Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/479/24 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2024. Зареєстровано: 02.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  922/479/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А., 
		за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 (Мартюхіна Н. О. - головуюча, судді: Здоровко Л. М., Лакіза В. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2024 (суддя Калініченко Н. В.) у справі
		за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області
		до: (1) Височанської селищної ради, (2) Фізичної особи - підприємця Яковенко Яніни Вадимівни 
		про визнання недійсним договору оренди та повернення нерухомого майна. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
		1.          У лютому 2024 року керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Височанської селищної ради (далі також Відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця Яковенко Яніни Вадимівни (далі - Відповідач-2, ФОП Яковенко Я. В.), в якому просив:
		- визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 18 від 01.11.2015 (далі - Договір оренди) (зі змінами відповідно до додаткових угод № 1 від 01.02.2016, № 2 від 02.07.2018, № 3 від 01.10.2018, № 4 від 01.09.2022), укладений між Бабаївською селищною радою (правонаступник - Відповідач-1) та ФОП Яковенко Я. В.;
		- зобов`язати ФОП Яковенко Я. В. повернути торгівельний павільйон площею 30,8 м.кв., розташований за адресою: 62403, Харківська область, Харківський   район, с-ще Бабаї, вул. 1-го Травня 37-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1478094663251).
		2.          Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор стверджував про те, що при укладенні оспорюваного правочину сторонами не було дотримано вимог, визначених у статтях 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №  2269-ХІІ, тобто вимог про обов`язкове проведення конкурсу при передачі в оренду комунального майна, а також здійснення його попередньої оцінки.
		Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
		3.          Господарський суд Харківської області рішенням від 27.05.2024  у задоволенні позову відмовив.  
		4.          Рішення обґрунтував посиланнями на норми статей 15, 16, 203, 215, 256, 257, 267, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, пунктів 1, 2 Методики оцінки об`єктів, затвердженої постановою Кабміну Міністрів України № 629 від 10.08.1995, застосовуючи які виснував, що: 
		- зі змісту листа Височанської селищної ради № 03-09/2220 від 24.10.2023 вбачається, що право оренди було надано ФОП Яковенко Я. В. поза межами конкурсної процедури, з підстав наявності лише одного потенційного орендаря, що не суперечило вимогам чинного на той час законодавства, а відтак аргументи Прокурора у цій частині недоведені та необґрунтовані; 
		- водночас підставними є доводи Прокурора в частині того, що чинним на той час законодавством було чітко встановлено обов`язок проведення оцінки об`єкта оренди перед його переданням в користування (укладенням договору), тоді як в порушення такого обов`язку відповідної оцінки перед укладення Договору оренди сторони не провели, а відтак оспорюваний правочин дійсно є таким, що укладений з порушенням закону;  
		- разом з цим, в ході розгляду справи Відповідач-1 заявив обґрунтоване клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, а Прокурор обставин поважності причин пропуску цього строку не довів; 
		- крім того, самостійною підставою для відмови у позові є також неналежність Відповідача-2, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статус Яковенко Я. В. як підприємця припинено 22.01.2018.
		5.          За наслідками здійснення апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 08.08.2024, якою рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін. 
		6.          Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого суду в частині наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсними через не проведення оцінки комунального майна перед його укладенням. Водночас погодився також і з тим, що позовну давність у спірних правовідносинах Прокурор пропустив і поважності причин цього пропуску не довів.  
		7.          Між тим, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком місцевого суду про те, що втрата Яковенко Я. В. статусу підприємця є підставою для відмови у заявленому позові, акцентувавши, що спірні правовідносини виникли саме у зв`язку зі здійсненням останньою господарської діяльності.
		Касаційна скарга
		8.          Не погодившись із судовими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		9.          Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосовуванням статей 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, статей 16, 203, 215, 256 ЦК України та порушенням статей 11, 13, 14, 53, 76 - 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		10.          При цьому наполягає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання правильності застосовування норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІ без складання відповідного оголошення про намір передати в оренду торгівельного павільйону через недотримання положень Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 щодо незбереження такого оголошення. 
