Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7013/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 29.11.2024. Зареєстровано: 02.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.

Номер судового провадження: П/380/7101/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 листопада 2024 рокусправа № 380/7013/24м.Львів
		Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови та наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дії.
		Обставини справи.
		До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
		- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену у вигляді довідки ВЛК № 41/742 від 21.02.2024;
		- визнати протиправним та скасувати відповідний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов по мобілізації осіб офіцерського, рядового і сержантського складу, за яким був мобілізований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- визнати протиправним та скасувати відповідний наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо видання наказу, яким виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу військової частини та звільнити ОСОБА_1 з військової служби;
		- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Відповідача подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ОСОБА_1 21.02.2024 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії. Стверджує, що жодної комісії позивач не проходив, замість комісії службовими особами вчинялись дії насильницького характеру відносно позивача. Вказує, що в той самий день, фактично незважаючи на те, що ніякої ВЛК не проводилось, була видана довідка ВЛК № 41/742 від 21.02.2024, при цьому ж, що і є підтвердженням видання довідки без проходження самої ВЛК, відповідні записи в Електронній системі охорони здоров`я eHealth з`явились 22.01.2024. Наголошує, що записи свідчать про те, що довідка ВЛК № 41/742 від 21.02.2024 була видана без проходження позивачем такої комісії. Отже, фактично позивач 21.02.2024 був визнаний придатним до військової служби без зазначення жодних статей розкладу хвороб (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, який затверджений Наказом № 402 Міністерства оборони України від 14.08.2008 р.) без проходження комісії, але до того ж, позивач мав проблеми зі здоров`ям, про що мав медичні документи, але оскільки позивач протиправно та без проходження самої комісії вже був визнаний придатним, на скарги позивача на проблеми зі здоров`ям, його діагнози встановлені в медичних документах ніхто не звертав уваги. Як підсумок вищенаведеного, позивач вказує, що був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією на підставі відповідного наказу до Військової частини НОМЕР_1 . Підсумовуючи вищевикладене, позивач зазначає, що був призваний у ЗСУ без жодної військово-лікарської комісії, оскільки такої не проводилося, з огляду на записи в Електронній системі охорони здоров`я eHealth. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою від 04 квітня 2024 року залишено позовну заяву без руху.
		Ухвалою від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
		Відповідач 2, Військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не є органом мобілізації та не може коментувати яким чином мобілізувати позивача, яким чином він проходив ВЛК і т. д. Тим більше висновок ВЛК надає не військова частина НОМЕР_1 та не РТЦК, а Військово-лікарська комісія. Отже ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно іменного списку був доставлений до військової частини НОМЕР_1 мобілізований ОСОБА_1 з Обліково-послужною карткою з печаткою ІНФОРМАЦІЯ_4 та на підставі цього він був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до п.2.пп.5 розділу V наказу Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України» Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи: обліково-послужна картка (крім осіб офіцерського складу), службова картка і медична книжка - у старшого команди в опечатаному пакеті. Вважає, що військова частина НОМЕР_1 не порушила жодного законодавства, видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини. Особова справа позивача міститься у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про перехід зі спрощеного провадження без виклику сторін в спрощене позовне провадження з викликом сторін.
		Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 21.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних. Після встановлення належності ОСОБА_1 до категорії військово зобов`язаних осіб (на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ) його скеровано на військово-лікарську комісію (далі ВЛК). За результатом проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнього визнано «придатним до військової служби за мобілізацією» (довідка від 21.02.2024 №41/742). Огляд пройдено у спосіб передбачений наказом від 14.08.2008 № 402 МО України з обов`язковим оглядом всіх лікарів. здачею аналізів та врахуванням скарг на стан здоров`я та наявні захворювання. Зазначає, що документи щодо наявних захворювань ОСОБА_1 під час медичного огляду не подавав.
		Зазначає, що військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 є позаштатною постійно діючою комісією, створеною відповідно до Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №342/2 від 27.01.2022. За даних обставин, військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 не є окремою установою, не має статусу та ознак юридичної особи, не здійснює жодних публічно-владних управлінських функцій, отже, не може бути відповідачем в адміністративній справі.
