Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14892/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано судом: 02.12.2024. Зареєстровано: 02.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/14892/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Жукова С.В.,
		 
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
		Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ
		 
		на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
		від 27.08.2024
		у складі колегії суддів: Поліщука В.Ю. - головуючий, Кропивної Л.В., 
		Пантелієнка В.О.
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
		про банкрутство,- 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22, зокрема, визнано кредиторами у справі № 910/14892/22 у відношенню до боржника: 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" в розмірі 49  992  000,00 грн. - вимоги четвертої черги; 
		Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби в розмірі 2  636,53 грн. - вимоги третьої черги; 
		Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 1  423  573,04 грн., з яких 5  368,00 грн. - вимоги першої черги, 51  921,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1  366  284,04 грн. - вимоги шостої черги.
		2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 910/14892/22 апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева"), арбітражного керуючого Шевчука В.В. залишено без задоволення; 
		ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14892/22 залишено без змін; 
		справу № 910/14892/22 повернуто до Господарського суду міста Києва.
		3. 13.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду звернулась Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з заявою про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої просила суд зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 15  000,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у 1-шу чергу, про що повідомити кредитора.
		4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у задоволенні заяви було відмовлено.
		5. Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 у цій справі касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ задоволено частково;
		ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/14892/22 скасовано; 
		справу № 910/14892/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		6. Зазначена постанова Верховного Суду мотивована, зокрема тим, що: 
		- заявник просив апеляційний господарський суд визнати витрати на професійну правничу допомогу та зобов`язати розпорядника майна як службову особу товариства-боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів, що входить до повноважень такого учасника провадження у справі про банкрутство, відповідно до положень статті 1, частини третьої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
		- господарський суд апеляційної інстанції не досліджував зазначені докази та не аналізував обґрунтованість вимог Заявника та їх відповідність положенням статей 126, 129 ГПК України.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду за результатами нового розгляду
		7. Постановою від 27.08.2024 Північний апеляційний господарський суд заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ - адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково;
		витрати Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5  000,00 грн. поклав на боржника - ТОВ "Фінансова компанія "Женева", шляхом віднесення наведених витрат до першої черги вимог кредиторів боржника як вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю;
		в решті вимог Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ відмовив.
		8. Відмовляючи в решті вимог заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, адвоката Орлова О.О., апеляційний господарський суд послався на те, що адвокат, укладаючи Договір про надання правничої допомоги, мав усвідомлювати не тільки сталість судової практики у подібних спорах, а й те, що послуги ним надаються у справі про банкрутство суб`єкта господарювання (тобто юридичної особи, яка перебуває в особливому статусі - стані неплатоспроможності), значний розмір витрат на правничу допомогу призведе (оскільки ці вимоги входять до першої черги вимог) до зменшення розміру грошових коштів, які мають бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів (наступних черг).
		9. Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу на суму 15  000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, таким чином їх розмір є необґрунтованими.
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		10. Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ 11.09.2024 засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/14892/22.
		11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/14892/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2024.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.
		ухвалено здійснити перегляд додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/14892/22 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
		надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.10.2024;
		витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/14892/22;
		матеріали справи № 910/14892/22 у кількості 4 т надійшли до Верховного Суду 10.10.2024 із супровідним листом   від   10.10.2024 №   910/14892/22 від Господарського суду міста Києва.
		13. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
		14. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/14892/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржника (Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ)
		15. Скаржник, з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 487/4983/20, від 25.05.2023 у справі № 824/41/22, від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20, зазначив, що суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
		16. Також скаржник зазначив про неправильне застосування апеляційним господарським судом статей 126, 129 ГПК України, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/14892/22, від 19.08.2024 у справі № 713/1116/22.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		19. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		20. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пунктах 15 - 16 описової частини цієї постанови.
		Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
		21. Об`єктом судового розгляду у цій справі є постанова апеляційного суду, якою частково задоволено заяву Азово - Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23915446) про ухвалення додаткового рішення та включення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5  000,00 грн. до першої черги вимог кредиторів боржника.
		22. Колегія суддів враховує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		23. Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		24. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
		25. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
		26. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		27. Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
		28. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи (такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
		29. Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		30. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		31. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		32. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
		1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
		2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
		33. Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
		34. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
		35. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33 - 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
		36. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
		- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
		- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №  775/9215/15ц);
		- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
		37. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
		38. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №  916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №  909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №  922/928/18, від 30.07.2019 у справі №  911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №  915/237/18).
		39. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		40. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
		41. У контексті наведеного вище та висновків суду апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
		42. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
		43. Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
		Щодо розгляду касаційної скарги по суті
		44. За змістом прохальної частини заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вбачається, що заявник просив суд визнати витрати на правничу допомогу в розмірі 15  000,00 грн. та зобов`язати розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів, що входить до повноважень такого учасника провадження у справі про банкрутство відповідно до положень статей 1, частини третьої статті 44 КУзПБ, статей 123, 126 ГПК України.
		45. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду, апеляційний господарський суд, розглянувши Заяву Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/14892/22, встановив:
		- 17.01.2023 між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТзОВ (Клієнт) та адвокатом Орловим О.О. укладено Договір про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23;
		- на виконання пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТзОВ подала до Північного апеляційної інстанції копії: Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023; копію Додатку № 1 від 17.01.2023 до Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023; документів про оплату послуг за Договором № 02/А/Г-23 від 17.01.2023; Акта виконаних робіт від 09.11.2023 за Договором № 02/А/Г-23 від 17.01.2023;
		- відповідно до пункту 2 Додатку № 1 від 17.01.2023 до Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023, сторони домовились, що за представництво Клієнта у апеляційному та (або) касаційному суді, Клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар у розмірі 15 000,00 грн. за кожне судове засідання у суді апеляційної та(або) касаційної інстанції навіть, якщо засідання не відбулося.
		46. Апеляційний господарський суд встановив, що за змістом Акту виконаних робіт від 09.11.2023 за Договором № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 адвокат Орлов О.О. надав клієнту необхідну правничу допомогу у справі № 910/14892/22 про банкрутство ТзОВ "ФК "Женева", шляхом представництва прав та законних інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частині визнання кредитором Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі ТзОВ в розмірі 1  423  573,04 грн., а саме:
		1) вивчав апеляційну скаргу та сформував правову позицію у справі;
		2) склав, сформував, направив учасникам справи та подав до суду відзив на апеляційну скаргу;
		3) приймав участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/14892/22, призначеному на 08.11.2023, здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникли під час судового засідання;
		4) заявив клопотання у судовому засіданні 08.11.2023 Північного апеляційного господарського суду про недопуск у судове засідання в якості представника арбітражного керуючого адвоката Забаріна А.Ф.;
		5) склав, сформував Заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №  910/14892/22 про розподіл судових витрат клієнта на правничу допомогу адвоката та стягнення їх зі скаржника.
		47. Дослідивши матеріали заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанія у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив з критеріїв реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених представником Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ. 
		48. Зменшуючи розмір заявлених витрат, апеляційний господарський суд врахував обсяг виконаних робіт, а також те, що правова позиція представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. була сталою, адвокат був обізнаний з усіма обставинами цієї справи. 
		49. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що адвокат, укладаючи Договір про надання правничої допомоги, мав усвідомлювати не тільки сталість судової практики у подібних спорах, а й те, що послуги ним надаються у справі про банкрутство суб`єкта господарювання (тобто юридичної особи, яка перебуває в особливому статусі - стані неплатоспроможності) значний розмір витрат на правничу допомогу призведе (оскільки ці вимоги входять до першої черги вимог) до зменшення розміру грошових коштів, які мають бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів (наступних черг).
		50. Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного господарського суду обґрунтованими та зазначає про об`єктивний підхід суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів, які подані стороною. При цьому, у прийнятті додаткової постанови за наслідками вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції належно мотивував рішення в цій частині.
		51. Отже, з огляду на зміст оскаржуваної додаткової постанови та мотивацію зазначеного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний господарський суд належним чином дотримався положень статей 236, 238, 316 ГПК України, відтак підстави для скасування чи зміни зазначеного судового рішення відсутні.
		52. Колегія суддів вважає передчасними посилання скаржника на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 487/4983/20, від 25.05.2023 у справі № 824/41/22, від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20, від 20.02.2024 у справі № 910/14892/22, від 19.08.2024 у справі № 713/1116/22, оскільки, з огляду на зміст зазначених судових рішень, вони були прийняті судом за інших фактичних обставин справи та наданих заявниками доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
		53. Водночас, Верховний Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи апеляційний господарський суд встановив та дослідив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку, а аргументи скаржника переважно стосуються заперечення розміру суми судових витрат, які суд ухвалив стягнути на користь заявника. 
		54. Доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. 
		55. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		56. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
		57. Верховний Суд при прийнятті цієї постанови звертає увагу на рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", за змістом яких закріплено принцип поваги до остаточного рішення суду та передбачено, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		58. З огляду на зазначене Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		Висновки за результатами касаційного провадження
		59. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		61. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
		62. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення додаткової постанови апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у цій справі в частині відмови у визнанні та включенні до реєстру кредиторів судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн без змін.
		Судові витрати
		63. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
		2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/14892/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                          О.В. Васьковський
		 
		                                                                                          С.В. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...