Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/10098/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2024. Зареєстровано: 02.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.

Номер судового провадження: 2-а/183/76/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 183/10098/24
		№ 2-а/183/76/24
		02 грудня 2024 року                             м.Самар
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Оладенко О.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		30.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк для звернення до суду з позовом; визнати протиправною та скасувати постанову №1746 від 05.09.2024 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та провадження по справі закрити. 
		Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач працює на посаді вантажника готової продукції та напівфабрикатів управління матеріально-технічного постачання ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС», яке задіяне у забезпеченні потреб Збройних Сил та інших військових формувань промисловою продукцією оборонного призначення власного виробництва, і як працівник даного підприємства, позивач на законних підставах внесений до списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час. За вказівкою керівництва позивач 05.08.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 07.08.2024 пройшов комісію та отримав висновок ВЛК, які передав уповноваженим особам ТЦК для оформлення військово-облікового документу та довідки про відстрочку. На першому поверсі вказаного РТЦК йому видали банківські реквізити на оплату штрафу в розмірі 1700 грн. за несвоєчасне оновлення військово-облікових даних та виписали повістку про необхідність явки до ТЦК для отримання тимчасового військово-облікового документу на 05 вересня 2024 року. Після чого в іншому кабінеті на третьому поверсі військові-працівники ТЦК запропонували отримати та підписати так звану «бойову повістку» про необхідність явки наступного дня тобто 08 серпня 2024 року на відправку до учбового центру мобілізованих осіб. Позивач повідомив, що офіційно заброньований та не підлягає мобілізації, і вже отримав повістку на 05.09.2024, однак працівники ТЦК продовжували наполягати на отриманні ще однієї повістки, чого позивач не зробив, тому згодом відпустили останнього. 
		05.09.2024 прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці від 07.08.2024 для отримання військово-облікового документу, позивач надав квитанцію про сплату штрафу в розмірі 1700 грн., проте йому дали ще одну паперову стрічку з банківськими реквізитами про сплату штрафу в сумі 17 000 грн., пояснивши, що це штраф за неявку по повістці на 08 серпня 2024 року і що він не отримає офіційного документу про відстрочку та військово-облікового документу поки не принесе до ТЦК квитанцію про оплату цього штрафу. При цьому, ніякої процедури розгляду адміністративної справи не відбувалося, права та обов`язки позивачу не роз`яснялися та копії протоколу чи постанови йому не видавалося. В подальшому, після звернення до адвоката за юридичною допомогою, лише 17.09.2024 працівниця ТЦК погодилася видати позивачу копію протоколу та оскаржуваної постанови, але за умови, що поставить у постанові дату - 05 вересня 2024 року (коли йому було видано папірець з реквізитами для оплати штрафу) та підписи, що позивач і вимушений був зробити, інакше вказані документи видавати відмовлялись. Позивач наполягає на тому, що 05 вересня 2024 року жодним чином не був повідомлений про розгляд відносно нього адміністративної справи, йому не були роз`яснені ані права, ані обов`язки, у тому числі про можливість участі в розгляді справи в ТЦК адвоката, чим порушено право на захист. Розгляд справи 05.09.2024 відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи. А тому оскаржувану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, у зв`язку з відсутністю доказів вини позивача та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.210-1 КУпАП. 
		Щодо строку на звернення до суду з цим позовом, позивач вказав, що оскільки копію постанови отримав у ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 18.09.2024, граничний строк на оскарження постанови, передбачений ст.289 КУпАП, спливає 30.09.2024.
		Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
		Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.19). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження, копію позову з додатками відповідач отримав 31.10.2024. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавав. 
		Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
		Судом установлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1746 від 05 вересня 2024 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с.6).
