Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/11993/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 51-1565км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021000000000639

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 757/11993/22
		Провадження № 51-1565 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		представника потерпілих                                  ОСОБА_6 , 
		захисника (відеоконференція)                        ОСОБА_7 ,
		особи, що якої закрито провадження,                       
		(відеоконференція)                                             ОСОБА_8   
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 62021000000000639 від 23 липня 2021 року щодо
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2            ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України. 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2024 року  було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі положень ч.1ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                             № 62021000000000639 від 23 липня 2021 року, закрито на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.  
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за відсутності на це підстав, й судом не було перевірено,чи не переривалися та чи не зупинялися ці строки.
		Посилається на те, що судом при звільненні ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закритті кримінального провадження не було встановлено, чи вчинив ОСОБА_8 інкриміновані йому кримінальні правопорушення, чи винуватий він у їх вчиненні, чи визнає він свою вину у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
		Окрім того, суд у порушення положень ч. 2 ст. 288 КПК України не з`ясував думки потерпілих про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Звертає увагу, що підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні 29.04.2024 проведено без належного повідомлення потерпілих, які  відповідно до вимог ст. ст. 134-136 КПК України не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
		Вказує, що суд у порушення положень ч.1 ст.126, ст. 129 КПК України не вирішив в оскаржуваній ухвалі питання про цивільні позови та процесуальні витрати. 
		Вважає, що закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 з нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз.
		Зазначає, що апеляційний суд  зазначених недоліків не усунув, тому ухвала Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року не відповідає вимогам                 ст. ст. 36, 126, 284,285, 288, 372 КПК України.
		У касаційній скарзі представник потерпілих адвокат ОСОБА_6 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо  ОСОБА_8 іпризначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд при ухваленні рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не з`ясував, чи мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується  ОСОБА_8 , чи містять вони склад кримінальних правопорушень, чи вчинила їх згадана особа, й чи визнала вона свою вину.  
		Вказує, що представник потерпілих та самі потерпілі не повідомлялись судом у передбаченому законом порядку про підготовче судове засідання та про наявність клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Також суд не з`ясував думку потерпілих щодо можливості звільнення                         ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України.
		При цьому представник потерпілих не заперечує, що потерпілими та нею були подані клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі, однак клопотання містять тільки прохання врахувати думку потерпілих щодо відповідності обвинувального акту закону та призначенню справи до судового розгляду; щодо проведення підготовчого засідання та судового розгляду без участі потерпілих та їх представника у разі їх не з`явлення, а також здійснення судом онлайн-трансляції судових засідань. 
		Однак формулювання про те, що потерпілі покладаються на розсуд суду при розгляді буд-яких питань, що стосуються кримінального провадження, як про це вказує апеляційний суд, у цих клопотаннях відсутнє. 
		Зазначає, що на дату подання зазначених клопотань потерпілих строки давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за вчинення ними злочинів ще не минули, і потерпілі не знали та не могли знати, що судовий розгляд не буде завершений в розумні строки до спливу строків давності, а тому і покладатись у цьому питанні на розсуд суду потерпілі не могли. 
		Окрім того, суд не вирішив питання цивільних позовів, поданих потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 ,                ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в порядку ст. 128 КПК України зокрема і до обвинуваченого ОСОБА_8 . 
		Вказує, що суд у порушення вимог ч. 1 ст. 126 КПК України також не вирішив й питання процесуальних витрат та відповідно не стягнув з обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальні витрати. 
		Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих не усунув зазначені недоліки судового розгляду й істотні порушення кримінального процесуального закону, тому безпідставно залишив ухвалу суду першої інстанції без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор та представник потерпілих підтримали подані касаційні скарги. 
		Захисник та ОСОБА_8 заперечували проти задоволення поданих касаційних скарг. 
		Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
		За правилами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції, яка діяла станом на 24.01.2014, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до дня набрання вироком законної сили минуло: п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, які були скоєнні у січні 2014 року.
		На момент постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України минуло більше десяти років. 
		При цьому, як вказано в ухвалі апеляційного суду, будь-яких доказів того, що строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності переривався чи зупинявся, у матеріалах справи немає. Немає про це конкретних відомостей і в поданих касаційних скаргах.
		Отже, доводи касаційних скарг про те, що станом на дату постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали строк давності ще не сплив, оскільки він міг зупинятися чи перериватися, не ґрунтуються на матеріалах справи.
		Крім цього, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення; клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
		Отже, наявність таких умов є правовою підставою для ухвалення судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення.
		Зазначене узгоджується із позицією, яка викладена в постанові ККС ВС від 29 липня 2021 року (справа № 552/5595/18, провадження № 51-5289км19).
		Тому доводи касаційних скарг про те, що в оскаржуваних судових рішеннях мав бути зафіксований факт визнання обвинуваченим своєї вини, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. 
		Також при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення.
		Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені.    
		А тому доводи касаційних скарг про те, що суди в оскаржуваних рішеннях мали встановити факт вчинення певного кримінального правопорушення чи факт його вчинення конкретною особою, є необґрунтованими.