		Також зазначає, що призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 здійснювався ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до абзацу 11 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 318, про наявність бронювання чи підстав для відтермінування відповідно до чинного законодавства ОСОБА_1 не заявляв. У подальшому ОСОБА_1 відправлено для проходження військової служби під час мобілізації та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (наказ від 22.02.2024 №53 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ).
		Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, відповідь на відзив, а також поданих сторонами доказів 
		встановив:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно витягу з Єдиного державного демогорафічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, місце проживання зареєстровано за адресою : АДРЕСА_1 
		Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 від 21.02.2024 виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач призваний за мобілізацією та в цей же день  21.02.2024 та визнаний медичною комісією при Шевченківському РТЦК «придатним» .
		Відповідно до постанови штатної ВЛК оформленої довідкою №41/742 від 21.02.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдату запасу ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 21.02.2024 та встановлено діагноз : викривлення носової перегородки. Разом з тим, на підставі статті-, графи ІІ Розкладу хвороби 402-2008 графи 2-7 ТДВ-Б придатний до військової служби за мобілізацією.
		Згідно карти обстеження та медичного огляду від 21.02.2024 позивача обстежили наступні спеціалісти : терапевт, хірург, нервопатолог, офтальмолог, ЛОР, дерматовенеролог, психіатр, стоматолог.
		Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 22.02.2024 №53 позивача призвано на військову службу 22.02.2024 та відправлено для проходження служби у військову частину НОМЕР_1 .
		Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_8 від 13.03.2024 на звернення від 21.02.2024 повідомлено, що 22.01.2024 громадянин ОСОБА_1 був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних, направлений на військову-лікарську комісію та за результатами визнаний придатним до військової служби під час мобілізації. Також зазначено, що медичний огляд пройдено у відповідності до Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 з обов`язковим оглядом всіх лікарів, здачею аналізів та врахування скарг на стан здоров`я та наявні захворювання. Підтверджуючих документів про наявність захворювань, а також права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 не представив, призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період у військову частину НОМЕР_1 . Крім того вказано : «Громадяни прибувають до ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно, будь-який моральний чи фізичний тиск на ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинився.»
		Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		З урахуванням підстав та предмета даного позову, дослідженню у даній справі підлягають наявність або відсутність правових підстав вчиняти 1-м відповідачем дії щодо переміщення позивача 21.02.2024 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстав проведення та повнота проведення медичного обстеження з метою визначення ступеня придатності до військової служби, взяття позивача на військовий облік та зняття його з обліку у зв`язку із видачею мобілізаційного розпорядження та зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України, на підставі відповідних Указів Президента України, затвердженими відповідними законами продовжує діяти воєнний стан.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - №3543-XII).
		Згідно зі статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
		Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
		Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
		Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).
		Згідно з частиною 9 статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
		допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
		призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
		військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
		військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
		резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Відповідно до статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.
		Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
		Згідно із пп.2.8.1 п.2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.
		Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
		Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, найбільш досвідчений з питань військово-лікарської експертизи, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з головним лікарем районної (міської) лікарні, головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СА.
		У відповідності до пп.2.8.4 п.2.8 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.
		Нагадаємо, що в силу п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402 позаштатні ВЛК приймають постанови, які оформлюються, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії (та є обов`язковими до виконання).
		У спірному випадку предметом оскарження є постанова, оформлена довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В силу пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
		Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
		У відповідності до п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_10 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_9 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
		Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей (п.3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402).
		Згідно із п.3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
		Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.
		Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
		Згідно з пунктами 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:
		"Придатний до військової служби";
		"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
		"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку";
		Обмежено придатний до військової служби.
		Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_9 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_9 про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
		Згідно із п.3.10 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров`я надається військовозобов`язаному на строк від 2 до 6 місяців залежно від захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) та прогнозованої тривалості лікування. Після закінчення відстрочки військовозобов`язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби.
		За змістом п.3.11 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у разі коли лікарям ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
		З наведених вище положень видно, що при медичному огляді військовозобов`язаного постійно діюча військово-лікарська комісія (в даному випадку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повинна діяти за чітко визначеним та послідовним алгоритмом.
		При цьому, суд вважає важливим акцентувати увагу на тому, що питання визначення наявності або відсутності у позивача певного діагнозу та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі виконувати повноваження цього органу.
		Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
		Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що непридатний до військової служби.
		Повертаючись до перевірки дотримання ВЛК процедури, визначеної Положенням №402 суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що постановою військово-лікарської комісії, оформленою довідкою від 21.02.2024 №41/742, позивач був визнаний придатним до військової служби.
		Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 (за формою згідно з додатком 13 до Положення №402), а саме п.10 - за результатами медичного обстеження позивача спеціалістами: терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, дерматолог, психіатр, стоматолог, лікарями проставлено відмітки з відповідними підписами та печатками.
		Водночас, картка обстеження та медичного огляду щодо позивача не містить результатів досліджень, що відображаються в п.9 картки: загальний аналіз крові, група крові та резус-фактор, біохімічний аналіз крові (вміст глюкози, вміст білірубіну, вміст АЛТ, вміст загального білка), Серологічний аналіз крові на: ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту B (HBs Ag), антитіла до вірусу гепатиту C (antiHCV); реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном (RW), загальний аналіз сечі, флюорографія органів грудної клітки, ЕКГ та інші дослідження.
		При цьому, за змістом п.3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 проведення таких досліджень має передувати медичному огляду, отже є обов`язковим.
		Така обставина, на переконання суду, свідчить про неповне медичне обстеження ОСОБА_1 при визначенні придатності до військової служби, відповідно такий висновок ВЛК є передчасним.
		Як наслідок, порушення порядку проведення медичного огляду позивача є підставою для визнання протиправною та скасування постанови (оформленої у вигляді довідки) ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 № 41/742 від 21.02.2024.
		Відповідачем порушено процедуру проведення медичного огляду, зокрема не проведено ряд досліджень, які можуть свідчити про наявність розладів здоров`я, які не є очевидними (не мають зовнішніх ознак) і про які позивач може і не знати.
		З приводу позовних вимог в частині визнати протиправним та скасувати відповідний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов по мобілізації осіб офіцерського, рядового і сержантського складу, за яким був мобілізований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати протиправним та скасувати відповідний наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо видання наказу, яким виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу військової частини та звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.
		У відповідності до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
		Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		У силу пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
		Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки:
		визначає функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу;
		присвоює військове звання солдат (матрос) запасу одночасно з прийняттям на військовий облік особам, які не проходили військової служби або були позбавлені військових звань під час проходження військової служби та служби у військовому резерві чи за вироком суду.
		Таким чином, накази про призов на військову службу під час мобілізації прийняті на підставі Закону №2232-ХІІ та в межах повноважень, передбачених Положенням №154, за наслідком постанови ВЛК, яка на момент видання наказів була правомірною.
		Також суд звертає увагу на інші аспекти, які є також підставами для відмови в задоволенні позову в цій частині.
		Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
		Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
		За приписами пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
		Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу. Розгляд спору за межами підстав заявленого позову, за відсутності перешкод в ефективному захисті порушених прав позивача, вказує на порушення положень принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.
		Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС України одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити.
		Позивач визначив спосіб захисту свого права шляхом визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу за мобілізацією, тобто шляхом визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.
		Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому вичерпуються їх реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
		В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
		У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
		Суд звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі також Положення №1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).
		Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
		Частина третя статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
		Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
		Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
		Абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 визначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
		Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: - підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Серед цих підстав відсутні такі підстави як скасування наказу про призов особи на військову службу та наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини.
		Позивач із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався.
		Суд дійшов висновку, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, станом на час вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008. Цими актами не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
		Суд також враховує, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.
		У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21). Отже, скасування оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про його призов після їх реалізації та вичерпання ними своєї дії порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
		Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що спірні накази про призов позивача по мобілізації та про зарахування його до списків особового складу військової частини, як акти індивідуальної дії, реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказів не може привести до відновлення порушеного права.
		Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні.
		А відтак, зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		З аналізу вказаної норми встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
		Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме дане рішення суду буде відповідачем не виконане, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.
		Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Оскільки позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,00 грн, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 605,50 грн на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ухвалив:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену у вигляді довідки ВЛК № 41/742 від 21.02.2024.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ : НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в сумі 605,50 грн (шістсот п`ять гривень 50 коп).
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 28.11.2024.
		 
		СуддяКоморний Олександр Ігорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...