносинах, зокрема реєстрацію ОСОБА_6 вже після зміни власника нерухомого майна, слід погодитися із судами попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та недоведеність порушення прав малолітніх дітей.
		67.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		68.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		69.        Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Блонський Михайло Андрійович,залишити без задоволення.
		2.           Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        О. В. Білоконь          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...