Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 186/871/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 14-97цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 186/871/14-ц
		провадження № 14-97цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		розглянула справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року у складі судді Кривошеї С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у складі колегії суддів Максюти Ж. І., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Вступ
		У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
		Місцевий суд закрив провадження у справі з підстав того, що заявник уже скористався своїм правом на звернення з такою заявою з тих самих підстав і суд її розглянув та відмовив у задоволенні. Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції.
		На ухвалу місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції Товариство подало касаційну скаргу. 
		Стверджувало, що суди порушили норми процесуального права та не врахували, що пункт 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не застосовується під час вирішення процесуальних питань, зокрема питання про видачу дубліката виконавчого документа.
		Велика Палата Верховного Суду має розв`язати питання можливості закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа / заміну сторони виконавчого провадження.
		Зміст заяви 
		1.           У серпні 2023 року Товариство звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 186/871/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») щодо боржника  ОСОБА_2 .
		2.           Заяву мотивувало тим, що 25 серпня 2023 року на електронну адресу Товариства надійшов лист № 34867/05.2-08, у якому зазначено, що на виконанні Першотравенського МВ ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області у період з 25 травня до 27 листопада 2015 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» з примусового виконання виконавчого листа № 186/871/14-ц, виданого 15 липня 2014 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області. 
		3.           Зазначило, що виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено 27 листопада 2015 року на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». 
		4.           Наголосило, що при винесенні постанови державний виконавець керувався Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено мораторій на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та предметом іпотеки на підставі статті 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. 
		5.           Мотивувало заяву тим, що за інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 28 серпня 2023 року виконавчий лист не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби чи на виконанні у приватних виконавців. Докази направлення копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 листопада 2015 року відсутні. 
		6.           Зазначило, що про існування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 листопада 2015 року Товариство довідалося з листа від 25 серпня 2023 року № 34867/05.2-08.
		7.           Просило видати дублікат виконавчого листа у справі № 186/871/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» щодо боржника ОСОБА_2 .
		Зміст ухвали місцевого суду
		8.           Ухвалою від 24 жовтня 2023 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області провадження у цивільній справі за заявою Товариства, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		9.           Роз`яснив заявнику положення частини другої статті 256 ЦПК України про те, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		10.        Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що ухвалою від 21 грудня 2020 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області відмовив у видачі дубліката виконавчого листа у справі № 186/871/14-ц.
		11.        Цю ухвалу заявник не оскаржив, і вона набрала чинності 06 січня 2021 року, отже, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Зміст постанови апеляційного суду
		12.        Постановою від 25 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року - без змін.
		13.        Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки заявник скористався своїм правом на звернення із заявою від 17 липня 2020 року у справі № 186/871/14-ц (провадження № 6/0186/56/20), у якій уже була заявлена вимога, зокрема, про видачу дубліката виконавчого листа, і суд у цій справі її розглянув та відмовив у задоволенні.
		14.        Повторний розгляд у справі № 186/871/14-ц (провадження № 6/0186/46/23) такої ж вимоги суперечитиме приписам юридичної визначеності.
		 
		 
		Зміст вимог касаційної скарги
		15.        У січні 2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Рух справи 
		16.        Ухвалою від 19 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.
		17.        Ухвалою від 26 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
		18.        Ухвалою від 03 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 186/871/14-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України, а саме необхідності відступити від висновку щодо можливості закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого листа / заміну сторони виконавчого провадження, викладеному у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справах № 5023/2082/12 та № 42/339-10.
		19.        Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила таке.
		20.        Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		21.        Стаття 258 ЦПК України визначає, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в місцевому суді, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
		22.        Наголосила, що видача дубліката виконавчого листа є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень (стаття 370 розділу VI ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року), яке Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII винесено в розділ ХІІІ «Перехідні положення» чинної редакції ЦПК України у зв`язку з запровадженням порядку видачі судом виконавчого листа в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		23.        Виходила з того, що Першотравенський міський суд Дніпропетровської області ухвалою від 21 грудня 2020 року у справі № 186/871/14-ц вирішував саме процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, зокрема заяву Товариства задовольнив частково, замінив стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на стягувача - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
		При цьому в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та у видачі дубліката виконавчого листа відмовив з підстав ненадання доказів втрати оригіналу виконавчого листа.
