Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/11320/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-2591ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року                                         
		м. Київ
		справа № 523/11320/19
		провадження № 61-2591св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                 Тітова М. Ю.,
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Акціонерне товариство «Сенс Банк», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Попова Олена Анатоліївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про реєстрацію права власності, припинення права власності та поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про спільну часткову власність на квартиру.
		 
		В обґрунтування позову посилалися на те, що 11 вересня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 05/95/100, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 28 000,00 доларів США на строк до 11 вересня 2011 року зі сплатою 15,00 % річних згідно з встановленими договором умовами.
		 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11 вересня 2006 року між банком і  ОСОБА_1 ,               ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачам на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 липня 1995 року.
		 
		Позивачам стало відомо, що державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Манютою С. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45434025 від 08 лютого 2019 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою:                       АДРЕСА_2 за іпотекодержателем ПАТ «Укрсоцбанк».
		 
		Позивачі не погоджуються з таким рішенням державного реєстратора, вважають, що реєстрація права власності на нерухоме майно за AT «Укрсоцбанк» відбулася з порушенням встановлених правил та процедур, а також вимог законодавства України. 
		 
		Зазначили, що їм не надходило та вони не отримували письмової вимоги від іпотекодержателя, передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Вважають, що їх незаконно позбавили права власності на квартиру, не укладаючи окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Також дії ПАТ «Укрсоцбанк» не відповідають вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, яким було встановлено заборону на стягнення майна, наданого в забезпечення отриманого кредиту в іноземній валюті. 
		У подальшому рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від                   15 жовтня 2019 року було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-банк». У зв`язку із цим, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні зміни щодо власника спірної квартири, яким зазначено АТ «Альфа-банк».
		Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45434025 від 08 лютого 2019 року 12:38:30, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк»;
		 
		- скасувати запис про реєстрацію права власності № 30207053, вчинений державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В., яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ПАТ «Укрсоцбанк»; 
		 
		- скасувати запис про право власності № 35087439, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е., яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за              АТ «Альфа-Банк»; 
		 
		- припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру за адресою:                   АДРЕСА_2 ; 
		 
		- поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про спільну часткову власність на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі частки за кожним.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року замінено відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника - АТ «Альфа-Банк».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державний реєстратор під час державної реєстрації права власності стосовно нерухомого майна, розташованого за адресою:  АДРЕСА_2 , за АТ «Укрсоцбанк», діяв виключно у межах і у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.
		При цьому суд вважав, що належним способом захисту права або інтересу позивачів є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування).
		Також суд встановив, що 24 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 343, за умовами якого право власності на спірну квартиру перейшло до  ОСОБА_3 .
		Разом із тим, клопотання про заміну неналежного відповідача (АТ «Альфа-Банк») на належного відповідача ( ОСОБА_3 ), який на даний час є власником спірної квартири, не заявлялось, а суд за власною ініціативою не може залучити співвідповідача, у зв`язку із цим у задоволенні позову слід відмовити.
		Не погодившись із вказаним судовим рішенням,  ОСОБА_1 в особі  представника - адвоката Попової О. А. звернувся до суду з апеляційною скаргою. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник                          Попова О. А. , задоволено частково.
		 
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року відчужив спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, на користь  ОСОБА_3 , тому звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності на квартиру не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивачів на зазначену квартиру. 
		 
		Крім того, задоволення такого позову може призвести до порушення прав іншої особи - набувача майна ОСОБА_3 .
		 
		У зв`язку із цим апеляційний суд вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту порушених прав позивачів.
		 
		Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ураховуючи зміст і характер відносин між учасниками справи та обставини справи, державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. є неналежним відповідачем у справі.
		 
		Тому, на думку апеляційного суду, рішення місцевого суду слід змінити з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		23 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката                   Попової О. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року.
		 
		В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		17 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належала  позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05 липня                   1995 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, на підставі розпорядження від 05 липня 1995 року № 63860, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 12-6812.
		ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживають у вказаній квартирі з 1976 року, що підтверджується актом про проживання.
		11 вересня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 05/95/100, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 28 000,00 доларів США на строк до 11 вересня 2011 року зі сплатою 15,00 % річних згідно з встановленими договором умовами.
		 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11 вересня 2006 року між банком і  ОСОБА_1 ,               ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачам на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 липня 1995 року.
		 
		Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Звернення стягнення на предмет іпотеки можливе, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (пункт 4.5.3 договору іпотеки). 
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 березня 2019 року за № 161386274, за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на підставі: поштові повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Вимога, серія та номер: УСБ/Д/60, виданий 06 грудня 2018 року, видавник: АТ «Укрсобанк»; Іпотечний договір, серія та номер: 2060, виданий 11 вересня 2006 року, видавник: ПН ОМНО Трофімець В. В . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45434025 від 08 лютого 2019 року, Манюта С. В. , КП «Агенція реєстраційних послуг» Одеська обл.
		Таким чином, АТ «Укрсобанк» як іпотекодержатель вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору від 11 вересня 2006 року, укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 
		Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня                    2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-банк». В пункті 1.2 вказаного рішення зазначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-банк».
		12 серпня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року та Статутом Акціонерного товариства «Сенс Банк».
		Встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом,ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив, зокрема накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонити АТ «Укрсоцбанк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
		 
		У вересні 2020 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно звернулись до суду із заявою про забезпечення позову.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року у задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачі звернулись до суду з апеляційною скаргою.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2021року, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року  скасовано, заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
		 
		Накладено арешт на квартиру, загальною площею 48,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Заборонено АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій.
		 