		Надаючи оцінку доводам касаційних скарг про те, що суд у порушення вимог ч. 1 ст. 126 КПК України не вирішив питання процесуальних витрат та відповідно не стягнув з обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальні витрати, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа                           № 203/241/17) сформулювала висновок з цього питання, який полягає в тому, що в разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень              ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрите на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
		У цьому провадженні суд першої інстанції в ухвалі про звільнення                  ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження взагалі не ухвалив рішення стосовно процесуальних витрат, в тому числі й щодо можливого їх віднесення в певній частині за рахунок держави, оскільки документи про процесуальні витрати, на той час були відсутні у матеріалах кримінального провадження, які були в розпорядженні місцевого суду. 
		Це підтверджується даними листа з місцевого суду (ВХ № 24802/0/170-24 від 25.10.2024 року)  у відповідь на витребування касаційним судом копій відповідних матеріалів провадження щодо процесуальних витрат.  
		Однак при цьому відповідно до наданих місцевим судом копій матеріалів провадження, які надійшли у відповідь на їх витребування касаційним судом, до ОСОБА_8 були заявлені цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 ,              ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 про відшкодування завданої їм моральної шкоди.
		Зокрема, вказані потерпілі звернулися із окремими позовними заявами про відшкодування їм моральної шкоди, яка була завдана обвинуваченими               ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,                   ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і виразилася в емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях у зв`язку із безпідставними їх затриманнями, фальсифікуванням офіційних документів, які в подальшому стали підставою для незаконного їх притягнення до кримінальної відповідальності та утримання в СІ3О.
		У зв`язку з цим зазначені потерпілі просять стягнути солідарно з ОСОБА_16 , ОСОБА_8 ,  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного бюджету України, відкритого в Державній казначейській службі України, на їх користь моральну шкоду в розмірі по 200 000 гривень кожному, спричинену внаслідок вчиненого злочину та шкоди, завданої службовими особами органу державної влади.
		Закриття кримінального провадження у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
		Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Тому, у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
		Така позиція узгоджується із практикою Верховного Суду (постанови від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, від 15 травня 2019 року у справі                                  № 617/609/15-к,  від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, від 10 січня 2022 року у справі № 661/2681/18, від 19 грудня 2023 року у справі378/1005/20, від 08 травня 2024 року у справі № 376/2282/21).
		Однак суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд,  звільнивши ОСОБА_8 згідно з положеннями ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закривши кримінальне провадження, в оскаржуваній ухвалі взагалі нічого не зазначив щодо вирішення цивільних позовів потерпілих  ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ,                   ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 в частині їх заявлення до ОСОБА_8 .
		Крім  цього, відповідно до положень ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 288 КПК України суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
		Як вбачається із матеріалів провадження, 26 лютого 2024 року до суду було подано клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України. Це клопотання розглядалося судом під час підготовчого судового засідання 29 квітня 2024 року.
		У даному кримінальному проваджені потерпілими виступають 18 осіб.
		Відповідно до відомостей, які надійшли з місцевого суду на запит Верховного Суду (ВХ № 24802/0/170-24 від 25.10.2024 року) потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 та ОСОБА_25 подали свої окремі клопотання про проведення підготовчого судового засіданнях без їх участі, й при цьому вказали, що при розгляді будь-яких питань, які стосуються кримінального провадження, потерпілі покладаються на розсуд суду.
		Відповідно до інших даних, які були надані місцевим судом на запит Верховного Суду, від представника потерпілих адвоката  ОСОБА_6 надійшло клопотання в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,              ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про проведення підготовчого судового засідання, яке було призначено на 17.11.2022 року, без її участі та участі вказаних потерпілих. 
		В цьому клопотанні також зазначено, що у випадку відсутності потерпілих та/або їх представника та за відсутності заяви про неможливість розгляду, зазначені потерпілі та їх представник просять провести підготовче засідання та проводити судовий розгляд у справі № 757/11993/22 без їхньої участі. 
		Зазначається також, що при прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні у справі  № 757/11993/22 просять врахувати позицію потерпілих та їх представника щодо відповідності обвинувального акту закону і призначити судовий розгляд. Представник також у цій заяві просила повідомляти її про призначені і заплановані судові засідання на телефонний номер, який був зазначений. 
		Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 та ОСОБА_14 звернулися до суду з окремими клопотаннями, однак вони просили проводити без їх участі підготовче судове засідання, яке було призначено на 26.12.2022. 
		При цьому особисто від потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 в наданих касаційному суду матеріалах кримінального провадження взагалі немає будь-яких клопотань щодо проведення підготовчого засідання без їх участі.
		Однак, незважаючи на указані вище заяви окремих потерпілих, копії матеріалів кримінального провадження не містять даних про вжиття місцевим передбачених положеннями КПК України заходів щодо виклику до суду потерпілих та їх представника у судове засідання 29 квітня 2024 року, оскільки зазначені заяви не звільняють суд від обов`язку щодо такого виклику згідно з положеннями                         ст. ст. 135, 136, 314 КПК України, але враховуються при вирішенні питання про можливість проведення судового засідання без їх участі. 
		Немає в наданих матеріалах провадження також і даних про повідомлення  телефоном представника потерпілих про судове засідання 29 квітня 2024 року, про що представник прямо клопотала в указаному вище клопотанні. 
		Тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні 29 квітня 2024 року проведено без належного вжиття заходів щодо повідомлення відповідно до вимог ст. ст. 134, 136 КПК України представника потерпілих адвоката  ОСОБА_6 та потерпілих про вказане засідання.
		Таким чином, під час розгляду провадження суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, що не було взято до уваги апеляційним судом, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України це є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
		Керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційні скарги  прокурора та представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...