		За змістом цієї постанови 05 вересня 2024 року встановлено, що 05.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув громадянин України ОСОБА_1 який 07.08.2024 відмовився отримувати повістку (та розписуватися за отримання) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.08.2024 зі змістом повістки був ознайомлений шляхом зачитування, про що складений відповідний акт, однак у призначені дати та час, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про причини неприбуття не повідомляв. По прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.09.2024 зазначений громадянин не надав доказів поважності причин неприбуття за викликом. Таким чином, встановлено, що в умовах діючого особливого періоду (воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у подальшому неодноразово продовженого) вищезазначений громадянин порушив вимоги абзацу другого частини 1 та частини 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу другого ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП, що було припинено 05.09.2024.
		При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній постанові міститься суперечлива інформація щодо того, за якою частиною статті 210-1 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки зазначено як частину третю, так і частину другу зазначеної статті.
		У копії постанови, яка подана позивачем, у графі «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» - підпис наявний; зазначена дата отримання постанови - 05.09.2024 (а.с.6 зворот).
		У протоколі №1746 від 05 вересня 2024 року, складеному відносно позивача зазначено, що 05.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув громадянин України ОСОБА_1 який 07.08.2024 відмовився отримувати повістку (та розписуватися за отримання) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.08.2024 зі змістом повістки був ознайомлений шляхом зачитування, про що складений відповідний акт, однак у призначені дати та час, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про причини неприбуття не повідомляв. По прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.09.2024 зазначений громадянин не надав доказів поважності причин неприбуття за викликом. Таким чином, встановлено, що в умовах діючого особливого періоду (воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у подальшому неодноразово продовженого) вищезазначений громадянин порушив вимоги абзацу другого частини 1 та частини 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу другого ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, що було припинено 05.09.2024. (а.с.7).
		У графі протоколу «пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» наявні пояснення. У графі протоколу «Другий примірник протоколу отримав» наявний підпис, прізвище та ініціали (а.с.7 зворот). 
		Так, у наданих письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 07.08.2024 був заброньований.
		У відомостях, сформованих 16.09.2024 у системі «Резерв+» Міністерства оборони наявна інформація про дату уточнення даних військовозобов`язаним ОСОБА_1  05.08.2024, а також про бронювання до 07.08.2025 (а.с.12). 
		Також, на підтвердження обставин, викладених у позові, позивачем також надано копію квитанції про сплату адміністративного штрафу в розмірі 1700,00 грн. (а.с.9); копію Картки обстеження та медичного огляду (висновок ВЛК) від 07.08.2024 (а.с.11); копію повідомлення на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з місця роботи позивача  ТОВ «Дніпрометиз Тас» від 06.08.2024 (а.с.13) .
		Розглядаючи вимоги позову, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Як встановлено ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Частиною першою статті 246 КУпАП визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито (ст. 249 Кодексу).
		Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З наведеної норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Суд зазначає, що докази і доказування один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
		Відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження 31.10.2024 правом на подання відзиву не скористався, жодного доказу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 (ч.3) ст.210 КУпАП суду не надав.
		Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
		Частина перша статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
		Частиною другою статті 210 КУпАП (у редакції, чинній станом на 07.08.2024) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
		Частиною третьою статті 210 КУпАП (редакції, чинній станом на 05.09.2024) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. 
		Так, у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові зазначено, що суть адміністративного правопорушення виявилася у тому, що ОСОБА_1 07.08.2024 відмовився отримувати повістку про виклик на 08.08.2024, зі змістом повістки був ознайомлений шляхом зачитування, про що складений відповідний акт, однак у призначені дати та час, і в подальшому не прибув та про причини неприбуття не повідомляв. 
		Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 07.08.2024 відмовився отримувати повістку про виклик на 08.08.2024; про те, що він ознайомлений зі змістом повістки, а також не надано суду відповідний акт про ознайомлення зі змістом повістки шляхом зачитування.
		Сукупність наведених вище обставин дає суду підстави для висновку про те, що позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 2 (ч.3) ст. 210 КУпАП за відсутності жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
		Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 132,134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №1746 від 05 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено і підписано 02 грудня 2024 року .
		Учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
		відповідач  ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
		 
		Суддя Оладенко О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...