Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/7411/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-7762ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/7411/23
		провадження № 61-7762св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                  Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -     ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року у складі судді Бабич Н. Д.та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                  ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним договір позики від 12 червня 2021 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_3 .
		Позов мотивовано тим, що 19 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та                ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року розірвано.
		На теперішній час в провадженні Бородянського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 939/1804/22 за позовом                         ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя. 
		Оскільки в позові ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя не було враховано все набуте за час шлюбу майно, ОСОБА_1 до суду подала зустрічний позов. 
		В свою чергу, ОСОБА_2 у відзиві на її зустрічний позов, посилаючись, зокрема, на укладений між ним та його батьком ОСОБА_3 договір позики від 12 червня 2021 року, просив відмовити в зустрічному позові. 
		Саме з відзиву на зустрічний позов ОСОБА_1 стало відомо про укладення 12 червня 2021 року договору позики та наявність судового рішення від 16 березня 2022 року в справі № 759/29349/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. 
		Вважає, що договір позики від 12 червня 2021 року є недійсним у зв`язку з його фіктивністю, оскільки дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є батьком і сином, спрямовані на зменшення складу спільного сумісного майна подружжя та, відповідно, має вплив на вирішення спору щодо поділу цього майна. 
		Оскільки ОСОБА_3 помер, вважала єдиним належним відповідачем в даній справі ОСОБА_2 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		РішеннямСвятошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано недійсним договір позики від 12 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шаповалов А. М., оскаржив його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шаповалов А. М., залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		24 травня 2024 року  ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Шаповалова А. М. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.
		В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі про відмову у позові.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		15 серпня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами встановлено, що 19 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . 
		Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року у справі № 939/2937/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , зареєстрований 19 липня 2008 року виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області (актовий запис № 23), розірвано.
		На теперішній час в провадженні Бородянського районного суду Київської області знаходиться справа № 939/1804/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
		Згідно копії договору позики від 12 червня 2021 року ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали цей договір про те, що позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти на придбання автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 2011 року випуску, за ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 700 000,00 грн. Сторони за цим договором домовилися про те, що договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 13 вересня 2021 року. Позикодавець зобов`язується невідкладно передати позику одразу після підписання цього договору. Позика надається шляхом передачі готівки із рук позикодавця в руки позичальника. Підтвердженням отримання позики позичальником є розписка, видана позикодавцю. По закінченню строку, вказаного в пункті 2.1 цього договору, позичальник зобов`язується протягом наступного дня повернути суму позики. Позика повертається шляхом передачі готівки із рук позичальника в руки позикодавця. Підтвердженням повернення позики є передача розписки позикодавцем позичальнику.
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2022 року в справі № 759/29349/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 12 червня 2021 року в розмірі 700 000,00 грн. Судом встановлено, що 12 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно пункту 1.1 якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн. Відповідач свої зобов`язання не виконує, до теперішнього часу сум в рахунок повернення боргу позивачу не виплатив.
		ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		Листом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 22 серпня 2023 року повідомлено, що спадкоємцями після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є дружина спадкодавця ОСОБА_6 та син спадкодавця ОСОБА_2 . За заявами вказаних спадкоємців відкрита спадкова справа № 657/2022. 
		ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зокрема на грошові кошти (заборгованість), стягнуту рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2022 року в справі № 759/29349/21.
		Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Черноморченко О. В. від 11 квітня 2023 року в межах спадкової справи відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти (заборгованість), роз`яснено, що для виконання вказаного рішення суду стягувачу необхідно було звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом встановленого законодавством строку та отримати виконавчий лист, після такого звернення мало бути відкрите виконавче провадження, згідно якого боржник повинен був добровільно виконати рішення суду, а в іншому випадку- в примусовому порядку. Тобто неможливо встановити проведення стягнення за рішенням суду від боржника ОСОБА_2 до померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тому спадкоємцям рекомендовано звернутись до суду для заміни стягувача.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
		Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
		                   
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
		                   
		Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
		 
		За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		                   
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		 
		До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
		Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
		У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. 
		Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі                                           № 910/17792/17. 
		При цьому слід враховувати, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та мати на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.
		Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.
		Таким чином, на позивача покладено обов`язок визначити відповідача / відповідачів у справі. Залучення відповідача / співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача / співвідповідача. Можливість залучення до участі у справі відповідача / співвідповідача в апеляційного суду відсутня. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
		Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 925/440/18.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (див. постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 909/207/20, від 29 серпня 2023 року у справі № 912/1550/22).
		У справі, що переглядається, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є визнання недійсним договору позики від 12 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Отже, особами, які беруть участь у цій справі (відповідачами), повинні бути насамперед сторони правочину: позикодавець та позичальник.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		Спадкоємцями за законом першої черги після померлого ОСОБА_3 є дружина спадкодавця ОСОБА_6 та син спадкодавця ОСОБА_2 (відповідач у справі), які прийняли спадщину.
		У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Отже, належними відповідачами у даній справі є ОСОБА_2 як позичальник за оспорюваним правочином та ОСОБА_6 як спадкоємець позикодавця за оспорюваним правочином ОСОБА_3 .
		Встановлено, що 03 жовтня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Семенюк К. В. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 (том 1, арк.203-204). 
		В порушення вимог статті 51 ЦПК України суд першої інстанції питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 жодним чином не вирішив, а апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув. 
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, зокрема щодо суб`єктного складу учасників справи, не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У частинах третій, четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які заявник посилається у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		За викладених обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З огляду на те, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат згідно положень ЦПК України та усталеної судової практики, повинен бути здійснений тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16ц.
		Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, задовольнити частково.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати.
		 
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                            А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...