		24.        Ця ухвала суду, на думку колегії суддів Третьої судової палати, не зумовлює преюдиційного значення для вирішення процесуального питання щодо видачі дубліката виконавчого документа у цьому провадженні, оскільки відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України таке значення мають лише обставини, встановлені рішенням суду, а не висновки ухвали суду з вирішення процесуального питання.
		25.        Колегія суддів зазначила, що ЦПК України не містить і обмежень щодо звернення стягувача до суду для вирішення цього процесуального питання повторно, зокрема за наявності ухвали суду про відмову в поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання / заміну сторони виконавчого провадження.
		26.        Отже, колегія суддів Третьої судової палати вважає, що ця ухвала і викладені в ній висновки не можуть бути перешкодою для задоволення повторно поданої заяви стягувача про видачу дубліката виконавчого листа за наявності доказів того, що строк пред`явлення його до виконання не пропущений, та про заміну сторони виконавчого провадження.
		27.        Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 381/3638/17 (провадження № 61-36517св18).
		28.        Проте у постановах від 21 січня 2019 року у справах № 5023/2082/12 та № 42/339-10 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду закрив провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аріес» (далі - ТОВ «Юридична фірма «Аріес») про заміну стягувача у виконавчому провадженні на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		29.        Постанови мотивував тим, що заяви ТОВ «Юридична фірма «Аріес» подані про той самий предмет (заміну стягувача у виконавчому провадженні) та з тих самих підстав. При цьому є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви та з тих самих підстав. 
		30.        Повторне подання таких заяв стягувачем є по суті спробою домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів у справі з метою винесення нового рішення вже на користь стягувача.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		31.        Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник послався на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
		32.        Касаційну скаргу мотивував тим, що місцевий суд помилково закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки не звернув уваги на те, що провадження у цій справі закінчено ухваленням рішення 15 липня 2014 року, а звернення Товариства із заявою про видачу дубліката виконавчого листа відноситься до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судового рішення, яке має розглядатися у передбаченому законом порядку (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 381/3638/17, від 10 червня 2020 року у справі № 366/20099/17, від 27 травня 2020 року у справі № 761/35475/18).
		33.        Зазначив, що у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 2-2924/2009, від 05 листопада 2020 року у справі № 591/1581/20, від 25 листопада 2020 року у справі № 636/1301/18, від 12 липня 2022 року у справі  № 535/1085/20 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом, а тому стягувач або державний / приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідною заявою, направленою на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки необхідно, аби виконати судове рішення.
		34.        Послався на те, що звернувся до суду із заявою від 28 серпня 2023 року саме про видачу дубліката виконавчого листа (боржник ОСОБА_2 ), а не із заявою про заміну сторони, видачу дубліката і поновлення строку для його пред`явлення у справі № 186/871/14-ц, тобто заяви містять різний предмет та не є аналогічними за своїм змістом.
		35.        Виходив з того, що у  постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19, від 19 травня 2020 року у справі № 910/6569/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19, від 31 травня 2022 року у справі №  916/2853/20 міститься висновок про те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
		Позиція інших учасників процесу
		36.        Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Межі розгляду справи касаційним судом
		37.        Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України.
		38.        У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
		39.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		40.        Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		41.        Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним. 
		42.        Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення.
		43.        Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
		44.        Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.
		45.        Так само й розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту господарських прав.
		46.        Виконання судових рішень у цивільних (господарських) справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). 
		47.        Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		48.        Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
		Щодо вирішення питання про видачу виконавчого документа
		49.        Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		50.        Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		51.        Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		52.        Аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 підпункті 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
		53.        Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
		54.        Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
		55.        Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
		56.        Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.
		Щодо вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень
		57.        До процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, належить звернення судових рішень до виконання, виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, мирова угода в процесі виконання, відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання, зупинення виконання судового рішення, тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, оголошення розшуку боржника або дитини, привід боржника, вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заміна сторони виконавчого провадження, визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, поворот виконання рішення, постанови (розділ VІ ЦПК України та розділ V ГПК України).