		11.          Також наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосовування норм ЦК України про позовну давність, викладених у постановах від 14.09.2022 у справі № 367/6105/16-ц, від 11.08.2022 у справі №  910/16586/18, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі №  367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №  372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 19.04.2017 у справі №  405/4999/15-ц, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі №  469/1203/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.11.2018 у справі №  372/2592/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13, від 20.05.2020 у справі №  310/4139/13, від 11.12.2023 у справі № 947/8885/21 та від 06.09.2023 у справі №  910/18489/20.     
		12.          Обґрунтовуючи наведені твердження скаржник узагальнено пояснює, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень законодавства при переданні комунальної нерухомості в оренду ФОП Яковенко Я. В. поза межами конкурсної процедури є неправомірними, з підстав того, що Відповідачем-1 не було надано будь-яких відомостей або копій документів на підтвердження розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавця оголошення про намір передати в оренду спірні торгівельні павільйони селищною радою.
		13.          Неправомірними вважає і висновки судів про те, що Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі з пропуском позовної давності та не довів наявності поважних причин пропуску такого строку. Доводить, що Прокурор не був та не міг бути обізнаним про існування оспорюваного Договору оренди до 19.10.2023 (момент надходження до прокуратури звернення депутата Височанської селищної ради Міщенка В. М.), з огляду на те, що: (1) Відповідачі або будь-які інші особи не повідомляли Харківську окружну прокуратуру про укладення вказаного правочину; (2)  у зв`язку з укладенням цього правочину на строк до трьох років, право користування за ним не підлягало державній реєстрації, а тому Прокурор не мав можливості виявити відомості про вказаний договір у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; (3) відсутня будь-яка загальнодоступна система, у якій було б зосереджено відомості про договори оренди комунального майна, укладені органами місцевого самоврядування, та з якої можливо було б встановити факт порушення вимог законодавства під час їх укладення.
		Узагальнені доводи інших учасників справи
		14.           Яковенко Я. В. надіслала до Верховного Суду пояснення (по суті відзив), в яких стверджує про безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги. З рішеннями судів попередніх інстанцій та просить залишити їх без змін. 
		15.          Відзив на касаційну скаргу від  Височанської селищної ради до суду касаційної інстанції не надходив. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		16.          Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.11.2015 Бабаївська селищна рада (правонаступник - Відповідач-1) та ФОП Яковенко Я. В. уклали договір оренди № 18 нежитлової будівлі торгівельних павільйонів літ. "А-1", літ. "В" за адресою: АДРЕСА_1 . 
		17.          За умовами пункту 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування два торгівельних павільйони площею 33,857 м.кв. та 8,28 м.кв. (всього 42,137 м.кв.) за адресою: сел. Бабаї, вул. 1 Травня № 37-Б.
		18.          Договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців (пункт 9.1. Договору оренди).
		19.          На підставі акту приймання-передавання орендованого майна від 01.11.2015 Бабаївська селищна рада передала, а ФОП Яковенко Я. В. прийняла в строкове платне користування два торгівельних павільйони за вищевказаним правочином.
		20.          У подальшому Договір оренди неодноразово продовжувався, шляхом укладення сторонами додаткових угод № 1 від 01.02.2016, № 2 від 02.07.2018, № 3 від 01.10.2018, № 4 від 01.09.2022.
		21.          Звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі Прокурор зазначив, що вказаний Договір оренди разом із додатковими угодами до нього підлягає визнанню недійсним, а орендоване нерухоме майно - поверненню орендодавцю, зважаючи на те, що законодавцем на момент виникнення спірних правовідносин було чітко визначено конкурентну спрямованість передачі комунального майна у користування в більш економічно вигідний спосіб, який включав обов`язкове оприлюднення орендодавцем наміру передати індивідуально визначене комунальне майно в оренду та отримання пропозицій від інших, відмінних від заявника, осіб і, як наслідок, застосування процедури аукціону із продажу права оренди на об`єкт нерухомості, що зумовлювало б більшу наповнюваність бюджету та забезпечувало раціональне та ефективне використання комунального майна.
		22.          Прокурор вказував, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (абзац 3 статті 5 і частини перша, четверта статті 9 цього Закону) було врегульовано алгоритм дій при передачі в оренду комунального майна, відповідного до якого фізичні та юридичні особи, які бажали укласти договір оренди, направляли заяву, проєкт договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, орендодавцеві, яким для об`єктів комунальної власності є відповідний орган місцевого самоврядування. 
