Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14595/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 12-58гс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 910/14595/23
		Провадження № 12-58гс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Власова Ю. Л.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Антонов» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» на рішення Господарського суду міста Києва від 20 березня 2024 року (суддя Паламар П. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2024 року (у складі колегії: головуючий суддя Майданевич А. Г., судді: Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) 
		у справі
		за позовом Акціонерного товариства «Антонов» 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект»
		простягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 9 725 006,72 грн,
		ВСТАНОВИЛА:
		1. Акціонерне товариство «Антонов» (далі - АТ «Антонов», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» (далі - ТОВ «Інкомтех-Проект», відповідач) боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у загальному розмірі 9 725 006,72 грн. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладених між сторонами договору № 10.1385.2021-К від 22 вересня 2021 року та додаткової угоди № 1 від 07 жовтня 2021 року до цього договору, позивач (покупець) перерахував відповідачу (продавцеві) попередню оплату за поставку товару на загальну суму у розмірі 6 034 499,28 грн, що становить 50% від вартості товару, а саме: 09 листопада 2021 року у розмірі 5 555 455,29 грн та 23 листопада 2021 року у розмірі 479 043,99 грн. Проте, після одержання попередньої оплати відповідач в установлений строк не передав позивачу товар вартістю 12 068 998,56 грн.
		У зв`язку з тим, що відповідач не поставив передбачений договором товар, одержані кошти не повернув, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 6 034 499,28 грн попередньої оплати, 485 698,82 грн інфляційних втрат і 174 531,91 грн трьох процентів річних за час прострочення повернення суми попередньої оплати, а також 2 185 446,82 грн пені та 844 829,89 грн штрафу за порушення строків поставки товару.
		2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2024 року, позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 034 499,28 грн попередньої оплати, 485 698,82 грн інфляційних втрат і 174 531,91 грн трьох процентів річних за прострочення повернення суми авансу, 100 420,95 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
		Суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неповернутого авансу у розмірі 6 034 499,28 грн. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, з нього на користь позивача, на підставі статті 625 ЦК України підлягає стягненню 485 698,82 грн збитків від інфляції та 174 531,91 грн трьох процентів річних з простроченої суми.
		Суди також виснували, що з огляду на приписи статті 617 ЦК України відсутні підстави для задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 185 466,82 грн пені та штрафу у розмірі 844 829,89 грн за прострочення поставки товару. Суди погодились із неможливістю виконання відповідачем зобов`язання з передачі товару внаслідок настання форс-мажорних обставин - прийняття Національним банком України (далі - НБУ) постанови № 18, на підставі якої АТ «Правекс Банк» зупинило видаткові операції за рахунками відповідача, кінцевий бенефіціарний власник якого є резидентом російської федерації.
		3. АТ «Антонов» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 185 446,82 грн пені, 844 829,89 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
		Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18, на який суб`єкти господарювання посилаються як на підставу виникнення форс-мажорних обставин (непереборної/невідворотної сили) при виконанні умов договору з поставки, та у зв`язку з цим правильного застосування судами норм матеріального права - статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 617 ЦК України у випадку одночасної сукупності наступних умов: 1) сторони є суб`єктами господарювання, які уклали договір на поставку продукції/товару; 2) постачальником за договором є юридична особа, кінцевим (-и) бенефіціарним (-и) власником (-ками) якої є резидент (-и) рф/рб; 3) така юридична особа, не виконуючи свого зобов`язання з поставки, посилається на пункт 15 постанови НБУ № 18 як на форс-мажорну обставину (невідворотну та непереборну силу), що унеможливило належне виконання умов договору з поставки. 
		Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а лише констатували факт їх надання відповідачем, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до прийняття незаконних рішення та постанови, що в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України свідчить про порушення судами норм процесуального права.
		Скаржник зазначив, що надані відповідачем листи АТ «Правекс Банк» № 2569/06-БТ від 15 червня 2023 року, № 2766/11-04-1БТ від 14 липня 2023 року, № 2110/06-БТ від 27 квітня 2023 року, в яких зазначено, що на підставі пункту 15 постанови НБУ № 18 зупинені видаткові операції за рахунками ТОВ «Інкомтех-Проект» через наявність кінцевого бенефіціарного власника резидента російської федерації, є неналежними доказами, на підставі яких неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування, оскільки ці листи не підтверджують виникнення форс-мажору. 
		4. ТОВ «Інкомтех-Проект» також звернулося до Касаційного господарського суду із касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просило скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 485 698,82 грн інфляційних втрат і 174 531,91 грн трьох процентів річних за прострочення повернення суми попередньої оплати.
		Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 15 постанови НБУ № 18 стосовно того, чи зупиняє ця норма виконання грошового зобов`язання одним суб`єктом господарської діяльності перед іншим на час воєнного стану та дії цієї постанови.
		Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що обмеження (зупинення) видаткових операцій по рахунках відповідача внаслідок дії пункту 15 постанови НБУ № 18 зумовлює зупинення виконання грошового зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати позивачу.
		Скаржник вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення передплати повинен починатись після того, як завершиться воєнний стан і відповідачу буде відновлено право розпоряджатись коштами, які знаходяться на його рахунку в банку.