		Заборонено АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до розгляду справи по суті.
		 
		Встановлено, що у період оскарження в апеляційному порядку ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року про відмову у забезпечені позову, 24 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_3 .
		Згідно з актом приймання-передачі від 24 лютого 2021 року АТ «Альфа-Банк» передало, а ОСОБА_3 прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний акт є невід`ємною частиною договору.
		Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 245806653 від 24 лютого 2021 року, номер запису про право власності: 40713584 від 24 лютого 2021 року, право власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 48,5 кв. м зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 343, виданий 24 лютого 2021 року, видавник: Чапський А. Е., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56791261 від                     24 лютого 2021 року, приватний нотаріус Чапський А. Е., Одеський міський нотаріальний округ.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції  відповідає не у повній мірі.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Щодо позовних вимог до державного реєстратора 
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
		 
		Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
		 
		Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
		 
		За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		                   
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		 
		До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
		 
		У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. 
		 
		Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі                                           № 910/17792/17. 
		 
		Звертаючись до суду з позовом,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  у цій справі визначили відповідачем за позовом, крім ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюту С. В.
		 
		При цьому Верховний Суд зазначає, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.
		 
		Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
		 
		Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження                   № 14-397цс19).
		 
		Ураховуючи, що спір щодо державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у позивачів виник з ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (яке в подальшому змінило найменування на АТ «Сенс Банк»)з приводу порушення останнім права власності позивачів на нерухоме майно, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В., оскільки він є неналежним відповідачем у цій справі.
		 
		 
		 
		Щодо позовних вимог до ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (змінило найменування на АТ «Сенс Банк»)
		 
		Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову  ОСОБА_1 ,                   ОСОБА_2 до банку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, під час розгляду справи судом першої інстанції було відчужено АТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року на користь  ОСОБА_3 , тому звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності на квартиру не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивачів на спірне нерухоме майно та є неналежним способом захисту порушених прав позивачів. 
		 
		Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
		Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
		Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет  іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. 
		Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою  підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
		Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Тобто законодавством і на момент укладення іпотечного договору, й на момент звернення стягнення на предмет іпотеки передбачався спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
		Аналогічні правові висновки стосовно оцінки застереження в іпотечному договорі як договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі             № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22), від 19 травня 2020 року в справі  № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).
		Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі   № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зазначено, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.
		З урахуванням обставин конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер і таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).              
		Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від   26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що у липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про реєстрацію права власності, припинення права власності та поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про спільну часткову власність на квартиру, з посиланням на те, що реєстрація права власності на нерухоме майно за AT «Укрсоцбанк» відбулась з порушенням встановлених правил та процедур, а також вимог законодавства України. 
		 
		При цьому на час звернення до суду з цим позовом власником спірної квартири було АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якогоз 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк».
		Отже, станом на час звернення позивачів із вказаним позовом, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно була ефективним способом захисту, за допомогою якого поновлювалося б відповідне право позивачів на нерухоме майно. 
		Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з цим позовомОСОБА_1 до суду було подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив, зокрема, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонити АТ «Укрсоцбанк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою.
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
		 
		У вересні 2020 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно звернулись до суду із заявою про забезпечення позову.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року у задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачі звернулись до суду з апеляційною скаргою.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2021року, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року  скасовано, заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
		Накладено арешт на квартиру, загальною площею 48,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Заборонено АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій.
		 
		Заборонено АТ «Альфа Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до розгляду справи по суті.
		 
		Разом із тим, у період оскарження в апеляційному порядку ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року про відмову у забезпечені позову (тобто ще до застосування заходів забезпечення позову), 24 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_3 .
		 
		Отже, саме внаслідок неправомірної відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову стала можливою ситуація, при якій спірний об`єкт нерухомого майна був відчужений відповідачем на користь третьої сторони.
		 
		Оскільки, за правилами частини третьої статті 49 ЦПК України, позивач має право змінити предмет або підстави позову лише до закінчення підготовчого засідання, а підготовче провадження у цій справі було закінчено ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2019 року, позивачі  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 після здійснення відчуження банком спірної квартири на користь ОСОБА_3 були позбавлені процесуального права змінити предмет або підстави позову, що унеможливило судовий захист їх прав та інтересів у спірних правовідносинах у спосіб інший, ніж обрали позивачі при поданні позовної заяви. 
		 
		У відповідності до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Ураховуючи зазначене, приймаючи до уваги обставини цієї конкретної справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що вимоги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проскасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за іпотекодержателем не можуть бути розцінені як неналежний спосіб захисту їх прав та підлягають розгляду судом по суті.
		 
		Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/12235/20 (провадження № 61-21007св21).
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначені обставини справи належної уваги не звернув, оцінки їм не надав, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку по відмову у задоволенні позову саме з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту порушених прав.
		 
		При цьому слід ураховувати, що можливе задоволення такого позову не призведе до порушення прав іншої особи - набувача майна ОСОБА_3 , оскільки питання щодо позбавлення саме його прав на спірну квартиру або витребування майна з його володіння не є предметом розгляду у цій справі.
		 
		Разом із тим, апеляційний суд, в силу положень пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України, не позбавлений можливості залучити особу, яка не брала участі у справі, на права та обов`язки якої може вплинути рішення суду, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції не переглянув рішення суду першої інстанції та не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому справу необхідно передати для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. слід залишити без змін, а в частині  вирішення позовних вимог до АТ «Сенс Банк» скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Попова Олена Анатоліївна, задовольнити частково.
		 
		Постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича залишити без змін.
		 
		Постанову Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог до Акціонерного товариства «Сенс Банк» скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                            А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...