Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/3295/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-12818ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/3295/21
		провадження № 61-12818св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3  
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив розірвати договір довічного утримання, укладений 04 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої державної нотаріальної контори Ясинською Н. М., за № 2107, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та скасувати заборону відчуження майна з квартири АДРЕСА_1 за договором довічного утримання.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 жовтня 2013 року між ним та                      ОСОБА_3 укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори                        Ясинською Н. М., на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а остання зобов`язувалася утримувати та доглядати за ним             ( ОСОБА_1 ) довічно. 
		Вказував, що відповідач, з часу укладення зазначеного договору, не виконувала взяті на себе зобов`язання, відтак, такий договір підлягає розірванню в судовому порядку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2022 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для розірвання договору довічного утримання у зв`язку з тим, що позивач, як відчужувач спірної квартири, не довів порушення набувачем істотних умов указаного договору.
		Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 27 червня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2022 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
		Розірвано договір довічного утримання, укладений 04 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої державної нотаріальної контори Ясинською Н. М., за № 2107.
		Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та скасовано заборону відчуження майна з квартири АДРЕСА_1 за договором довічного утримання.
		Апеляційний суд виходив із того, що відповідач, на підтвердження нею виконання передбачених договором довічного утримання обов`язків, не надала належних та допустимих доказів, що є підставою для розірвання цього договору.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14 серпня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Карпінська О. Б. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 травня 2023 року в справі № 761/27177/20 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21, від 18 березня                       2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року в справі                      № 904/2104/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
		Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про доведеність факту виконання відповідачем умов договору з утримання позивача, а  відсутність в матеріалах справи розписок позивача про отримання від відповідача утримання не спростовує виконання відповідачем умов договору довічного утримання.
		Апеляційний суд не спростовував висновків суду першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції, порушуючи права відповідача на участь в розгляді справи, безпідставно відмовив у відкладенні судового засідання та наданні часу представнику на ознайомлення з матеріалами справи.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.                          
		Витребувано з Галицького районного суду міста Львова цивільну справу                             № 461/3295/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
		Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 27 червня                          2023 року до закінчення касаційного провадження.
		17 листопада 2023 року справа № 461/3295/21 надійшла до Верховного Суду.
		У листопаді 2023 року ОСОБА_2 надав до Верховного Суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 від 09 серпня 2023 року серії НОМЕР_1 , виданого Новояричівською селищною радою Львівського району Львівської області, та зазначив, що він є спадкоємцем  ОСОБА_1 . 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року зупинено касаційне провадження у вказаній справі до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 461/3295/21. Залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , -                       ОСОБА_2 .
		Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року справу № 461/3295/21 призначено до судового розгляду.
		Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
		Суди встановили, що 04 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений державними нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н. М. та зареєстрований в спадковому реєстрі за № 2107.  
		Відповідно до пункту 1 цього договору   ОСОБА_1 передає у власність                  ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , взамін ОСОБА_3 зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
		Пунктом 11 договору передбачено обов`язок набувача майна надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення та догляд у вигляді: забезпечення відчужувача житлом у відчужуваній квартирі, шляхом безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі в цілому, забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням, забезпечення придатним для носіння одягом, здійснення догляду та необхідної допомоги, надання побутових послуг, забезпечення, згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами на допомогу та на стаціонарному лікуванні в лікарні, незалежно від їх вартості.
		В пункті 12 договору зазначено, що за згодою сторін встановлено додаткове грошове забезпечення, яке визначається в сумі 1 000, 00 гривень на місяць.
		Пунктом 15 договору передбачений порядок його розірвання, зокрема за згодою сторін, а у разі невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання, однією з сторін - у судовому порядку.
		Межі та підстави касаційного перегляду 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 травня 2023 року в справі № 761/27177/20 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21, від 18 березня                       2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року в справі                      № 904/2104/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Позиція Верховного Суду 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див.: постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20)).
		За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).
		Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому при вирішенні зазначеного питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та приписи статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
		Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК свідчить, що підставою для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача є невиконання (неналежне виконання) набувачем тих обов`язків, які безпосередньо передбачені договором.
		Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.
		Такі висновки щодо застосування статей 755, 756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах                         від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19,                   від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19, від 15 серпня 2023 року у справі № 712/10192/22.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс                      (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, суд першої інстанції, виходячи з правової природи цього договору, аналізу умов договору довічного утримання від                      04 жовтня 2013  року, положень статті 755 ЦК України та підстав позову, дійшов висновку, що відповідачка, станом на час звернення позивача до суду із цим позовом, належним чином виконувала умови вказаного договору, а останній, у свою чергу, не надав суду належних та допустимих доказів істотного порушенням ОСОБА_3 умов договору довічного утримання. Встановлення недоведеності обставин невиконання ОСОБА_3 умов договору довічного утримання стало підставою для висновку про відсутність правових підстав для його розірвання.
		Зокрема, суд першої інстанції встановив, що сторони визначили та погодили у договорі істотні умови, а саме те, що ОСОБА_3 повинна надавати позивачу ОСОБА_1 матеріальне забезпечення та догляд довічно у вигляді забезпечення останнього житлом у відчужуваній квартирі, шляхом безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі в цілому, забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням, забезпечення придатним для носіння одягом, здійснення догляду та необхідної допомоги, надання побутових послуг, забезпечення, згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами на допомогу та на стаціонарному лікуванні в лікарні, незалежно від їх вартості.
		Належне виконання обов`язків за умовами спірного договору довічного утримання ОСОБА_3 підтвердили, зокрема допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показам яких суд першої інстанції надав належну оцінку.
		Надані відповідачкою  виписки з її банківського рахунку від 07 липня                   2021 року по витратам і додатковим рахункам договору                                                  від 24 грудня 2014 року № SAMDNWFC000130862288, за період 01 січня 2018 - 06 липня 2021 року свідчать про те, що останньою здійснювалась оплата комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 . 
		ОСОБА_3 не перешкоджала позивачу проживати у квартирі і цей факт не оспорювався сторонами.
		Доказів, які б підтвердили факт самоусунення відповідача від виконання зобов`язань по догляду та утриманню ОСОБА_1 та/або неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач не надав.
		Матеріали справи не містять даних про наявність претензій з боку позивача на адресу відповідачки щодо невиконання умов договору довічного утримання  з дня його укладення (04 жовтня 2013 року) й до дня звернення з цим позовом до суду (26 квітня 2021 року) .
		Крім того, згідно частини другої статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність свої вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Отже, з урахуванням підстав позову та наведеної вище презумпції вини боржника за договором, відповідачка є такою, що довела належне виконання умов договору довічного утримання.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані
		Апеляційний суд зробив необґрунтований висновок про наявність підстав для розірвання оспорюваного договору довічного утримання та, пославшись на те, що відповідач на підтвердження нею виконання передбачених договором довічного утримання обов`язків не надала належних та допустимих доказів, помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та залишити силі рішення суду першої інстанції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що відповідачка не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, Верховний Суд урахував, що ОСОБА_3 та його представник були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, надіслали суду заяви по відкладення розгляду справи на іншу дату, тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд розглянув справу без участі відповідача, не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, чим порушив загальні принципи цивільного судочинства, зокрема і принцип диспозитивності. 
		Верховний Суд виходить з того, що, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2022 року.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 27 червня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 ГоловуючийМ. Є. Червинська   Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун     М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...