		5. Касаційний господарський суд ухвалою від 07 серпня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою АТ «Антонов», а ухвалою від 04 вересня 2024 року - за касаційною скаргою ТОВ «Інкомтех-Проект».
		Ухвалою від 16 жовтня 2024 року Касаційний господарський суд передав справу № 910/14595/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України.
		В ухвалі про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що з огляду на приписи частини другої - третьої статті 1087, третьої - четвертої статті 1088  ЦК України, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для юридичних осіб відкриття поточних рахунків в установах банків для здійснення безготівкових розрахунків, пов`язаних із веденням  господарської діяльності, є обов`язковою умовою.
		На підставі пункту 15 постанови НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації / республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації / республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, визначених у підпунктах 1 - 13 пункту 15 постанови.
		Відповідно до статті 625 ЦК України та судової практики щодо застосування відповідальності на підставі наведеної норми права нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання боржником незалежно від його вини та неможливості виконання ним грошового зобов`язання.
		Отже, неможливість виконання грошового зобов`язання внаслідок зупинення видаткових операцій по рахунках ТОВ «Інкомтех-Проект» згідно з пунктом 15 постанови НБУ № 18 не звільняє це Товариство від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України.
		Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що відповідач перебуває  у вкрай невигідних умовах, за яких з одного боку, для нього встановлена законодавча заборона / обмеження на здійснення видаткових операцій по рахунках, а з другого боку,   позивач наділяється в силу приписів статті 625 ЦК України правом нараховувати інфляційні втрати на суму боргу і трьох процентів річних у необмежений період часу - протягом дії встановленої постановою НБУ № 18 заборони видаткових операції по рахунках відповідача на період дії воєнного стану.
		Здійснивши аналіз та співвідношення прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах, колегія суддів акцентувала увагу на тому, що діяльність банківської системи України перебуває поза межами контролю відповідача, внаслідок чого загальна сума санкцій за невиконане грошове зобов`язання у вигляді процентів річних та інфляційних втрат буде неодмінно зростати, що призведе  до перевищення цієї суми над сумою основної заборгованості; отже захист майнових прав позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів буде непропорційно обтяжливим для майнових прав відповідача. За таких обставин наслідки невиконання боржником (відповідачем) грошового зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора (позивача), ніж його належне виконання, що не є справедливим. 
		6. На підставі викладеного Касаційний господарський суд посилається на існування виключної правової проблеми щодо застосування статті 625 ЦК України за наявності постанови НБУ № 18 як нормативно-правового акту, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану. Виключна правова проблема пов`язана з наявними підходами в судовій практиці Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України таким чином, що нарахування інфляційних втрат та процентів річних здійснюється незалежно від вини боржника та незалежно від можливості/неможливості виконання боржником свого грошового зобов`язання. 
		Колегії суддів Касаційного господарського суду, пославшись на необхідність розумного тлумачення законодавства у цій сфері, запропонувала вказати, що: «оскільки грошове зобов`язання неможливо виконати без використання грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку юридичної особи, тому на період дії пункту 15 постанови НБУ № 18 зупиняється строк виконання грошового зобов`язання боржника (клієнта банку), видаткові операції по рахунках якого зупинені, протягом дії воєнного стану».
		Таке тлумачення колегія суддів запропонувала, оскільки вважає, що період часу, коли нормативно-правовим актом Національного банку України боржнику обмежено право на використання своїх коштів та зупинено видаткові операції по рахунках в банку, не може рахуватися як період, коли існує невиконане грошове зобов`язання. Відповідно у період зупинення боржнику видаткових операцій необґрунтованим є нарахування на прострочену суму грошового зобов`язання інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
		7. Велика Палата Верховного Суду, не вбачає підстав для передання справи на її розгляд зважаючи на таке.
		Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.
		Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
		8. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з частиною другою статті 37 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.
		З наведених норм права вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах касаційних судів, а не лише Великої Палати Верховного Суду.
		Зазначаючи, що справа № 910/14595/23 містить виключну правову проблему, Касаційний господарський суд посилався на те, що зазначена виключна правова проблема може виникнути у невизначеній кількості спорів, оскільки правове питання щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у сукупності з пунктом 15 постанови НБУ № 18 буде актуальним у кожному спорі зі стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних з боржника, кінцевими бенефіціарними власниками якого є резиденти російської федерації / республіки білорусь та до якого запровадженні обмеження на здійснення видаткових операцій та на відсутність висновку Верховного Суду стосовно зазначеного питання.
		Проте, Касаційний господарський суд не вказав жодної справи, яка б містила в собі зазначену ним виключну правову проблему (кількісний критерій), приклади різного вирішення судами цієї правової проблеми (якісний критерій), а також не навів аргументів чому дане правове питання не може бути вирішене самим Касаційним господарським судом під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. 
		На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа № 910/14595/23 не містить виключної правової проблеми, і може бути вирішена Касаційним господарським судом як належним судом.
		9. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що справу № 910/14595/23 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1.                 Справу № 910/14595/23 повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		2.                 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв О. Л. Булейко К. М. Пільков І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич С. І. Кравченко Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...