		23.          В свою чергу, Харківською окружною прокуратурою на адресу Височанської селищної ради направлено запит від 23.10.2023 з вимогою про надання інформації та копії документів на підтвердження розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавця оголошення про намір передати в оренду торгівельні павільйони літ. "А-1", літ. "В" за адресою; АДРЕСА_1 .
		24.          У відповідь на вказаний запит прокуратурою отримано лист Височанської селищної ради № 03-09/2220 від 24.10.2023, яким повідомлено про те, що текст оголошення про намір передати в оренду торгівельні павільйони літ. "А-1", літ. "В" за адресою; АДРЕСА_1 не зберігся у зв`язку із значним спливом часу.
		25.          Будь-яких інших відомостей або копій документів на підтвердження розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавця оголошення про намір передати в оренду спірні торгівельні павільйони селищною радою не надано.
		26.          Крім того, Прокурор посилався на обов`язковість проведення оцінки нерухомого майна перед укладенням Договору оренди та перед продовженням (поновленням) його дії, що передбачено статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, а також пунктів 1, 2 Методики оцінки об`єктів оренди, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995. 
		27.          Водночас у вищевказаному листі Височанської селищної ради від 24.10.2023 будь-яких відомостей про проведення незалежної оцінки об`єкта оренди та розрахунку на його основі орендної плати у Договорі оренди на запит Прокурора не надано. При цьому, у спірному Договорі оренди будь-які відомості щодо вартості об`єкта оренди також відсутні.
		28.          Наведене, на думку Прокурора, свідчило про те, що при укладенні зазначеного договору оренди, а саме при визначенні розміру орендної плати, оцінка вартості орендованого майна його сторонами, всупереч вимогам статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ також не проводилась, тобто при укладенні спірного договору сторонами не дотримано вимог законодавства, визначених статтями 9, 11 вказаного Закону.
		29.          Прокурор наполягав, що оскільки Договір оренди, за яким передано в оренду нежитлові будівлі торгівельних павільйонів літ. "А-1", літ. "В" за адресою; АДРЕСА_1 був укладений між Бабаївською селищною радою та ФОП Яковенко Я. В. з порушенням вимог законодавства, а саме без проведення конкурсу і попередньої оцінки орендованого майна, тому такий правочин, на підставі приписів статей 16, 203, 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.
		30.          Відповідачі не погодилися з такими доводами Прокурора, зазначивши про те, що передача в оренду нерухомого майна комунальної власності відбулася з дотриманням вимог чинного на той час законодавства. Конкурс не проводився у зв`язку з тим, що було подано лише одну заявку від ФОП Яковенко Я. В. При цьому, орендна плата за Договором оренди була встановлена на підставі пункту 5 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна Бабаївської селищної ради, затвердженої рішенням 30 сесії 6 скликання Бабаївської селищної ради від 07.10.2014 на підставі договірних відносин, у розмірі 400, 00 грн на місяць, з подальшим щомісячним коригуванням з урахуванням індексів інфляції. 
		31.          В ході розгляду справи до суду першої інстанції від 1-го Відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій він просив відмовити у задоволенні позову Прокурора у зв`язку з пропуском вказаного строку. 
		32.          Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог суди попередніх інстанцій у позові відмовили. 
		33.          Суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість доводів Прокурора щодо порушення вимог законодавства при укладанні Договору оренди, зокрема про відсутність проведеної оцінки нерухомого майна комунальної власності перед передачею його в оренду. У той же час відмовили у задоволенні позову з підстав пропуску Прокурором  позовної давності,   виснувавши, що у спірних правовідносинах  початок її відліку слід обраховувати від дати укладання оспорюваного правочину. 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій 
		34.          Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		35.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Керничний Н.І.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		36.          Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні,   що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна,   що   перебуває   в державній   та   комунальній власності станом на момент укладення Договору оренди були врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (тут і надалі Закон № 2269-ХІІ - у редакції, чинній на момент укладення Договору оренди). 