		58.        Велика Палата Верховного Суду наголошує, що розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України) врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) [розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах]. Розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.
		59.        Отже, видача дубліката виконавчого документа є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень (стаття 370 розділу VI ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року), яке Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII винесено в розділ ХІІІ «Перехідні положення» чинної редакції ЦПК України у зв`язку із запровадженням порядку видачі судом виконавчого документа в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Щодо закриття провадження у справі
		60.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета.
		61.        Так, пункт 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
		62.        Аналогічна норма міститься й у пункті 2 частини першої статті 175 ГПК України. 
		63.        Крім того, пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
		64.        З огляду на пункт 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
		65.        Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
		66.        Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. 
		67.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
		Щодо можливості закриття провадження під час вирішення процесуальних питань
		68.        Як вже було зазначено, розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України) регулює розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) [розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах], і розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень.
		69.        Стаття 258 ЦПК України визначає, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
		70.        Стаття 232 ГПК України передбачає, що видами судових рішень є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу.
		71.        У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно із вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
		72.        Отже, ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України (статей 175, 231 ГПК України).
		73.        Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України).
		74.        При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		75.        З огляду на пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
		76.        Отже, наявність ухвали про відмову у задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, є підставою застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин).
		77.        Разом з тим, розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України), яким врегульовано вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття / відмови у відкритті / закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.
		78.        Заява (подання державного / приватного виконавця) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних (господарських) справах, у тому числі і про видачу дубліката виконавчого документа, підлягає розгляду без відкриття провадження у справі.
		79.        Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснує, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. 
		80.        Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).
		Щодо відступу від висновку Верховного Суду
		81.        Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків щодо можливості закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа / заміну сторони виконавчого провадження, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справах № 5023/2082/12 та № 42/339-10.
		82.        Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
		83.        Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 45), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 40)].
		84.        Так, у постановах від 21 січня 2019 року у справах № 5023/2082/12 та № 42/339-10 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду закрив провадження з розгляду заяви ТОВ «Юридична фірма «Аріес» про заміну стягувача у виконавчому провадженні на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, мотивуючи це тим, що заяви ТОВ «Юридична фірма «Аріес» подані про той самий предмет (заміну стягувача у виконавчому провадженні) та з тих самих підстав. При цьому є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви та з тих самих підстав. Повторне подання таких заяв стягувачем є по суті спробою домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів у справі з метою винесення нового рішення вже на користь стягувача.
		85.        Виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у мотивувальній частині цієї постанови, слід відступити від правового висновку, викладеного в наведених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справах № 5023/2082/12 та № 42/339-10 щодо можливості закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа / заміну сторони виконавчого провадження на підставіпункту 3 частини першої статті 231 ГПК України (пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України). 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		86.        Підставою скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). 
		87.        Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є рішенням, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України (статей 175, 231 ГПК України) і така ухвала не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України), внаслідок чого помилково закрили провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року з передачею справи до місцевого суду для продовження розгляду.
		Щодо розподілу судових витрат
		88.        Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		89.        Оскільки у цій справі оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Висновки щодо застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України) під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення
		90.        Ухвала про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є рішенням, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України (статей 175, 231 ГПК України).
		91.        Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України).
		Проте наявність такої ухвали є підставою для застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин).
		92.        При цьому, розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України), який регулює вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття / відмови у відкритті / закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.
		93.        Заява (подання державного / приватного виконавця) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних (господарських) справах, зокрема і про видачу дубліката виконавчого документа, підлягає розгляду без відкриття провадження у справі.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.           Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити.
		2.           Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року скасувати.
		3.           Справу № 186/871/14-ц передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   С. Ю. Мартєв
		Судді                   О. О. Банасько                                                          М. В. Мазур
		                             О. Л. Булейко                                                            К. М. Пільков
		                             Ю. Л. Власов                                                             О. В. Ступак
		                             І. А. Воробйова                                                         І. В. Ткач
		                             М. І. Гриців                                                                В. Ю. Уркевич
		                             Ж. М. Єленіна                                                           Є. А. Усенко
		                             І. В. Желєзний                                                          Н. В. Шевцова
		                             Л. Ю. Кишакевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...