		37.          За приписами частин першої - другої статті  2 Закону № 2269-ХІІ орендою є засноване на договорі строкове платне користування   майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		38.          Відповідно до статті 10 Закону № 2269-ХІІ  істотними умови договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна   з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних   відрахувань, якщо їх нарахування   передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань;    забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука,   завдаток,   гарантія   тощо;   порядок   здійснення   орендодавцем   контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки     сторін     щодо     забезпечення     пожежної     безпеки   орендованого     майна.
		39.          Статтею 11 Закону № 2269-ХІІ визначено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.
		40.          Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 затверджена Методика оцінки об`єктів оренди, пунктом 1 якої встановлено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, що передається в оренду, в тому числі нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).
		41.          Відповідно до вимог пункту 2 вказаної Методики оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою, з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому.
		42.          Пунктом 3 Методики визначено, що у цій Методиці поняття "оцінка", "незалежна оцінка", "дата оцінки", "оцінювач", "договір на проведення оцінки майна" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України". 
		43.          Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку оренди майна, що є у комунальній власності.
		44.          Ураховуючи наведені положення законодавства, суди попередніх інстанцій підставно виснували, що станом на момент укладення оспорюваного Договору оренди законодавець встановив чіткий обов`язок щодо проведення оцінки об`єкта оренди комунальної власності перед його переданням в користування (укладенням договору). 
		45.          Водночас як слідує із встановлених обставин цієї справи, орендодавцем при передачі нерухомого майна комунальної власності в оренду ФОП Яковенко Я. В. такої оцінки проведено не було, що є порушенням наведених вимог, а відтак оспорюваний Прокурором Договір оренди дійсно суперечить приписам Закону № 2269-ХІІ.  
		46.          Згідно із частинами першою - п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.   
		47.          Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		48.          Таким чином, враховуючи недодержання Бабаївською селищною радою (правонаступником якої є Височанська селищна рада) та ФОП Яковенко Я. В. в момент укладення Договору оренди вимог, визначених нормами частини першої статті 10, статті 11 Закону № 2269-ХІІ, а саме не проведення та незатвердження незалежної оцінки майна і як наслідок визначення в договорі орендної плати, яка не відповідала встановленим вимогам, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оспорюваний Прокурором у цій справі договір суперечить вимогам законодавства України, що діяло на момент його укладення, а відтак підлягає визнанню недійсним. 
		49.          У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури по суті просить суд касаційної інстанції підтвердити ще одну підставу для визнання недійсним оспорюваного Договору оренди, а саме виснувати про те, що такий договір мав бути укладений за конкурсною процедурою, тоді як суди попередніх інстанцій з такими аргументами Прокурора не погодились.   
		50.          Проте, Верховний Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків про те, що Договір оренди не повинен був укладатися з обов`язковим проведенням конкурсної процедури, а обґрунтовані тим, що таку процедуру не проводили, адже орендодавцеві було подано лише одну заявку від ФОП Яковенко Я. В.
		51.          При цьому, суди мотивують свою позицію тим, що Прокурор не надав жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження відсутності публікації в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайті орендодавця оголошення про намір передати спірне майно в оренду, тобто заявлених підстав позов у цій частині не довів. 
		52.          Звідси саме питання доказування, а не правозастосування наразі становить основу заперечень Прокурора щодо оскаржуваних ним рішень у цій частині. Проте скаржник не враховує, що таке питання не узгоджується із приписами частини другої статті 300 ГПК України, якими імперативно передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		53.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є  прерогативою  судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		54.          Відповідно до пункту 3 частини другої  статті 287 ГПК України  підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		55.          Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		56.          Між тим, з огляду на те, що скаржник у касаційній скарзі питань саме правозастосування Закону № 2269-ХІІ чи наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 не піднімає, Верховний Суд зауважує про відсутність підстав для формування правового висновку щодо зазначених скаржником у касаційній скарзі загальних положень матеріального законодавства. 
		57.          Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2  статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення місцевого суду від 27.05.2024 і постанови апеляційного суду від 08.08.2024 з цієї підстави.
		58.          Щодо ж заявленої у скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає таке. 
		59.          Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		60.          Механізм  застосування позовної давності  повинен  бути  достатньо  гнучким,  тобто, як правило, він мусить допускати  можливість  зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а  також  корелювати із суб`єктивним фактором,  а саме  - обізнаністю потенційного позивача про  факт  порушення його права  (пункти  62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
		61.          Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
		62.          Відповідно до вимог статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		63.          За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		64.          Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		65.          При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
		66.          Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
		67.          Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №  910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі №  469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).
		68.          Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №  362/44/17).
		69.          Прокурор, беручи на себе повноваження представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично бере на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16).
		70.          Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає, що оскільки держава вступає у цивільні правовідносини та має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками, набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, а поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних чи господарських, правовідносинах, то початок перебігу позовної давності для держави у спірних правовідносинах почався з того моменту коли відповідний орган (Бабаївська селищна рада) уклав оспорюваний Договір оренди, достеменно знаючи, що обов`язкову оцінку об`єкта оренди ним проведено не було.
		71.          На думку колегії суддів, інше застосування вказаних норм матеріального права у цих правовідносинах свідчитиме про майже необмежене позовною давністю право прокурора на оскарження будь-яких правочинів щодо комунального чи державного майна у разі заявлення ним позову в якості самостійного позивача, що безумовно нівелюватиме саму суть цього інституту норм цивільного права. 
		72.          З цих міркувань, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.09.2022 у справі № 367/6105/16-ц, від 11.08.2022 у справі №  910/16586/18, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі №  367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №  372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 19.04.2017 у справі №  405/4999/15-ц, від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, від 22.05.2018 у справі №  369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі №  469/1203/15-ц, від 17.10.2018 у справі №  362/44/17, від 20.11.2018 у справі №  372/2592/15-ц, від 06.06.2018 у справі №  372/1387/13, від 20.05.2020 у справі №  310/4139/13 та констатує, що здійснене судами правозастосування з такими висновками узгоджується. 
		73.          Як слідує із встановлених обставин справи, позов про визнання недійсним Договору оренди від 01.11.2015 та зобов`язання орендаря повернути майно орендодавцю Прокурор подав 15.02.2024, - тобто майже через 8 років та 4 місяці з моменту укладення відповідного правочину, тоді як позовна давність за такими вимогами становить 3 роки. Звідси, як правильно виснували суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах Прокурор звернувся до суду із пропуском позовної давності.
		74.          Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що питання поважності   причин (обставин) пропуску позовної давності вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17). 
		75.          З оскаржуваних судових рішень слідує, що суди, оцінивши наявні у справі докази та наведені сторонами обґрунтування вирішили, що обставин поважності причин пропуску позовної давності Прокурор у межах цього провадження не довів.   
		76.          Колегія суддів у цій частині виходить з того, що питання  про визнання поважними причин пропуску позивачем позовної давності  лежить у межах дискреційних повноважень судів попередніх інстанцій (див. постанови Верховного Суду від 18.09.2019,  від 21.03.2018 у справі №  910/27026/14 та від 15.05.2018 у справі №  922/2058/17), а відтак з огляду на різні фактичні обставини справ жодної невідповідності між вказаними висновками та тими, що містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 у даному випадку немає.
		77.          Фактично доводи касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури у цій частині безпідставно зводяться до необхідності переоцінки обставин поважності причин пропуску позовної давності Верховним Судом, що в силу встановлених процесуальним Законом меж перегляду справи судом касаційної інстанції є неможливим.  
		78.          Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №  947/8885/21 та від 06.09.2023 у справі №  910/18489/20 взагалі є безпідставними, адже цитовані з них висновки стосуються застосовування приписів ЦК України в період ковідних обмежень, які настали вже після спливу позовної давності у спірних правовідносинах. 
		79.          Звідси, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України свого підтвердження в межах здійснення касаційного провадження також не знайшла. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави касаційного оскарження, скаржник суду касаційної інстанції не довів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		80.          За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		81.          Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		82.          Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення і постанови у касаційному провадженні також немає, у зв`язку з чим касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
		Судові витрати
		83.          В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2024 у справі №  922/479/24 залишити без змін.  
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Міщенко І. С.
		 
		Судді                                                                                                   Берднік І. С.
		 
		                                                                                                          Зуєв В. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...